Ухвала суду № 140034226, 21.09.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №554/14541/24

Провадження № 2/552/2693/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання Гасанова Т.С.

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивачів ОСОБА_3 , представника третьої особи Зубченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з заявою про забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового порядку спілкування з дитиною посилаючись на те, що у провадженні суду перебуває справа за їх позовом до ОСОБА_4 про встановлення графіку спілкування та виховання онука майже два роки. Протягом останніх 5 років відповідач ізолювала дитину від позивачів.

У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали заяву з уточненнями та просили забезпечити позов шляхом встановлення тимчасового порядку спілкування їх з малолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме до моменту ухвалення Київським районним судом м. Полтави остаточного рішення встановити тимчасовий графік спілкування з позивачами кожну першу та третю суботу місяця з 11 до 13 год. на нейтральній території ( в дитячих закладах, парках міста) у присутності матері .

Відповідач ОСОБА_4 в судове зсідання не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, від представника відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення зі справою та подання відзиву.

Згідно п. 9 ч.2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення.

Статтею 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа Виконавчий комітет Шевченківської районної в м. Полтаві ради як орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради як орган опіки та піклування про встановлення графіку спілкуванні з дитиною та участі у вихованні. Позивачі 24 грудня 2024 року звернулись з даним позовом до Октябрського районного суду м. Полтави та у послідуючому справу передано на розгляд до Київського районного суду м. Полтави.

Справа надійшла до суду з Верховного Суду після скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Позивачі як на підставу для задоволення заяви посилаються на тривалий час перебування справи на розгляді у суді та ізолювання відповідачем дитини від них протягом останніх 5 років.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо встановлення графіку спілкування позивачів, які є двоюрідними бабою та дідом з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з відповідачем ОСОБА_4 .

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) у справі «Хант проти України» ЄСПЛ зазначив, що «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що «при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення».

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про встановлення графіку спілкування та виховання онука, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з його родичами повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із ними.

Таким чином, суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

При визначенні часу у який повинно відбуватися спілкування та місця зустрічей, суд враховує введення в Україні воєнного стану, вік дитини, її потреби, психо-емоційний стан дитини відповідного віку, можливість відвідування у вихідні дні гуртки, секції, додаткові заняття та вважає необхідним забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дідом ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_1 , щомісячно у першу та третю суботу місяця з 11 год 00 хв. до 13 год 00 хв. у присутності матері ОСОБА_4 , з урахуванням безпекової ситуації, графіку зайнятості дитини, за місцем проживання дитини у м. Полтаві шляхом відвідування дитячих закладів , парків чи інших публічних місць.

Даний вид забезпечення позову не вирішує спір по суті, а спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітнього ОСОБА_6 , 2016 року народження з його родичами двоюрідними дідом та бабою позивачами по справі.

Керуючись ст. 153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Забезпечити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дідом ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_1 , щомісячно у першу та третю суботу місяця з 11 год 00 хв. до 13 год 00 хв. у присутності матері ОСОБА_4 , з урахуванням безпекової ситуації, графіку зайнятості дитини, за місцем проживання дитини у м. Полтаві шляхом відвідування дитячих закладів , парків чи інших публічних місць, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Ухвалу може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовленний 23 вересня 2026 року.

Суддя Ж.В.Кузіна