Рішення № 140036061, 23.09.2026, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 554/5596/26

Провадження № 2/550/788/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Литвин В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» (далі також позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідачка) про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі первісний кредитор) та відповідачкою було укладено договір позики № 74592511, який підписано електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора.

На підставі низки договорів факторингу право вимоги за вказаним договором позики перейшло до позивача.

Відповідно до умов договору позики первісний кредитор надав відповідачці грошові кошти в сумі 8 900,00 грн, строк кредитування 30 днів, строк повернення позики до 29.01.2022, базова процентна ставка 1,99 % в день.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором позики виконав, надавши відповідачці грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

Відповідачка свої зобов`язання за договором позики не виконала, кошти не повернула, проценти за користування позикою у встановленому порядку і розмірі не сплатила, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки 13 894,62 грн заборгованості за договором позики, з яких: 8 900,00 грн заборгованість за сумою позики, 4 994,62 грн заборгованість за відсотками, а також судові витрати.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 08.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

22.06.2026 до суду надійшов відзив відповідачки, у якому вона проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві, просила у позові відмовити повністю, а також проводити розгляд справи без її участі (а.с. 93-106).

23.06.2026 представник позивача засобами електронного суду подав відповідь на відзив, згідно з якою наполягав на задоволенні позову та просив стягнути заборгованість за договором позики № 74592511 від 30.12.2021, розгляд справи просив провести без участі представників позивача (а.с. 118-119).

24.06.2026 до суду від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 124-148).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 06.07.2026 справу передано для розгляду за підсудністю до Чутівського районного суду Полтавської області.

Ухвалою судді Чутівського районного суду Полтавської області від 25.08.2026 прийнято та повторно розпочато розгляд справи, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін сторони суду не заявляли.

З огляду на викладене, розгляд справи по суті здійснюється судом за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 74592511, який підписано електронним підписом позичальниці шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 14 зворот-15).

Відповідно до умов договору позики первісний кредитор надав відповідачці грошові кошти в сумі 8 900,00 грн, строк кредитування 30 днів, строк повернення позики до 29.01.2022, базова процентна ставка 1,99 % в день.

Згідно з п. 2.1. договору позики кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Даний договір укладено в електронній формі та є письмовим правочином, який відповідає вимогам ст.ст. 207, 208, 1047 ЦК України, оскільки він вчинений в письмовій формі та підписаний уповноваженими особами.

Виконання первісним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів в сумі 8 900,00 грн відповідачці підтверджується копією платіжної інструкції «ФК «Фінекспрес» від 12.01.2026 (а.с. 8, 17), довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000106622/ТНПП від 12.01.2026 (а.с. 16 зворот) та випискою рахунку за період з 30.12.2021-02.01.2022 (а.с. 143-144).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачки за договором позики станом на 10.02.2026 становить 13 894,62 грн, з яких: 8 900,00 грн заборгованість за сумою позики, 4 994,62 грн заборгованість за відсотками (а.с. 11-14).

На підставі договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022, укладеного між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко фінанс» (а.с. 29 зворот-34), витягу з реєстру боржників від 12.12.2022(а.с. 29 зворот-34) право грошової вимоги за договором позики№ 74592511від 30.12.2021 перейшло до ТОВ «Сіроко фінанс».

Відповідно до договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, укладеного між ТОВ «Сіроко фінанс» та позивачем, витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 05.12.2025 (а.с. 53 зворот-58) право грошової вимоги за договором позики № 74592511від 30.12.2021 перейшло до позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом в межах даної справи, договір позики укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ст. 1047 ЦК України).

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За нормами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано власного розрахунку заборгованості, доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором позики у добровільному порядку, а також будь-яких належних та достовірних доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідачки, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань за договором позики.

Відповідачка порушила зобов`язання, у визначені умовами кредитного договору строки кредит не повернула, проценти за користування ним не сплатила, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачкою за допомогою належних доказів.

Щодо доводів відповідачки про те, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона, як дружина військовослужбовця, звільнена від сплати процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що чоловік відповідачки ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України та перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 115).

В той же час, положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024,яким визначено, що дружинам військовослужбовців проценти за користування кредитом не нараховуються, набули законної сили 18.05.2024.

Отже, відповідачка, як дружина військовослужбовця, набула право на відповідні пільги виключно з 18.05.2024, тобто з моменту набрання чинності редакцією Закону України, яка передбачає такі гарантії.

Договір позики № 74592511між позивачем та відповідачкою було укладено 30.12.2021 року, тобто до набрання відповідних змін до п. 15 ч. 14 «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості розмір (сума) нарахованих процентів за користування позикою від дати укладання договору до відповідних змін п.15 ч. 14 «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024 року станом на 10.02.2026 становить 4 994,62 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року в справі № 444/9519/12 вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Умовами кредитного договору визначено строк користування позикою з 30.12.2021 до 29.01.2022 (30 днів).

Тому, з відповідачки належить стягнути відсотки за користування позикою в розмірі 4 994,62 грн згідно з наступним проведеним судом розрахунком:

за період 30.12.202129.01.2022: 8 900,00 грн х 1,99% х 30 = 5 313,30 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 4 994,62 грнзаборгованості за нарахованими відсотками - в межах заявлених позивачем позовних вимог, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню.

В зв`язку з цим, наведені у відзиві заперечення щодо неправомірності нарахування процентів за кредитом у даному випадку суд відхиляє, як безпідставні, тому що норми п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024,який набув чинності 18.05.2024 та зворотньої сили не має і яким визначено, що дружинам військовослужбовців проценти за користування кредитом не нараховуються, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у даному випадку.

Також суд критично оцінює твердження відповідачки, що у матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачці повідомлень про заміну сторони (кредитора) в спірному зобов`язанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із наведеного вбачається, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові Касаційного цивільного суду від 01.02.2018 у справі № 569/8962/16-ц.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором перед первісним кредитором.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача належить стягнути 13 894,62 грн заборгованості за договором позики, з яких: 8 900,00 грн заборгованість за сумою позики, 4 994,62 грн заборгованість за відсотками.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позивачем також заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 4 500,00 грн.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження цих витрат позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 (а.с. 59 зворот-62); витяг з акту № 7-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.01.2026 на суму 4 500,00 грн (а.с. 62 зворот), акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги адвокатом від 22.08.2025 (а.с. 63-64); копію платіжної інструкції від 16.01.2026 (а.с. 64 зворот); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Ткаченко Ю.О. (а.с. 65 зворот); копію ордера на надання правничої допомоги (а.с. 65).

Враховуючи задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 4 500 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 512, 514, 525, 526, 530, 625, 10461050 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» заборгованість за договором позики № 74592511 від 30.12.2021 в сумі 13 894 (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн 62 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», адреса місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Київська область; ЄДРПОУ 44280974;р/р НОМЕР_2 , АТ «ОТП банк», МФО 300528.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В.В. Литвин