Рішення № 140039436, 24.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16525/26

пр. № 2-о/759/443/26

24 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про встановлення факту належності трудової книжки, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту належності трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 26.07.1984 на ім`я « ОСОБА_1 », громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до паспортних даних; належності свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , видане на ім`я « ОСОБА_1 », громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до паспортних даних.

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.10.2024 №262840023307 заявнику відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу. До страхового стажу заявника не було зараховано період роботи з 26.07.1984 по 30.04.1993, підтверджений трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 26.07.1984, оскільки прізвище, зазначене у трудовій книжці - « ОСОБА_2 », не відповідає прізвищу, зазначеному в паспорті громадянина України та інших особистих документах - « ОСОБА_3 ». Разом з тим, у паспорті громадянина України, довідці про місце реєстрації та свідоцтві про народження дитини зазначено прізвище « ОСОБА_3 ». Водночас, у свідоцтві про шлюб серія НОМЕР_3 , що належить заявнику, також наявна технічна помилка у написанні прізвища заявника, а саме зазначено прізвище « ОСОБА_2 » замість правильного - « ОСОБА_3 ».

Заявниця переконана, що розбіжності у написанні прізвища мають технічний характер та допущені у різних правовстановлюючих документах, що унеможливлює належне підтвердження її особи та реалізацію її прав на пенсійне забезпечення, зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу та інших прав.

Встановлення факту належності трудової книжки та свідоцтва про шлюб необхідні ОСОБА_1 для подальшого оформлення пенсії та реалізації інших законних прав.

На підставі викладеного просить суд заяву задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 в частині вимог про встановлення факту належності свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , видане на ім`я « ОСОБА_1 », громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до паспортних даних. Заяву про встановлення факту належності трудової книжки прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Витребувано у Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, зміни прізвища ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, зміни прізвища та смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.08.2026 від Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла витребувана інформація.

Представник заявника до початку судового слухання направив на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності заявниці. Вимоги заяви підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про судове слухання, у судове засідання не з`явилися, суд визнав за можливе провести судове засідання за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою учасників справи у судове засідання.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03.02.2021 у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18.11.2020 у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25.11.2020 у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.10.2024 № 262840023307 ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії за віком. Так, зокрема, зазначено, що за документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 26.07.1984 по 30.04.1993, відповідно трудової книжки НОМЕР_4 від 26.07.1984, оскільки ПІБ в трудовій ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).

Таким чином, встановлення факту приналежності трудової книжки необхідне ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком.

Із матеріалів справи вбачається, що трудова книжка серії НОМЕР_5 видана на ім`я « ОСОБА_5 » (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас, із паспорту громадянина України № НОМЕР_6 , Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №8032-275231-2017 встановлено, що прізвище заявниці зазначено як « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповідності до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 та Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00060039625, 08 серпня 1985 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклав шлюб з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Водночас, свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_9 , повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00060039059 та повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00060039109 містять зазначення прізвища ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як «ОСОБА_3».

Окрім зазначеного, із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00060039560 встановлено, що 05 грудня 1998 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклав шлюб із ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_13 ».

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені №00060039492, 12 січня 2017 року ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінила прізвище на « ОСОБА_16».

Судом встановлено, що вищезазначені документи містять розбіжності щодо написання прізвища заявниці « ОСОБА_3 » / « ОСОБА_2 », що перешкоджає їй у реалізації своїх прав, зокрема, щодо врахування трудового стажу та призначення пенсії за віком.

Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Відповідно до пункту 12 Постанови № 5 При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно з листом ВСУ 01.01.2012 «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі сумніву в належності трудової книжки особі внаслідок помилки, коли прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, ураховуючи положення пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» факт належності цього документа відповідній особі може бути встановлено лише у судовому порядку. Внесення виправлень на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.1993 № 58, у таких випадках не передбачено.

Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Суд зазначає, що заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Розбіжність у написанні прізвища заявниці у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заповненої 26.07.1984, та в паспорті громадянина України № НОМЕР_6 перешкоджає у зарахуванні періоду роботи з 26.07.1984 по 30.04.1993, що безпосередньо впливає на призначення пенсії за віком.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ч.ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Водночас, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

На підставі вищезазначеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що досліджених у судовому засіданні документів достатньо для встановлення факту належності трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 26.07.1984 на ім`я « ОСОБА_1 », громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до паспортних даних.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення заяви у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263, 265, 273, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про встановлення факту належності трудової книжки - задовольнити.

Встановити факт належності трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 26.07.1984 на ім`я « ОСОБА_1 », громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , відповідно до паспортних даних.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко