Ухвала суду № 140038930, 24.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14597/26

Провадження №: 1-кс/755/4175/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р. Дніпровський районний суду міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 про надання дозволу на проведення огляду в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 квітня 2026 року за № 42026102040000091, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу (далі - КК) України, установив:

до слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання, яке погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , й обґрунтоване тим, що у цитованому кримінальному провадженні досудовим розслідуванням встановлено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб»№ 2257-ІХ від 12.05.2022, який набрав чинності 24.05.2022 (далі - Закон), внесені зміни до Закону та доданий додатковий вид санкції - стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції»).

Так, пунктом 2 рішення Ради національної безпеки і оборони від 18.11.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введене в дію Указом Президента України від 18.11.2023 № 758/2023, до ОСОБА_6 строком на 10 років застосовано санкції, передбачені Законом, зокрема, блокування активів.

Рішенням Вищого антикорупційного суду від 10.04.2024 у справі № 991/2375/24, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» стягнуто в дохід держави майно, яким безпосередньо чи опосередковано володів ОСОБА_6 .

Разом з тим, в ході проведеного досудового розслідування отримано інформацію, щодо низки земельних ділянок, які перебувають на території Київської області, та які ОСОБА_6 , з метою ухилення від накладених санкцій у вигляді стягнення в дохід держави, оформив на підконтрольних йому осіб.

Так, Бориспільською райдержадміністрацією, на підставі розпорядження від 29.11.2006 № 1471, обслуговуючому кооперативу «Сакура» 14.12.2006 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 711840 площею 34,058 га, що розташована на території с. Гнідин, Бориспільського району Київської області, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 3220882600:04:006:0015.

Також, Бориспільською райдержадміністрацією, на підставі розпорядження від 29.11.2006 № 1471, обслуговуючому кооперативу «Сакура» 14.12.2006 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 711841 площею 3,947 га, що розташована на території с. Гнідин, Бориспільського району Київської області, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 3220882600:04:006:0014.

При цьому, за інформацією Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 30.04.2026 № 02-18/1034, первинне виділення вказаних земельних ділянок було здійснено для ведення фермерського господарства ОСОБА_7 .

У подальшому, протоколом № 24.12-19 загальних зборів обслуговуючого кооперативу «Сакура» від 24.12.2019 найменування кооперативу змінено на обслуговуючий кооператив «Інтера-Грін».

Вказані земельні ділянки до 21.07.2025 були оформлені на обслуговуючий кооператив «Інтера-Грін» (код ЄДРПОУ 34524950), основним кінцевим бенефіціарним власником якого був ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ТОВ «БЕЛФАСТ» (код ЄДРПОУ 34568186), одноосібний засновник якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 був помічником ОСОБА_6 , як народного депутата у складі Верховної ради України IV-го та V-го скликання (час передачі земельних ділянок).

Крім того, в різні часи ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були співзасновниками різних товариств.

У свою чергу ОСОБА_9 є співмешканкою рідного брати ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, відповідно до Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_10 та ОСОБА_9 мають спільну дитину - ОСОБА_11 , прізвище якої 31.01.2019 було змінено з ОСОБА_15.

У подальшому, з метою приховування належності та уникнення стягнення в дохід держави земельних ділянок ОСОБА_6 через підконтрольних осіб здійснив її перереєстрацію.

Так, 21.07.2025 року ОСОБА_9 , як одноосібний засновник ТОВ «БЕЛФАСТ», яке володіло 83,59% ТОВ «Інтера-Грін» вийшла зі складу засновників ОК «Інтера-Грін» із поверненням пайового внеску - земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:0015 площею 34,058 га.

Таким чином, на даний час, земельна ділянки фактично та юридично належить ТОВ «БЕЛФАСТ», проте і надалі контролюється ОСОБА_6 .

Крім того, в ході проведеного досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка площею 34,058 га з кадастровим номером 3220882600:04:006:0015 межує з річкою, а на самій земельній ділянці наявні три водойми, що підтверджується протоколом огляду.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі історико-культурного призначення, землі водного фонду.

Згідно із частиною першою статті 58 Земельного кодексу України та статтею 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться, зокрема, землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Отже, за змістом статті 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені змістом частини другої статті 59 Земельного кодексу України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (частина четверта статті 59 Земельного кодексу України).

Відтак, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88-90 Водного кодексу України.

Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі - Порядок № 486).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 486, цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Пунктами 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у змісті постанов Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі №6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Вищезазначений висновок узгоджується також зі змістом постанов Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14.

Як зазначалося, протоколом огляду встановлено, що земельна ділянка площею 34,058 га з кадастровим номером 3220882600:04:006:0015 межує з річкою, а на самій земельній ділянці наявні три водойми, що підтверджується протоколом огляду, а отже в силу норм Земельного та Водного кодексів України не може перебувати у приватній власності.

Крім того, незважаючи на факт неможливості перебування земельної ділянки у власності, в силу Закону, остання на даний час виставлена на продаж, що підтверджується протоколом огляду компютерних даних (інформація, що міститься на сторінці соціальної мережі) від 27.08.2026.

Виходячи з того, що для досягнення повноти та всебічності розслідування вище зазначених фактів, зокрема для отримання відомостей котрі є необхідними для кваліфікації вчиненого правопорушення у даному кримінальному провадженні виникла потреба у залученні спеціалістів, зокрема сертифікованого інженера - землевпорядника та сертифікованого інженера - геодезиста для організації виконання вишукувальних робіт та для надання роз`яснень та висновків з питань, що належать до сфери їх знань.

Зважаючи на викладене слідчим у кримінальному провадженні винесено постанову про залучення спеціаліста.

В ході досудового розслідування виникла необхідність у проведенні огляду земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:0015, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2007631032208, яка на даний час зареєстрована за товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛФАСТ», код ЄДРПОУ 34568186.

У судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила задовольнити з передумов вказаних безпосередньо у ньому. При цьому, зауваживши, що отримати такі дані у іншій спосіб, ніж проведення вказаної слідчої (розшукової) дії не можливо.

Слідчий суддя перевіривши це клопотання на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України, заслухавши прокурора, дослідивши матеріали наявні у провадженні, приходить до наступного.

Підстави проведення огляду визначені ст. 237 КПК України, яка відноситься до Глави20.Слідчі (розшукові) дії вказаного Кодексу.

Дана стаття передбачає, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних (частина 1); огляд здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи (частина 2).

З положень ст. 234 КПК випливає, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді, однак з урахуванням того, що в силу ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише на підставі ухвали слідчого судді.

Під іншим володінням особи розуміються, відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК, у т.ч. земельна ділянка, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо.

За цих умов, враховуючи вказане розуміння у КПК України сутності поняття «іншого володіння» (на цьому етапі слідчий суддя не вдається в оцінку критерію добросовісності володіння) відмічає, що попри все йдеться про огляд земельної ділянки площею 34,058 га з кадастровим номером 3220882600:04:006:0015, що межує з річкою, а на самій земельній ділянці наявні три водойми, а тому, визначаючись з питанням підставності проведення огляду, враховує, що, відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).

З урахуванням того, що згідно із п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню через призму того, що процесуальними джерелами доказів є у тому числі речові докази, висновки експертів (ст. 84 КПК України).

Речовим доказом є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій (ст. 98 КПК України).

В постанові від 27 січня 2022 року в справа № 11-132сап21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням змісту ч. 5 ст. 234 КПК України під час вирішення питання про санкціонування обшуку житла стандарт доказування - «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження), зокрема для надання відповідного судового дозволу закон не вимагає існування обґрунтованої підозри власника чи іншого володільця житла у вчиненні кримінального правопорушення.

У цьому випадку, слідчий суддя, вивчивши клопотання заявника та долучені до нього матеріали, вважає, що у ньому наявні в цілому відомості, котрі вказують на обставини, які обумовлюють дійсну потребу в проведенні цитованої слідчої дії.

Така слідча дія спрямована на отримання (збирання) доказів та перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, а підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Отже, наявні реальні приводи та підстави для проведення огляду за вказаною у клопотанні адресою, у порядку ст. 233, 237 КПК, адже, враховуючи встановлені на цей час слідством фактичні обставини пов`язані із наявністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, та вказує на те, що підставним є проведення огляду з метою визначеною ч. 1 ст. 237 КПК.

Порушень вимог ст. 233, 234, 237 КПК України, Глави 20 КПК України - слідчі (розшукові) дії, та Глави 2 КПК України - засади кримінального провадження, у судовому засіданні, слідчим суддею не виявлено, як і не з`ясовано того, що надання дозволу на огляд становитиме особистий та надмірний тягар, тобто, апріорі, таке втручання не є свавільним, оскільки отримання дозволу на його проведення здійснено з дотриманням принципу законності та воно є пропорційним до тяжкості вчиненого правопорушення та відповідає справжнім інтересам суспільства.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про те, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому, слід відмітити, що, в силу ч. 5 ст. 237 КПК України, при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Щодо участі спеціалістів, то відповідно до ч. 3 ст. 237 КПК, з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів, а тому в цій частині питання перебуває поза межами компетенції слідчого судді, адже саме, право слідчого та прокурора «запросити» витікає з ч. 3 ст. 237 КПК. Запрошений спеціаліст у свою чергу, згідно із ч. 7 ст. 238 КПК, має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

На підставі викладеного та керуючись статями 233-234, 237, 309, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив :

клопотання - задовольнити.

Надати дозвіл старшому слідчому СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , прокурору Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 , прокурору Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_13 на проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:006:0015, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2007631032208, яка на даний час зареєстрована за товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛФАСТ», код ЄДРПОУ 34568186, з метою виявлення та фіксації обставин кримінального правопорушення.

В силу статті 237 КПК України, з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою для безумовного виконання на всій території України.

Слідчий суддя ОСОБА_14