Ухвала суду № 140024985, 24.09.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.09.2026

Справа № 497/1707/26

Провадження № 2-с/497/46/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про скасування судового наказу

24.09.26 року м.Болград

Суддя Болградського районного суду Одеської області Кодінцева С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Болградським районним судом Одеської області 03.07.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» боргу за оплату послуг за спожитий природний газ,-

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2026 року Болградським районним судом Одеської області у справі № 497/1707/26 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за оплату послуг за спожитий природний газ в сумі 7 369,27 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 332,80 грн.

21.09.2026 року на адресу Болградського районного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 497/1707/26 від 03.07.2026 року, виданого Болградським районним судом Одеської області, в якій останній просить суд скасувати судовий наказ, у зв`язку з тим, що він не погоджується із розміром заборгованості, зазначеним стягувачем у заяві про видачу судового наказу, оскільки вважає що у сторін відсутні договірні відносини, вказаний борг та нараховані об`єми прородного газу вважає неіснуючими.

Розом з заявою подав клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про скасування судового наказу, з посиланням на частину статті 170 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), а відтак боржник має право протягом 15 днів з дня вручення копії судового наказу подати заяву про його скасування. Зазначає, що встановлений законом строк ним пропущеного з поважних причин, з зазначенням їх переліку.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Щодо поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу

Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 477/1366/20 містить висновок про те, що Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).

У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вперше звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу в межах строку, встановленого ЦПК України, 17.08.2026 року ним було відправлено до суду Заяву про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки за адресою, вказаною у судовому наказі він не проживає і не зареєстрований, тому кореспонденцію суду не отримував, та лише 16.09.2026 року отримав на свою електронну пошту: mobilemail.smi@gmail.com від inbox@bg.od.court.gov.ua матеріали справи № 497/1707/26.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Як встановлено ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Аналіз норм ЦПК України, які регламентують наказне провадження, дає підстави для висновку про те, що наказне провадження - це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, що має певні особливості, пов`язані з тим, що ця форма забезпечує захист прав та інтересів стягувача, що має документи проти боржника, який не виконує свої зобов`язання. Метою наказного провадження є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано, та є ефективним засобом захисту прав боржника у безспірних справах. При вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.

З огляду на зазначене суд дійшов до висновку про наявність поважних причин пропуску строку для подачі цієї заяви, та необхідність поновлення такого строку.

Щодо скасування судового наказу від 03.07.2026 року

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наказне провадження не є свідченням відсутності спірних правовідносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.

Це провадження являє собою спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадження у суді першої інстанції і заснованим на письмових доказах.

У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог.

Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Згідно з ч.3 ст.171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не погоджується із заявленою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» сумою заборгованості, зазначеною ними у заяві про видачу судового наказу і відповідно в судовому наказі, у зв`язку з відсутністю доказів наявної заборгованості, відсутності фактичного споживання газу, що свідчить про наявність спору між сторонами, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу є обґрунтованою, а отже, підстав відмовити у її задоволенні немає.

Враховуючи вищевикладене, судовий наказ підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 161,170, 171 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання боржника ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу задовольнити.

Поновити боржнику ОСОБА_1 процесуальний строк для подання заяви про скасування судового наказу від 03.07.2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 497/1707/26 від 03.07.2026 року, виданого Болградським районним судом Одеської області - задовольнити.

Скасувати судовий наказ, виданий 03 липня 2026 року Болградським районним судом Одеської області у справі № 497/1707/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 7 369,27 гривень (сім тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 27 копійок) та судовий збір у розмірі 332.80 гривень (триста тридцять дві гривні вісімдесят копійок).

Роз`яснити заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Кодінцева С.В.