Ухвала суду № 140042117, 22.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/15211/26

Провадження № 2-з/175/93/26

УХВАЛА

Іменем України

"22" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Білоусова О.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ковальчука Д.Ю. про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову разом з позовною заявою, згідно якої просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0024 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850391812214, земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0023 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850417412214, земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0022 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850320312214, земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0019 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850292312214, а також заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0019 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850292312214 та земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0024 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850391812214, заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0023 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850417412214 та земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0022 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850320312214. Відчуження спірних земельних ділянок може зробити в подальшому неможливим виконання рішення суду в цій справі. Тому існує реальна небезпека невиконання рішення суду в цій справі, якщо заходи забезпечення позову вжиті не будуть. Сторона позивача вважає, що такий вид забезпечення позову є абсолютно співмірним та адекватним позовним вимогам та унеможливить намагання відповідачів щодо відчуження майна до розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, недійсними актів на право власності на земельну ділянку та договору про поділ земельних ділянок, договорів купівлі-продажу та дарування земельних ділянок.

З урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, вбачається, що між сторонами виник спір, зазначене майно є предметом розгляду даної справи, згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.09.2026 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0019 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850292312214 та земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0024 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850391812214, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0023 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850417412214 та земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:041:0022 площею 0,1008 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1850320312214.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена існуванням реальної загрози істотного ускладнення або навіть неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Сторона позивача вважає, що такий вид забезпечення позову є абсолютно співмірним та адекватним позовним вимогам та унеможливить намагання відповідачів щодо відчуження майна до розгляду справи по суті.

Відтак, предмет судового розгляду буде безпосередньо пов`язаний з земельним ділянками відповідачів.

На даний час земельні ділянки кадастровий номер 1221411000:02:041:0023 та кадастровий номер 1221411000:02:041:0022 перебувають у приватній власності ОСОБА_3 , земельні ділянки кадастровий номер 1221411000:02:041:0019 та кадастровий номер 1221411000:02:041:0024 перебувають у приватній власності ОСОБА_2 , які як власники відповідно до статей 317, 319 Цивільного кодексу України мають право розпоряджатися належним їм майном на власний розсуд.

Зокрема, представник заявника вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають можливість відчужити земельні ділянки третім особам.

Тому за таких обставин представник заявника вважає, що виконання майбутнього рішення суду про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, недійсними актів на право власності на земельнуділянку та договору про поділ земельних ділянок, договорів купівлі-продажу та дарування земельних ділянок стане істотно ускладненим або взагалі неможливим, що призведе до необхідності пред`явлення нових позовів, залучення нових відповідачів.

Статтею 153 ЦПК України, якою регламентовано порядок розгляду заяви про забезпечення позову, не передбачено повідомлення учасників справи про розгляд зазначеного питання.

Так, відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За приписами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» наголошує, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Обов`язок доведення обставин, які указували б на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц та від 18 жовтня 2021 року у справі № 910/7029/21.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заява представника заявника про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Крім того, представником заявника не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав заявника.

Обґрунтування вимог заяви зводиться виключно до припущень представника заявника щодо того, що існує реальний ризик вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недобросовісних дій щодо відчуження об`єктів нерухомого майна на користь третіх осіб, як добросовісних набувачів.

Окрім того, заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, суддя вважає заяву ОСОБА_1 подану її представником - адвокатом Ковальчуком Д.Ю., безпідставною та необґрунтованою, а тому дійшов висновку про необхідність відмовити у її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 149-153, 353 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Ковальчука Д.Ю. про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Білоусова