Рішення № 140027978, 24.09.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/739/26

Номер провадження 2/167/720/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючої судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Ващук О.А.,

представника позивача адвоката Антонцєва І.І. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача адвоката Савюк К.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до ОСОБА_2 (далі відповідач) про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості з їх сплати, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позовних вимог і позиція сторони відповідача.

1а. Сторона позивача.

15.06.2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Антонцєва І.І., звернувся в суд з позовом до відповідача про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості з їх сплати, мотивуючи свої вимоги тим, що він та відповідач від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з відповідачем.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 01.05.2025 року у справі №167/289/25 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі ? (так зазначено в позовній заяві) частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 06.06.2025 року у справі №167/449/25 шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 22.05.2018 року виконавчим комітетом Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області за актовим записом №3, розірвано.

Як до, так і після ухвалення рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 01.05.2025 року у справі №167/289/25 про стягнення аліментів, позивач переказував відповідачу кошти на утримання дитини ОСОБА_3 .

Довідкою Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 09.07.2025 року №109605 підтверджується, що позивач сплачує аліменти за виконавчим листом №167/289/25 і не має заборгованості.

Оскільки позивач у 2025-2026 роках переважну більшість часу працював через тяжкі сімейні обставини, йому нараховано заборгованість зі сплати аліментів на підставі ч.2 ст.195 Сімейного кодексу України.

Тобто заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів визначена як різниця між ? (так зазначено в позовній заяві) часткою середньої заробітної плати працівника Волинської області та сумою, яку він фактично перераховував (щомісячно не менше 2500,00 грн) на утримання доньки.

Постановою Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 30.06.2025 відкрито виконавче провадження №78474571 за виконавчим листом №167/289/25 від 11.06.2025 року.

Постановою Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 20.11.2025 року у ВІІ №78428339 накладено арешт на кошти ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 535,32 гривень.

Постановою Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 30.04.2026 у ВІІ №78474571 накладено арешт на кошти ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 47 561,82 гривень.

У тяжких сімейних обставинах, які склалися для позивача у 2025-2026 роках, обов?язок зі сплати заборгованості є непомірним тягарем, який він не здатен виконати з об?єктивних обставин, які полягають у нижченаведеному.

18.09.2025 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , яка перенесла важку черепно-мозкову травму 03.12.2024 року та перебуває на постійному медичному спостереженні і регулярно приймає лікарські препарати.

Наслідки черепно-мозкової травми дружини ОСОБА_1 вимагають істотних витрат на її лікування і безперервної щоденної допомоги у вирішенні всіх побутових питань.

Мама позивача ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому позивачем здійснюється утримання батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є особою похилого віку (75 років), страждає на хронічні захворювання, потребує систематичного лікування та постійного стороннього догляду, регулярної матеріальної допомоги, безперервного супроводу у вирішенні побутових питань.

Згідно консультативного висновку від 09.06.2026 року №34, у ОСОБА_6 наявний діагноз: ішемічна хвороба серця, постінфарктний кардіосклероз, стенокардія напруги, III-IV ФК, ускладнення: хронічна серцева недостатність IIБ стадії зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка, III-IV ФК за NYHA, супутний діагноз: гіпертонічна хвороба III стадії, ризик 4 (дуже високий).

Згідно консультативного висновку від 09.06.2026 №34, хворому батькові позивача прописаний суворий ліжковий або напівліжковий режим, констатовано виражене обмеження здатності хворого до трудової діяльності (II-III ступеня), обмеження здатності до пересування, потребу стороннього догляду та контролю за станом, протипоказання до будь-якої фізичної праці, тривалої ходьби або стояння.

Батько позивача через тяжку хворобу не здатен самостійно задовольняти щоденні базові потреби (приготування їжі, прийняття душу, прання білизни, прибирання, придбання продуктів, ліків тощо) і вимагає присутності сина - ОСОБА_1 .

Такий стан батька та потреба у постійному сторонньому догляді є додатковою до хвороби дружини причиною неможливості працевлаштування позивача повний робочий день та отримання хоча б мінімальної заробітної плати.

Надання підтримки ОСОБА_6 з боку інших його дітей (братів та сестер позивача), окрім ОСОБА_1 , унеможливлюється фактом їх хвороби. Зокрема, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , страждає на тяжке заразне захворювання. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою з інвалідністю III групи з дитинства довічно.

Наведені обставини об?єктивно мають істотне значення для позивача та унеможливлюють протягом останнього року отримання ним доходу від трудової діяльності та погашення нарахованої заборгованості зі сплати аліментів.

ОСОБА_1 ніколи не ухилявся від обов?язку з утримання дитини і навіть до ухвалення судом рішення про стягнення аліментів щомісячно перераховував відповідачці грошові кошти на утримання доньки.

Просить суд звільнити позивача від заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 47 561,82 грн або зменшити її на суму, яку позивач зможе погасити відповідно до його реальних можливостей, а також зменшити розмір аліментів, встановлений рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 01.05.2025 року у справі №167/289/25 з частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на 1/8 частку з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

1б. Сторона відповідача.

14.08.2026 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву (ас 92-94), в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Позивач посилається на те, що ним укладено новий шлюб, його дружина перенесла тяжку черепно-мозкову травму та потребує витрат на лікування. Однак, наведені обставини самі по собі не свідчать про наявність законних підстав для зменшення аліментів саме до 1/8 частини доходу. Позивач повинен довести не лише факт наявності захворювання дружини, а й реальність, систематичність та істотний розмір витрат на її лікування, неможливість їх покриття за рахунок інших джерел, а також те, що саме ці обставини істотно погіршили його матеріальне становище. Належних та достатніх доказів на підтвердження таких обставин позивачем не надано. Крім того, обов`язок батьків щодо утримання дитини є особистим та не може бути поставлений у залежність від добровільного прийняття на себе інших сімейних чи майнових зобов`язань.

Крім того, сам факт похилого віку батька, наявності у нього хронічного захворювання та отримання пенсії не підтверджує автоматичної наявності у позивача обов`язку повністю утримувати батька або неможливості останнього забезпечувати власні базові потреби. Саме по собі посилання на необхідність «присутності сина» не є достатнім доказом виникнення обставин, які повинні призвести до зменшення аліментів на дитину. Більше того, батько позивача є пенсіонером та отримує пенсію.

Посилання позивача на те, що він нібито сумлінно виконував та продовжує виконувати обов`язок зі сплати аліментів, суперечить наявності визначеної державним виконавцем заборгованості за аліментами. Сам факт здійснення окремих платежів не свідчить про відсутність заборгованості, якщо такі платежі не забезпечили виконання встановленого судовим рішенням аліментного обов`язку в повному обсязі.

Посилання на стан здоров`я дружини, необхідність її лікування, смерть матері та необхідність допомоги батькові не доводять, що саме ці обставини об`єктивно унеможливлювали виконання позивачем його обов`язку зі сплати аліментів та стали безпосередньою причиною утворення заборгованості.

Посилання позивача на те, що заборгованість визначена виходячи із середньої заробітної плати працівник відповідної місцевості, саме по собі не свідчить про неправильність її розрахунку та не є підставою для звільнення від її сплати.

Дитина, на утримання якої стягуються аліменти, є єдиною дитиною позивача. Інших дітей, щодо яких на позивача покладено обов`язок зі сплати аліментів, він не має. Таким чином, позивач не має інших аналогічних аліментних зобов`язань, які б об`єктивно впливали на його можливість виконувати обов`язок щодо утримання доньки. Встановлений розмір аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) відповідає загальному підходу до визначення розміру аліментів на одну дитину та не є надмірним або таким, що створює для позивача обов`язок, який він об`єктивно не в змозі виконувати. Зменшення аліментів удвічі до 1/8 частини доходу без доведення істотної та об`єктивної зміни матеріального чи сімейного стану позивача призведе до безпідставного зменшення належного дитині утримання та фактично поставить інтереси дитини у залежність від інших сімейних обставин, на які посилається позивач. При цьому створення позивачем нової сім`ї та наявність у нього інших сімейних обов`язків самі по собі не можуть бути підставою для погіршення матеріального забезпечення його єдиної дитини від попереднього шлюбу.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, просить відмовити у задоволенні позову.

2. Рух справи в суді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 року, справу передано на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 47).

З ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 48), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно ч.1 ст. 27 ЦПК України.

Ухвалою головуючої судді від 22.06.2026 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження, витребувані письмові докази, призначено підготовче засідання (ас 49-50).

Ухвалою суду від 19.08.2026 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті (ас 104-106).

Сторони і представник третьої особи в судове засідання не з`явилися.

Суд, заслухавши сумку представників сторін, ухвалив: розгляд справи проводити у відсутності сторін і представника третьої особи, згідно ч.1 ст.223 ЦПК України.

Датою прийняття рішення у цій справі є 24.09.2026 року - дата складення повного судового рішення.

3.Позиція учасників справи в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

16.09.2026 року представник третьої особи подала заяву про розгляд справи у її відсутності, а також просить вирішити справу за наявними у матеріалах судової справи доказами та при вирішенні даної справи покладається на розсуд суду (ас 115-116).

4.Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви і заперечення на неї, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 01.05.2025 року у справі №167/289/25 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 06.06.2025 року у справі №167/449/25 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Постановою Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 30.06.2025 відкрито виконавче провадження №78474571 за виконавчим листом №167/289/25 від 11.06.2025 року.

Постановою Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 20.11.2025 року у ВІІ №78428339 накладено арешт на кошти ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1 535,32 гривень.

Постановою Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області від 30.04.2026 у ВІІ №78474571 накладено арешт на кошти ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 47 561,82 гривень.

18.09.2025 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , яка працює в шкільному закладі.

Згідно консультативного висновку від 09.06.2026 року №34, у ОСОБА_6 , тата позивача, наявний діагноз: ішемічна хвороба серця, постінфарктний кардіосклероз, стенокардія напруги, III-IV ФК, ускладнення: хронічна серцева недостатність IIБ стадії зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка, III-IV ФК за NYHA, супутний діагноз: гіпертонічна хвороба III стадії, ризик 4 (дуже високий).

Згідно консультативного висновку від 09.06.2026 №34, ОСОБА_6 прописаний суворий ліжковий або напівліжковий режим, констатовано виражене обмеження здатності хворого до трудової діяльності (II-III ступеня), обмеження здатності до пересування, потребу стороннього догляду та контролю за станом, протипоказання до будь-якої фізичної праці, тривалої ходьби або стояння.

ОСОБА_7 , який є рідним братом позивача, хворіє.

ОСОБА_8 яка є рідною сестрою позивача, є особою з інвалідністю III групи з дитинства довічно.

Позивач з березня місяця 2025 року по вересень місяць 2026 року сплатив аліменти на утримання дитини в загальному розмірі 51 617,68 гривень.

Позивач не працює, здає в оренду земельну ділянку і станом на вересень місяць 2026 року має заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 67 854,06 гривень.

Дані обставини підтверджуються дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами: рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 06.06.2025 року у справі №167/449/25 (ас 12-13), витягом з ЄДДР (ас 17зв), платіжною квитанцією (ас 18), платіжними інструкціями (ас 18зв-24), довідкою Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області (ас 24 зв), індивідуальними відомостями про застраховану особу - ОСОБА_1 від 08.05.2026 року (ас 25, 25зв), постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.06.2025 року (ас 26), постановою про арешт коштів боржника від 20.11.2025 року (ас 27), постановою про арешт коштів боржника від 30.04.2026 року (ас 28), свідоцтвом про шлюб (ас 29), електронною картою № НОМЕР_1 (ас 30), протоколом дослідження: КТ головного мозку та основи черепа від 13.05.2026 року (ас 31), актовим записом про народження ОСОБА_1 (ас 31зв-32), свідоцтвом про смерть (ас 32зв), пенсійним посвідченням ОСОБА_6 (ас 33), довідкою про доходи №6098 0307 8728 2066 ОСОБА_6 (ас 33зв), актовим записом про народження ОСОБА_7 (ас 34), консультаційним висновком спеціаліста (ас 35), актовим записом про народження ОСОБА_8 (ас 35зв-36), довідкою №043431 (ас 36зв), консультативним висновком №34, платіжними інструкціями (ас 37зв-43), інформацією з «Реєстр нерухомості» (ас 43зв-44), розрахунком заборгованості зі сплати аліментів (ас 117-119).

5.Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами полягають у визначенні наявності чи відсутності законних підстав для звільнення одного з батьків (позивача) від сплати або зменшення заборгованості по аліментах на утримання малолітньої дитини, а також зменшення розміру вже стягуваних за рішенням суду аліментів.

6.Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Відповідно до ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Стаття 182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З аналізу наведених норм слідує, що батьки мають рівні права та обов`язки відносно дітей і повинні забезпечити дитині умови для її повноцінного розвитку.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом збільшено або зменшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Відповідно до рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 01.05.2025 року у справі №167/289/25 з позивача на користь відповідачки на утримання однієї дитини стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх доходів.

Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Із зазначених вище норм закону випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід має з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у відповідному розмірі.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізично здоровою, працездатною особою, мав би знаходитися на військовій службі, але зі слів його представника в судовому засіданні, перебуває в СЗЧ та не отримує грошове забезпечення щомісяця, а тому може виконувати обов`язок по утриманню дитини.

Представник позивача стверджує, що на даний час позивач несе значні та постійні витрати, пов`язані з хворобою дружини та батька, і стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх доходів призводить до надмірного фінансового навантаження та ставить його у скрутне матеріальне становище.

При цьому жодних нових доказів, які б свідчили про зміни матеріального стану, погіршення його здоров`я після винесення судом рішення про призначення аліментів на утримання дитини, стороною позивача не надано.

Суд зауважує, що сплата аліментів у розмірі 1/4 на одну дитину не є надмірним тягарем для позивача, якому залишається 3/4 частини від доходу на одного, і зменшення розміру аліментів не відповідає інтересам його малолітньої дитини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували зміну в бік погіршення його матеріального становища на час звернення до суду з зазначеними позовними вимогами, які б слугували підставами для зменшення розміру аліментів. Також, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про зміну обставин, які потягли за собою неможливість сплачувати позивачем аліменти на утримання дитини, у раніше визначеному судом розмірі.

Посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_1 не працює у зв`язку з необхідністю допомоги дружині та доглядом за батьком також не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Сам факт отримання в 2024 році дружиною позивача ( ОСОБА_4 ) ЧМТ і хронічними хворобами його батька ( ОСОБА_6 ), без надання належних та допустимих доказів того, що позивач несе додаткові значні матеріальні витрати на лікування дружини та батька і який перебуває на його утриманні і, що позивач на постійній основі здійснює за ним догляд, не є підставами для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах і для зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на утримання доньки ОСОБА_9 .

Відповідно до ч.2 ст.197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17.

Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із розрахунком заборгованості по аліментах, позивач з березня місяця 2025 року по вересень місяць 2026 року сплатив аліменти на утримання дитини в загальному розмірі 51 617,68 грн і станом на вересень місяць 2026 року має заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 67 854,06 гривень.

Звертаючись до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами або зменшення розміру цієї заборгованості, сторона позивача посилається на ту обставину, що позивач несе витрати на лікування дружини та утримання батька.

Однак, стороною позивача на підтвердження своїх доводів, не було надано належних та допустимих доказів того, що вказані в доданих до позову медичних документах захворювання його дружини та батька являють собою тяжке захворювання, що тягне втрату особою працездатності, зокрема дружини. А батько позивача є непрацездатним в силу віку і отримує пенсію. Стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами, що обставини, які склались в житті позивача мають істотне значення, та є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах, а, також доказів того, що вказана заборгованість за аліментами виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Стороною позивача не надано жодних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач взагалі проживає разом з дружиною та батьком за однією адресою і що дружина та батько перебувають на його утриманні.

7.Висновки суду і мотиви прийнятого рішення.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю позивачем позовних вимог належними та допустимими доказами. Суд вважає, що у даному випадку зміна сімейного стану і ЧМТ дружини позивача та хронічні хвороби його батька не доводить погіршення матеріального стану позивача, а тому не можуть бути підставою для звільнення позивача від сплати чи зменшення розміру заборгованості по аліментах і для зменшення розміру аліментів на утримання дитини, що вже стягуються за рішенням суду, та буде суперечити її інтересам.

8.Розподіл судових витрат.

Враховуючи ту обставину, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, слід залишити за позивачем, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 83, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості з їх сплати, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Луцький відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Дата складення повного тексту рішення суду: 24.09.2026 року.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.