Рішення № 140039340, 24.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20654/26

пр. № 2/759/13039/26

24 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду в електронній формі через електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 578633-КС-001 від 27.01.2026 року у розмірі 12 880,00 грн та судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від визначено головуючого суддю Бабич Н.Д. Ухвалою суду від 03.08.2026 р. вказаний позов залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

12.08.2026 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачається, що вимоги ухвали суду виконано.Ухвалою суду від 13.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження у справі. Ухвала про відкриття провадження у справі разом із матеріалами була направлена відповідачу, яка повернута не вручена (а.с.47). 11.09.2026 р. до суду надійшли витребувані докази (а.с.43-45). Відповідач заяву із запереченням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направила. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б). Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судом встановлено, що 27.01.2026 р. між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 578633-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Сума кредиту становить 5 000,00 грн. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування коштів на її банківську картку, виписка по рахунку надана банком в порядку витребування доказів (а.с.43-45). Відповідач не повернула кошти в повному обсязі за вищевказаним договором. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, утворилась заборгованість за вказаним кредитним Договором у розмірі 12 880,00 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту - 5 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентам - 4 900,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 480,00 грн; суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України - 2 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязається надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязається повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням встановленого, суд доходить висновку, що відповідач взяті на себе зобовязання в частині повернення кредиту та сплати відсотків не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобовязанням у розмірі 5 000,00 грн, за нарахованими відсотками у розмірі 4 900,00 грн, а також сума платежів за комісією у розмірі 480,00 грн, що підлягають стягненню з відповідачки. Відсотки нараховано в межах погодженого сторонами строку кредитування. Суд зазначає, що заперечення відповідача щодо неправомірності стягнення комісії є безпідставними, оскільки відповідна умова була узгоджена сторонами при підписанні електронного договору та відповідачем у судовому порядку не оспорювалась. Водночас, стосовно позовної вимоги про сплату відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 2 500,00 грн суд зазначає наступне. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України). Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання певних грошових зобов`язань у період дії в Україні воєнного стану, згідно з якими позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача відсотків по ст. 625 ЦК України, нарахованої у період дії воєнного стану, за прострочення зобов`язання, яке виникло з кредитного договору, до спірних правовідносин слід застосувати положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Таким чином, вимога про стягнення з відповідача відсотків по ст. 625 ЦК України в розмірі 2 500,00 грн задоволенню не підлягає. Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (в частині тіла кредиту, відсотків та комісії на загальну суму 10 380,00 грн). Задовольняючи позовні вимоги частково, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 662,40 грн. На підставі ст. ст. 509, 526, 546, 612, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 578633-КС-001 від 27.01.2026 року у розмірі 10 380,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді в розмірі 2 662,40 грн., а всього разом 13 042 (тринадцять тисяч сорок дві) грн. 40 коп. В задоволенні іншої частини, - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Зазначити дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: м. Київ, бул. Л. Українки, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ: 41084239;

Зазначити дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Бабич Н.Д.