Рішення № 140027753, 23.09.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12097/26

Провадження № 2/161/6261/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» через свого представника Савченко Тетяну Олексіївну звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5477245, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 40 000,00 грн строком на 360 днів.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на банківську платіжну картку, зазначену нею при укладенні договору.

27 січня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № C7-270126-1, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5477245 від 21 квітня 2025 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач зазначає, що станом на 27 січня 2026 року заборгованість за кредитним договором становить 156 060,47 грн, з яких: 39 999,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 96 061,47 грн заборгованість за процентами; 20 000,00 грн штраф.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 156 060,47 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

31 серпня 2026 протокольною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області, було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подала, про причини неявки суд не повідомила. Судова кореспонденція направлялася відповідачу за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання, однак поштове відправлення повернулося до суду неврученим з відповідною відміткою підприємства поштового зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала, а позивач проти заочного вирішення справи не заперечував, суд дійшов висновку про наявність передбачених ст. 280 ЦПК України підстав для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 21 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5477245, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 40 000,00 грн строком на 360 днів.

Укладення договору здійснено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця з використанням засобів електронної ідентифікації відповідача.

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено строк кредитування 360 днів, а періодичність платежів кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредитування.

Пунктом 1.4.2 договору передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,7600 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується за умови виконання клієнтом визначених договором умов Програми лояльності.

Зокрема, договором передбачено, що у разі сплати клієнтом до 20 травня 2025 року включно коштів у сумі не менше суми першого платежу, визначеного графіком платежів, або здійснення часткового дострокового повернення кредиту клієнт отримує індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку.

Водночас умовами договору передбачено, що у разі невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних умовах, передбачених договором.

Матеріалами справи підтверджується надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 40 000,00 грн шляхом їх перерахування на зазначену нею платіжну картку.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором загалом нараховано 168 877,47 грн, сплачено 12 817,00 грн, у зв`язку з чим станом на 27 січня 2026 року позивачем визначено заборгованість у загальному розмірі 156 060,47 грн.

Згідно з підсумковими даними розрахунку непогашена заборгованість складається з 39 999,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 96 061,47 грн заборгованості за процентами та 20 000,00 грн штрафу. Передбачена договором комісія за надання кредиту до складу заявленої до стягнення заборгованості не включена.

27 січня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № C7-270126-1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників за відповідними кредитними договорами.

Згідно з реєстром переданих прав вимоги до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5477245 від 21 квітня 2025 року.

Таким чином, ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Встановленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникли з кредитного договору та регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статей 626, 628, 638 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, і вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Надаючи оцінку заявленому позивачем розміру заборгованості, суд виходить із наступного.

Як встановлено судом, кредитодавець виконав свій обов`язок за договором та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн, натомість відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок у частині процентів, суд враховує, що він здійснений із застосуванням передбачених договором процентних ставок. Так, при застосуванні зниженої ставки 0,76 % до суми кредиту 40 000,00 грн розмір процентів становить 304,00 грн за день, а при застосуванні стандартної ставки 0,95 % до залишку основної заборгованості 39 999,00 грн 379,99 грн за день.

При цьому ставка 0,95 % є погодженою сторонами при укладенні договору стандартною процентною ставкою, тоді як ставка 0,76 % застосовується як індивідуальна знижка за наявності визначених договором умов.

Застосування кредитодавцем стандартної процентної ставки у розмірі 0,95 % за відсутності передбачених договором умов для застосування індивідуальної знижки не є одностороннім збільшенням процентної ставки, оскільки такий її розмір прямо погоджений сторонами при укладенні кредитного договору.

Заявлені позивачем проценти нараховані в межах установленого договором 360-денного строку кредитування. Доказів здійснення відповідачем платежів, які не були враховані кредитодавцем при визначенні розміру заборгованості, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 39 999,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 96 061,47 грн заборгованості за процентами.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 20 000,00 грн суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір № 5477245 укладено 21 квітня 2025 року, а заявлений до стягнення штраф у розмірі 20 000,00 грн нарахований за невиконання відповідачем зобов`язань за цим договором у період дії воєнного стану.

Крім того, пунктом 6.4 кредитного договору передбачено, що у разі встановлення законодавством України мораторію, заборони чи обмеження щодо нарахування неустойки (штрафу, пені) така неустойка протягом відповідного періоду не нараховується та клієнтом не сплачується.

Отже, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 20 000,00 грн відсутні, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 5477245 від 21 квітня 2025 року у загальному розмірі 136 060,47 грн, з яких: 39 999,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 96 061,47 грн заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 20 000,00 грн штрафу слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3720478414 від 02 червня 2026 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 136060,47 грн із заявлених 156060,47 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2321,20 грн (136060,47 ? 2662,40 / 156060,47).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263265, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 5477245 від 21 квітня 2025 року у загальному розмірі 136 060 (сто тридцять шість тисяч шістдесят) гривень 47 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 39 999 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок та заборгованості за процентами у розмірі 96 061 (дев`яносто шість тисяч шістдесят одна) гривня 47 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 2321 (дві тисячі триста двадцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту заочного рішення 24 вересня 2026 року

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур