Ухвала суду № 140026824, 24.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/981/26-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Лимарева Неля Анатоліївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення дій,-

встановив:

06.03.2026 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії, оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 17.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ухвалою витребувано:

- від ІНФОРМАЦІЯ_3 наказ від 05.08.2024 № 335, яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

- від військової частини НОМЕР_1 витяг з наказу про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 ; висновок медичного огляду, викладений у постанові військово-лікарської комісії від 04.08.2024, або інші медичні документи, які підтверджують його придатність до військової служби; направлення на військово-лікарську комісію; витяг з журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та докази вручення направлення позивачу; картку обстеження та медичного огляду з висновком військово-лікарської комісії; результати професійно-психологічного відбору.

На виконання вказаної ухвали ІНФОРМАЦІЯ_2 надав витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.08.2024 № 335, яким солдата ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 ; довідку військово-лікарської комісії від 04.08.2024 № 98/1686, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби; картку обстеження та медичного огляду від 04.08.2024 № 1573-5774-7167-3135; направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією № 2 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; лист ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.03.2026 № 1589/2/4047.

Військова частина НОМЕР_1 витребуваних ухвалою суду від 17.03.2026 документів не надала.

У листі ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.03.2026 № 1589/2/4047 повідомлено, що за попередньою інформацією військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 07.08.2024 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 .

З метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи ухвалою суду від 02.07.2026 повторно витребувано від військової частини НОМЕР_1 :

- письмові докази, визначені ухвалою суду від 17.03.2026, або відомості про причини неможливості їх подання;

- матеріали службового розслідування за фактом відсутності солдата ОСОБА_1 на військовій службі, докази направлення до Державного бюро розслідувань та Військової служби правопорядку повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України, за фактом відсутності солдата ОСОБА_1 на військовій службі.

Цією ж ухвалою витребувано від Міністерства оборони України повну історію дій та дати редагування (витяг із системно-технічних лог-файлів та журналу аудиту дій користувачів) у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо персональних даних ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 по 02.07.2026 включно.

30.07.2026 до суду надійшли докази, витребувані ухвалою суду від 02.07.2026 від Міністерства оборони України, 03.08.2026 від військової частини НОМЕР_1 .

Дослідивши матеріали позовної заяви та докази, зібрані після відкриття провадження у справі, суд встановив, що позов подано з пропуском строку звернення до адміністративного суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом першим частини другої цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов на військову службу під час мобілізації визначено одним зі способів прийняття громадян на військову службу. Отже, накази про призов позивача під час мобілізації та про зарахування його до списків особового складу військової частини є актами про прийняття на публічну службу; постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби є обов`язковим етапом процедури призову; вимога про зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби стосується проходження та припинення публічної служби. Відтак усі позовні вимоги охоплюються категорією спорів, визначеною частиною п`ятою статті 122 КАС України, і до них застосовується спеціальний місячний строк звернення до суду.

Позивач оскаржує довідку військово-лікарської комісії від 04.08.2024 № 98/1686, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.08.2024 № 335 про призов позивача на військову службу та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2024 № 225 в частині зарахування його до списків особового складу частини. До суду з цим позовом позивач звернувся 06.03.2026.

Обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду, представник позивача зазначив, що про набуття позивачем статусу військовослужбовця, його призов на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини НОМЕР_1 позивачу стало відомо лише після оновлення 06.02.2026 даних у застосунку «Резерв+» та з відповіді на адвокатський запит від 25.02.2026 № 1504.

Суд відхиляє такі доводи як спростовані зібраними у справі доказами.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 04.08.2024 № 98/1686 та карткою обстеження та медичного огляду від 04.08.2024 № 1573-5774-7167-3135 позивача визнано придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.08.2024 № 335 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено у складі команди до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 № 225 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. З акта службового розслідування вбачається, що позивач проходив підготовку як курсант 3 навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та проживав у наметі на території частини. Отже, позивач особисто прибув до військової частини, був включений до її особового складу та розпочав проходження військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2024 № 6132 за фактом самовільного залишення військової частини 07.08.2024 солдатом ОСОБА_1 призначено службове розслідування. В акті службового розслідування, затвердженому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2024 № 6348, зафіксовано, що 07.08.2024 о 09:00 під час контрольної перевірки особового складу курсантів солдата ОСОБА_1 не виявлено, у наметі, де він проживав, його не було, пошуки на території частини результатів не дали, мобільний телефон військовослужбовця вимкнено, на час завершення службового розслідування його місцезнаходження невідоме.

Наведене узгоджується з доказом, поданим самим позивачем, квитком на потяг сполученням м. Здолбунів Рівненської області (відправлення 07.08.2024 о 21:30) м. П`ятихатки Кам`янського району Дніпропетровської області (прибуття 08.08.2024 о 09:28). Військова частина НОМЕР_1 дислокується у АДРЕСА_1 , на відстані близько 50 км від м. Здолбунів. Отже, власний доказ позивача підтверджує його перебування 07.08.2024, тобто в день встановлення його відсутності у військовій частині, у Рівненській області, де дислокується військова частина, до якої його було направлено. Пояснень щодо іншої мети перебування у цьому регіоні позивач не надав.

Сукупність належних, допустимих, достовірних та взаємно узгоджених доказів підтверджує, що позивач був призваний на військову службу, прибув до військової частини, зарахований до її особового складу та розпочав її проходження. З огляду на це, про накази про призов і зарахування до списків особового складу, а також про їхні правові наслідки позивач дізнався не пізніше 06.08.2024.

Про постанову військово-лікарської комісії (ВЛК), яка стала підставою для призову, позивач також повинен був дізнатися не пізніше цієї дати. Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560), призову підлягають лише особи, визнані ВЛК придатними до служби. Отже, будучи обізнаним про свій призов, позивач мав усвідомлювати й те, що стосовно нього прийнято постанову ВЛК про придатність до військової служби.

Відповідно до статті 120 КАС України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Отже, місячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався 07.08.2024 і сплив 06.09.2024. Позов подано 06.03.2026, тобто з пропуском строку на один рік і шість місяців.

Суд також зазначає, що навіть за умови застосування загального шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, такий строк сплив 06.02.2025, тобто більш ніж за рік до звернення позивача до суду. Таким чином, висновок про пропуск строку звернення до суду не залежить від того, який із цих строків підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Доводи представника позивача про те, що позивач дізнався про свій статус військовослужбовця лише після оновлення 06.02.2026 даних у застосунку «Резерв+», не спростовують наведеного висновку. Відомості цього застосунку формуються на підставі даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а момент їх оновлення в електронному застосунку не має значення для визначення початку перебігу строку звернення до суду, якщо фактична обізнаність особи про оскаржувані рішення підтверджується іншими доказами. Позивач дізнався про ці рішення не з електронного реєстру, а внаслідок особистої участі у процедурі призову та прибуття до військової частини.

Не впливає на початок перебігу строку й отримання представником позивача відповіді на адвокатський запит від 25.02.2026 № 1504. Наявність у позивача копій оскаржуваних рішень або відомостей про їх реквізити не є передумовою звернення до суду: відповідно до статті 80 КАС України учасник справи, який не може самостійно подати доказ, вправі заявити клопотання про його витребування судом. Це підтверджується й обставинами цієї справи, у якій оскаржувані накази витребувано судом від відповідачів.

Договір про надання правової допомоги позивач уклав лише 12.01.2026, тобто більш ніж через шістнадцять місяців після спливу строку звернення до суду. Звернення до адвоката та вчинення ним дій зі збирання інформації за межами строку звернення до суду не поновлюють цей строк і не змінюють початку його перебігу. Доказів вчинення позивачем будь-яких дій, спрямованих на захист своїх прав, у період з 07.08.2024 до 12.01.2026 матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що з 07.08.2024 позивач не перебував у військовій частині, що зафіксовано актом службового розслідування, а поданий ним квиток на потяг свідчить про добровільне залишення ним Рівненської області.

Отже, з 07.08.2024 позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів в межах встановленого строку, зокрема в електронній формі, а доказів протилежного не надав.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2026 у справі № 240/23206/24, розглядаючи спір про скасування наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов під час мобілізації, наказів військових частин про прийняття на військову службу та зарахування до списків особового складу, зазначив, що місячний строк звернення до суду обчислюється з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку з прийняттям оскаржуваних наказів. При цьому враховується не лише одержання копії акта або знання його реквізитів, а й фактична обізнаність особи про призов, направлення до військової частини та зарахування до її особового складу. Якщо особа знала про прийняте щодо неї рішення та фактичні наслідки його реалізації, подальше одержання копій документів саме собою не змінює початку перебігу строку.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово робив висновок про те, що: 1) порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків; ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

Отже, законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Наведені у позовній заяві обставини суд поважними не визнає з підстав, викладених вище; інших обставин позивач не навів і доказів їх існування не надав.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого та його представника, а не від дій чи бездіяльності відповідача, стану формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права у встановлений строк зумовлена власною поведінкою позивача та його представника.

Враховуючи наведене суд вважає, що твердження, на які представник позивача посилається у позовній заяві, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку, оскільки дотримання строку звернення до суду, в даному випадку, залежали виключно від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, і не пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, тобто є неповажними.

Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Такої заяви позивач до суду не подав, відповідне клопотання не міститься і в позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позовної заяви після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення цих строків, або якщо підстави, зазначені нею у заяві, визнані судом неповажними, позовна заява залишається без руху; при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною третьою статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2026 у справі № 320/40240/24 зазначив, що положення частини тринадцятої статті 171 КАС України кореспондують приписам частини третьої статті 123 цього Кодексу, які зобов`язують суд оцінити доводи позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду, якщо такий факт виявлено після відкриття провадження у справі.

Оскільки строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду спеціально визначено частиною першою статті 123 КАС України, суд встановлює позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

З огляду на викладене позовну заяву належить залишити без руху, запропонувавши позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших, ніж наведені в позовній заяві, підстав для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.

На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, ніж наведені в позовній заяві, та доказів поважності причин його пропуску.

3. Роз`яснити позивачу, що в разі неподання у встановлений строк заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду або визнання судом наведених у ній підстав неповажними позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.

3. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.О. Григораш