Ухвала суду № 140025763, 22.09.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1255/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

22 вересня 2026 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Козирський Є.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС», треті особи: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, ОСОБА_2 , про скасування рішень державного реєстратора та скасування змін у Державному реєстрі речових прав,-

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2026 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив суд визнати незаконними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого Олексія Сергійовича, який діяв як державний реєстратор речових прав на нерухоме майно: індексний номер 82885211 від 16.01.2026 року щодо зміни іпотекодержателя у записі № 63159210; індексний номер 82885411 від 16.01.2026 року щодо зміни іпотекодержателя у записі № 63159345. Скасувати внесені на підставі зазначених рішень зміни до записів про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

06 березня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

21 вересня 2026 року позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» (код ЄДРПОУ 43000243, адреса: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 5а, поверх 6, приміщення 3) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №509/1255/26 вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав іпотекодержателя за Договором іпотеки №60407Z73 від 23 жовтня 2007 року та Договором іпотеки №60408Z73 від 02 вересня 2008 року, у тому числі, але не виключно: 1) звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №60407Z73 від 23 жовтня 2007 року та Договором іпотеки №60408Z73 від 02 вересня 2008 року; 2) застосування позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки; 3) ініціювання або участь у виконавчих провадженнях щодо предмета іпотеки як іпотекодержателя за Договором іпотеки №60407Z73 від 23 жовтня 2007 року та Договором іпотеки №60408Z73 від 02 вересня 2008 року; 4) вчинення дій, спрямованих на припинення або обмеження володіння чи користування житловим будинком, що є предметом зазначених договорів іпотеки, у тому числі ініціювання виселення його мешканців; 5) вчинення дій, спрямованих на набуття чи реалізацію права власності на предмет іпотеки на підставі прав іпотекодержателя за зазначеними договорами. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до набрання законної сили рішенням у справі №509/1255/26 вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, що є предметом Договору іпотеки №60407Z73 від 23 жовтня 2007 року та Договору іпотеки №60408Z73 від 02 вересня 2008 року, пов`язані з реалізацією Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія іпотекодержателя за зазначеними договорами, у тому числі: 1) державну реєстрацію переходу, зміни або припинення прав іпотекодержателя; 2) внесення змін до записів про іпотеку та інші обтяження щодо нерухомого майна, що є предметом зазначених договорів іпотеки; 3) державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» або іншою особою внаслідок реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» прав іпотекодержателя за Договором іпотеки №60407Z73 від 23 жовтня 2007 року та Договором іпотеки №60408Z73 від 02 вересня 2008 року.

В обґрунтування заяви зазначила, що предметом судового розгляду у справі №509/1255/26 є законність рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих 16 січня 2026 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем, який діяв як державний реєстратор речових прав на нерухоме майно, а саме: рішення з індексним номером №82885211 від 16 січня 2026 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» як іпотекодержателя за іпотекою, що виникла на підставі Договору іпотеки №60408Z73 від 02 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. та зареєстрованого у реєстрі за №3331, номер запису про іпотеку №63159210; рішення з індексним номером №82885411 від 16 січня 2026 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» як іпотекодержателя за іпотекою, що виникла на підставі Договору іпотеки №60407Z73 від 23 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. та зареєстрованого у реєстрі за №9707, номер запису про іпотеку №63159345. Таким чином, у справі №509/1255/26 судовому розгляду підлягає питання законності державної реєстрації переходу до ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» прав іпотекодержателя за Договором іпотеки №60407Z73 від 23 жовтня 2007 року та Договором іпотеки №60408Z73 від 02 вересня 2008 року, отже, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №509/1255/26 законність державної реєстрації переходу до ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» зазначених прав іпотекодержателя залишається безпосереднім предметом судового розгляду. Водночас, ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» до завершення судового розгляду справи №509/1255/26 реалізує спірні права іпотекодержателя за Договором іпотеки №60407Z73 від 23 жовтня 2007 року та Договором іпотеки №60408Z73 від 02 вересня 2008 року, державна реєстрація переходу яких до ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» здійснена на підставі оспорюваних у цій справі рішень. За таких обставин подальша реалізація ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» спірних прав іпотекодержателя за Договором іпотеки №60407Z73 від 23 жовтня 2007 року та Договором іпотеки №60408Z73 від 02 вересня 2008 року до вирішення судом питання про законність державної реєстрації переходу цих прав створює нові майнові, виконавчі та реєстраційні наслідки, усунення яких у разі задоволення позову потребуватиме окремого судового, виконавчого або реєстраційного втручання та ускладнить ефективне поновлення прав ОСОБА_1 .

Отже, невжиття таких заходів залишить можливість подальшого створення майнових, виконавчих та реєстраційних наслідків на підставі прав, законність державної реєстрації переходу яких оспорюється у цій справі, що може істотно ускладнити або унеможливити повне й ефективне поновлення прав ОСОБА_1 у разі задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про забезпечення позову вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Підстави для забезпечення позову передбачено статтею 151 ЦПК України.

В порядку ст. 152 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд вважає, що співмірним, необхідним і достатнім заходом забезпечення позову у спірних правовідносинах є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з предметом іпотеки.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.149-151, 153, 157, 258-261, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з предметом іпотеки, а саме: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,1505 га, на якій він розташований, (кадастровий номер 5123755800:02:008:0418).

В іншій частині відмовити.

Міри по застосуванню зустрічного забезпечення позову судом не приймалися.

Суд роз`яснює відповідачу, що він може у відповідності до положень ч. 6 ст. 154 ЦПК України звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення. Питання про зустрічне забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Є.С. Козирський