ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Грица Ю.І. Справа № 22а-4565/07

Господарський суд Івано-Франківської обл. (№ А-6/2а) Рядок статзвіту № 23

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2007 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі - Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

прокурора - Ярчака І.С.;

пред-ка позивача: - Дунця О.Я., довіреність № 01-70 від 21.12.2006р.;

пред-ка відповідача: - Ільків І.Д., довіреність № 5092/10/10 від 14.06.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області та Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2007р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ «Нафтохімік Прикарпаття» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, з участю прокуратури Івано-Франківської області, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

03.01.2007р. позивач ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” звернувся до господарського суду з позовом, в якому, із врахуванням доповнень до позовної заяви (а.с.61-62), просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області № 0001412301/0 від 18.12.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2234218 грн. 49 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 1117109 грн. 20 коп., стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.2-6).

Постановою господарського суду Івано-Франківської обл. від 30.08.2007р. заявлений позов задоволений, визнано нечинним винесене ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 18.12.2006р., стягнуто з відповідача на користь позивача 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с.103-104).

Постанову господарського суду оскаржили відповідач ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. та прокуратура Івано-Франківської обл.

В своїй апеляційній скарзі ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл., покликаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.115-117).

Апелянт вказує, що поза межами дослідження і встановлення в судовому процесі у справі залишилися обставини, викладені в запереченні ДПІ на позовну заяву.

Також судом не враховано, що однією із обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка згідно із законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

З системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» випливає прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом вказаного Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Наведені факти свідчать про те, що до бюджету податок на додану вартість підприємствами-постачальниками не сплачувався, а звідси - податкові накладні виписувалися всупереч вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки законом передбачено, що право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару; постачальниками ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» були підприємства, якими суми податку на додану вартість не були сплачені до бюджету, тому останнім зайво задекларований до відшкодування податок на додану вартість в сумі 2234218 грн. 49 коп., через що податковим органом правильно застосовані штрафні санкції в сумі 1117109 грн. 20 коп.

Виходячи з вищевикладених мотивів, прокуратура Івано-Франківської обл. у своїй апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.109-111).

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача на підтримання апеляційних скарг та заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п.п.7.5.1., п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається :

* або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

* або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.4.1. цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. протягом 06.12.2006р. - 10.12.2006р. проведено невиїзну документальну перевірку правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за квітень та вересень 2005 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції, за результатами якої складено Акт перевірки № 658/23-00152230 від 11.12.2006р. (а.с.8-16).

На підставі вищевказаного Акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 18.12.2006р., яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2234218 грн. 49 коп. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1117109 грн. 20 коп. (а.с.17).

Із змісту складеного Акта перевірки слідує, що позивач неправомірно завищив суму бюджетного відшкодування на суму 2234218 грн. 49 коп., в тому числі у квітні 2005 року - на суму 2096272 грн. та у вересні 2005 року - 137946 грн. 49 коп., а у відповідності до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» у ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування.

Цим Актом стверджується, що позивач неправомірно включив суму податку на додану вартість в розмірі 2096272 грн. до податкового кредиту за квітень 2005 року, за продукцію, одержану від ТзОВ «Рейнбоу ЛТД», на яку останнім виписано податкову накладу № 53 від 01.04.2005р. на загальну суму 12577632 грн., в тому числі ПДВ 2096272 грн.

Згідно цього ж Акта перевірки ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» не мало права включати 137946 грн. податку на додану вартість до складу податкового кредиту в податковій декларації по ПДВ за серпень 2005 року при придбанні у ТзОВ «Торговий дім Нафто-Трейд» товарів на загальну суму 56529377 грн. 82 коп., в тому числі ПДВ 9421562 грн. 97 коп., оскільки ТзОВ «Торговий дім Нафто-Трейд» є частково виробником відвантаженої позивачу продукції, а частково - посередником. Зокрема, ТзОВ «Торговий дім Нафто-Трейд» реалізувало ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» товар, який, в свою чергу, був придбаний у ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» на суму ПДВ 137946 грн. 49 коп.

Позиція податкового органу обґрунтована тим, що ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» не є виробником товарів, які в квітні 2005 року були ним реалізовані на ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». В свою чергу, постачальником продукції для ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» є ПП «Модулор», яке також не є її виробником. ПП «Модулор» придбало продукцію у ПП «Росток-1», місцезнаходження якого не можливо встановити. Тому податковий орган прийшов до висновку про те, що ПП «Росток-1», виступаючи виробником реалізованих товарів, не сплатило відповідну суму податку на додану вартість до бюджету, яку отримано в ціні реалізованого ПП «Модулор» товару.

В свою чергу, ТзОВ «Торговий дім Нафто-Трейд» є частково виробником, а частково - посередником продукції на загальну суму 56529377 грн. 82 коп., в тому числі ПДВ 9421562 грн. 97 коп., що була відвантажена ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». Перший реалізував позивачу товар, який у свою чергу був придбаний у ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» на суму ПДВ 137946 грн. 49 коп., яке не є виробником поставленої продукції. Постачальником для ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» було ПП «Ореол-ММО», яке не представило для перевірки документів, з чого зроблено висновок про несплату до бюджету податку на додану вартість підприємством-постачальником.

Оскільки ПП «Росток-1» та ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» не було здійснено надмірної сплати ПДВ до бюджету, то позивач не мав права на його відшкодування, як це випливає з п.1.3 ст.1; п.1.8. ст.1; пп.7.4.1 п.7.4. ст.7; пп.7.2.3 п.7.2. ст.7; пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналізуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму податку після отримання податкових накладних від ТзОВ «Торговий Дім Нафто-Трейд» та ТзОВ «Рейнбоу ЛТД», які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Представлені позивачем податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством.

Сама ж по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцям в ціні товару є платіжні доручення, надані позивачем (а.с.29-34), а тому його розмір підлягає відшкодуванню з бюджету.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, він обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не визнала податкова інспекція; продавці були внесені до Єдиного державного реєстру, а також мали свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальності за несплату податків продавцями, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджена правомірність включення ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», яке сплатило вартість придбаної продукції, в тому числі суму ПДВ, отримало належно оформлені податкові накладні, сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, визначені у податкових деклараціях з ПДВ за квітень і серпень 2005р.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги прокуратури Івано-Франківської області та Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.М.Шавель

Судді: І.Я.Олендер

М.А.Пліш