Рішення № 140025366, 24.09.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1477/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

при секретарі Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у якому посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно, у вигляді земельної ділянки площею 2, 83 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради, кадастровий номер: 5122310100:01:002:0408. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 17.07.2015 року, виданого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу за реєстровим номером 2612, вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з: земельної ділянки площею 2, 83 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради, кадастровий номер: 5122310100:01:002:0408. Окрім того, відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1 від 23.04.1990 року, виданого Кілійською міською радою вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_2 , відносився до типу колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_2 . Лише в 2026 році позивач повторно звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно та рекомендовано звернутися до суду.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

-визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на: житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_2 , складається з: літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 49, 5 кв.м, житловою площею 35, 6 кв. м.), літ. «Б» - кухня, літ. «В» - літня кухня, літ. «Г» - лазня, літ. «Д» - комора, № 1-6, надвірні споруд, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, надав заяву про проведення розгляду справи без участі представника, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно заповіту від 18.01.2000 року посвідченого державним нотаріусом Кілійської державної нотаріальної контори за реєстровим № 161 вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належне їй право на земельну частку /пай/ в колективному сільськогосподарському підприємстві «Маяк» м. Кілія заповіла ОСОБА_1 . Належну їй частку житлового будинку АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок № НОМЕР_3 від 23.04.1990 року, виданого Кілійською міською радою вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_2 , відносився до типу колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 03.01.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кілійського районного управління юстиції в Одеській області вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 8.

10.06.2015 року ОСОБА_1 подав письмову заяву приватному нотаріусу Кілійського районного нотаріального округу, відповідно до якої прийняв спадщину за заповітом, яка залишилась після смерті матері.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 17.07.2015 року, виданого приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу за реєстровим номером 2612, вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з: земельної ділянки площею 2, 83 га, яка знаходиться на території Кілійської міської ради, кадастровий номер: 5122310100:01:002:0408.

Відповідно до технічного паспорту від 12.06.2026 року, складеного ФОП ОСОБА_5 , вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_2 , складається з: літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 49, 5 кв.м, житловою площею 35, 6 кв. м.), літ. «Б» - кухня, літ. «В» - літня кухня, літ. «Г» - лазня, літ. «Д» - комора, № 1-6, надвірні споруд.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що у разі, якщо право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою, таке право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку,визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (в ред. 1963 року, що діяла до 15.04.1991 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ЦК УРСР доля члена колгоспного двору в майні двору визначається при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону Української РСР «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Норма, що передбачала можливість членів сім`ї та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство, мати у власності, зокрема, жилі будинки і господарські споруди, також містилася у ст. 8 Закону СРСР «Про власність в СРСР» 1990 року.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року, у випадку смерті власника нерухомого майна, реєстрацію якого належним чином проведено не було і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення цього майна померлому та спадкоємцю повинно вирішуватись в судовому порядку. Як вказано в листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 23.03.2009 року № 12/5-126, по об`єктах нерухомого майна, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будівлі, що складається бюро технічної інвентаризації.

Ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) вказує на те, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК України (1963 р.), що діяв на момент відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять, усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Не підлягає задоволенню вимога спадкоємця про визнання за ним права власності на самочинно зведені спадкодавцем будівлі, або споруди, оскільки згідно ч. 2 ст. 376 УК України останній не може набути права власності на таке майно.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом також встановлено, що в зв`язку з тим, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документи, позбавлений можливості інакше ніж у судовому порядку оформити свої спадкові права, відповідно його право на спадщину підлягає судовому захисту шляхом його визнання на підставі ст. 16 ЦК України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами АДРЕСА_2 , складається з: літ. «А» - житловий будинок (загальною площею 49, 5 кв.м, житловою площею 35, 6 кв. м.), літ. «Б» - кухня, літ. «В» - літня кухня, літ. «Г» - лазня, літ. «Д» - комора, № 1-6 надвірні споруд, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков