Рішення № 140032860, 16.09.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/987/25

Провадження №2/377/45/26

16 вересня 2026 рокуСлавутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В.,

представника позивача Панасюк Х.М. ( в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),

представника відповідача- адвоката Моісеєнко О.М. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутич в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», від імені якого діє представник-адвокат Усенко М.І., через підсистему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2828560 від 18.01.2022 в сумі 21 399,07 грн, а також стягнути судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 18 січня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560. Відповідно до його умов Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 4 700,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Згідно з п. 1.1. вказаного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Згідно з п. 9.7 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства, зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Згідно з п. 2.1 кредитного договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Відповідно до п. 3.1 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Згідно з п. 1.4, 1.4.1 кредитного договору нарахування процентів здійснюється за стандартною або зниженою процентною ставкою. Відповідно до положень договору, якщо клієнт до визначеної у кредитному договорі дати, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У зв`язку з частковим виконанням позичальником п. 1.4.1 кредитного договору та частковим погашенням кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» було застосовано індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку та перераховано графік платежів до вказаної вище дати за зниженою процентною ставкою. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору. 10.08.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» уклали договір факторингу №ККЛУ- 10082023, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2828560 від 18.01.2022. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було вимушене звернутись з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 399,07 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 4 699,99 грн; заборгованість за процентами 16699,08 грн (том 1 а. с. 3-7).

Ухвалою судді від 14 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 05 листопада 2025 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» докази (том 1 а.с.60-62).

05 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача -адвоката Моісеєнко О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову, визнати подані позивачем докази неналежними та недопустимими, судові витрати у справі покласти на позивача ( а.с. 102).

В заперечення проти позову представник відповідача вказувала на відсутність підстав для висновку про дійсність та реальність переходу права вимоги за кредитним договором до позивача, оскільки у договорі факторингу від 10.08.2023, нібито укладеному між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відсутня конкретизація переданих прав вимоги, відсутні додатки до договору у вигляді реєстру боржників або переліку кредитних договорів, з його змісту неможливо встановити, що предметом відступлення було саме зобов`язання відповідача за договором №2828560; доказів сплати фактором суми 783 410,49 грн не надано, а подана позивачем платіжна інструкція не відповідає вимогам бухгалтерського чи банківського документообігу, тому не може підтверджувати рух коштів, дата її формування (30.09.2024 року) не кореспондує з датою договору. В акті приймання-передачі прав вимоги не зазначено конкретного переліку договорів або боржників, відсутнє посилання на номер та дату договору факторингу, не наведено відомостей про осіб, які підписували документ, повноваження його підписантів не підтверджено довіреностями, наказами або іншими доказами, а зовнішній його вигляд викликає обґрунтовані сумніви у його достовірності, оскільки підписи й печатки нерівномірно нанесені, мають різний ступінь насиченості, що вказує на технічне редагування або копіювання з різних джерел. Оригінал документа суду не подано, тому неможливо перевірити його справжність. Позивач не надав будь-яких доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги. За таких обставин подання позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є передчасним, а саме Товариство не набуло процесуальної правосуб`єктності у межах цього спору.

Звертала увагу на те, що надані позивачем суду докази не доводять існування самої заборгованості. Наявні копії документів під назвою договір №2828560 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту не дають можливості дійти висновку про існування дійсного кредитного зобов`язання, його виконання, або про правильність визначення розміру заявленої до стягнення заборгованості, так як не містить: дійсності підписання електронним цифровим підписом договору та паспорта споживчого кредиту відповідачем; жодних доказів фактичного отримання грошових коштів відповідачем; підтвердження виконання договору з боку відповідача, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не може розцінюватися як належний та допустимий доказ, оскільки не відповідає вимогам самого договору №2828560. Структура розрахунку свідчить про його формальність і недостовірність, так як зазначено зміну процентної ставки з 0,6% на 1,99% у різні періоди, проте не подано жодного документа, який би підтверджував правові підстави для такої зміни.

Зазначала про непропорційність заявлених штрафних нарахувань, оскільки їх сукупний розмір перевищує 50% суми тіла кредиту (4 700 грн), що свідчить про явну не співмірність наслідкам порушення зобов`язання і порушує баланс прав сторін. З огляду на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України навіть за умови доведення факту укладення та виконання кредитного договору, нарахування та стягнення будь-яких штрафних санкцій є незаконним і суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки позивач у своєму розрахунку включив до складу заявленої суми не лише основний борг, а й значну частину штрафних нарахувань, які обчислено після 24 лютого 2022 року, тобто у період військового стану, коли їх стягнення прямо заборонено законом (том 1 а.с. 99-102).

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву до 19 листопада 2025 року, частково задоволено клопотання сторони відповідача про витребування доказів, витребувано в ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» докази ( том 1 а.с. 115-119).

Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву до 11 грудня 2025 року, частково задоволено клопотання сторони відповідача про витребування доказів, витребувано докази в ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (том 1 а.с. 154-159).

11 грудня 2025 року визнано явку представника позивача у судове засідання обов`язковою, у зв`язку з чим судове засідання відкладено на 13 січня 2026 року на підставі пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України (том 1 а.с. 189-192).

13 січня 2026 року судове засідання було знято з подальшого розгляду у зв`язку з технічною неможливістю продовження судового засідання в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 03 лютого 2026 року ( том 2 а.с.1-7).

03 лютого 2026 року у судовому засіданні оголошено перерву до 17 лютого 2026 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України ( том 2 а.с. 35-39).

17 лютого 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. у відпустці з 16.02.2026 по 20.02.2026, в період з 23.02.2026 по 03.03.2026 та з 05.03.2026 по 25.03.2026 на лікарняному, судове засідання призначено на 30 березня 2026 року ( том 2 а.с.67-68).

30 березня 2026 року судове засідання відкладено на 13 квітня 2026 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника відповідача (том 2 а.с. 81-82).

13 квітня 2026 року судове засідання відкладено на 27 квітня 2026 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника позивача та представника відповідача ( том 2 а.с. 100-101).

27 квітня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі-судді Бабич Н.С. у відпустці з 27.04.2026 по 28.04.2026, справу призначено до розгляду на 11 травня 2026 року ( том 2 а.с.109).

11 травня 2026 року судове засідання відкладено на 01 червня 2026 року на підставі пунктів 3,4 частини другої статті 223 ЦПК України ( том 2 а.с.118-123).

01 червня 2026 року судове засідання відкладено на 17 червня 2026 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника позивача ( том 2 а.с. 152-154).

17 червня 2026 року судове засідання відкладено на 08 липня 2026 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника відповідача (том 2 а.с. 173-175).

08 липня 2026 року від представника відповідача-адвоката Моісеєнко О.М. надійшли додаткові письмові пояснення щодо доказів, поданих позивачем 16.06.2026, в яких вона вказувала на те, що:

-документ «Log-file» підтвердження процедури укладення електронного договору складено ТОВ «Лінеура-Україна» 25.05.2026, тоді як описані в ньому події датовані 2020-2023 роками; він не містить первинних технічних даних, за якими можливо перевірити походження та незмінність наведених відомостей. У ньому відсутні ідентифікатор електронної сесії, ІР-адреса, дані про пристрій користувача, технічні параметри формування записів та інші відомості, які дозволяли б пов`язати зазначені дії саме з відповідачем; складена у 2026 році таблиця не є оригіналом електронних даних, які нібито виникли під час укладення договору у 2022 році; документ містить істотну суперечність, у тексті SMS-повідомлення зазначено: «Схвалено 4 700 грн на 30 днів», тоді як у договорі №2828560 строк кредитування визначено у 360 днів;

-звіт про запит на BankID НБУ містить персональні дані ОСОБА_1 , отримані 09.08.2021, тоді як спірний договір датований 18.01.2022; він не містить відомостей про вхід відповідача до особистого кабінету 18.01.2022, подання ним заявки на кредит, ознайомлення з конкретною офертою, отримання одноразового ідентифікатора та його введення; позивач не надав технічних даних, які пов`язують ідентифікацію від 09.08.2021 з електронною версією, у межах якої нібито укладено договір №2828560; у звіті також відсутні первинний електронний запит до системи BankID, електронна відповідь банку, кваліфікована електронна печатка та інші реквізити, які дозволяли б перевірити походження документа і його зв`язок із конкретним правочином; наявність у кредитодавця персональних даних відповідача не підтверджує його волевиявлення на укладення договору; такий висновок можливий лише за наявності доказів вчинення відповідачем конкретних електронних дій, які матеріали справи не містять;

- знімок екрана з веб-сайту Національного банку України не містить відомостей про ОСОБА_1 , договір № 2828560, конкретний запит до системи BankID, дату та час ідентифікації, електронну сесію, направлення оферти або її акцепт, а тому не підтверджує ні ідентифікації відповідача, ні укладення ним договору № 2828560, у зв`язку з чим не має самостійного доказового значення для вирішення справи;

-довідку про платіж в сумі 841,78 грн складено через понад чотири роки після проведення зазначеної в ній операції, вона не підтверджує особу платника, укладення договору відповідачем, надання йому кредитних коштів, порушення ним зобов`язання та правильність визначення заявленої заборгованості, тому не доводить обґрунтованості позовних вимог;

-подані позивачем 16.06.2026 документи не підтверджують правильності розрахунку розміру заявленої заборгованості, оскільки не містять відомостей про періоди нарахування процентів, кількість днів нарахування, ставку, застосовану в кожному періоді, та арифметичний порядок формування заявленої суми. Довідка про платіж у сумі 841,78 грн також не містить даних про те, як цей платіж було зараховано, яку частину віднесено на погашення основного боргу, яку на сплату процентів та який залишок заборгованості визначено після його проведення. За відсутності цих відомостей неможливо перевірити, чому після здійснення платежу заборгованість за основною сумою кредиту визначена позивачем у розмірі 4 699,99 грн та яким чином нараховано 16 699,08 грн процентів ( том 2 а.с.183-185).

08 липня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку участю головуючої у справі -судді Бабич Н.С. в іншому судовому засіданні у справі №363/6322/24, судове засідання призначено на 16 вересня 2026 року ( том 2 а.с.190).

У період з 05.08.2026 по 04.09.2026 головуюча у справі суддя Бабич Н.С. перебувала у щорічній відпустці ( том 2 а.с.198).

Представник позивача Панасюк Х.М. позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини, викладені у позовній заяві, та просила задовольнити. Пояснила, що 18.01.2022 відповідач уклав з ТОВ «Лінеура Україна» електронний кредитний договір, який підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копію кредитного договору та відповідну довідку про ідентифікацію, на підставі якої було ідентифіковано споживача, який отримував кредитні кошти. За умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 4 700 грн, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. До позовної заяви додано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що 17.02.2022 відповідач на виконання умов укладеного договору частково погасив кредит у сумі 841,78 грн, з яких 841,77 грн віднесено на погашення процентів, а 0,01 грн на тіло кредиту, тому з 18.01.2022 по 17.02.2022 проценти відповідно до п. 1.4.1 договору, були перераховані, виходячи із зниженої процентної ставки, що становила 0,6 % або 28,06 грн. Починаючи з 18.02.2022, проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою, яка погоджена сторонами при укладенні договору та становить 1,99 %. Звертала увагу на те, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №916/2403/18 від 10.09.2018, часткове погашення боргу свідчить про визнання заборгованості боржником. На підтвердження переходу прав вимоги до позивача суду було надано копії: договору факторингу, укладеного 10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», акту приймання передачі реєстру боржників, витягу з реєстру боржників. Повний реєстр боржників до вказаного договору Товариство не може надати, оскільки він містить інформацію про інших осіб, які не є учасниками справи. Сторона позивача вважає, що надані докази підтверджують факт укладення відповідачем кредитного договору та наявність у нього заборгованості. Повідомлення про відступлення прав вимоги направлялося відповідачеві, але документи, які підтверджують пересилання уже знищені. Зазначене повідомлення направлялося також в особистий кабінет відповідача. На виконання вимог суду про надання оригіналів документів було надано нотаріально засвідчені їх копії, оскільки оригінали не можуть бути надані, так як вони знаходяться у Товаристві в одному примірнику та можуть бути витребувані іншими судами. Нотаріально засвідчені копії відповідно до статті 75 Закону України «Про нотаріат» є належно посвідченими копіями оригіналу. Договір факторингу, акт приймання передачі також надавався у нотаріально засвідченій копії. Платіжне доручення та витяг з реєстру боржників надався в оригіналі. Сторона позивача вважає вказані докази є належними та допустимими.

Представник відповідача-адвокат Моісеєнко О.М. у судових засіданнях, які відбулись за її участю, позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Звертала увагу на те, що позивач не надав підтвердження про наявність у нього права на нового кредитора та заявлення позовних вимог, не надано доказів виконання договору факторингу. Окрім того до позову не додано належних та допустимих доказів, належність яких ставиться відповідачем під сумнів. Відповідач вважає, що позивач не є належним, доказів укладення ним кредитного договору не надано, так само як і не надано доказів належності відповідачу карткового рахунку та зарахування на нього кредитних коштів. Відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки позивач не довів факту укладення договору та отримання ним кредитних коштів так само і той факт, що саме позивачу належить право звернення з вказаним позовом до суду.

У судове засідання, призначене на 16 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Моісеєнко О.М. не прибули, про дату, час і місце якого повідомлені належним чином шляхом доставки судової повістки через електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документу ( том 2 а.с.193,196). Представник відповідача-адвокат Моісеєнко О.М. подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні за станом здоров`я ( том 2 а.с.199).

Заслухав думку представника позивача Панасюк Х.М. щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, яка заперечувала щодо його задоволення, посилаючись на відсутність доказів причин поважності неявки представника відповідача у судове засідання, суд дійшов висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки представник відповідача не надала доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує неможливість участі в судовому засіданні 16 вересня 2026 року, та з урахуванням подання представником відповідача відзиву на позовну заяву та додаткових письмових пояснень, суд вважав за можливе продовжити розгляд справи за відсутності сторони відповідача.

Вислухавши учасників справи, дослідив матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 18 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 (далі - договір) шляхом підписання сторонами електронними підписами, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 18.01.2022 о 11:08:52 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С468 (том 1 а.с. 11-18; 202, 205-216).

Пунктом 1.1 договору визначено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу та підключення до веб-сайту-ІТС Товариства.

З п. 1.2. договору вбачається, що Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит, сума кредиту (загальний розмір) 4 700,00 грн.

Пунктом 1.3. договору визначено, що строк кредиту 360 днів, що може бути змінений (у бік зменшення), в порядку та на умовах, визначених в п. 4.2 договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно до п. 1.4 договору стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору

Згідно з п. 1.4.1. знижена процентна ставка становить 0,6 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо клієнт до 17.02.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не можна вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для клієнта лише як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим договором. Якщо клієнт є учасником програми лояльності - розмір зниженої процентної ставки, зазначений в договорі, має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в договорі. Якщо клієнт не є учасником програми лояльності, розмір зниженої процентної ставки дорівнює розміру стандартної процентної ставки, з зв`язку з чим цей підпункт договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для клієнта.

Пунктами 1.5 1.6 договору передбачено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 10 169,67 % річних ( п. 1.5.1); за зниженою ставкою 10 169,67% річних ( п.1.5.2). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 38 370,80 грн ( п. 1.6.1) ; за зниженою ставкою 36 406,67 грн ( п. 1.6.2).

Відповідно до п. 2.1. договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в графіку платежів. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 3.2).

Відповідно до п. 4.1. договору сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3. договору.

Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2828560 від 18.01.2922 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписана ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором С468 18.01.2022 об 11:08:52, в якій зазначено: дата видачі кредиту у сумі 4 700,00 грн- 18.01.2022. Сторонами визначено, що платежі будуть здійснюватися: проценти за користування кредитом: 17.02.2022 - 841,77 грн; 19.03.2022, 18.04.2022, 18.05.2022, 17.06.2022, 17.07.2022, 16.08.2022, 15.09.2022, 15.10.2022,14.11.2022, 14.11.2022, 14.12.2022 по 2 805,90 грн, 13.01.2023 сплаті підлягає 7 505,90 грн, з яких процентів за користування кредитом 1 205,90 грн та 4 700,00 грн погашення основної суми кредиту. Загальна вартість кредиту визначена в сумі 36 406,67 грн, з яких: 4 700,00 грн - сума кредиту, 31 706,67 грн проценти за користування кредитом (том 1 а.с. 17).

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір №2828560 від 18.01.2022, ідентифікований ТОВ «Лінеура Україна». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор С468; час відправки ідентифікатора позичальнику 18.01.2022; 11:08:18; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор 380994399344 (том 1 а. с. 19, 150-151).

Позивач також надав log-file підтвердження процедури укладення електронного договору ТОВ «Лінеура Україна» з ОСОБА_1 у роздрукованому вигляді, в якому відображена послідовність реєстрації відповідача в Інформаційно-комунікаційній системі Товариства, в якій він зареєстрований з 03.12.2020, зокрема такі дії: 18.01.2021 11:07:40 клієнт подав заявку на отримання кредиту; 18.01.2021 11:07:40 Товариство направило запит до ФінАп для перевірки даних щодо клієнта; 10.01.2022 11:08:15 Товариство здійснило процедуру оцінювання кредитоспроможності клієнта та ухвалило рішення про надання кредиту і сформувало клієнту оферту; 18.01.2022 11:08:15 Товариство направило клієнту в особистий кабінет для ознайомлення паспорт споживчого кредиту та проєкт договору і додатку; 18.01.2022 11:08:18 Товариство надало клієнту смс з одноразовим ідентифікатором для підтвердження прийняття оферти шляхом підписання паспорту споживчого кредиту, і в подальшому, договір, та додатку «С468-підпішіть договір кодом. Схвалено 4 700 грн на 30 днів credit7.ua»; 18.01.2022 11:08:27 клієнт ознайомився з паспортом споживчого кредиту та ввів надісланий Товариством одноразовий ідентифікатор «С468», яким підписав паспорт споживчого кредиту; 18.01.2022 11:08:52 клієнт ознайомився з офертою на укладення кредитного договору та додатком, ввів надісланий Товариством одноразовий ідентифікатор «С468», яким підписав договір та додаток; 18.01.2022 11:08:53 Товариство направило клієнту підписаний паспорт споживчого кредиту та договір, додаток на електронну адресу клієнта та в особистий кабінет; 18.01.2022 11:11:15 Товариство отримало від платіжного провайдера повідомлення про перерахування коштів кредиту на електронний платіжний засіб клієнта, зазначений в договорі; 18.01.2022 11:11:17 Товариство надіслало на номер телефону клієнта смс : «Mi vidpravili vam 4 700 grn za dogovorom#28285560, data pogashennya 13.01.2023, detail u osobystomu kabineti credit7.ua» ( том 2 а.с.165).

До позовної заяви також додано паперову копію паспорта споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який 18 січня 2022 року перед укладенням договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 об 11:08:52 відповідач ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором С468 (том 1 а. с. 8-10).

Як вбачається з інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3838-0403 від 04.03.2024, відповідно до договору на переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 18.01.2022 об 11:10:09 на суму 4 700, 00 грн, маска картки: НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua НОМЕР_3 , призначення платежу: зарахування 4 700,00 грн на картку № НОМЕР_1 (а. с. 20).

Вказаний номер картки № НОМЕР_1 повністю збігається з номером картки № НОМЕР_1 у п. 2.1 договору № 2828560 про надання коштів споживчого кредиту від 18.01.2022, в якому зазначено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної клієнтом.

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 29.10.2025 № 20.1.0.0.0/7-251028/101737, наданої на виконання вимог ухвали судді від 14 жовтня 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на яку 18 січня 2022 року зараховано кошти в сумі 4 700,00 грн ( том 2 а.с. 33).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Лінеура Україна», станом на 10.08.2023 заборгованість за договором №2828560 від 18.01.2022 за період з 18.01.2022 по 13.01.2023 становить 21 399,07 грн, з яких: 4 699,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 699,08 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 18.01.2022 по 13.01.2023 (том 1 а. с. 21-27).

10 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №ККЛУ-10082023, відповідно до п. 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором та відповідно до глави 73 Цивільного кодексу України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитним договорами (портфель заборгованості) (том 1 а. с. 28-31; 217-234).

Згідно з п 6.1. договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 85 781 740,34 грн станом на дату підписання сторонами цього договору.

Підпунктом 6.2.3 договору факторингу визначено, що права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору та виконання фактором п. 7.2 договору.

Відповідно до п.п. 7.1.-7.2. договору факторингу, в якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор сплачує клієнту плату ( ціну продажу) в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 783 410,49 грн. Фактор здійснює оплату клієнту шляхом: перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього договору, на вказаний у реквізитах до цього договору рахунок, протягом двох робочих днів з дати підписання сторонами договору.

Згідно з п. 13.1. договору факторингу договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.

Як вбачається з п. 1 акту приймання-передачі реєстру боржників від 10.08.2023 до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», згідно з вимогами п. 8.3. договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників від 10.08.2023, складений за формою згідно із додатком №1 до договору (том 1 а. с. 33, 235).

Відповідно до платіжної інструкції №72296 від 10.08.2023 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Лінеура Україна» 783 410,49 грн в якості плати за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № ККЛУ-10082023 від 10 серпня 2023 року (том 1 а. с. 34, 236).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, підписаним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2828560 від 18.01.2022 на загальну суму 21 399,07 грн, з яких: 4 699,99 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 699,08 грн заборгованість за процентами, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (том 1 а. с. 32, том 2 а.с. 30).

Таким чином, на підставі договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2828560 від 18.01.2022 перейшло до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

21 вересня 2025 року позивач надіслав ОСОБА_1 досудову вимогу №22951077 від 12.09.2025 про погашення заборгованості за договором №2828560 від 18.01.2022, однак відповіді відповідач не надав і заборгованість не погасив (том 1 а.с. 35, 43-46).

Згідно з розрахунком заборгованості, наведеним ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у позовній заяві, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2828560 від 18.01.2022, станом на день подання позовної заяви становить 21 399,07 грн, з яких: 4 699,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 699,08 грн заборгованість за процентами (том 1 а.с. 5 зв. ст.).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( частина перша статті 628 ЦК України).

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», який суд застосовує в редакції станом на час укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2828560 від 18.01.2022.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно п. 5 розділу VІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», чинної станом на час укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 1 Закону України « Про електронні довірчі послуги» ( в редакції станом на час укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022) ідентифікація особи- процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 14 Закону України « Про електронні довірчі послуги» в редакції станом на час укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022).

Частиною другою розділу І «Загальні положення» Положення про систему BankiD Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №32 від 17.03.2020, (далі Положення) передбачено такі визначення:

-абонент-ідентифікатор банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;

- абонент-надавач послуг- абонент Системи BankID Національного банку, який з її використанням отримує від абонента-ідентифікатора дані користувача Системи BankID Національного банку з метою надання йому послуг;

-абонент Системи BankID Національного банку ( далі-абонент)- юридична особа- резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк;

-користувач Системи BankID Національного банку ( далі-користувач) фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента надавача послуг або контрагента абонента надавача послуг зі спеціальним статусом.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІІ «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» Положення учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) ( частина перша статті 1077 ЦК України в редакції станом на час укладення договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023).

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом наведених норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022 та електронний оригінал кредитного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2828560 від 18.01.2022, що знаходиться у цифровому вигляді на CD-R Compact Disc-Recordable, записуваний компакт диск), який містить особисті дані позичальника ОСОБА_1 : реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти; контактні дані третьої особи (брата) ( том 1 а.с. 11-18, 202,205-216).

Ідентифікація позичальника ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» підтверджується довідкою про ідентифікацію, в якій зазначено дату народження позичальника, РНОКПП, його номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор, дату та час його відправки ( том 1 а.с. 19).

В преамбулі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2828560 від 18.01.2022 зазначено аналогічні особисті дані ОСОБА_1 , вказані у довідці про ідентифікацію.

ТОВ «Лінеура Україна » є абонентом Системи BankiD Національного банку України з 09 грудня 2020 року, на підтвердження чого позивачем надано знімок з екрана з сайту Національного банку України https://bank.gov.ua ( том 2 а.с.164). Позичальник ОСОБА_1 під час укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2828560 від 18.01.2022 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankiD Національного банку України, що підтверджено роздруківкою звіту щодо запиту до Системи BankiD НБУ клієнта ОСОБА_1 (том 2 а.с. 166.).

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Отже, для підписання кредитного договору позичальник ОСОБА_1 використав електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 викладено висновок: «Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зміст наданої суду позивачем паперової копії договору №2828560 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.01.2022 ( том 1 а.с. 11-18) повністю співпадає за змістом наданого оригіналу кредитного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022 в електронній формі, що знаходиться у цифровому вигляді на CD-R Compact Disc-Recordable, записуваний компакт диск), роздруківка якого додана до матеріалів справи (а.с. 202, 205-216), тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів відповідність поданої позивачем копії договору оригіналу та не брати вказаний доказ до уваги.

Виходячи з викладених обставин, суд відхиляє як необґрунтовані доводи представника відповідача про те, що відповідач не укладав договір №2828560 від 18.01.2022 та її твердження про те, що позивачем факт укладення такого договору не доведено.

Доказом підтвердження отримання коштів відповідачем ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2828560 від 18.01.2022 є інформація ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3838-0403 від 04.03.2024, згідно з якою, відповідно до договору на переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, 18 січня 2022 року об 11:10:09 було успішно перераховано кошти у сумі 4 700, 00 грн за номером транзакції в системі iPay.ua 131965393 на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 , яка повністю збігається із номером картки № НОМЕР_1 , зазначеної у п. 2.1 договору № 2828560 про надання коштів споживчого кредиту від 18.01.2022( том 1 а.с. 12, 20).

Належність відповідачу ОСОБА_1 платіжної картки, на яку перераховані кошти за договором №2828560 від 18.01.2022, підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 29.10.2025 №20.1.0.0.0/7-251028/101737, яка надійшла на виконання вимог ухвали судді від 14 жовтня 2025 року, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на яку 18 січня 2022 року було наявне зарахування коштів у сумі 4 700,00 грн (том 2 а.с. 33).

Надані докази у їх сукупності та встановлені судом обставини, є достатніми для висновку про належне укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022 первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі та отримання останнім кредитних коштів.

Зазначені обставини сторона відповідача не спростувала.

На підтвердження факту переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позивач надав: копію договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 (том 1 а.с. 28-31); нотаріально завірену копію договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 ( том 1 а.с. 217-233); копію акту приймання- передачі реєстру боржників від 10.08.2023 до договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 ( том 1 а.с. 33); нотаріально завірену копію акту приймання - передачі реєстру боржників від 10.08.2023 до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 (том 1 а.с. 235); копію та оригінал платіжної інструкції №72296 від 10.08.2023, з відміткою надавача платіжних послуг АТ «Райффайзен Банк» про здійснення перерахування ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» 783 410,49 грн плати за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 (том 1 а. с. 34, 236); копію та оригінал витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, підписаного представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», відповідно до якого право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 2828560 від 18.01.2022 на загальну суму 21 399,07 грн, з яких: 4 699,99 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 699,08 грн заборгованість за процентами, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (том 1 а. с. 32, том 2 а.с. 30).

Крім того, позивач надав копії довіреностей на підтвердження повноважень осіб, які підписували договір факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, його додатки, акт приймання- передачі реєстру боржників від 10.08.2023 до договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 та витяг з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 ( том 1 а.с.203-204).

Доказів того, що договір факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 оскаржувався у судовому порядку або визнавався судом недійсним, у матеріалах справи відсутні.

Частиною другою статті 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, п. 3 глави 7 якого нотаріуси засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Таким чином, під час підготовки до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус та інші уповноважені законодавством особи зобов`язані особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа, вірність яких вони засвідчують.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що надані ним нотаріально засвідчені копії: договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023; акту приймання - передачі реєстру боржників від 10.08.2023 до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 є належним чином засвідченими, а тому є належними та допустимими доказами у справі.

На підтвердження виконання вимог умов договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 позивач надав суду копію та оригінал платіжної інструкції №72296 від 10.08.2023, з відміткою надавача платіжних послуг АТ «Райффайзен Банк» про здійснення перерахування ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» 783 410,49 грн плати за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 (том 1 а. с. 34, 236), копію та оригінал витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, підписаного представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та заступником директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та засвідченого печатками сторін.

У постановах Верховного Суду від 2 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Виходячи з викладених обставин, надані суду докази у їх сукупності, підтверджують факт передачі за договором факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2828560 від 18.01.2022 на загальну суму 21 399,07 грн, з яких: 4 699,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 699,08 грн заборгованість за процентами, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Таким чином, суд дійшов висновку, що передана за правом відступлення права вимоги до нового кредитора ТОВ «ФК Кредит-Капітал», позивача у справі, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022 становить 21 399,07 грн, з яких: 4 699,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 699,08 грн заборгованість за процентами.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем у повному обсязі кредитних коштів за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022, сплати процентів за користування ними, то у позивача виникло обґрунтоване право на стягнення з відповідача вказаної заборгованості у заявленому позивачем розмірі в судовому порядку.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про непропорційність заявлених позивачем до стягнення штрафних нарахувань, оскільки позовні вимоги не містять вимог про стягнення штрафних санкцій.

Поняття відповідальності у вигляді штрафних санкцій та відсотки за користування кредитом не підлягають ототожненню, адже, згідно зі статтею 536 ЦК України, на яку є посилання у частині 5 статті 694 ЦК України, проценти сплачуються за користування чужими грошовими коштами, і проценти не є відповідальністю. Фінансові санкції (штраф, пеню) необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування кредитом та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру є неможливе.

За умовами договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022 відповідач отримав кредитні кошти у сумі 4 700,00 грн строком на 360 днів, періодичністю виплати 30 днів, зі сплатою процентів у вигляді стандартної процентної ставки 1,99 % в день. З додатку №1 до договору таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, вбачається, що датою видачі кредиту у сумі 4 700,00 грн є 18.01.2022, кінцевою датою здійснення остаточного платежу є 13.01.2023. Сторонами визначено, що загальна вартість кредиту становить 36 406,67 грн, з яких: 4 700,00 грн - сума кредиту, 31 706,67 грн проценти за користування кредитом ( том 1 а.с. 17).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» станом на 10.08.2023 заборгованість за договором №2828560 від 18.01.2022 за період з 18.01.2022 по 13.01.2023 становить 21 399,07 грн, з яких: 4 699,99 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 699,08 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 18.01.2022 по 13.01.2023 (том 1 а.с. 21-27). Під час розрахунку заборгованості первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» врахував часткову оплату заборгованості за вказаним договором на суму 841,78 грн, здійснену 17.02.2022, з яких 841,77 грн зараховано на сплату процентів за користування кредитом та 0,01 грн на сплату тіла кредиту.

Факт часткової оплати заборгованості по кредитному договору №2828560 на суму 841,78 грн саме з картки маска якої № НОМЕР_1 , співпадає з маскою картки № НОМЕР_1 , яка вказана в п.2.1. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18.01.2022, підтверджується наданим позивачем листом від 25.05.2026, в якому ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтвердило ТОВ «Лінеура Україна» успішність вказаного платежу, проведеного в системі iPay.ua за номером транзакції 138543997 ( том 2 а.с. 167).

З розрахунку слідує, що проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,99 % як передбачено умовами договору (п. 1.4), а в деякі періоди за меншою процентною ставкою 0,99 % та у перший період з 18.01.2022 по 17.02.2022 за зниженою процентною ставкою 0,6 %, як передбачено умовами договору ( п. 1.4.1), що не порушує прав відповідача (том 1 а.с. 21-27).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 18 листопада 2019 року в справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17, зазначено, що принцип змагальності сторін не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року в справі № 924/233/18 вказано, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Виходячи з викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 та його представник- адвокат Моісеєнко О.М., заперечуючи проти позову, не надали суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності заборгованості за кредитом або свого розрахунку заборгованості.

Даючи оцінку іншим доводам учасників справи, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої- п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою статті 26 цього Закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, який зазначений у позовній заяві, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Суд встановив, що адвокат Усенко М.І. надавав позивачу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»; ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025 ( а.с. 38,41).

Відповідно до п.п. 1.1. договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта. Цим договором клієнт призначає виконавця своїм представником. Виконавець набуває права реалізовувати права клієнта, надавати від його імені пояснення, заяви, скарги, клопотання тощо, а також представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції, в організаціях будь-яких форм власності та вчиняти інші дії, користуючись правами, які передбачені, зокрема, статтями 43,49,64 Цивільного процесуального кодексу України (п.п.1.2.). Всі вищевказані права надаються для комплексного супроводу судових справ і стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить клієнту ( п.п.1.3.).

Пунктом 2.1.договору передбачено, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Додаток № 1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію. Для реалізації п.п.1.1. та 1.2. договору сторонам не потрібно пред`являти будь-якій третій особі додаткові частини цього договору. Даним пунктом сторони підтверджують, що між ними досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору та заявляють про достатність даного документу, у випадку його пред`явлення особам, вказаним в п.1.1., в якості підтвердження повноважень виконавця. Справи в роботу виконавця передаються на підставі замовлення, сформованого клієнтом ( п.п.2.2.).

Згідно з п. п. 2.3. договору вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн, без ПДВ.

Як вбачається з акту № 67 наданих послуг (правової (правничої) допомоги, складеного та підписаного 05.09.2025 АО «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», виконавець надав клієнту, а клієнт прийняв послугу згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 щодо боржника ОСОБА_1 , кредитний договір № 2828560; сума наданих послуг складає 8 000,00 грн ( а.с 39).

З детального опису наданих послуг до акту № 67 за договором про надання (правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, складеного 05 вересня 2025 року, вбачається, що у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2828560 з боржника ОСОБА_1 надані послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години; погодження правової позиції клієнта у справі 30 хвилин; складення позовної зави 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду 1 шт., всього 6 годин 30 хвилин ( а.с. 40).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Усенком М.І. правової допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню у розмірі 8 000,00 грн, оскільки вказані витрати пов`язані з розглядом справи, є співмірними з предметом спору, складністю справи та підтверджуються належними доказами.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2 422,40 грн відповідно до платіжної інструкції №21210 від 08.09.2025 ( а.с.2). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 1).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2828560 від 18 січня 2022 року у розмірі 21 399 гривень 07 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту- 4 699 гривень 99 копійок, заборгованість за процентами 16 699 гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 442 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234336, юридична адреса: вулиця Смаль - Стоцького, будинок №1, корпус №28, м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 22 вересня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич