Ухвала суду № 140040627, 23.09.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/11084/26

(1-кс/199/924/26)

У Х В А Л А

іменем України

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , який у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12026042220000849, підозрюється у вчинені злочину, кваліфікованого за ч. 4 ст. 153 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді із клопотанням, погодженим з повноваженим прокурором, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , який у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12026042220000849, підозрюється у вчинені злочину, кваліфікованого за ч. 4 ст. 153 КК України.

Клопотання обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у тому, що у період з 2023 року по липень 2026 року, спільно проживав зі своєю дружиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її малолітньою донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинених щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, відносно своєї падчерки - малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , з якою останній перебував у сімейних відносинах, як вітчим та падчерка.

02.05.2026 приблизно об 11 годині 45 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за місцем спільного мешкання з малолітньою ОСОБА_9 у житловому будинку АДРЕСА_1 , прийшов до спальної кімнати, де на дивані в положенні лежачі знаходилась малолітня потерпіла ОСОБА_9 .

В цей же час, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, керуючись низькими спонуканнями задоволення своїх сексуальних бажань, посягаючи на статеву свободу та недоторканість іншої особи, діючи умисно, з метою задоволення власної статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучі достовірно обізнаним про малолітній вік потерпілої ОСОБА_9 , порушуючи нормальний психічний та соціальний розвиток останньої, використовуючи при цьому безпорадний стан потерпілої, оскільки остання в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду (зокрема, в інтимних питаннях), не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу та авторитет як вітчима, нехтуючи загальнолюдськими принципами моралі, посягаючи на статеву свободу та недоторканість малолітньої потерпілої

ОСОБА_9 сів на диван обличчям до потерпілої ОСОБА_9 та наблизився до неї. Після чого, шляхом механічної дії зняв із неї штани, відсторонив спідню білизну, чим оголив статеві органи останньої та своїми пальцями лівої руки здійснив непристойні дотики до її зовнішніх статевих органів, що могло привести до статевого збудження.

Вказаними діями ОСОБА_4 порушив права малолітньої потерпілої ОСОБА_9 на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно якої будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом, та ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Враховуючи, що ступінь родинних відносин, спорідненості між потерпілою ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , а також характер насильства відповідають критеріям, визначеним у ст.1,3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дане кримінальне правопорушення належить до кримінальних правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством.

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у вчинені будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.

28.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.

Підозра ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.07.2026;

- протоколом допиту законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 27.07.2026;

- протоколом перегляду відеозапису за участі законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 27.07.2026;

- протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 27.07.2026;

- протоколом огляду за участі малолітньої потерпілої ОСОБА_9 від 27.07.2026;

- іншими доказами у сукупності та зібраними матеріалами провадження в цілому.

Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 28.07.2026 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.09.2026.

З метою повного та всебічного досудового розслідування, збору доказів у кримінальному провадженні призначено судово-психологічну експертизу комунікативної діяльності особи зафіксованої на відео ОСОБА_9 ; судово- психологічну експертизу потерпілої ОСОБА_9 ; судово-психіатричну експертизу ОСОБА_9 , судово-психіатричну експертизу ОСОБА_4 , висновки яких на даний момент не отримані.

Враховуючи, що результати вказаних слідчих (процесуальних) дій мають важливе значення для досудового розслідування, та для можливого судового розгляду кримінального провадження, на етапі досудового розслідування необхідно отримати висновки вищезазначених судових експертиз; повідомити підозрюваному та захиснику про закінчення досудового розслідування; ознайомити підозрюваного та захисника з матеріалами кримінального провадження; скласти та вручити обвинувальний акт підозрюваному та захиснику; виконати інші слідчі дії, необхідність в яких виникне в ході виконання вище перелічених слідчих дій.

Керівником Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра 18.09.2026 продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 3 місяців, тобто до 28.10.2026.

На теперішній час виникає необхідність у продовженні строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не зменшились та продовжують існувати.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, підтверджується тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Також просять суд врахувати те, що Дніпропетровська область межує з тимчасово окупованими територіями, що дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, яке загрожує йому у разі визнання судом його винним за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування/суду та має реальні можливості покинути територію області.

Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.

Додатково про існування зазначеного ризику свідчить те, що після викриття кримінального правопорушення сімейні відносини між підозрюваним та його дружиною фактично припинилися, останньою подано до суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Таким чином, підозрюваний фактично не матиме міцних соціальних зв`язків, які б стримували його від переховування, а також не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб, що у сукупності з тяжкістю інкримінованого злочину підвищує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 3, ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на потерпілу та свідків, підтверджується тим, що підозрюваний тривалий час проживав однією сім`єю з малолітньою потерпілою та її матір`ю, у зв`язку із чим йому достеменно відомі їх анкетні дані, місце проживання, нове місце проживання після припинення спільного проживання, місце навчання потерпілої, місце роботи її матері, коло їхнього спілкування та спосіб життя.

Беручи до уваги сімейні відносини між підозрюваним та потерпілою, а також психологічний вплив, який підозрюваний тривалий час мав як вітчим щодо малолітньої, існує реальний ризик того, що, перебуваючи на волі, він шляхом умовлянь, погроз, підкупу, залякування, психологічного впливу може незаконно впливати на потерпілу, її законного представника та свідків з метою переконання змінити показання або відмовитися від їх надання.

Крім того, такий вплив може створити реальну загрозу безпеці потерпілої та негативно позначитися на її психоемоційному стані, що може перешкодити повному, всебічному та неупередженому досудовому розслідуванню.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення підтверджується тим, що потерпіла під час допиту повідомила, що протиправні дії сексуального характеру з боку підозрюваного не були одноразовими, а вчинялися систематично протягом тривалого часу, а саме декількох років, що свідчить про стійку протиправну поведінку останнього та його схильність до вчинення систематичних, аналогічних кримінальних правопорушень.

З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, тривалість та систематичність протиправних дій, існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, підозрюваний може продовжити злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема щодо потерпілої.

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є достатніми та обґрунтованими, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання та просить його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання, оскільки будь-які визначені законом ризики відсутні. Наголошують на тому, що ОСОБА_4 має статус ветерана війни, офіційне працевлаштування, постійне місце проживання, батька похилого віку, який потребує піклування з боку сина. Просять врахувати, що ОСОБА_4 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора, оскільки через травму колінного суглоба не може нормально справити фізіологічні потреби (сісти навпочіпки). Просять застосувати до ОСОБА_4 менш суворий запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з електронним засобом контролю.

Вирішуючи клопотання слідчий суддя виходить з наступного.

28 липня 2026 року ОСОБА_4 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026042220000849, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України за вищезазначених обставин.

Ухвалою слідчого судді від 28 липня 2026 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25 вересня 2026 року без визначення розміру застави.

Слідчий суддя виходить з того, що сам факт вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України і причетність до його вчинення ОСОБА_4 достатньо доведені сукупністю доданих до клопотання доказів, зокрема і показами потерпілої ОСОБА_9 та змістом наявного у неї відеозапису, що доводить обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного злочину.

Той факт, що ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчинені в умовах воєнного стану пов`язаного з домашнім насильством тяжкого злочину проти статевої свободи і статевої недоторканості неповнолітньої особи, з якою він на той час в сімейних відносинах, в своїй сукупності свідчать про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати встановленню істини по даному кримінальному провадженню, впливати на таку неповнолітню потерпілу, яка через вік перебуває в уразливому становищі, продовжити вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Таким чином, раніше встановлені слідчим суддею ризики до цього часу не відпали.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним особливо тяжкого злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо виду запобіжного заходу, слідчий суддя згідно вимог ст. 178 КПК України враховує:

1) той факт, що наявні докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є достатньо вагомими;

2) тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, який є особою працездатного віку та відсутність документально підтверджених відомостей про наявність у нього хвороб або травм, які б перешкоджали утриманню в умовах слідчого ізолятора;

4) наявність у підозрюваного стійких соціальних зв`язків;

5) наявність у підозрюваного постійного джерела доходу;

6) відсутність відомостей про негативну характеристику особи підозрюваного;

7) майновий стан підозрюваного, який не має значних статків;

8) відсутність у підозрюваного непогашених судимостей;

9) відсутність відомостей про недотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, які застосовувалися до нього раніше.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Застосування тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, який закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лабіта проти Італії від 06 квітня 2000 року, рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

В кожному випадку, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, суд за своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

Враховуючи обставини, які в сукупності необхідно оцінювати при обранні запобіжного заходу, а саме: вагомість доказів про вчинення підозрюваним тяжкого злочину, який становить підвищену суспільну небезпеку і за вчинення якого, у разі доведеності вини, йому загрожує покарання у вигляді лише позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, є достатні підстави вважати реальною наявність мети застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання ухилення підозрюваним від слідства та суду та перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і запобігання встановленим слідчим суддею ризикам. Окрім цього суд враховує безальтернативність запобіжного заходу, який може бути застосований до обвинуваченого, з огляду на вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, у зв`язку з чим відповідні заперечення сторони захисту судом відхиляються.

До цього часу досудове слідство не закінчене і є обґрунтована потреба у проведенні слідчих і процесуальних дій, зазначених слідчим у клопотанні, тому закінчити досудове розслідування у межах строку тримання підозрюваного під вартою з завчасним спрямуванням обвинувального акту до суду немає можливості.

Постановою керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_10 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 28 жовтня 2026 року.

За таких обставин, слід продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою в межах строку досудового розслідування.

Розмір застави судом не визначається на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 204, 309 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , який у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12026042220000849, підозрюється у вчинені злочину, кваліфікованого за ч. 4 ст. 153 КК України задовольнити.

Продовжити ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Дніпропетровську, громадянину України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, який у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12026042220000849, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» до 28 жовтня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дні проголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя:

23.09.2026