Рішення № 140038720, 20.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/15535/25

Провадження № 2/752/5397/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.08.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря Ільніцької І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (надалі за текстом також - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом також - відповідач), у якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3 618,93 грн;

- три проценти річних у розмірі 326,00 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 291,96 грн,

а всього 5 236,89 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

1.1. Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як споживач електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , виконувала свої зобов`язання неналежно, внаслідок чого на показниках 020008/007241 кВт станом на 01.01.2019 утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3 618,93 грн.

Позивач зазначає, що є правонаступником Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» в частині переданих йому майна, прав та обов`язків згідно з розподільчим балансом, а також в частині прав та обов`язків, визначених абзацом 22 частини 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідно до якої у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Позивач також зазначає, що ним вжито заходів щодо досудового врегулювання спору, а саме направлено попередження поштою 15.05.2019, та що відповідача було відключено від електропостачання згідно наряд-допуску № 46110 від 15.11.2021 у зв`язку із самовільним підключенням після відключення.

Викладені у позовній заяві обставини позивач підтверджує розрахунком заборгованості, особовою карткою споживача за період з 03.03.2012 по 01.01.2019, списком згрупованих поштових відправлень від 15.05.2019, копіями наряд-допусків та копіями контрольних показників приладу обліку від 05.12.2020 і від 27.12.2021.

1.2. Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач позов не визнала та подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позивач не довів ані виникнення саме у неї зобов`язання перед позивачем за спірним об`єктом, ані належного складу основної суми, ані правильності та допустимості нарахування похідних вимог.

Відповідач зазначає, що у матеріалах, наданих позивачем, відсутній підписаний відповідачем договір, заява-приєднання, документ про право власності або користування квартирою АДРЕСА_1 , акт приймання-передачі чи інший первинний документ, який пов`язував би ОСОБА_1 зі спірним особовим рахунком саме у період утворення заявленої заборгованості. Сам по собі запис прізвища у внутрішній картці особового рахунку позивача не підтверджує правової підстави покладення на особу обов`язку з оплати за об`єктом.

Відповідач також зазначає, що наявні у справі відомості про її зареєстроване місце проживання вказують іншу адресу, ніж адреса спірного об`єкта.

Крім того, відповідач вважає, що склад основної суми 3 618,93 грн не підтверджений первинними доказами, оскільки походження початкового залишку 9 462,78 грн та непогашених 1 381,32 грн за конкретними місяцями позивачем не розкрито, а картка особового рахунку є односторонньо сформованим внутрішнім документом позивача.

Відповідач звертає увагу, що платіж у розмірі 3 622,62 грн, перерахований 04.06.2020, надійшов до ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» та був зарахований ним у рахунок заборгованості перед цим товариством, а тому не є доказам погашення заявленого позивачем боргу та не є визнанням боргу перед позивачем.

Відповідач заявила про застосування позовної давності до всіх помісячних вимог, за якими вона спливла до моменту законодавчого продовження строків у зв`язку з карантином, тобто до 02.04.2020.

Також відповідач вважає, що вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не мають перевірюваного розрахунку, а подана позивачем довідка про стан заборгованості подана з пропуском процесуального строку.

1.3. Заяви, клопотання учасників справи

Представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, яке ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.06.2026 задоволено частково.

Інших заяв та клопотань, які підлягають вирішенню, від учасників справи до суду не надходило.

1.4. Процесуальні дії у справі

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 головуючим суддею визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєва Сергія Олександровича.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30.06.2025 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.06.2026 клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено частково та витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «YASNO» інформацію про зарахування платежу від 04.06.2020 у розмірі 3 622,62 грн та про передачу боргів споживачів, у тому числі ОСОБА_1 , від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «YASNO». В іншій частині клопотання відмовлено.

07.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» надало суду відповідь на витребувану інформацію.

2. Мотивувальна частина

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито за об`єктом електропостачання - квартирою АДРЕСА_1 , за яким здійснювався облік спожитої електричної енергії.

Згідно з наданими позивачем документами станом на 01.01.2019 за вказаним особовим рахунком рахувався непогашений залишок у розмірі 3 618,93 грн.

Матеріали справи містять копію наряд-допуску № 46110 від 15.11.2021, згідно з яким за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено відключення від електропостачання у зв`язку із самовільним підключенням після відключення.

Судом також встановлено, що 04.06.2020 з картки НОМЕР_3, належної чоловікові відповідача - ОСОБА_2 , здійснено платіж у розмірі 3 622,62 грн, з яких 3 619,00 грн 05.06.2020 надійшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» та були зараховані цим товариством у рахунок погашення заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» повідомило суду, що є самостійною юридичною особою та не є правонаступником ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», тому борги споживачів, у тому числі ОСОБА_1 , до нього не переходили.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду договору про постачання електричної енергії або користування електричною енергією, заяви-приєднання до умов та правил, акта приймання-передачі, акта зняття показників приладу обліку чи іншого первинного документа, який посвідчував би виникнення саме у ОСОБА_1 зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії за вказаним об`єктом.

Так, особова картка споживача є внутрішнім документом позивача, який ведеться ним в односторонньому порядку. Сам по собі запис прізвища відповідача у картці особового рахунку не є первинним документом, який підтверджує правову підставу виникнення на стороні відповідача обов`язку та обставини фактичного споживання нею електричної енергії.

Доказів належності відповідачеві квартири АДРЕСА_1 у спірний період позивачем суду також не надано.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1686202 від 20.08.2025 ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 04.06.1987.

2.2. Застосовані норми права

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

2.3. Висновки суду

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що предметом доказування у цій справі є наявність між сторонами договірних правовідносин з постачання електричної енергії щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , факт надання позивачем послуг з постачання електричної енергії, обсяг спожитої енергії, розмір заборгованості та факт її непогашення.

Суд зазначає, що відповідно до статті 714 ЦК України обов`язок споживача з оплати отриманих енергетичних ресурсів виникає з договору постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Встановлення особи споживача, тобто особи, на яку покладено обов`язок з оплати спожитої електричної енергії за конкретним об`єктом, є складовою предмета доказування, а тому обов`язок довести належність відповідача до спірного особового рахунку покладається саме на позивача.

На підтвердження належності відповідача до спірного особового рахунку позивач надав суду особову картку споживача, в якій зазначено прізвище відповідача, розрахунок заборгованості, список поштових відправлень, наряд-допуски та контрольні показники приладу обліку.

Разом з тим, суд зазначає, що картка особового рахунку ведеться позивачем в односторонньому порядку та є його внутрішнім обліковим документом. Доказів того, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також доказів того, що вона користувалася вказаним об`єктом та уклала з позивачем договір про постачання електричної енергії або приєдналася до умов такого договору, матеріали справи не містять.

Так, у матеріалах справи відсутні підписаний сторонами договір про постачання електричної енергії, заява-приєднання до умов та правил, акт приймання-передачі, акт зняття показників приладу обліку на момент виникнення заборгованості, а також документально підтверджені відомості про право власності або право користування відповідачем спірним об`єктом.

При цьому місце реєстрації відповідача є відмінним від адреси квартири, за якою позивачем надавалися відповідні послуги.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідач є власником квартири з 21.09.2010, оскільки ці доводи викладені у запереченнях позивача і ґрунтуються на відомостях з реєстру права власності на нерухоме майно станом на 18.08.2026, при тому що предметом стягнення є заборгованість, яка утворилась станом на 01.01.2019, а доказів належності спірного об`єкта відповідачу саме у спірний період матеріали справи не містять.

Надані позивачем наряд-допуски від 06.03.2021, 25.03.2021 та 15.11.2021, а також контрольні показники приладу обліку від 05.12.2020 та від 27.12.2021 стосуються періоду після утворення заявленої заборгованості та не підтверджують ані виникнення у відповідача зобов`язання за спірний період, ані обсяг споживання електричної енергії у листопаді - грудні 2018 року.

Суд зазначає, що надана позивачем довідка про стан заборгованості є похідним документом, складеним самим позивачем на підставі його власних облікових даних, та за відсутності первинних документів, які підтверджують виникнення та існування спірної заборгованості, не може бути самостійною підставою для задоволення позову.

Покликання позивача на розрахунок заборгованості суд оцінює критично, оскільки цей розрахунок не розкриває походження початкового залишку, який обліковувався за особовим рахунком до спірного періоду, а отже, не дозволяє суду встановити, з яких саме нарахувань та за які розрахункові періоди складається заявлена сума.

Таким чином, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності та взаємному зв`язку за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що відповідач є особою, на яку покладено обов`язок з оплати спожитої електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , а також не доведено складу та розміру заявленої заборгованості.

Враховуючи те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційної складової боргу є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні якої відмовлено, зазначені вимоги також задоволенню не підлягають.

3. Розподіл судових витрат

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору залишаються за позивачем, який поніс їх при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями: 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (ЄДРПОУ 41946011, адреса: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.О. Чекулаєв