Рішення № 140041257, 24.09.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/779/26

Провадження № 2/677/981/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24.09.2026 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Шовкуна В.О.,

з участю секретарів судового засідання: Демчишеної Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Красилів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 05.08.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (надалі ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 05675-08/2023, згідно умов якого відповідач отримав кредит в сумі 7200,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість в розмірі 36540,00 грн. з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 7200,00 грн., сума заборгованості за відсотками 29340,00 грн.

Зважаючи на вказане, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь правонаступника кредитора ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором в сумі 36540,00 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Аргументи учасників справи.

Представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив розглядати справу за відсутності позивача, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в порядку ст. 128 ЦПК України, належним чином, в судові засідання 29.07.2026 року та 24.09.2026 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, заяв та клопотань до суду не надіслав. Суд приходить до висновку про можливість розглянути справу без участі відповідача на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Позиція суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що 05.08.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 05675-08/2023, відповідно до умов якого сума кредиту складає 7200,00 грн. Мета отримання кредиту на власні потреби клієнта. Строк кредиту 360 днів (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору процентна ставка фіксована і становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.6. Договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168-74XХ-XXXX-1619 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Договір № 05675-08/2023 було підписано відповідачем ОСОБА_1 05.08.2023 року, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0459.

Згідно з листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260528/111776-БТ від 03.06.2026 року на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано картку № 5168745627501619.

Із наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписки по рахунку ОСОБА_1 , 05.08.2023 року на рахунок відповідача зараховано платіж у сумі 7200,00 грн.

12.06.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДІТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 12062024, відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДІТ» відступило, а АТ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло право грошової вимоги до боржників, перелік яких міститься в Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 12062024 від 12.06.2024 року значиться боржник ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , кредитний договір № 05675-08/2023.

Таким чином ТОВ «АВАНС КРЕДІТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши відповідачу кредит на вказаний ним рахунок. Відповідач в свою чергу, обов`язки, передбачені кредитним договором № 05675-08/2023 від 05.08.2023 року належним чином не виконував, а тому має заборгованість в розмірі 36540,00 грн. з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 7200,00 грн., сума заборгованості за відсотками 29340,00 грн.

Дані обставини підтверджуються: відомостями з позовної заяви, договором про надання фінансового кредиту № 05675-08/2023 від 05.08.2023 року; паспортом споживчого кредиту; довідкою про ідентифікацію клієнта, заявкою-анкетою клієнта на отримання фінансового кредиту, листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260528/111776-БТ від 03.06.2026 року, випискою по рахунку ОСОБА_1 , розрахунками заборгованості за кредитним договором № 05675-08/2023 від 05.08.2023 року, договором факторингу № 12062024 від 12.06.2024 року.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про споживче кредитування».

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частинами четвертою та п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Оскільки кредитний договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

В силу ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно зі статями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Таким чином, враховуючи, що позичальник ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором № 05675-08/2023 від 05.08.2023 року, суд доходить висновку, що позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає задоволенню, та з ОСОБА_1 на користь правонаступника кредитора ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 05675-08/2023 від 05.08.2023 року у розмірі 36540,00 грн., з яких: 7200,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29340,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 6000,00 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 42649746/01 від 02.01.2026 року, акт про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 10.04.2026 року, додаткова угода № 1324635982977 від 17.11.2025 року до договору про надання правової допомоги № 05675-08/2023 від 10.04.2026 року.

Судом встановлено, що 02.01.2026 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Лівак І.М. укладено договір про надання правової допомоги № 42649746/01. Предметом вказаного договору є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Згідно даного акту ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов`язане здійснити оплату за надані послуги у повному обсязі при підписанні даного акту у сумі 6000,00 грн.

Вказані докази у сукупності доводять наявність та реальність витрат позивача на правову допомогу, а також їх необхідність для звернення до суду.

Із заявою щодо зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу відповідач до суду не звертався.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 року у справі № 206/4841/20 зазначила, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 610, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 05675-08/2023 від 05.08.2023 року у розмірі 36540,00 грн., з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 7200,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 29340,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 6000,00 грн. витрат на правову допомогу та 2662,40 грн. судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня складення рішення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Красилівського міського суду Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня складення рішення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: В.О. Шовкун