Рішення № 140041368, 24.09.2026, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/820/26

Провадження № 2/685/717/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

24 вересня 2026 року селище Теофіполь

складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Теофіполь

справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 12.01.2026 між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та відповідачкою був укладений кредитний договір № 8848338 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Мілоан» надав відповідачу кредит у розмірі 5000 грн, шляхом перерахунку на банківський рахунок відповідача, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим станом на 25.05.2026 утворилася заборгованість. 25.05.2025 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу № 25052026, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 8848338 в сумі 18460 грн, з яких: 5000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 1350,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 5110, 00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7000,00 грн неустойка (штраф, пеня). Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 18460 грн , а також 2662,40 грн судового збору .

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до ст.128 ЦПК України, до суду повернувся поштовий конверт із судовою повісткою надісланий відповідачці із відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній», також відповідач повідомлена про час та місце розгляду справи шляхом оголошення на сайті суду.

Суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 207, 626,628 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст. 1054, 1049 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526, 253 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах . Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній

формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В судовому засіданні встановлено, що 12.01.2026 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 8848338 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 497734, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у розмірі 5000 грн на строк 360 днів до 07.01.2027 , відповідач зобов`язаний повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 262,8 % річних від суми кредиту в розрахунку 0,97 % на день, тип процентної ставки фіксована , комісія за надання кредиту: 1350.00 грн., яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) 16060.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період. Зазначене підтверджується змістом договору про надання фінансового кредиту №8848338, платіжним дорученням № 170110244 щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого 12.01.2026 на картковий рахунок № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів у сумі 5000 грн, призначення платежу видача кредиту 8848338. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати суми кредиту та відсотків не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. 25.05.2025 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу № 25052026, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 8848338 в сумі 18460 грн, з яких: 5000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту, 1350,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 5110, 00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7000,00 грн неустойка (штраф, пеня), що підтверджується змістом договору факторингу, витягу Реєстру боржників, платіжної інструкції №111.

Суд розглядає позов і визначає розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач не надала суду доказів того, що це не вона в електронній формі підписувала договір № 8848338 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 497734, що це не їй належить електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 зазначений у договорі на який перераховані кредитні кошти в сумі 5000 грн за вказаним договором, тому суд вважає, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №8848338 у розмірі 5000 грн за тілом кредиту тому позов в цій частині необхідно задовольнити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 1350,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 5110, 00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7000,00 грн неустойки (штраф, пеня) , суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає, що до загальних витрат за договором відносяться, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Надання кредиту це обов`язок кредитодавця, передбачений ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 1054 ЦК України, чинне законодавство України не передбачає комісії за видачу кредиту, а умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо комісії за видачу кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту і які б виходили за межі переліку, визначеного ЗУ «Про споживче кредитування» і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору № 8848338, то положення п.1.5.1 та 1.5.2 договору щодо обов`язку позичальника сплатити кошти за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому позовні вимоги щодо стягнення 1350,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 5110, 00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, задоволенню не підлягають.

Вказане узгоджується із правовим висновком першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2025 року у справі 462/2826/24.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, тому в частині стягнення 7000 грн пені необхідно відмовити.

Враховуючи, що позов задоволено на 27,09%, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 721,24 грн судового збору (2662,40 грн х 27,09%).

Керуючись ст. 526, 638, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи : Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №8848338 від 12.01.2026 в розмірі 5000,00 грн тіла кредиту та 721,24 грн судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення 1350,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 5110, 00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 7000,00 грн неустойки (штраф, пеня) - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Головуюча