Рішення № 140032295, 17.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/2819/24

провадження № 2/361/1789/25

17.09.2026

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.,за участю секретаряГриценко А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

У вересні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог зазначається, що 06 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит № 3161753, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 20 000 грн., строком на 30 днів, тобто до 05.06.2021, та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 5 250 грн., які нараховуються за ставкою у розмірі 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 13.09.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали Договір про відступлення прав вимоги № 07Т, відповідно до умов якого на користь позивача відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3161753 від 06 травня 2021 року. Відповідач зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування кредитом. Однак, всупереч норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконала, тому має заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» в загальному розмірі 66 007, 73 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 43 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 46 037, 73 грн., заборгованості за комісією у розмірі 1 540 грн.

З огляду на викладене, ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у загальному розмірі 66 007, 73 грн., судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Заперечення відповідача

Відповідач ОСОБА_1 у заяві від 22.01.2025 про перегляд заочного рішення суду посилалася на те, що позивачем не надано належних доказів укладення договору про споживчий кредит № 3161753 від 06 травня 2021 року, оскільки надані ТОВ «Діджи Фінанс» документи не містять відомостей, які б дозволяли суду перевірити факт їх підписання саме відповідачем у встановленому законом порядку. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що номер телефону, указаний у договорі про споживчий кредит та у анкеті-заяві, а також номер кредитного рахунку, зазначений у платіжному дорученні № 45635109 від 07.05.2021 року, щодо перерахування коштів за договором 3161753 належать саме відповідачу. Наголошує на тому, що згідно договору № 3161753 від 06.05.2021, термін повернення кредиту 05.06.2021, відтак нарахування після цієї дати відсотків за користування кредитом є неправомірним. Позивач просить стягнути з відповідача проценти в розмірі 46 037,73 грн. Тобто, сума в розмірі 46 037,73 тис. грн. є відсотками в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги є несправедливими так, як полягають у стягненні з відповідача 66 007,73 грн. заборгованості за кредитом, за умови що відповідачу, за твердженням позивача, був наданий споживчий кредит у сумі 20 000,00 грн., тобто сума компенсації значно більше суми самого наданого кредиту. З наведених підстав, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 02 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. від 23 грудня 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3161753 від 06 травня 2021 року у розмірі 66 007 гривень 73 копійки, судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 гривень.

Ухвалою суду від 08 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2024 року у справі № 361/2819/24 скасовано і призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

У судове засідання представник ТОВ «Діджи Фінанс» не з`явився. До початку розгляду справи від представника позивача Романенка М.Е. надійшла заява про розгляд цивільної справи за його відсутності, позовні вимоги представник підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Биструшкін О.С. заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа - ТОВ «Мілоан» у судове засідання представника не направило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином.

Обставини справи, що встановлені судом.

06 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит № 3161753, відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.1.2 договору сума кредиту становить 20 000 грн.

Згідно платіжного доручення № 45635109 від 07.05.2021, на виконання умов кредитного договору, ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 суму кредиту у розмірі 20 000 грн. (а.с. 62).

У п. 1.3 передбачено, що кредит надається строком на 30 днів, з 06.05.2021.

Згідно п. 1.4 договору термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 05.06.2021.

Відповідно до п. 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту становить 1540 гривень, яка нараховується за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту на кожен день строку користування кредитом.

У п. п. 1.5.2 та 1.6 договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом становлять 5 250 грн., які нараховуються за ставкою у розмірі 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, та визначили стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

За умовами п. 2.2.1 у випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.

Відповідно до п. 2.2.3 договору після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

У п. 2.3 сторони договору погодили умови пролонгації дії договору.

Згідно п. 2.3.1.2 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

У Додатку № 1 до зазначеного вище кредитного договору сторони встановили графік платежів, а також визначили загальну вартість кредиту у розмірі 26 790 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали 13 вересня 2021 року Договір про відступлення прав вимоги № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов`язується відступити ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу № 07Т від 13.09.2021, на користь ТОВ «Діджи Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вищевказаним Договором про споживчий кредит № 3161753 від 06 травня 2021 року.

З наданого позивачем Розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 умови договірних зобов`язань не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у загальному розмірі 66 007, 73 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 430 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 46 037, 73 грн., заборгованості за комісією у розмірі 1 540 грн. (а.с. 20-21).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала вищезазначений договір, за умовами якого отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.

Вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний Договір про споживчий кредит № 3161753 від 06 травня 2021 року прирівнюється до укладеного у письмовій формі.

Доказів того, що відповідач ОСОБА_1 має інший номер телефону чи номер банківського рахунку, вказаний у договорі, їй не належить, суду не надано.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

У частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач ОСОБА_1 умови договірних зобов`язань не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у загальному розмірі 66 007, 73 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 430 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 46 037, 73 грн., заборгованості за комісією у розмірі 1 540 грн.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у матеріалах докази в їх сукупності, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 сума заборгованості за Договором про споживчий кредит № 3161753 від 06.05.2021 не сплачена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 18 430 грн., а також комісії за надання кредиту у розмірі 1 540 грн.

Щодо стягнення відсотків

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної вище постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Так, ТОВ «Діджи Фінанс», звертаючись до суду з даним позовом, заявляє вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 46 037,73 гривень відсотків за користування кредитними коштами за договором № 3161753 від 06.05.2021.

Згідно умов договору, тіло кредиту складає 20 000 гривень.

Відтак, розмір заявлених до стягнення відсотків більш ніж вдвічі більший, ніж тіло кредиту.

З огляду на викладене, суд погоджується з аргументами відповідача щодо несправедливих умов нарахування відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення.

Суд вважає, що заявлена до стягнення сума боргу за процентами не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

За наведених обставин, враховуючи вищевказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за доцільне зменшити загальний розмір процентів за користування кредитними коштами за Договором про споживчий кредит № 3161753 від 06.05.2021 до розміру розміру тіла кредиту, що складає 18 430 гривень.

Суд вважає такий розмір відсотків обґрунтованим, достатнім, справедливим та таким, що відповідатиме принципам розумності, справедливості й пропорційності.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, беручи до уваги доводи сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за Договором про споживчий кредит № 3161753 від 06.05.2021 у розмірі 38 400 гривень, з яких: 18 430 гривень тіло кредиту, 18430 відсотки, 1 540 гривень комісія.

Щодо судових витрат

Відповідно до квитанції про сплату № 9498-6829-9195-5433 від 22 березня 2024 року, при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Крім того, позивачу надавалася правова допомога АБ «Анастасії Міньковської» на підставі Договору № 42649746 про надання правової допомоги. Згідно Детального опису робіт (наданих послуг) від 20.02.2024 вартість наданих послуг становить 6 000 грн.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 405 гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 480 гривень.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 273, 274, 352 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3161753 від 06 травня 2021 року у розмірі 38 400 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень, з яких: 18 430 гривень тіло кредиту, 18430 відсотки, 1 540 гривень комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1 405 (одна тисяча чотириста п`ять) гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 480 (три тисячі чотириста вісімдесят) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ - 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», код ЄДРПОУ - 40484607, адреса місцезнаходження: вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ, 04107.

Суддя Наталія ПЕТРИШИН