Ухвала суду № 140038490, 24.09.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/7530/26

Провадження № 2/442/2969/2026

УХВАЛА

п р о з а л и ш е н н я п о з о в н о ї з а я в и б е з р у х у

"24" вересня 2026 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а :

23.09.2026 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить розірвати шлюб між сторонами, що укладений 22.12.2012 року та зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дрогобицького району Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, просить розділити спільне майно подружжя та зобов`язати відповідача сплачувати аліменти на дитину.

Ознайомившись із матеріалами позову, доходжу висновку про необхідність залишення позову без руху через наявність недоліків.

Так, згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статті 175 та 177 ЦПК України.

Наслідком недотримання зазначених умов є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК України).

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 175 ЦПК України.

У відповідності до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно п. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Разом з тим подана позовна заява вказаним вимогам закону не відповідає з огляду на таке.

Так, у прохальній частині позовної заяви, крім вимоги про розірвання шлюбу, позивач також просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.

Однак обставин, якими обґрунтовуються зазначені вимоги, у позовній заяві не наведено. Зокрема, щодо вимоги про поділ спільного майна подружжя позивачем не зазначено, яке саме майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, не наведено обставин щодо його набуття, не визначено спосіб його поділу, його вартості та не зазначено доказів на підтвердження відповідних обставин.

Крім того, щодо вимоги про стягнення аліментів позивачем не зазначено, у якому конкретно розмірі позивач просить стягнути з відповідача.

При цьому, в справах про розірвання шлюбу, передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення в зв`язку з цим провадження у справі, що в свою чергу не передбачено при розгляді справ про стягнення аліментів чи поділ майна подружжя, і як наслідок, може призвести до безпідставного затягування розгляду цих позовних вимог, тому зазначені вище вимоги повинні розглядатися окремо.

За таких обставин позивачу необхідно уточнити позовні вимоги, зазначити обставини, якими вони обґрунтовуються, визначити майно, що підлягає поділу, спосіб його поділу та його вартість, визначити розмір і спосіб стягнення аліментів, а також надати відповідні докази на підтвердження заявлених вимог.

Поряд з цим у порушення ч. ч. 6, 7, 9, 10 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не надано попереднього (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У відповідності до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, вимогами ч. 3 ст. 177 ЦПК України визначено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру .

Оскільки позивачем заявлено три позовні вимоги (розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя та стягнення аліментів на дитину), проте, судовий збір за подання заяви про стягнення аліментів не сплачується, а відтак позивачеві необхідно сплатити судовий збір за кожну позовну вимоги - майнового і немайнового характеру.

Поряд з цим, при подачі позову позивачем сплачено лише 1331,20 грн., тобто за одну вимогу немайнового характеру.

В той же час, вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поділі майна подружжя при розірванні шлюбу сплачується судовий збір у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, оскільки позивачем у позовній заяві не визначено ціну позову за вимогу про поділ майна, а відтак, останній необхідно початково сплатити 1331,20 грн. судового збору, які перерахувати на наступний рахунок: Отримувач коштів ГУК Львiв/Дрогобицька тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача - UA628999980313121206000013931; Код класифікації доходів бюджету - 22030101; Призначення платежу*;101;_(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області (назва суду, де розглядається справа).

У випадку, зазначення позивачкою ціни позову в частині поділу майна, остання повинна сплатити судовий збір виходячи з його вартості - 1 відсоток ціни позову та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ч. 1 ст. 2 ЦПК України регламентовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов`язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.

Отже, з наведених норм вбачається, що позивач, звертаючись до суду з відповідною позовною заявою, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, зобов`язана оформити таку у відповідності до вимог ЦПК України, що сприятиме її своєчасному розгляду і вирішенню.

При таких обставинах, дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення її недоліків.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому враховую правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019 (провадження № 11-490сап19), згідно з яким відкриття провадження у справі за заявою, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.

Керуючись ст. ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и л а:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що інакше заява буде вважатися неподаною та йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Курус Р.І.