Рішення № 140033410, 24.09.2026, Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 751/4178/26

Проваждення № 2/737/371/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого суддіКоренькова А.А.секретаря судового засіданняЧередниченка С.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу №751/4178/26за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»доОСОБА_1 простягнення заборгованостіучасники справи та представники: представник позивачаТкачук М.О.представник відповідачаКінебас О.М.

в с т а н о в и в :

21 квітня 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 407988416 від 13.03.2021 у розмірі 51062,60 грн, та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 13.03.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 407988416 на суму 300,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV928TG. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 22000,00 грн. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 134 від 18.05.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 51602,60 грн. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18.05.2026 матеріали справи за вказаним позовом передані за підсудністю на розгляд Куликівського районного суду Чернігівської області. Матеріали справи надійшли до Куликівського районного суду 22.06.2026.

Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 24.06.2026 справу прийнято до свого провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26 серпня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву в якому представник позивача вказує, що відповідно до ст. 512, 514 ЦК України та практики Верховного Суду, належним доказом переходу права вимоги є не лише договір відступлення і реєстр, а й докази оплати за таким договором, зокрема при факторингу. Позивач обґрунтовує свої вимоги ланцюгом договорів факторингу, однак не надав жодних первинних банківських документів (платіжних доручень, виписок тощо), які підтверджують фактичне перерахування коштів за договором факторингу №28/1118-01. Натомість надані акт звірки та протокол не підтверджують рух коштів.

Отже, факт переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» є недоведеним, а всі наступні відступлення похідними і також не створюють у позивача права вимоги, що є підставою для відмови у позові. Згідно зі ст. 1048, 1050, 625 ЦК України та практикою Великої Палати Верховного Суду, проценти за користування кредитом можуть нараховуватись лише в межах строку кредитування. Після його спливу кредитор має право лише на 3% річних та інфляційні втрати. Строк кредитування за договором сплив 12.04.2021. Після цього нарахування процентів є неправомірним. Незважаючи на це, новий кредитор продовжив їх нарахування, що призвело до штучного збільшення заборгованості до 36 817,97 грн. Таким чином, вимоги про стягнення процентів є безпідставними. Позивач надав неповний та недостовірний розрахунок, не врахувавши численні автоматичні списання коштів з рахунку відповідача. Матеріали справи підтверджують, що кредитор мав безакцептний доступ до картки та здійснював систематичні автоматичні списання, що видно з характеру транзакцій (часті, зменшувані суми, мінімальні часові інтервали). При цьому у розрахунку враховано лише один платіж, тоді як інші списання проігноровано, що свідчить про недостовірність визначеного розміру заборгованості.

27 серпня 2026 року надійшла відповідь на відзив згідно якої представник позивача зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, договір факторингу передбачає передачу права грошової вимоги за плату з метою фінансування клієнта. Істотними є: суб`єктний склад, предмет (грошова вимога), платність та відповідність вимогам закону.Укладені між сторонами договори факторингу містять усі істотні умови, передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». При цьому умови щодо розміру фінансування та взаєморозрахунків конкретизовані у Реєстрах прав вимоги, які є невід`ємними частинами договорів, що відповідає практиці Верховного Суду. Отже, договори укладені належним чином, а перехід права вимоги підтверджений договорами та відповідними реєстрами. Оплата за договором факторингу не є визначальною умовою для переходу права вимоги, якщо інше прямо не встановлено договором. Верховний Суд підтверджує, що перехід права вимоги може відбуватись до фактичної оплати. Факт фінансування додатково підтверджується актами звірки, протоколами та платіжними документами. Водночас такі документи мають допоміжний характер, оскільки сам перехід права вимоги доводиться договорами факторингу та реєстрами. Відтак, позивач належно довів безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до нього. Правочини є правомірними, якщо їх недійсність не встановлена законом або судом. Договори факторингу не визнані недійсними, а тому є чинними та породжують правові наслідки. Судова практика Верховного Суду (зокрема постанова від 07.01.2026) підтверджує правомірність переходу права вимоги за аналогічними договорами. Після спливу строку кредитування проценти нараховуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України, якщо інше передбачено договором. Кредитний договір передбачає відповідну процентну ставку, а тому нарахування здійснено правомірно та в межах погоджених умов. Твердження Відповідача про нібито несанкціоновані списання коштів не підтверджені жодними належними доказами, зокрема повною банківською випискою. Усі платежі враховані у розрахунку заборгованості. Часткова сплата боргу підтверджує визнання зобов`язань та існування кредитних правовідносин. Доводи відповідача є припущеннями та не спростовують правильність розрахунку заборгованості.

Представник позивача в судовом засіданні позов підтримала та просила задовольнити з

підстав вказаних в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволені позову відмовити з

підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши заяви по суті справи, надані сторонами докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі договору №407988416 від 13.03.2021, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 останній було надано кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 300 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком до 12.04.2021 (а.с.75-77).

Окрім того, 16.03.2021, 17.03.2021, 19.03.2021 та 31.03.2021 укладено додаткові угоди відповідно до яких було збільшено розмір кредиту до 22000 грн., термін платежу 12.04.2021 (а.с. 78 81).

Вказаний вище кредитний договір та додаткові угоди до нього відповідач підписала електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора MNV928TG, який був надісланий на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 100).

З наданого Позивачем Порядку дій Споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Алгоритму дії ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику та виконання певного набору дій, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

З інформаційних довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 13.03.2021 по 31.03.2021 вбачається, що було здійснено перерахування коштів у загальному розмірі 22000,00 грн на платіжну карту ОСОБА_2 № НОМЕР_2 (а.с.83 85). Що також підтверджується платіжними дорученнями від 13.03.2021, 16.03.2021, 17.03.2021, 19.03.2021, 31.03.2021 призначення платежу переказ коштів згідно Договору №407988416 від 13.03.2021 та інформацією наданою АТ КБ «Приватбанк» (а.с.103 105, 143).

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 (а.с. 19 24).

У період з 28.11.2019 по 31.12.2023 «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткові угоди № 19, № 26, № 27, № 31 та № 32 якими продовжувався строк дії договору та остаточно такий продовжено до 31.12.2024 (а.с. 24 на звороті 31).

Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 31.12.2024.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5 Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Згідно з п. 4.1 Договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №134 від 18.05.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача з ОСОБА_2 (а.с. 32 33).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 35 38).

У період з 03.08.2020 по 30.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс уклали додаткові угоди № 2 та №3 якими продовжили строк дії договору остаточно до 30.12.2024 (а.с. 38 на звороті 31).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача (а.с. 40 - 41).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №407988416 від 13.03.2021 (а.с. 43 48). Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 р. до Договору факторингу № 11/07/25-Е до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 51602,60 грн. (а.с. 49 50 ).

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №407988416 від 13.03.2021 заборгованість ОСОБА_2 станом на 26.12.2025 становить 51602,60 грн., з яких: тіло кредиту 14784,63 грн. та проценти 36817,97 грн. (а.с. 61).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із системного аналізу положень зазначеного вище закону вбачається, що з урахуванням особливостей електронного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положень ст. 1049 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Судом установлено, що 13.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено договір №407988416 та додаткові угоди до нього, відповідно умов якого надано відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. Грошові кошти (траншами) надійшли у загальному розмірі 22000,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем на карту позичальника, а відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Кредитний договір №407988416 та додаткові угоди до нього укладено в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, який було відправлено на фінансовий номер телефону відповідача, зазначений ним, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання, перерахував відповідачу кошти за кредитним договором в загальному розмірі 22000,00 грн., однак, позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 51602,60 грн.

Договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено 13.03.2021 тобто після укладення 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу. Однак, додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до цього договору внесено зміни змінено порядок відступлення права вимоги, а саме наявне право вимоги стало переходити від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку до договору; право майбутньої вимоги стало передаватися з моменту виникнення такого права вимоги до боржника без додаткового оформлення (пункт 4.1). Ці зміни внесено до укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем договору і вони відповідають припису ст. 1077 Цивільного кодексу України.

У постановах Верховного Суду від 02.11.2021 р. № 905/306/17, від 29.06.2021 р. у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 р. у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 р. у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 07.01.2026 р. у справі №727/279/25. В даній постанові суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Цивільний кодекс України не містить жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо. Важливо, щоб за допомогою таких засобів майбутня вимога з невизначеної не стала визначеною, однак набувала характеру вимоги, яка може бути визначена.

З огляду на викладені обставини, вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, які є невід`ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними. Окрім цього, невід`ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу.

Разом з тим суд, звертає увагу, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 р. у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 р. у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 р. у справі № 911/3185/20).

Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, враховуючи додаткову угоду № 26, визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування це належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. За умовами пункту 3.1.2, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткових угод. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 розділ 3 Договору «Фінансування та порядок розрахунків» викладено в новій редакції, зокрема п. 3.1. «В загальному порядку розмір фінансування, що підлягає сплаті Фактором Клієнту (п. 1.6 Договору) встановлюється сторонами у кожному окремому Реєстрі прав вимоги у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної суми грошових вимог, відступлених згідно відповідного Реєстру прав вимоги. Строки сплати фінансування погоджуються Сторонами у кожному відповідному Реєстрі прав вимоги».

Проте доказів оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., зокрема перерахування фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 договору, обумовлених правочином коштів, позивачем суду не надано.

В матеріалах справи наявний акт звірки (а.с. 34) взаємних розрахунків, підписаний 31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якому зазначено, що станом на 31.12.2022 р. Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 134 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, проте зазначений акт не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів за Договором факторингу, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Всі укладені до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов`язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено саме на позивача.

Аналогічна правова позиція є сталою та послідовною у судовій практиці Чернігівського апеляційного суду, який у своїх рішеннях у справах з подібними правовідносинами неодноразово наголошував на тому, що належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є не лише договір факторингу та реєстр боржників, а й первинні документи, які підтверджують реальність проведення господарської операції, зокрема фактичне перерахування коштів (фінансування) на виконання умов такого договору.

Підписаний 31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 134 18.05.2021 з Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 34), не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи відсутність достовірних і допустимих відомостей щодо належного набуття позивачем прав первісного кредитора, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 4, 12 13, 19, 81, 247, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, -

у х в а л и в :

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310А, код ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

6. Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року.

Суддя Андрій КОРЕНЬКОВ