Рішення № 140030325, 23.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3800/25

Провадження № 2/357/2137/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Кича М. В.,

представника позивача Дейнека С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2025 року, адвокат Дейнека Сергій Леонідович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, посилаючись на наступні обставини.

27.02.2022 ОСОБА_2 близько 18 год. 00 хв. рухався автомобілем марки «Ford С-МАХ», державний номерний знак НОМЕР_1 проїзною частиною автомобільної дороги Р-36 «Немирів-Могилів-Подільський» між населеними пунктами смт. Шпиків - с. Печера Тульчинського району Вінницької області зі сторони смт. Шпиків у напрямку с. Печера, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме нехтуючи вимогам ПДР України п.п. 10.1, 11.3, 2.36, виїхав на зустрічну смугу руху, чим створив аварійну обстановку автомобілю марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка сприйняла ситуацію, як небезпечну та прийняла рішення про здійснення маневру автомобіля ліворуч, виїхавши на зустрічну смугу руху, де почала гальмувати, щоб відвернути дорожньо-транспортну пригоду, на яку, також виїхав водій ОСОБА_2 автомобілем «Ford С-МАХ», в результаті чого відбулось зіткнення автомобілів.

Вказані обставини встановлені вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 148/689/24, яким визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Вирок набрав законної сили 05.08.2024.

Внаслідок ДТП Позивачу була спричинена матеріальна та моральна шкода.

Спричинена Позивачу матеріальна шкода полягає у пошкодженні належного Позивачу на праві приватної власності автомобіля марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до Висновку експертного дослідження № 011 автотоварознавчого дослідження, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 24.03.2022 оцінювачем ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 379 935,00 гривень.

Відповідно до Висновку, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ та величний втрати товарної вартості, за умови доцільності відновлювального ремонту.

Також, Позивач змушений був понести додаткові витрати в зв`язку з оплатою послуг за складання Висновку автотоварознавчого дослідження № 011 від 24.03.2022 в розмірі 2 600,00 грн, що підтверджується доданим до позову актом виконаних робіт.

Разом з тим, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі Полісу ОСЦПВ № 206017947 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

11.11.2024 ПрАТ СК «Арсенал Страхування» на підставі полісу ОСЦПВ № 206017947 здійснило Позивачу страхове відшкодування збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу в розмірі 128 500,00 гривень.

Різниця між розміром заподіяної Позивачу матеріальної шкоди та розміром страхового відшкодування, що сплатив страховик, а саме: матеріальна шкода в розмірі 25 1435,00 грн (379 935,47 грн 128 500,00 грн), підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 .

Мінімальна заробітна плата, станом на дату настання страхового випадку, становила - 6500,00 гривень.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, Пов`язану з лікуванням потерпілого становить 650,00 грн (1/30 розміру мінімальної заробітної плати) * 31 дні (лікування, підтверджене відповідним закладом охорони здоров`я).

Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню із АТ «СК «ІНГО» страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням в сумі 20 150,00 гривень.

Крім матеріальної шкоди, внаслідок ДТП Позивачу також було спричинено і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких Позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням свого майна.

В зв`язку з вищенаведеними ушкодженнями здоров`я Позивачу довелося звертатися до медичних установ для проведення лікувальних маніпуляцій, що призвело до трати часу та власних коштів. Також був погіршений психічний стан у зв`язку з порушенням ритму відпочинку та сну, який погіршився у зв`язку з посиленим фізичним болем, нудоти, стресу.

Окрім того, заподіяна Позивачу моральна шкода полягає, зокрема у порушенні права власності, тобто у порушенні права Позивача як власника, відповідно до ст. 317 ЦК України, на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, та яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, зокрема: в тому, що Позивач перебував в стресовому стані після значного пошкодження свого автомобіля внаслідок ДТП, а також в тому, що Позивач був позбавлений можливості експлуатувати свій автомобіль, був змушений думати про його ремонт, користуватись транспортними послугами знайомих та таксі, витрачати час на оформлення відповідних документів, чим був порушений звичний для нього спосіб життя.

Враховуючи характер та обсяг заподіяних Позивачу моральних страждань, керуючись принципам розумності, виваженості та справедливості, моральну шкоду Позивач оцінює у розмірі 50 000,00 грн, яка має бути відшкодована Відповідачем - АТ «СК «ІНГО» в розмірі - 50 000,00 грн (5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 2500,00 грн), Відповідачем - ОСОБА_2 , в розмірі 47 500,00 грн (різниця між розміром моральної шкоди та страховою виплатою).

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 251 435,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, суму вартості проведеного експертного дослідження у розмірі 2 600,00 грн та 47 500,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням в сумі 20 150,00 грн та 2 500,00 грн моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати ( а. с. 1-6 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 36-37 ) та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Згідно отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 1231601 від 26.03.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.01.1990 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 41 ).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( ст. 27 ЦПК України ).

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди ( ч. 3 ст. 28 ЦПК України ).

Оскільки позивач ОСОБА_1 зареєстрована в м. Біда Церква, з урахуванням ч. 3 ст. 28 ЦПК України, даний позов підсудний Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 25.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14 годину 00 хвилин 17 квітня 2025 року ( а. с. 43-44 ).

14.04.2025 судом отримано відзив на позовну заяву від ПАТ «СК «Арсенал Страхування», обґрунтований тим, що Страховиком виконано свої обов`язки щодо сплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю позивача з урахуванням моральної шкоди ( а. с. 60-64 ).

Ухвалою суду від 26.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Сніжко Владислава Івановича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення з використанням власних технічних засобів ( а. с. 88-89 ).

30.05.2025 отримано уточнена позовна заява, за змістом ідентична первісній, але в прохальній частині представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 251 435,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, суму вартості проведеного експертного дослідження у розмірі 2 600,00 грн та 47 500,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням в сумі 1 300 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати ( а. с. 90-94 ).

16.06.2025 судом отримано від ПАТ «СК «Арсенал Страхування» додаткові пояснення на уточнену позовну заяву ( а. с. 102, 103-104 ).

Ухвалою суду від 25.06.2025 у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу за клопотанням представника відповідача ( а. с. 138-143 ).

26.01.2026 матеріали справи повернулися на адресу суду про залишення ухвали без виконання у зв`язку з відсутністю оплати за проведення експертизи ( а. с. 149 ).

Ухвалою суду від 27.01.2026 провадження поновлено та призначено справу в підготовче засідання на 05.03.2026 ( а. с. 151 ).

Протокольною ухвалою від 05.03.2026 суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті на 13.04.2026 ( а. с. 160-161 ).

13.04.2026 розгляд справи відкладено на 01.06.2026 у зв`язку з оголошеною повітряної тривогою у Білоцерківському районі Київської області ( а. с. 169 ).

01.06.2026 розгляд справи було відкладено на 09.07.2026 та визнано неявку позивача в судове засідання без поважних причин ( а. с. 174 ).

09.07.2026 в судовому засіданні представник позивача підтримав уточнену позовну заяву, надав при цьому пояснення аналогічні викладеним в ній, просив задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

Водночас, в даному судовому засіданні була оголошена перерва для можливого вирішення справи мирним шляхом до 14.09.2026 ( а. с. 180-187 ).

В судовому засіданні 14.09.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, доповнень не надходило та зробив заяву про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані з урахуванням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідач та його представник в судове засідання 14.09.2026 не з`явились, повідомлені належним чином, оскільки 09.07.2026 представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та оголошуючи перерву, дата наступного судового засідання ( 14.09.2026 ), була узгоджена з учасниками, в тому числі і з представником відповідача.

Відповідач ПАТ «СК «Арсенал Страхування» в судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить Довідка про доставку електронного документу у вигляді «Довідка про відкладення с-з» від 09.07.2026, яка доставлена до електронного кабінету 10.07.2026 ( а. с. 189 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Суд враховує, що відповідач страхова компанія направляючи відзив на позовну заяву висловила свою позицію стосовно позовних вимог позивача.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом було вислухано пояснення учасника справи, досліджено матеріали справи та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 244 ЦПК України, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 23 вересня 2026 року о 17 год. 00 хв. ).

Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, враховуючи позиції учасників справи стосовно позовних вимог, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що 27.02.2022 ОСОБА_2 близько 18 год. 00 хв. рухався автомобілем марки «Ford С-МАХ», державний номерний знак НОМЕР_1 проїзною частиною автомобільної дороги Р-36 «Немирів-Могилів-Подільський» між населеними пунктами смт. Шпиків - с. Печера Тульчинського району Вінницької області зі сторони смт. Шпиків у напрямку с. Печера, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме нехтуючи вимогам ПДР України п.п. 10.1, 11.3, 2.36, виїхав на зустрічну смугу руху, чим створив аварійну обстановку автомобілю марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яка сприйняла ситуацію, як небезпечну та прийняла рішення про здійснення маневру автомобіля ліворуч, виїхавши на зустрічну смугу руху, де почала гальмувати, щоб відвернути дорожньо-транспортну пригоду, на яку, також виїхав водій ОСОБА_2 автомобілем «Ford С-МАХ», в результаті чого відбулось зіткнення автомобілів.

Вказані обставини встановлені вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.07.2024 у справі № 148/689/24, яким визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік ( а. с. 10-13 ).

В даному вироку зазначено, що обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю.

Вирок набрав законної сили 05.08.2024.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що внаслідок ДТП позивачу була спричинена матеріальна шкода, яка полягає у пошкодженні належного позивачу на праві приватної власності автомобіля марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до Висновку експертного дослідження № 011 автотоварознавчого дослідження, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 24.03.2022 оцінювачем ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 379 935,00 грн ( а. с. 14-19 ).

Відповідно до Висновку, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ та величний втрати товарної вартості, за умови доцільності відновлювального ремонту.

Встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі Полісу ОСЦПВ № 206017947 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( а. с. 65 ).

11.11.2024 ПрАТ СК «Арсенал Страхування» на підставі полісу ОСЦПВ № 206017947 здійснило позивачу страхове відшкодування збитку, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу в розмірі 128 500,00 грн, про що свідчить лист страхової компанії ( а. с. 28 ) та Платіжна інструкція від 06.11.2024 ( а. с. 67 ).

Сторона позивача звертаючись до суду з даним позивом зазначає про те, що відповідач, як винна особа в ДТП має відшкодувати різницю між розміром заподіяної матеріальної шкоди та розміром страхового відшкодування, що сплатив страховик, а саме, в розмірі 251 435,00 грн (379 935,47 грн 128 500,00 грн), також відшкодувати витрати понесені за проведення експертизи 2 600 грн та завдану моральну шкоду в сумі 47 500 гривень.

В свою чергу, з урахуванням уточненої позовної заяви, відповідач ПАТ «СК «Арсенал Страхування» повинні відшкодувати страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням в сумі 1 300 гривень.

На підтвердження завдання шкоди здоров`ю стороною позивача було додано до позову Свідоцтво про хворобу № 519 від 27.03.2024 ( а. с. 29-30 ), Виписку з історії хвороби № 881/2022 ( а. с. 31 ), Виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 760 ( а. с. 32 ), які місять інформацію про ДТП, що мале місце 27.02.2022 де позивачу діагностовано: відкритий перелом обох кісточок лівої гомілки із зміщенням уламків, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин обличчя та лівого колінного суглобу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 128 500 грн (розмір сукупного ліміту своєї відповідальності).

Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для повного відшкодування шкоди позивачу.

Отже, ОСОБА_2 як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Стала правова позиція Верховного Суду (ВС) базується на тому, що одержання страхової виплати не припиняє деліктне зобов`язання повністю, якщо цих коштів недостатньо для відновлення авто. За положеннями статті 1194 Цивільного кодексу України, різниця між реальними збитками і виплатою страховика покладається на особу, яка завдала шкоди.

Встановлено, що пошкоджений транспортний засіб «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу на час розгляду справи відремонтований, про що зазначив представник позивача в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Винуватець ДТП зобов`язаний відшкодувати потерпілому різницю між фактичною вартістю ремонту та отриманим страховим відшкодуванням, навіть якщо на момент розгляду справи автомобіль вже повністю відремонтований.

Якщо потерпілий уже відремонтував автомобіль, визначальним фактором для визначення розміру шкоди є реальна вартість виконаних робіт та придбаних запчастин (за умови належного документального підтвердження). Оскільки метою деліктної відповідальності є повне відновлення порушеного права, винуватець має компенсувати саме «живі» витрати потерпілого, які перевищили ліміти страхової.

Отже, розмір збитків визначається за вартістю фактично виконаних робіт та витрачених матеріалів на підставі первинних документів СТО, а не за орієнтовним висновком експертизи.

Таким чином, при встановленні факту проведення ремонту пошкодженого автомобіля будь-яке автотоварознавче дослідження, у тому числі судова експертиза, втрачає статус належного доказу розміру заподіяних збитків.

Якщо на час розгляду справи пошкоджений у ДТП автомобіль уже відремонтований, розмір завданої матеріальної шкоди визначається як вартість реально витрачених коштів на ремонт (фактично понесені витрати на матеріали та роботи), а висновок автотоварознавчого дослідження втрачає статус визначального доказу.

Суд зазначає, що дана обставина має важливе значення для законного вирішення даної справи, оскільки при встановленні факту проведення ремонту пошкодженого автомобіля, будь-яке автотоварознавче дослідження, в тому числі судова експертиза, втрачає статус належного доказу розміру заподіяних збитків.

У такому разі, визначальними доказами слугують виключно розрахункові документи (фіскальні чеки, товарні чеки, квитанції, акти-прийому передач послуг тощо), у яких відображено розмір реально понесених позивачем витрат.

Саме такий правовий висновок був сформований Верховним Судом за результатами розгляду справи № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687 св18) від 30 жовтня 2019 року, зокрема у постанові зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно - реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних за відновлення пошкодженої речі.

У даному рішенні ВС зокрема вказано, що «системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18) зазначив, що встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля марки Mercedes-Benz 220Е, номерний знак НОМЕР_3 , і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 30.10.2019 № 753/19288/14-ц, підтриманою постановою від 02.06.2022 у справі № 638/10072/17 викладено правову позицію про те, що оскільки автомобіль марки фактично відремонтований, то розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Особа, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.

Таким чином, вартість відновлювального ремонту автомобіля повинна визначатись як вартість фактичних реальних витрат, які поніс позивач, коли ремонтував автомобіль, а не висновками експерта, які є в матеріалах справи та є приблизними можливими витратами.

Таких висновків прийшов і Верховний Суд в постанові від 25.03.2019 у справі № 591/3152/16-ц.

В зазначеній постанові ВС вказав, встановивши, що транспортний засіб був відремонтований, в такому випадку розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт та квитанцією про сплату грошових коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі пошкодженням речі, витрати, вже здійсненні потерпілим, або які мають бути ним здійсненні. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України.

Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На підтвердження розміру завданих збитків, сторона позивача посилалася на Висновок експертного дослідження № 011 автотоварознавчого дослідження, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 24.03.2022 оцінювачем ОСОБА_3 .

Оскільки, автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем.

Докази щодо понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на ремонт автомобіля і їх розміру у справі відсутні.

Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов`язок доказування покладається на сторони. Доказування є обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення підстав позову покладається на позивача. Наведене є складовою принципу змагальності.

Позивач не надав доказів розміру витрат на проведення відновлювального ремонту автомобіля, а також доказів того, що саме він поніс ці витрати.

Таким чином, враховуючи наведені вищі позиції Верховного Суду, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 251 435,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди є недоведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач не надав доказів розміру витрат на проведення відновлювального ремонту а також доказів того, що саме він поніс ці витрати. Таким чином, враховуючи наведені вищі позиції Верховного Суду, позовні вимоги є недоведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 суму вартості проведеного експертного дослідження у розмірі 2 600,00 грн, то з цього приводу суд зазначає про таке.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ (Постанова ВП ВС від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22).

Оскільки суд не взяв до уваги висновок експертного дослідження № 011 автотоварознавчого дослідження, завданого ушкодженням колісного транспортного засобу «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 24.03.2022 оцінювачем ОСОБА_3 , з урахуванням вищенаведеного, в стягненні вартості проведеного експертного дослідження у розмірі 2 600,00 грн, слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 47 500,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, то суд приходить з цього приводу до наступних висновків.

В обґрунтування завдання моральної шкоди сторона позивача в уточненій позовній заяві вказувала на те, що у зв`язку з ушкодженнями здоров`я позивачу довелося звертатися до медичних установ для проведення лікувальних маніпуляцій, що призвело до трати часу та власних коштів. Також був погіршений психічний стан у зв`язку з порушенням ритму відпочинку та сну, який погіршився у зв`язку з посиленим фізичним болем, нудоти, стресу. Заподіяна позивачу моральна шкода полягає, зокрема у порушенні права власності, тобто у порушенні права позивача як власника, відповідно до ст. 317 ЦК України, на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, та яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, зокрема в тому, що позивач перебував в стресовому стані після значного пошкодження свого автомобіля внаслідок ДТП, а також в тому, що позивач був позбавлений можливості експлуатувати свій автомобіль, був змушений думати про його ремонт, користуватись транспортними послугами знайомих та таксі, витрачати час на оформлення відповідних документів, чим був порушений звичний для нього спосіб життя.

Легальної дефініції (визначення) моральної шкоди немає. Це пов`язано з неможливістю чіткого визначення такого оціночного поняття, тому в ст. 23 ЦК України законодавець визначив лише способи прояву такої шкоди. При цьому будь-яке легальне визначення було б неповним, оскільки неможливо виділити в понятті універсальні, визначальні, родові риси, які були б характерними для нього в цілому. Судова практика надає визначення моральної шкоди з урахуванням її заподіяння у конкретних правовідносинах, які виникли між сторонами.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а)позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)».

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі № 944/1122/21 зазначив, що «під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Проте, моральна шкода дійсно є індивідуальною, оскільки полягає у суб`єктивних переживаннях, душевних чи фізичних стражданнях конкретної особи. Її розмір не пов`язаний з матеріальними збитками, визначається судом у кожному випадку окремо з урахуванням глибини страждань конкретної особи та вимог розумності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 року) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок фізичних чи моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльності інших осіб.

Згідно п. 9 вищезазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Моральні страждання та втрачене здоров`я неможливо «виміряти» так, як це можна зробити з матеріальною шкодою. До того ж у п.6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797) зазначено, що «моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи». Отже, будь-яка компенсація не може бути сумірною стражданням. Відповідно, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційний розлад, за своєю природою не завжди можуть бути предметом конкретного доказу (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (от 28 травня 1985 г., Series А, №94, §96).

У справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Це підтверджує висловлену раніше думку, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним та таким, що потребує копіткого дослідження в кожному окремому випадку (КЦС від 28.03.2018 (справа №757/32334/15-ц)).

Кожна людина унікальна і по особливому проживає свій стрес, своє страждання, психічну травму, кожній людині потрібна особлива форма зусиль для адаптації до чинників шкоди. Кожне страждання індивідуально, тому не може бути «стандартних сум» компенсації, уніфікованих під кожного постраждалого.

Разом з тим, обґрунтування моральної шкоди ОСОБА_1 позовна заява містить. І відносно позивача, як власниці транспортного засобу, вона полягає, відповідно до п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна, пережитим стресом, фізичним болем, ушкодженням її здоров`я, що підтверджується медичними документами, які місять інформацію про ДТП, що мала місце 27.02.2022 де позивачу діагностовано: відкритий перелом обох кісточок лівої гомілки із зміщенням уламків, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин обличчя та лівого колінного суглобу, про які зазначено вище у рішенні.

Враховуючи, викладені у позовній заяві обставини заподіяння моральної шкоди та в чому вони полягають, суд з урахуванням принципів розумності та справедливості вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода в сумі 15 000 грн, саме така сума відшкодування, на думку суду, буде еквівалентна завданим її моральним стражданням.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням в сумі 1300,00 грн, то з цього приводу суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав.

Згідно ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Встановлено, що страховиком за перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 27.02.2022 по 25.03.2022 було виплачена страхове відшкодування в розмірі 5 849,82 грн із розрахунку: мінімальна заробітна плата на дату події 6 500 грн; кількість днів перебування на лікуванні 27; 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування 216,66 грн та моральну шкоду 292,49 грн, загалом 6 142,31 грн, про що свідчить Платіжна інструкція від 10.10.2024 ( а. с. 66 ).

Що ж стосується додаткових вимог позивача про відшкодування за 6 днів лікування у розмірі 1 300 грн, розрахована стороною позивача (мінімальна заробітна плата, станом на дату настання страхового випадку, становила - 5500,00 грн; мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого становить 216,66 грн (1/30 розміру мінімальної заробітної плати) * 6 дні (лікування, підтверджене відповідним закладом охорони здоров`я, а саме випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 760), то суд зазначає, що перебування позивача на лікуванні у період з 22.04.2022 по 27.04.2022, як вбачається із діагнозу, анемнезу, призначеного лікування та діагностичних процедур, не пов`язане із травмами, отримані нею внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У виписці із медичної картки стаціонарного хворого № 760 вказано, що зі слів пацієнтки вважає себе хворою з 21.04.2022 коли з`явилися скарги на дискомфорт по лівому фланку, дискомфорт в нижніх відділах живота більше зліва, відсутність стула три дні.

Тому, підстави для задоволення вимог позивача до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням в сумі 1300,00 грн, не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки є такими, що підлягають до часткового задоволення з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови на позивача.

Поняття «судовий збір» надане у Законі України «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого під судовим збором розуміється - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанцій звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

До того ж, в матеріалах справи міститься пенсійне посвідчення, де позивачу встановлена 2 група інвалідності довічно з 15.10.2024, а також наявне посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_4 , що є підставою для звільнення від сплати судового бору у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, як зазначено судом вище, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і в частині вимог щодо стягнення моральної шкоди, задоволено також частково.

Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (ВС/КЦС від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц).

Оскільки позовні вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 , підлягають частковому задоволенню в частині стягнення моральної шкоди, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, ставки яких діяли на час звернення до суду,1 відсоток ціни позову, але не менше 1 211,20 грн та не більше 15 140 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 16, 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194, 1195 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 131, 141, 244, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України «Про судовий збір», суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 ( п`ятнадцять тисяч ) гривень.

В решті вимог, - відмовити.

В задоволенні вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень ( одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 );

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ( адреса місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ: 33908322 ).

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов