Ухвала суду № 140030257, 23.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/17307/25

1-кп/357/281/26

У Х В А Л А

23.09.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду об`єднане кримінальне провадження № 12025111030002088, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінальне провадження № 12025111030002300, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

представник потерпілого ОСОБА_5 ,

захисник адвокат ОСОБА_6 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

у с т а н о в и в:

В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження № 12025111030002088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінального провадження № 12025111030002300, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Оскільки термін застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується 26 вересня 2026 року, а провести судове засідання до зазначеної дати не надається можливим, прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, в зв`язку з тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ..

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не має наміру переховуватися від суду, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Представник потерпілого ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши доводи прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.

До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Згідно з вимогами статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2026 обвинуваченому ОСОБА_3 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 вересня 2026 року.

Підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 стали достатні підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, представника потерпілого та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

За змістом статті 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає до задоволення оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не змінилися та продовжують існувати.

Суддею не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченим злочину, дані про їх особи, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд приходить до висновку, що ризики та обставини відповідно до ст.ст.177,178 КПК України, які враховував суд при обранні відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.

Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 ..

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Даних про те, що ОСОБА_3 не може утримуватися в умовах СІЗО, суду не надано.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 днів.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладені вимоги, суд вважає, що слід визначити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та має бути призначена у розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави передбачений вимогами ст. 182 КПК України є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст. ст.178,182, 183 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 48, 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 331, 376 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Відкласти судове засідання у об`єднаному кримінальному провадженні № 12025111030002088, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та кримінальне провадження № 12025111030002300, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України на 26 жовтня 2026 року 16 годин 00 хвилин.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 , про зміну запобіжного заходу, відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , задовольнити.

Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 21 листопада 2026 року, включно, утримуючи в Державній установі Київський слідчий ізолятор Міністерства юстиції України.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 гривень.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першим викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

5) утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 21 листопада 2026 року включно.

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому ОСОБА_3 скерувати до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

СуддяОСОБА_8