Рішення № 140028346, 07.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8350/26

Категорія 59

2/295/4403/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Зосименко О.М.,

при секретарі Хінцинської В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житомирської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення,

установив:

До суду звернулися позивачі із вказаним позовом у якому просять встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею - 56,0 кв. м., житловою площею 15,0 кв.м.; визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме - 23/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що у володінні діда позивачів ОСОБА_5 , 1907 року народження, був будинок за адресою АДРЕСА_1 . Після його смерті батько позивачів ОСОБА_4 належним чином не оформив спадщину, але після смерті спадкодавця фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та продовжував проживати до своєї смерті в будинку діда за вказаною адресою, тобто вважається таким, що прийняв спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 . До складу спадщини увійшли майнові права на майно, а саме: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (нова адреса АДРЕСА_1 та 23/100 ід. частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 (стара адреса АДРЕСА_4 . За заявами позивачів про прийняття спадщини за законом було приватним нотаріусом заведено спадкову справу до майна померлого ОСОБА_4 , однак позивачі отримали відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно через відсутність інформації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_4 . Вказані обставини унеможливлюють оформлення права власності на вказане вище спадкове майно та існує потреба у визнанні права власності позивачів на успадковану нерухомість у судовому порядку.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Від позивачів надійшло клопотання в якому вони просять розгляд справи проводити у їхню відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Представник відповідача направила заяву в якій просить справу розглядати у відсутність представника міської ради. Від ОСОБА_3 надійшла заява в якій вона вказала, що не претендує на вказане нерухоме майно, не має жодних заперечень щодо оформлення права власності на вказане майно в порядку спадкування на своїх синів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , одночасно просить розгляд справи провести у її відсутність.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини після смерті батька, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , 1907 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

За життя останньому належав на підставі договору купівлі продажу від 20.01.1938 року № 881/19 житловий будинок загальною площею 52,3 кв. м., житловою площею 15,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (нова адреса АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно технічної документації та довідки від 10.10.2025 № 116 про технічні показники об`єкту житловий будинок з дерева, складається з однієї житлової кімнати житловою площею 15,0 кв. м. та службових приміщень площею 41,0 кв.м.. Загальна площа будинку становить 56,0 кв.м..

До будинку належать: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», гараж літ. «Г», які збудовані до 05.08.1992 року та підлягають узаконенню згідно чинного законодавства, відповідно до Наказу Мінрегіонбуду за № 127 від 24.05.2001 р. зі змінами від 19.03.2013 р. за № 95.

Родинні відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджуються витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 08.04.2025.

Спадщину ОСОБА_5 прийняв, оскільки після смерті спадкодавця фактично вступив в управління та володіння спадковим майном та продовжував проживати до своєї смерті в будинку спадкодавця за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою приватного підприємства «Управляюча компанія «Житлове експлуатаційне підприємство № 1» від 26.11.2024 року № 285.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно ст. ст. 1216-1222 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а ч. 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

З положень ст. 549 Цивільного кодексу УРСР (в редакції Закону, який діяв на момент відкриття спадщини) вбачається, що для оформлення права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно п. 2 ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, Цивільний кодекс УРСР 1963 року передбачав фактичне прийняття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Аналіз вказаних норм та судової практики дає підстави вважати, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути зокрема наявність у спадкоємця протягом шестимісячного терміну після смерті спадкодавця оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно чи права на нього.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що в судовому порядку встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки проживав у будинку спадкоємця і після його смерті.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилася спадщина, до складу спадщини ввійшли житловий будинок загальною площею 56,0 кв. м., житловою площею 15,0 кв.м. та господарські будівлі за адресою АДРЕСА_1 ) та 23/100 ід. частини житлового будинку АДРЕСА_3 (стара адреса АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 04.04.2025 № 1663 про наявність (відсутність) зареєстрованого майна та свідоцтвом про право власності.

Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Сєтаком В.Я. за заявами позивачів про прийняття спадщини за законом було заведено спадкову справу до майна померлого ОСОБА_4 .

Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Сєтаком В.Я. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 травня 2025 року за № 979/02 - 31.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

З метою уникнення поділу зазначеного нерухомого майна на частки, між позивачами існує домовленість про поділ спадщини наступним чином: ОСОБА_1 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 23/10 ід. частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 .

Як зазначено у висновку Верховного Суду у постанові від 24 червня 2021 року у справі №219/13376/17:

Відповідно до положень ч.1 ст.1267, ч.1 ст.1278 ЦК частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен зі спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (ч.2 ст.1278 ЦК).

Спадщина належить спадкоємцям, які її прийняли, на праві спільної часткової власності (ч.4 ст.355 ЦК), а тому при її поділі застосовуються передбачені в гл. 26 ЦК правила, що регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ проводиться у судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців.

До схожих висновків дійшов ВС у справі №243/6275/16-ц у постанові від 22.01.2020 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.364 ЦК співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Згідно з ч ч.1, 2 ст.367 ЦК майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

З урахуванням наведеного, виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, з урахуванням можливості виділу в натурі такої частки.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 15.10.2008 року у справі № 6-8108св08 та в постанові від 25.05.2016 року у справі №6-692цс16.

Встановивши, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , та після смерті ОСОБА_4 інших спадкоємців крім його дітей не має, оскільки дружина померлого (мати позивачів) ОСОБА_3 згідно письмової заяви не заперечує щодо поділу спадщини між дітьми, позивачами у справі, та із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину до нотаріуса не звертались, а між позивачами, як єдиними спадкоємцями після смерті їх батька існує домовленість щодо поділу між ними спадкового майна, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 263,264,265,268 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею - 56,0 кв. м., житловою площею 15,0 кв.м..

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме на 23/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Житомирська міська рада (м. Житомир, м-н С. П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 13576954).

Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 )

Суддя О.М. Зосименко