Ухвала суду № 140038710, 11.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23138/26

Провадження №: 1-кс/752/7587/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026100000000210 від 26 червня 2026 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 26 серпня 2026 року під час проведення обшуку за місцем здійснення адвокатської діяльності підозрюваними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , офісного приміщення на 5 поверсі за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, будинок 83-Д.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026100000000210 від 26 червня 2026 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадяни України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та невстановлена слідством особа, за невстановлених обставин, але до 15.05.2026, вступили у змову та розробили злочинний план щодо заволодіння шляхом обману грошовими коштами їх знайомого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особливо великих розмірах.

На виконання заздалегідь розробленого плану, 15.05.2026 приблизно о 16:30 ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: бульвар Лесі Українки, 34 у м. Києві, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , ввів його в оману шляхом повідомлення завідомо неправдивих відомостей про те, що в обідній час цього ж дня ОСОБА_6 затримали службові особи Служби безпеки України за адресою: м. Київ, площа Лесі Українки, 1, які під час приватного спілкування розповіли про наявність в них інформації щодо вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та попередили про заплановані відносно останніх та підприємства, на якому ОСОБА_7 обіймає посаду директора - ТОВ «ВП Імпульс» (код ЄДРПОУ 45645063), слідчі (розшукові) та процесуальні дії - затримання останніх та проведення обшуків за місцем їх проживання та за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ВП Імпульс». Крім того, зі слів ОСОБА_5 , службові особи Служби безпеки України нібито погрожували вжиттям заходів щодо організації втрати ТОВ "ВП Імпульс" статусу критичного підприємства. При цьому, ОСОБА_6 , зі слів ОСОБА_5 , поза її волею утримують в невідомому місці службові особи Служби безпеки України.

Разом з цим, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що вищезазначена інформація є неправдивою, вигаданою ним та ОСОБА_6 завчасно з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , повідомив останньому, що з метою недопущення проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій зі сторони службових осіб Служби безпеки України відносно ОСОБА_7 необхідно передати останнім неправомірну вигоду в розмірі 40 000 Євро. При цьому, з метою створення в потерпілого уяви про наявність спільної проблеми та необхідності її вирішення спільними зусиллями, ОСОБА_5 сказав ОСОБА_7 , що ОСОБА_6 та він погодились на вимогу службових осіб Служби безпеки України та вирішили передати останнім по 10 000 Євро кожний за не проведення процесуальних дій відносно них самих.

ОСОБА_7 , не усвідомлюючи, що ОСОБА_5 вводить його в оману, погодився на пропозицію останнього, та 15.05.2026 приблизно о 18:00, перебуваючи біля станції метро "Палац Спорту", що на Спортивній площі у м. Києві, передав ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 40 000 Євро (що станом на 15.05.2026 становить 2 057 536 грн.) в якості начебто неправомірної вигоди для службових осіб Служби безпеки України. При цьому, отримані ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 40 000 Євро службовим особам Служби безпеки України не передавались, а були розподілені між співучасниками злочину.

Близько 19:30 15.05.2026, перебуваючи в приміщенні закладу харчування "Львівські круасани" за адресою: м. Київ, вул. Михайла Задніпровського, 13, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яку нібито відпустили співробітники СБУ, повідомили ОСОБА_7 , що передали грошові кошти останнього в розмірі 40 000 Євро службовим особам Служби безпеки України за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 33. При цьому, ОСОБА_6 підтвердила ОСОБА_7 повідомлені ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості під час зустрічі біля за адресою: бульвар Лесі Українки, 34 у м. Києві.

З метою створення умов для продовження вчинення злочину, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 попередили ОСОБА_7 , що приблизно через два тижні з ним зв`яжуться службові особи Служби безпеки України та проінструктують його щодо подальших дій.

Надалі, 02.06.2026 приблизно о 16:00 з номеру телефону НОМЕР_1 на мобільний телефон ОСОБА_7 надійшов телефонний дзвінок від невстановленої особи, яка діяла за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , яка відрекомендувавшись представником Служби безпеки України, запропонувала зустрітись в парку "КПІ", що біля будинку 37 по проспекту Берестейському у м. Києві.

Приблизно о 17:00 того ж дня ОСОБА_7 зустрівся в парку "КПІ" з невстановленою особою, яка, діючи згідно із заздалегідь розробленим з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 планом, без пояснень одразу продемонструвала ОСОБА_7 серветку із написом "10+5", що ОСОБА_7 з урахуванням вказівок ОСОБА_6 та ОСОБА_5 сприйняв як необхідність передачі неправомірної вигоди службовим особам Служби безпеки України в розмірі 10 000 Євро одноразово та 5000 Євро щомісяця.

О 19:50 цього ж дня, абонент з номером телефону НОМЕР_1 , якого потерпілий сприймав за представника Служби безпеки України, у месенджері "WhatsApp" надіслав повідомлення, зі змісту якого випливає, що вищезазначені грошові кошти в розмірі 15 000 Євро необхідно передати тим же шляхом, як і в попередній раз - через ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Наступного дня - 03.06.2026 в обідній час, перебуваючи неподалік будинку за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 5, ОСОБА_7 , будучи введеним в оману та не усвідомлюючи злочинних намірів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , передав останнім грошові кошти в розмірі 15 000 Євро (що станом на 15.05.2026 становить 773 983, 5 грн.) в якості начебто неправомірної вигоди для службових осіб Служби безпеки України. При цьому, отримані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 15 000 Євро службовим особам Служби безпеки України не передавались, а були розподілені між співучасниками злочину.

Надалі, починаючи з 24.06.2026 по 17.07.2026 від абоненту з номером телефону НОМЕР_1 , якого потерпілий сприймав за представника Служби безпеки України, на мобільний телефон потерпілого в месенджері "WhatsApp" неодноразово надходили повідомлення з вимогою передати наступну частину щомісячної неправомірної вигоди в розмірі 5 000 а потім 10 000 Євро для службових осіб Служби безпеки України через ОСОБА_6 , однак фактичної передачі грошових коштів не відбулось з причин, що не залежали від волі співучасників злочину.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що громадяни України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та невстановлена слідством особа, за невстановлених обставин, але в період з 17.07.2026 по 13.08.2026, вступили у змову та розробили злочинний план щодо повторного заволодіння шляхом обману грошовими коштами знайомого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особливо великих розмірах.

На виконання заздалегідь розробленого плану, 14.08.2026 близько 16:00, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 28, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили ОСОБА_7 завідомо неправдиву інформацію про те, що їх було викликано співробітниками правоохоронного органу для дачі показань відносно ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили ОСОБА_7 , що зі слів співробітників правоохоронного органу останнього очікують проблеми у вигляді кримінального переслідування та позбавлення підприємства, на якому ОСОБА_7 обіймає посаду директора - ТОВ «ВП Імпульс», статусу критичного підприємства. В свою чергу, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 запропонували допомогти ОСОБА_7 із вирішенням зазначеного питання, на що останній, перебуваючи під контролем правоохоронних органів, погодився.

Під час зустрічі 17.08.2026 близько 16:00 за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 87, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ввели ОСОБА_7 в оману, а саме повідомили, що відносно нього слідчими Дарницького управління поліції за процесуального керівництва прокурорів військової прокуратури та оперативного супроводження співробітників Державної прикордонної служби України нібито здійснюється кримінальне провадження та планується "реалізація" відносно останнього. При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили, що за бажанням ОСОБА_7 вони можуть організувати вирішення питання щодо непроведення "реалізації", та краще це зробити до її початку.

Надалі, продовжуючи реалізацію свого злочинного плану, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-А, 19.08.2026 близько 16:00 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою створення у потерпілого уяви безвихідності ситуації, повідомили ОСОБА_7 завідомо неправдиву інформацію про те, що уникнути "реалізації" з боку правоохоронних органів неможливо. При цьому, з метою створення у потерпілого уяви про правдивість повідомленої інформації, ОСОБА_5 на своєму мобільному телефоні показав ОСОБА_7 фотографії нібито документів з наглядового провадження прокурора по кримінальному провадженню, розпочатому відносно ОСОБА_7 . Разом з тим, створивши в потерпілого уявлення серйозності проблеми, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, повідомили ОСОБА_7 , що забезпечити непроведення відносно нього слідчих (розшукових) та процесуальних дій все ж можливо у випадку передачі неправомірної вигоди службовим особам правоохоронних органів в розмірі 150 000 доларів США, на що останній погодився.

З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, під час зустрічі 21.08.2026 близько 15:00 за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 25, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_7 повинен в строк до 23.08.2026 передати їм неправомірну вигоду для службових осіб правоохоронних органів в розмірі 150 000 доларів США для того, щоб подальше досудове розслідування відносно нього проводилось формально, зібрані докази не підтверджували його причетність до розслідуваних злочинів та його кримінальне переслідування було припинено. Крім цього, ОСОБА_7 мав передати особисто ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ще 5 000 доларів США, за вчинені ними дії щодо організації передачі неправомірної вигоди.

Надалі, 23.08.2026 о 13:48 на мобільний телефон ОСОБА_7 у месенджері "WhatsApp" надійшло повідомлення від ОСОБА_5 наступного змісту: "Питання, спитали, машина готова до продажу чи ще ні?", яке потерпілий з урахуванням попередніх зустрічей з останнім сприйняв як перевірку, чи готовий він передати неправомірну вигоду службовим особам правоохоронних органів. У подальшому, ОСОБА_7 в телефонній розмові повідомив ОСОБА_5 , що ще не встиг зібрати необхідної суми грошей.

Цього ж дня, о 16:11 на мобільний телефон ОСОБА_7 у месенджері "WhatsApp" надійшло три повідомлення від невстановленої особи з абонентського номеру НОМЕР_2 наступного змісту: "TXPZ4VVwGT9wYC7HeRKUYbLbYqu-XJ2YDY сеть trc20 (Tron)", "У тебя есть 1 час", "Ти плюс?", що ОСОБА_7 сприйняв як пропозицію перерахувати зазначену раніше ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суму грошових коштів у вигляді криптовалюти на вказаний криптогаманець. У подальшому, ОСОБА_7 в телефонній розмові з невстановленою особою повідомив, що ще не встиг зібрати необхідної суми грошей.

Під час зустрічі, яка мала місце 24.08.2026 об 14:00 за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 28, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знову, з метою створення у потерпілого уяви безвихідності ситуації, повідомили ОСОБА_7 завідомо неправдиву інформацію про те, що у зв`язку із не передачею ним 23.08.2026 неправомірної вигоди службовим особам правоохоронних органів уникнути "реалізації" з їх боку стає майже неможливо, але вони спробують домовитись про надання ще однієї можливості для передачі неправомірної вигоди.

Наступного дня, 25.08.2026 приблизно о 15:00 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без попередження приїхали за місцем роботи ОСОБА_7 , під офісне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 24. При цьому у ході розмови ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повідомили, що неправомірну вигоду для службових осіб правоохоронних органів в розмірі 150 000 доларів США необхідно підготувати та передати до обіду 26.08.2026 .

З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, 26.08.2026 приблизно о 14:10, перебуваючи неподалік будинку за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 35, під час особистої зустрічі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали від ОСОБА_7 імітаційні засоби у вигляді банкнот доларів США, які останні сприйняли за справжні грошові кошти, на загальну суму 150 000 доларів США (що станом на 26.08.2026 становить 6 700 740 грн.), в якості нібито неправомірної вигоди для службових осіб правоохоронних органів за подальше формальне проведення досудового розслідування відносно нього та за припинення його кримінального переслідування. Після чого останні були затримані, не довівши свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від їх волі.

27.08.2026 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України.

26.08.2026 після затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України та на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського р/с м. Києва за місцем здійснення адвокатської діяльності останніх, а саме за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, у ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки та моделі «Xiaomi Redmi 9A», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , з сім-картою лайфселл; ноутбук марки та моделі «Asus XS2N AR5B95».

Враховуючи викладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, та конфіскації майна підозрюваного, слідчий просить накласти арешт на вказане майно.

В судове засідання слідчий не з`явився, подав заяву, в якій просив клопотання задовольнити та розглянути за його відсутності.

Власники майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, подали заяви, в яких просили розгляд клопотання проводити без їх участі.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

До клопотання додані копії документів та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення даних з приводу кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026100000000210 від 26 червня 2026 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2026 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем здійснення адвокатської діяльності підозрюваними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , офісного приміщення на 5 поверсі за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, будинок 83-Д.

Постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 від 26 серпня 2026 року майно, вилучене 26 серпня 2026 року під час проведення за місцем здійснення адвокатської діяльності підозрюваними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , офісного приміщення на 5 поверсі за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, будинок 83-Д, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42026100000000210 від 26.06.2026.

27.08.2026 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України.

Відповідно до положень п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді, зокрема, речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, а також одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.

На думку слідчого судді, прокурором доведено відповідність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, критеріям речового доказу та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Накладення арешту на вказане майно є необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, яке на даному етапі кримінального провадження, враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку можливого кримінального правопорушення та його специфіку, вважає є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Крім того, вказуючи на мету арешту, слідчий посилається на положення п.3 ч.2 ст. 170 КПК України, відповідно до якого арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, санкція яких передбачає конфіскацію майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що ОСОБА_6 , ОСОБА_5 підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 190 КК України, та у випадку доведеності вини, суд може призначити покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція вказаних статтей передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

Матеріали клопотання свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуженню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та заснованим на законі, у зв`язку з чим приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 98, 100, 131, 132, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 26 серпня 2026 року під час проведення обшуку за місцем здійснення адвокатської діяльності підозрюваними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , офісного приміщення на 5 поверсі за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, будинок 83-Д, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження, а саме:

- мобільний телефон марки та моделі «Xiaomi Redmi 9A», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , з сім-картою лайфселл;

- ноутбук марки та моделі «Asus XS2N AR5B95».

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: ОСОБА_1