Рішення № 140030361, 22.09.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1255/26 Провадження № 2/358/1086/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

До Богуславського районного суду Київської області звернулася ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) із позовом до ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), в якому просила змінити розмір аліментів, що стягуються за судовим наказом, виданим 30.09.2022 Богуславським районним судом Київської області у справі ЄУН 358/762/22, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши їх у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вони з відповідачем є батьками дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Богуславського районного суду Київської області від 30.09.2022 за №358/762/22 було стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 07.09.2022 і до досягнення дітьми повноліття. Судовий наказ перебував на виконанні у Миронівському ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Старша донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 досягла повноліття. З того часу Миронівським ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 183 СК України продовжується стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі судового наказу Богуславського районного суду Київської області від 30.09.2022 у справі №358/762/22 у розмірі 1/6 частини заробітку. Такий розмір аліментів є незначним, не дає змоги належно утримувати дитину. Наразі дитина подорослішала та потребує витрат, додалася необхідність у забезпеченні дитини технічними засобами для навчання у режимі онлайн під час повітряних тривог. Також додалися витрати на відвідування школи англійської мови, відвідування шкільного гуртка «Туризм», де необхідно самостійно придбавати туристичне спорядження тощо. Батько не бере участі у вихованні та житті дитини, не спілкується з нею та не надає будь-якої фінансової чи іншої матеріальної допомоги на дитину поза межами примусового стягнення (купівля речей, подарунків, організацію свят до Дня народження тощо, оплата лікування та придбання необхідних ліків під час хвороби, оплата відпочинку дитини при шкільних позакласних поїздках та для оздоровлення). Повнолітня дочка ОСОБА_6 закінчила навчання, та відповідно припинено стягнення аліментів на її утримання, що стягувалися на підставі рішення Богуславського районного суду Київської області №358/1151/25 від 09.09.2025. Тому, позивачка просить змінити розмір аліментів, що стягаються з відповідача на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частку доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 18).

На підставі частини восьмої статті 187 ЦПК України суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 .

Згідно з відповіддю № 2969145 від 02.07.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Дата реєстрації: 18.03.2014 (а.с. 19).

Ухвалою судді від 03.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 03 серпня о 16 год 00 хв, яке в подальшому було відкладено востаннє на 17 вересня 2026 року о 13 год 00 хв (а.с. 20-21, 27).

У судове засідання, призначене на 17.09.2026, позивачка не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. 17.09.2026 ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності та не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (а.с. 32).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 17.09.2026 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви, заяв про розгляд справи без його участі на адресу суду не подавав, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що суд здійснював повідомлення відповідача у передбачений законом спосіб шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулися з відміткою «Адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника; аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19 та від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який здійснює комунікацію з учасником справи через повідомлені ним засоби зв`язку, діє правомірно та добросовісно, а тому застосовується презумпція обізнаності особи про направлені їй судові повідомлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, однак не скористалася своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової конституційного принципу верховенства права, це зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову та вживати заходів для реалізації свого права на захист. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та фактичне самоусунення від участі у справі.

Суд бере до уваги, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах судового розгляду, що стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі надані внутрішнім законодавством засоби для прискорення процедури слухання. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), відповідно до якої пасивна поведінка сторони у процесі, зокрема відсутність зацікавленості у перебігу справи, не може розцінюватися як підстава для покладення на суд обов`язку відкладати розгляд справи або створювати умови для штучного затягування судового процесу.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а їх невиконання не може перешкоджати суду у здійсненні правосуддя та забезпеченні розгляду справи у розумний строк.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він має право, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується лише у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі сторін за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки відповідач не з`явився на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи у його відсутності не надав, позивачка не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалою від 17.09.2026 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів, перейшовши на стадію ухвалення рішення, яке буде проголошене 22.09.2026 року о 16 год. 30 хв.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом матір`ю ОСОБА_1 та перебувають на її утриманні, що підтверджується копіює акту обстеження умов проживання від 09.01.2023 (а.с.13).

26.10.2022 старшим державним виконавцем Богуславського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ведмеденком О.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70168420, на підставі судового наказу Богуславського районного суду Київської області від 30.09.2022 у справі № 358/762/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 07.09.2022 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 9).

Згідно копії постанови старшого державного виконавця Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ведмеденка О.Д. від 20.06.2024, виконавче провадження №70168420 за виконавчим документом виданим Богуславським районним судом Київської області 30.09.2022 у справі № 358/762/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей, прийнято до виконання Миронівським відділом державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с. 10).

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 та на теперішній час досягла повноліття, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

У зв`язку з досягненням дочкою ОСОБА_4 повноліття, за вказаним вище судовим наказом відбулася зміна розміру аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 на 1/6 частину з усіх видів доходів відповідача.

Відповідно до звіту про здійснені відрахування з відповідача ОСОБА_2 за постановою від 10.11.2022 у виконавчому провадженні №70168420 було утримано грошові кошти за квітень 2026 року 3 696, 22 грн, за квітень 2026 року 1 309,00 грн. (а.с.11).

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 09.09.2025 у справі №358/1151/25 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на її утримання, як доньки яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 08 липня 2025 року і до закінчення навчання - 30 червня 2026 року, але не пізніше ніж до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років (а.с. 15-17).

За результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП відносно боржника ОСОБА_2 , встановлено, що виконавче провадження №79459181, за яким стягувачем є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відкрито 29.10.2025 (а.с.12).

У зв`язку із закінченням ОСОБА_4 навчання 30 червня 2026 року її право на аліменти, присуджені рішенням суду від 09.09.2025 на період навчання, припинилося з 01 липня 2026 року.

З копії договору про надання освітніх послуг № 1 від 01.07.2025, укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_3 надавалися платні освітні послуги у приватній школі «English School» вартістю 1 500 грн щомісячно. Договір укладено на період з 01.07.2025 до 01.07.2026 та передбачено його автоматичне продовження на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить про припинення договору у визначений ним строк (а.с. 14).

Матеріали справи не містять відомостей про перебування на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей або непрацездатних членів сім`ї.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною другою ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, № 250,ст.35-36, 90) і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з ч. 1ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За приписами ст. ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Аналогічні висновки містяться також і в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №536/1557/17 (провадження №61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19 (провадження №61-2057св20).

Разом з тим, ч. 5 ст. 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно зі ст. 180, ч. 3 ст. 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч.ч 1, 2, 3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Вказана норма напряму визначає порядок дій сторін у справі та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень за умови досягнення найстаршою дитиною повноліття. Зокрема, якщо старшій дитині виповнилося 18 років, виплата аліментів на неї припиняється, а аліменти на утримання іншої дитини (дітей) повинні стягуватися щомісячно без урахування рівної частини, яка припадала на дитину, що досягла повноліття.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом 21 березня 2023 року по справ 591/3056/18.

У постанові від 27 листопада 2025 року у справі № 758/5829/24 Верховний Суд зазначив, що застосування частини третьої статті 183 СК України разом зі статтею 192 СК України не виключається. При вирішенні вимог про зміну раніше встановленого розміру аліментів застосуванню підлягає не лише стаття 192 СК України, а й положення статей 182, 184 СК України, які регулюють визначення розміру та способу виконання аліментного обов`язку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Окрім того, суд ураховує, що відповідач не позбавлений права згодом змінити розмір аліментів за наявності підстав, передбачених статтею 192 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВС України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

V. Висновки суду

Судом встановлено, що на підставі судового наказу від 30.09.2022 виданого Богуславським районним судом Київської області у справі № 358/762/22, з відповідача на користь позивачки на утримання двох неповнолітніх дітей були стягнуті аліменти у єдиній частці (в розмірі 1/3 частини) від заробітку доходу батька дітей, яка стягувалася до досягнення старшою дитиною повноліття.

Після досягнення повноліття старшою дочкою, аліменти на утримання молодшої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягуються з боржника на користь стягувача за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, тобто в розмірі 1/6 частини доходів відповідача.

Стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , які стягувалися з ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 09.09.2025 у справі №358/1151/25 (виконавче провадження №79459181), припинено з 01 липня 2026 року, у зв`язку з закінченням нею навчання 30 червня 2026 року.

Разом з тим, суд вважає, що позивачка правомірно звернулася до суду з цим позовом про збільшення розміру аліментів з 1/6 частини до 1/4 частини на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідності з положеннями ч.ч. 3, 5 ст. 183 СК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатною особою. Доказів наявності обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі, зокрема незадовільного стану його здоров`я, втрати працездатності, наявності інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, чи інших обставин, що істотно обмежують його матеріальні можливості, матеріали справи не містять. Відповідач відзиву на позов та доказів на спростування наведених позивачем обставин суду не подав.

Водночас з часу первісного визначення розміру аліментів минуло майже 4 роки. Донька сторін є неповнолітньою: на час розгляду справи доньці виповнилося 11 років. Зі зростанням та дорослішанням дитини закономірно змінюється і збільшується обсяг витрат, необхідних для забезпечення її належного харчування, одягом, навчання, фізичного та соціального розвитку, а також задоволення інших повсякденних потреб.

У сукупності наведені обставини свідчать про зміну потреб дитини у порівнянні з часом первісного визначення розміру аліментів та враховуються судом при вирішенні питання про збільшення їх розміру.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, а розірвання шлюбу між батьками та проживання їх окремо не впливають на обсяг їхніх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

Рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини при цьому не означає необхідності їх однакової за розміром грошової участі. Той із батьків, з ким проживає дитина, бере участь у її утриманні не лише шляхом безпосередніх матеріальних витрат, але й забезпечує житлом, харчуванням, доглядом, вихованням, організацією навчання та повсякденного життя дитини.

Відповідно до частини першої статті 18 та статті 27 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини та за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для її розвитку. Найкращі інтереси дитини мають бути одним із визначальних критеріїв при вирішенні питання щодо її утримання.

За встановлених обставин збереження аліментів на неповнолітню дитину сторін у розмірі 1/6 частини доходів відповідача, не забезпечує належної та пропорційної участі батька в утриманні спільної дитини відповідно до його матеріальних можливостей.

Визначаючи розмір аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, суд виходить із необхідності забезпечення балансу між належним утриманням дитини та матеріальними можливостями платника аліментів. Такий розмір не є надмірним, відповідає обов`язку обох батьків забезпечувати потреби неповнолітньої дитини.

Отже, враховуючи, вік і потреби неповнолітньої дитини, відсутність доказів існування обставин, які перешкоджали б відповідачу сплачувати аліменти у більшому розмірі, суд доходить висновку про наявність передбачених статтями 182, 183, 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1/6 до 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий розмір аліментів, на переконання суду, відповідає принципу найкращих інтересів дитини, є необхідним та достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку та водночас не порушує справедливого балансу між інтересами дитини і матеріальними можливостями платника аліментів.

Враховуючи те, що цим рішенням змінюється встановлений попереднім судовим рішенням розмір аліментів, аліменти у визначеному цим рішенням розмірі підлягають стягненню з дня набрання цим рішенням законної сили. До набрання цим рішенням законної сили аліменти підлягають стягненню у розмірі, визначеному попереднім судовим рішенням.

Також суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, суд покладає обов`язок зі сплати судового збору на відповідача у розмірі 1 331 грн 20 коп., як за позовну вимогу немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.180, 182, 184, 191, 192, 200 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 210, 259, 263-265, 273, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд -, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задовольнити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення судового наказу Богуславського районного суду Київської області від 30.09.2022 у справі № 358/762/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , збільшивши їх розмір з 1/6 до 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з моменту набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 за судовим наказом Богуславського районного суду Київської області від 30.09.2022 у справі № 358/762/22 (провадження № 2-н/358/63/22) припинити з дня набрання цим рішенням законної сили в частині періодичних платежів, строк сплати яких настає після цієї дати. Заборгованість за аліментами, нарахована за зазначеним судовим наказом до дня набрання цим рішенням законної сили, підлягає стягненню в установленому законом порядку.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://bg.ko.court.gov.ua/sud1004/.

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Інформація про учасників справи:

Позивачка:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя К. І. Буравова