Рішення № 140030862, 23.09.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3558/26

2/583/1827/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», третя особа ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

09.07.2026 року представник позивачів адвокат Сумцов Є.С. звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 18 травня 2023 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля BMW 320D, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 загинув ОСОБА_5 - чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 , ОСОБА_2 . На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ/1700830, строк дії договору страхування з 27.06.2022 до 26.06.2023 включно. Страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю одного потерпілого, становить 260 000 грн. 23 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до страховика із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування. Страховик відкрив страхову справу, визнав факт існування поліса та надалі листами повідомляв про відкладення прийняття рішення до завершення кримінального провадження. Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.03.2024 у справі № 583/4161/23 ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 3 ст. 286-1 КК України. Вказаним вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та ухвалено стягнути 450 000 грн моральної шкоди та 13 810 грн матеріальної шкоди безпосередньо з ОСОБА_4 . Поліс № АТ/1700830 встановлює страхову суму за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю одного потерпілого у розмірі 260 000 грн. Щодо страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю потерпілого зазначив, що станом на 18.05.2023 мінімальна заробітна плата становила 6 700 грн, а тому загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди складає 80 400 грн. Позивачами є дружина та двоє дітей загиблого, тому заявлено вимоги відшкодування моральної шкоди по 26 800 грн кожному. Щодо витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника зазначив, що ОСОБА_1 фактично понесла 105 810 грн витрат, з яких 13 810,00 грн - витрати на ритуальні послуги та поховання; 92 000 грн - виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника. Щодо відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника зазначив, що на день смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були неповнолітніми і мали безпосереднє законне право на одержання утримання від батька. На підставі вищевикладеного просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 26 800 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка ОСОБА_5 ; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 26 800 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_5 ; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , 26 800 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька ОСОБА_5 ; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 80 400 грн страхового відшкодування витрат на поховання ОСОБА_5 та спорудження надгробного пам`ятника; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 одноразово 49 600 грн страхового відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_5 ; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 одноразово 49 600 грн страхового відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_5 .

Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.07.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

24.07.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому не погоджуються із заявленими позовними вимогами. Судове рішення по справі №583/4161/23, яким ОСОБА_4 визнано винуватим за ч.3 ст.286-1 КК України не набрало законної сили, що унеможливлює, на його думку, встановлення за яких обставин відбулася дорожньо-транспортна пригода, чи була завдана шкода майну, здоров`ю чи життю, чи саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала смерть потерпілого, хто був за кермом автомобіля, чи на законних підставах керував автомобілем, чи були навмисні дії водія, чи не вибув автомобіль із законного володіння власника, чи не було умислу потерпілого, чи не було непереборної сили, або інших підставі для відмови у виплаті страхового відшкодування. Відповідач заперечує, що смерть потерпілого є прямим наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Позивачами не надано належних доказів, що смерть потерпілого настала саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та щодо кола осіб, які мають право на отримання відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо батька потерпілого. На підставі вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також надав клопотання про передання справи на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва за місцем знаходження відповідача юридичної особи АТ «СГ «ТАС» (приватне); клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також клопотання про зупинення провадження у справі до набрання вироком Охтирського міськрайонного суду по кримінальному провадженню №583/4161/23 законної сили.

30.07.2026 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, який вважає необґрунтованим, позивачами в повній мірі надано докази на підтвердження заявлених позовних вимог. Клопотання про зупинення провадження у справі та передачу справи за підсудністю не ґрунтуються на нормах ЦПК України. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивачі та їх представник адвокат Сумцов Є.С. у судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» та ОСОБА_4 , будучи повідомленими про розгляд справи в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явилися, будь яких заяв від них не надійшло. За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи проводити у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Установлено, що 18.05.2023 року близько 12 год. 30 хв. на автодорозі Т1705 «Лохвиця- ПК «Велика Писарівка», на відстані 1 км від с.Комиші Охтирського району Сумської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_4 , керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем марки «ВМW 320D, державний номерний знак НОМЕР_1 не впорався з керуванням та допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини з послідуючим його перекиданням. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВМW 320D, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

Факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22.05.2023 року Охтирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області (а.с. 11).

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.03.2024 у справі № 583/4161/23 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на п`ять років. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 450000 грн та матеріальної шкоди в розмірі 13810 грн. за поховання. На даний час вирок не набрав законної сили (а.с.24-26).

Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «ВМW 320D, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в АТ "СГ "ТАС" (приватне) відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1700830 від 26.06.2022 року, чинного на дату ДТП (а.с. 19).

Згідно вищевказаного поліса страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 260000 грн, за шкоду заподіяну майну 130000 грн.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 29.07.2026 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Сумської області (а.с. 12).

ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 02.07.2007 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Сумської області (а.с. 13).

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 02.07.2007 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Сумської області (а.с. 13).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Правовідносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, регулюються статтями 3, 27, 41, 68 Конституції України, ЦК України , Законами України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух"; від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування"; від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).

Пунктом 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3765-IX передбачено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.

Оскільки новий закон набрав чинності 01 січня 2025 року, а договір страхування цивільно- правової відповідальності був укладений раніше, то у вказаних правовідносинах продовжує діяти ЗУ № 1961-IV від 01 липня 2004 року.

У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно зі ст. 999 ЦК Українизаконом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 22 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV в редакції, чинній на дату укладення договору страхування, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених устатті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Відповідно до пункту 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Статтею 1201 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

У статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10 липня 2003 року за №1102-IV зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

ОСОБА_1 понесла витрати на поховання чоловіка в розмірі 13810 грн., що підтверджується копією квитанції від 20.05.2023 (а.с.35), однак суд не вбачає законних підстав для стягнення вказаної суми, оскільки вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.03.2024 з ОСОБА_4 вже стягнуто вказані витрати, а саме як зазначалося вище, з останнього стягнуто 13810 грн матеріальної шкоди витрат на поховання.

Тобто, заявлені в цій частині вимоги до страховика стосуються стягнення тих самих витрат та в тому ж розмірі, що були заявлені та вже вирішені судом в межах кримінального провадження, тому задоволенню не підлягають.

ОСОБА_1 також понесені витрати на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 92000 грн, що підтверджується накладною за №19 від 05.11.2025 року та договором про виготовлення виробу від 10.09.2025 року (а.с.32-33), розмір яких перевищують законодавчу межу 80400 грн (6700 грн х 12).

Представник позивачів просить стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на поховання та встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 80400 грн, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного зі смертю годувальника суд зазначає слідуюче.

Згідно з п. 23.1 ст. 23 Закону України від 01 липня 2004 №1961-IV в редакції, чинній на дату укладення договору страхування, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 27.1 статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV в редакції, чинній на дату укладення договору страхування, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п. 27. 2 ст.27 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV, в редакції чинній на дату укладення договору страхування).

Тобто зазначеною нормою Закону №1961-IV встановлений мінімально гарантований розмір страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом III Закону № 1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ч. 1 ст. 1200 Цивільного кодексу України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Згідно з матеріалами справи діти потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент смерті батька були неповнолітніми.

Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 мають законодавчо передбачене право на отримання відповідного страхового відшкодування у зв`язку із загибеллю батька, оскільки на день його смерті перебували на його утриманні та мали право на одержання від нього утримання, що доведено відповідними доказами.

На день настання страхового випадку відповідно до статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" мінімальний розмір заробітної плати становив 6700 грн.

Отже, імперативно встановлений мінімально гарантований розмір страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, повинен становити не менше 241200 грн (6700 грн х 36), тобто по 120600 грн на кожну дитину. Проте, представник позивачів просить стягнути на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_2 по 49600 грн страхових витрат, пов`язаних із втратою годувальника. Клопотань про збільшення позовних вимог в цій частині до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.

Щодо ліміту відповідальності відповідача.

Відповідно до п. 27.5 ст. 27 Закону України №1961-IV відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути здійснено у вигляді одноразової виплати.

Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №109 "Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з 01 липня 2022 року та на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, було встановлено у сумі 320000 гривень на одного потерпілого.

Отже, за вказаним страховим випадком страхове відшкодування, яке належить для виплати позивачам, становить 320000 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує положення п. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Враховуючи, що мінімальний законодавчо встановлений розмір страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, не може становити менше 241200 грн, то різниця, яка припадає на відшкодування моральної шкоди, становить 78800 грн (320000 грн 241200 грн) та підлягає поділу між позивачами рівними частинами.

У зв`язку з цим вимоги позивачів щодо стягнення моральної шкоди, спричиненої смертю потерпілого, підлягають частковому задоволенню і на користь позивачів підлягає стягненню відшкодування по 26266,66 грн кожному.

З приводу доводів відповідача про ненадання доказів вини застрахованої особи, у зв`язку з чим страховик позбавлений можливості здійснити виплати страхового відшкодування, суд зазначає таке.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною і передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №751/8121/17).

Також суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26 квітня 2022 року у справі №184/1461/20-ц, в якій зазначено, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, страховиком особи, яка завдала шкоди.

Таким чином, не набрання вироком Охтирського міськрайонного суду від 27.03.2024 року законної сили жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку сплати страхового відшкодування.

Клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Святошинського районного суду м.Києва є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.3 ст.28 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Позивачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 . Отже позов підсудний Охтирському міськрайонному суду Сумської області.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.03.2024 року законної сили суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 252 ЦПК України зупинення провадження у справі є правом суду, а не обов`язком.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі, тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

У даному випадку, не набрання вироком законної сили не може бути перешкодою для розгляду цієї цивільної справи, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача, тому, страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні.

Враховуючи вказане, суд вважає, що не набрання вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.03.2024 року законної сили, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог (як потерпілої особи) до страховика про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої особи.

Твердження представника відповідача, викладені у відзиві, суд оцінює критично. Як вбачається зі змісту вироку Охтирського міськрайонного суду від 27 березня 2024 року ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєній ДТП, ним не оспорювалися фактичні обставини справи, а тому суд вважає доводи представника відповідача направлені на зволікання з розглядом справи.

Інші твердження представника відповідача не заслуговують на увагу суду.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачі на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору.

По справі трьома позивачами заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди, згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди судовий збір сплачується в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, позовні вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди задоволені на 98 % (26266,66 грн/26800 грн х 100%), тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути за три вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 9784,32 грн (3328х98% х3).

Також позивачами заявлено три вимоги майнового характеру, які задоволені повністю, з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який передбачає, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового розміру для працездатних осіб, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3993,6 грн (1331,2 грн х 3).

Таким чином загальна сума судових витрат складає 13777,92 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Крім того, по справі маються судові витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 21000 грн.

Представник позивачів в обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу надав: договір про правничу допомогу від 13.05.2026 року, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 13.05.2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договорів про надання правничої допомоги від 15.09.2026 року, розрахункові квитанції про оплату послуг за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 21000 грн.

Згідно вимог ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, категорію складності даної цивільної справи, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, участі в судовому засіданні представник не приймав, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 21000 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 8000 грн, які підлягають стягненню з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС». На думку суду, вказаний розмір витрат буде справедливим, пропорційним і достатнім.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 47, 76-81, 141, 263-265, 266 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 26266,66 грн., страхове відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника в розмірі 80400 грн. та понесені судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 8000 грн., а всього 114 666,66 грн.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 26266,66 грн. та страхове відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника в розмірі 49600 грн., а всього 75 866,66 грн.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі його законного представника ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 26266,66 грн. та страхове відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника в розмірі 49600 грн., а всього 75 866,66 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на користь держави судові витрати в розмірі 13777,92 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 23.09.2026 року.

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», юридична адреса пров.Берестейський, 65, м.Київ, код ЄРДПОУ 30115243.

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т.О. Ярошенко