Рішення № 140028303, 22.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14221/25

Категорія 38

2/295/1582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Єригіної І.М.,

при секретарі судового засідання Барашивець Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось в суд із позовом, в якому зазначено, що 21.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір кредиту в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора.

За умовами договору відповідач, який виступив позичальником, отримав грошові кошти в сумі 5000,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення кредитних коштів, нарахованих відсотків та інших платежів виникла заборгованість в сумі 20015,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 15015,00 грн.

Позивач зауважує, що 10.08.2021 року згідно умов договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», останнє набуло право вимоги до відповідача.

Посилаючись на відповідні обставини позивач просить стягнути з відповідача вищенаведений розмір заборгованості, відшкодувати судові витрати з оплати судового збору 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2025 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників.

Відповідачу на зареєстровану адресу проживання направлялися копії позовної заяви з додатками, копія ухвали суду про відкриття провадження. На день винесення рішення відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходив.

21.06.2026 відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до наступного.

21.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №3896471, відповідно до умов якого позичальник надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000 грн., строком користування на 30 днів, з 21.04.2021 року, з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом до 21.05.2021 року.

За змістом п. 6.1., п. 7.1 Договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.

Укладання ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання на наслідки (п.6.4 Договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.2, 1.6 Кредитного договору Позичальник зобов`язався повернути кредит до 21.05.2021 року і сплатити проценти за користування кредитом. Загальні витрати за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування (тіла) кредиту) складають 15,00 грн. в грошовому виразі та 100,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна) реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 - 1.5.2 Договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 5015,00 грн. Проценти за користуванням кредитом: 15,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користуванням кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

У відповідності до розділу 2 Договору: кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1).

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору (пп.2.2.2).

Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 Договору (п.п.2.3.1.2).

Як свідчить графік платежів за Договором про споживчий кредит №3896471 від 21.04.2021, який є додатком №1 до Договору, дата платежу з 21.05.2021 року, сума платежу 5015,00 грн, яка складається із: 5000,00 грн суми кредиту; 15,00 грн. процентів за користування кредитом.

Анкета-заява на кредит №3896471 від 21.04.2021 містить надані позичальником згоди, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві.

Факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 5000,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

10.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 06Т, у відповідності до якого ТзОВ «Мілоан» відступило ТзОВ «Діджи Фінанс» належне йому право вимагати повернення коштів, зокрема, за договором про споживчий кредит №3896471 від 21.04.2021.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про електронну комерцію» (далі Закон), електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Судом встановлено, що 21.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №3896471, відповідно до умов якого позичальник надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000,00 грн., строком користування на 30 днів, з 21.04.2021, з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом до 21.05.2021.

Відтак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 21.05.2021 року, після цієї дати права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 4.2 Договору передбачає у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначається, що «У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».

Так, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним вище договором споживчого кредиту позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 20015,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 15015,00 грн.

Аналіз, наданої позивачем копії відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3896471 свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору.

Водночас, як право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Суд звертає увагу, що згідно з умовами пунктів 1.3, 1.4. договору, кредит надається строком на 30 днів з 21.04.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 21.05.2021.

Пунктом 2.3.1.2 договору №3896471 від 21.04.2021 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.

Проте наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 21.05.2021, але не вказано іншої умови, зокрема, «або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку, передбаченому п. 2.3.1.2 цього договору».

Таким чином, за умовами договору про споживчий кредит №3896471 від 21.04.2021 сторони погодили строк його дії до 21.05.2021, тому саме із зазначеної дати, кредитодавець ТОВ «Мілоан» не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

Тобто, право ТОВ «Мілоан» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 21.05.2021, а тому, починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону.

За таких обставин суд дійшов висновку, що із відповідача підлягає стягненню саме узгоджений сторонами кредитного договору розмір процентів, а саме: 5015,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 15,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 4, 6 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд не бере до уваги нарахування процентів з посиланням на пункти 1.6, 2.3.1.2 договору №3896471 від 21.04.2021, якими передбачено нарахування процентів і після настання терміну (дати) повернення кредиту та що таке нарахування може зупинятися або поновлюватися за рішенням Товариства (кредитодавця), оскільки вказані умови договору суперечать положенням ст.ст. 1048, 1050 ЦК України та висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №3896471 від 21.04.2021 в розмірі 5015,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 15,00 грн.

Щодо застосування судом строків позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19)строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім цього, до об`єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни.

Суд зауважує, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.

Окрім того, відповідно до розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, беручи до уваги введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану, позивачем не пропущено строк позовної давності.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору пропорційно до задоволених вимог, тобто 606,96 грн. (20015,00/5015,00*2422,40).

Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №3896471 від 21.04.2021 в сумі 5015,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за відсотками 15,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в сумі 606,96 грн. сплачений згідно платіжної інструкції №3896471 від 19.09.2025 року.

В решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 .

Суддя І.М. Єригіна