Ухвала суду № 140039680, 24.09.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/136/26 Справа №447/4000/25

У Х В А Л А

щодо зміни запобіжного заходу

24.09.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження №12025140000001144, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2025, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Пушкіно Московської області РФ, росіянина, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 (у режимі ВКЗ),

захисник ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

У провадженні Миколаївського районного суду Львівської області перебувають матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

24.09.2026 прокурор подав клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання наведено таке.

17.10.2025 приблизно о 12:00 год. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «JEEP Grand Cherokee», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним автодорогою М-06 «Київ-Чоп», поблизу м. Миколаїв Стрийського району Львівської області у напрямку до м. Чоп, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 п. 1.5, Розділу 2 п. 2.3 б), п. 2.3 д), Розділу 12 п. 12.1, які виразилися в тому, що він, будучи не уважним, не обрав безпечної швидкості руху, без причин технічного характеру здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, з подальшим з`їздом у зустрічний кювет, де відбулося перекидання транспортного засобу.

У результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажири керованого ним автомобілем, а саме: ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у виді: поєднаної тупої травма голови, шиї, тулуба та кінцівок у вигляді множинних переломів кісток скелету (склепіння та основи мозкового черепа, лицьових кісток, груднини, правих ребер, правої ключиці, шийного відділу хребта) з ушкодженням внутрішніх органів (оболонок та речовини головного мозку, правої легені) з крововиливами у м?яких тканинах, а також множинними саднами, синцями, ранами тіла, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у причинно наслідковому зв`язку із настанням смерті, ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді: поєднаної тупої травми голови, шиї, тулуба та кінцівок у вигляді множинних переломів кісток скелету (мозкового та лицевого черепу, ребер, грудного відділу хребта, правої ключиці, правої лопатки, лівої великогомілкової кістки, під?язикової кістки), з ушкодженням внутрішніх органів (оболонок та речовини головного мозку, легень, серця, правої нирки. печінки), з крововиливами у м?яких тканинах, а також множинними саднами, синцями, ранами тіла які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у причинно наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Таким чином, ОСОБА_3 будучи особою, яка керувала транспортним засобом, обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Прокурор у своєму клопотанні покликається на те, що у ході судового засідання 30.07.2026 встановлено, що на виконання попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу обвинуваченим не виконано обов`язок здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на зберігання до відповідних органів, у зв`язку із чим судом та стороною обвинувачення ОСОБА_3 наголошено на необхідності неухильного виконання покладених на нього обов`язків. 20.08.2026 ним на адресу ЗМУ ДМС скеровано запит із метою перевірки виконання обвинуваченим обов`язку щодо здачі на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. 24.08.2026 на адресу обласної прокуратури надійшла відповідь на вказаний запит, з якої вбачається що ОСОБА_3 паспорт громадянина України для виїзду за кордон на зберігання до ЗМУ ДМС не здав, що свідчить про системне ігнорування обвинуваченим покладеного на нього судом обов`язку та, на думку сторони обвинувачення, є підставою для зміни запобіжного заходу. Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років; у результаті його дій, які виразилися в грубому порушенні Правил дорожнього руху України настали тяжкі наслідки у вигляді загибелі двох осіб; об`єктивна сторона злочину виразилась у грубому порушені ним правил дорожнього руху; потерпілій стороні завдана непоправна шкода у вигляді загибелі двох осіб, а тому обвинувачений усвідомлює суворість покарання, яке йому буде призначене за умови доведеності його вини. Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, санкція статті якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, є підстави вважати що ризики, передбачені п. 1, 3 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, його продовження на даний час, у зв`язку із систематичним невиконанням обвинуваченим покладеного на нього обов`язку збільшились, зокрема: неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_3 безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі. Водночас суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. У зв?язку з безпрецедентною військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-1X. У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено та даний час не відмінено. В умовах, які існують в Україні у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об?єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого. ОСОБА_3 не здав свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон на зберігання до ЗМУ ДМС, що свідчить про системне ігнорування обвинуваченим покладеного на нього судом обов`язку, та зважаючи на його вік, дає можливість останньому безперешкодно покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Неможливість запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб - прокурор обґрунтовує тим, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно нього. З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , прокурор вважає, що необхідно змінити запобіжний захід із домашнього арешту на тримання під вартою терміном на 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель 2 людей і стосовно нього у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, проте покладенні цим запобіжним заходом обов`язки обвинувачений систематично порушував. Крім цього, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, загибель потерпілого є підставою для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні. Вказує, що більш м`які запобіжні заходи, зважаючи на особу обвинуваченого, запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, зважаючи на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, суспільний резонанс, порушення встановлених судом обов`язків та інші обставини його вчинення, не в силі.

Прокурор у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання, просив таке задоволити з підстав у ньому наведених.

Представник потерпілого підтримав заявлене прокурором клопотання, просив таке задоволити.

Обвинувачений та його захисник клопотання у задоволенні клопотання просили відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, суд прийшов наступних висновків.

Згідно із положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 200 КПК України передбачено, що прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи».

Відповідно до п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 17.10.2025 з додатками до нього, відеозаписом настання дорожньо-транспортної пригоди, показаннями свідків, потерпілих, протоколами оглядів, висновками експертів, у тому числі судових автотехнічних експертиз, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

17.10.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.11.2025 до підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням відповідних обов`язків строком на 60 днів, тобто до 10.01.2026.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 05.01.2026 вказаний запобіжний захід було продовжено строком на 60 днів, тобто до 05.03.2026.

У судовому засіданні 09.02.2026 було оголошено перерву до 02.03.2026. Однак, у зв`язку з неявкою всіх учасників кримінального провадження, передусім обвинуваченого, таке було відкладено на 24.03.2026. Внаслідок цього строк застосування запобіжного заходу закінчився.

23.04.2026 судом постановлено ухвалу якою задоволено клопотання прокурора та до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 21.06.2026, з покладенням таких обов`язків: забороні цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,без дозволу прокурора чи суду; прибувати за кожною вимогою до прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 .

Ухвалами суду від 18.06.2026 та 30.07.2026 вказаний запобіжний захід було продовжено строком на 60 днів. Строк дії ухвали закінчується 27.09.2026.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Відповідно до копії рапорту ст.ДОП СДОП ВП ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області від 23.09.2026, працівник поліції вказав, що при неодноразових виходах за адресою проживання ОСОБА_3 , дверей ніхто не відчиняв. У дверях квартири залишали запрошення до ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області. Також було здійснено неодноразові телефонні дзвінки за абонентським номером НОМЕР_2 , проте, ніхто на такі не реагував. При спілкуванні з мешканцями будинку такі повідомили, що ОСОБА_3 нікому не відчиняє, зв`язок із ним не підтримують.

Прокурором 20.08.2026 було направлено запит до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби з проханням повідомити чи здав ОСОБА_3 до територіальних управлінь ДМС документи, що дають право на виїзд за кордон. Начальником ЗМУ ДМС 24.08.2026 було надано відповідь про те, що ОСОБА_3 паспорт громадянина України для виїзду за кордон не здавав.

У судове засідання, призначене на 21.09.2026 належним чином повідомлений обвинувачений не з`явився. У телефонному режимі, а також на електронну пошту суду надіслав повідомлення про те, що він себе погано почуває. Захисник обвинуваченого у судовому засіданні 21.09.2026 вказав, що доказів поважності причин неявки немає, однак, такі будуть надані у наступному судовому засіданні.

Проте, належних та достатніх доказів поважності причин неявки суду обвинуваченим не було надано. У судовому засіданні повідомлено, що він не звертався за допомогою до лікарні, карету швидкої допомоги не викликав.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть двох осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження судом не допускається вирішення тих питань, які повинні вирішуватися під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у ході розгляду клопотання довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому злочину, а також довів ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ОСОБА_3 має можливості для переховування від органу досудового розслідування, у тому числі можливості для перетину державного кордону, з огляду на його вік та наявність документів для виїзду за кордон, до чого його може спонукати, зокрема, як встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Суд також погоджується з наявністю ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих і свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків, потерпілих існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.

Ризики передбачені п. 1 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких була встановлена слідчим суддею під час застосування до нього запобіжного заходу, а також продовження строку запобіжного заходу наразі продовжують існувати.

Отже, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, що спричинило загибель двох осіб, до нього 11.11.2025 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який було продовжено, до ОСОБА_3 було також застосовано ухвалою суду від 23.04.2026 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який було продовжено ухвалою суду від 18.06.2026 та 30.07.2026, однак, обвинувачений не виконував покладені ухвалами суду на нього процесуальні обов`язки, що зумовило підстави звернення прокурора з цим клопотанням.

Доводи сторони захисту про відсутність ризиків, якими прокурор обґрунтовує своє клопотання, суд відхиляє, оскільки сам обвинувачений неодноразово у судових засіданнях, а також у поданих ним письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, зазначав про наявність у нього родини (рідної сестри), яка знаходиться в РФ, бажання в подальшому поїхати її провідати, вказував, що він доглядав її раніше, обов`язок здати на зберігання свої документи для виїзду за кордон, покладений на нього ухвалою суду, не виконав. Крім того, на запитання головуючого відповів, що часто покидає свою квартиру для походів у справах, по магазинах. На запитання чому обвинувачений не здав свій паспорт для виїзду за кордон, не скористався допомогою свого захисника, не зміг нічого пояснити.

Отже, клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу підлягає до задоволення. На переконання суду застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, з огляду на вагомі обставини, що доводять низку встановлених судом ризиків.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід застосовується виключно з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.

Прокурор просив не визначати розмір застави обвинуваченому.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим, обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Поряд із цим, беручи до уваги все вищенаведене, особу обвинуваченого, його вік, суд вбачає можливість визначення розміру застави.

Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, який, згідно з положеннями ст. 12 КК України, є тяжким злочином, з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, суд, беручи до уваги наявність доведених ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання винуватим у вказаному злочині, вік та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вважає за можливе визначити підозрюваному заставу у 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд роз`яснює учасникам справи, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 331 КПК України, ухвала суду про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Керуючись ст. 176, 181, 182, 183, 194, 201, 331, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задоволити.

Змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 22.11.2026.

Взяти обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 50 (п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

У випадку внесення застави, покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

- прибувати до прокурора чи суду за першим викликом;

- не відлучатися з АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора чи суду;

- носити електронний засіб контролю;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання даних обов`язків застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 .

Ухвала, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1