Ухвала суду № 140036003, 23.09.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/4290/26

Провадження № 1-в/545/282/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника установи виконання покарань ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисника засудженого- адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві клопотання засудженого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -

ВСТАНОВИВ:

До Полтавського районного суду Полтавської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення, в обґрунтування якого зазначено, що він відбув половину призначеного строку, став на шлях виправлення.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши про відсутність підстав, оскільки ОСОБА_5 не довів своє виправлення, про що свідчить характеристика відносно останнього.

Захисник засудженого- адвокат ОСОБА_6 клопотання підтримала та просила задовольнити з викладених підстав.

Засуджений ОСОБА_5 просив клопотання задовольнити.

Представник адміністрації виправної колонії підтримав характеристику відносно засудженого.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з частиною 2 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Як встановлено судом, що ОСОБА_5 засуджений 06.01.2026 року Святошинським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.2. 71 (28.04.2025) КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі.

Початок строку покарання: 05.01.2026 року, кінець строку покарання: 05.02.2027 року. Невідбутий строк покарання станом на дату розгляду подання 04 місяці 14 днів.

Відповідно до ст. 81 КК України умовно-достроковому звільненню від відбування покарання підлягають особи, які сумлінною поведінкою та ставленням до праці довели своє виправлення та відбули частину покарання, призначеного залежно від тяжкості вчиненого ними злочину.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому суд має ретельно з`ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці. Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув відповідну частину строку покарання, визначену ч. 3 цієї статті.

Умовно-дострокове звільнення має важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої статтею 50 Кримінального кодексу України. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Як визначено статтею 6 Кримінально-виконавчого кодексу України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.

Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправній установі.

Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.

Так, згідно досліджених судом матеріалів особової справи, ОСОБА_5 з 23.01.2024 року відбуває покарання в державній установі «Божковська виправна колонія (№ 16)».

Намагається дотримуватися вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи. Заохочень та непогашених стягнень не має.

У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний. У колективі підтримує взаємовідносини із засудженими як позитивної так і негативної спрямованості.

У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний.

Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом.

Не допускає порушень установленого порядку відбування покарання.

На профілактичних обліках в установі не перебуває.

Утримує в чистоті та порядку спальне місце і при ліжкову тумбочку, має охайний зовнішній вигляд, дбайливо ставиться до майна установи.

Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, ризик ймовірної небезпеки для суспільства середній.

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 від 16.09.2026 року із урахування аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-вихованої роботи (за підсумком (загальним балом) розділів ІІ-VI): 60 бали., що свідчить проте, що засуджений не став на шлях виправлення.

Дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов`язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків у період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення.

При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення або обмеження волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Отже, виправлення засудженого передбачає такі зміни у його поведінці та особистості, які дають підстави вважати, що він у разі застосування цієї пільги спроможний свідомо дотримуватись соціальних норм життя та не має установок на повернення до злочинної діяльності. Оцінка ступеню виправлення повинна ґрунтуватися не лише на юридичних критеріях, але й враховувати весь комплекс педагогічних та психологічних аспектів оцінки особистості, які мають підстави вважати, що у засудженого сформувалась соціально визначена саморегульована поведінка.

З огляду на викладене, беручи до уваги особу засудженого, його характеристику, оцінивши його поведінку протягом строку відбування кримінального покарання, суд вважає, що хоча відбутий засудженим строк покарання і узгоджується з вимогами ст. 81 КК України, проте наразі застосування її положень є передчасним та невиправданим, оскільки поведінка ОСОБА_5 протягом усього строку була нестабільною, а тому є необхідність у подальшому відбуванні покарання не відпала і до моменту звільнення мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, наразі не досягнута.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що матеріалами особової справи засудженого ОСОБА_5 доведено, що поведінка останнього протягом усього періоду відбування покарання не вказувала на його неухильне бажання стати на шлях виправлення, що не засвідчує виправлення особи та даний факт, не є безумовним критерієм застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення. Висновки про виправлення особи слід робити не лише за період, який безпосередньо передує моменту, коли строк добігає кінця, після чого можливе застосування умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування покарання або принаймні впродовж значної частини цього строку.

З огляду на викладене, підстав для задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення не вбачається.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання засудженого клопотання засудженого ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.

СуддяОСОБА_7