Рішення № 140024685, 24.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Рівне№460/19171/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Вознюк В.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Шеремета В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2025 №11380/1700240523, №11379/1700240523, №11378/1700240523, №11377/1700240523, №11383/1700240523, №11385/1700240523, №11384/1700240523, рішень від 24.06.2025 №11126/1700240523, №11127/1700240523, №11125/1700240523 та вимог про сплату боргу (недоїмки) від 24.06.2025 №Ф-11128/1700240523 та від 15.09.2025 №Ф-3586-1700 У.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якої складено Акт від 10.06.2025 №9522/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11380/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ в сумі 1655105,93 грн. (з яких 1324084,74 грн. за основним зобов`язанням та 331021,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 26.06.2025 №11379/1700240523, яким визначено штраф в сумі 680,00 грн.; від 26.06.2025 №11378/1700240523, яким визначено штраф в сумі 4760,00 грн.; від 26.06.2025 №11377/1700240523, яким визначено штраф в сумі 1020,00 грн.; від 26.06.2025 №11383/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 820443,39 грн. (з яких 656354,71 грн. за основним зобов`язанням та 164088,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 26.06.2025 №11385/1700240523, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 7058,17 грн. та пеню з ПДФО в сумі 625,62 грн.; від 26.06.2025 №11384/1700240523, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 201,00 грн. та пеню з військового збору в сумі 0,20 грн.; рішення №11126/1700240523 від 24.06.2025, яким застосовано штраф у розмірі 545,20 грн. та пеню 38,16 грн.; рішення №11127/1700240523 від 24.06.2025, яким застосовано штрафні санкції в сумі 38445 грн.; рішення №11125/1700240523 від 24.06.2025, яким застосовано штраф у розмірі 259,60 грн. та пеню в розмірі 9,09грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11128/1700240523 від 24.06.2025 та видана після неї оновлена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3586-1700 У від 15.09.2025 на суму 353444,69 грн.

Позивач вказує, що податковим органом було здійснено переведення її на загальну систему оподаткування з нарахуванням податку на додану вартість на всі операції, які мали місце з дати перевищення встановленого доходу для спрощеної системи 3 групи єдиного податку, що було здійснено з порушенням та ігноруванням наданих до перевірки документів, які стосувалися витрат, які несла позивачка у 2023 - 2024 роках і які безпосередньо були пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності за відповідними КВЕД. Зазначає, що контролюючим органом було неправильно здійснено розрахунок загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість для визначення дати, з якої позивач зобов`язана була зареєструватися платником ПДВ, у зв`язку із чим за 2023 рік відповідач не мав права нараховувати податкові зобов`язання з цього податку та штрафні санкції. Наголошує, що визначальним для нарахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору є правильно порахована сума доходу (прибутку), отриманого від підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню, а оскільки контролюючим органом не враховано всі витрати позивача, то і здійснені ним донарахування є помилковими, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 21.10.2025 провадження в адміністративній справі відкрито за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 18.11.2025.

12.11.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №460/19171/25 та відзив на позовну заяву, у якому контролюючий орган вказує, що на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 гл. 8 р. ІІ, пп.пп. 69 2, 69.35 1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.102.3.2 п.102.3 ст.102 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2024, у якому описано виявлені порушення, за результатами якої складено акт №9522/Ж5/17-00-24-05-18/3287418569 від 10.06.2025, на підставі якого було прийнято оскаржувані податкові рішення. Вказує, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог для перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме перевищено встановлений законом річний обсяг доходу, який у 2023 році не мав перевищувати 5 587,8 тис. грн. Вказує, що за результатами перевірки встановлено, що отриманий дохід (обсяг виручки) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 11078345,92 грн, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 5633555,19 грн., таким чином, позивач в третьому кварталі 2023 року перевищила граничний обсяг отриманого протягом календарного року доходу (5587800 грн). Зазначене стало підставою для оподаткування суми перевищення ліміту у звітному періоді за ставкою 15% та відповідно до вимог пп.1 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України переведення позивача з 01.10.2023 на загальну систему оподаткування з реєстрацією з 10.10.2023 платником ПДВ та відповідним донарахуванням податку на доходи фізичних осіб, ЄСВ, військового збору та зобов`язань з податку на додану вартість. Зазначає, що під час перевірки встановлено неведення позивачем книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, за період 01.01.2023 по 31.12.2024, чим порушено вимоги пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, а також неподання позивачем як податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 ПК України, а саме: 03.06.2023 30 грн, 04.12.2024- 214,99 грн, 19.12.2024 559,01 грн.

18.11.2025 від представника позивача надійшло заперечення на клопотання (заяву) відповідача про поновлення процесуального строку, з обґрунтуванням відсутності на думку позивача поважних причин пропуску відповідачем, встановленого судом строку.

Ухвалою суду від 18.11.2025 задоволено клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву, а також ухвалою суду від 18.11.2025 розгляд справи відкладено у зв`язку з клопотанням представника відповідача (перебування на лікарняному), на 10.12.2025.

Ухвалою суду від 18.11.2025 розгляд справи відкладено у зв`язку з клопотанням представника відповідача, на 10.12.2025.

24.11.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує на недостовірності тверджень відповідача про ненадання під час перевірки первинних документів, що підтверджується матеріалами адміністративного оскарження, за результатами якого ДПС України задоволено скаргу частково та скасовано ППР від 26.06.2025 №11382/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1440815,74грн. та ППР від 26.06.2025 №11381/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 120067,98грн. та Головним управлінням ДПС у Рівненській області було призначено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої було складено Акт №17679/Ж5/17-00-24-05-18/3287418569 від 24.10.2025 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - платника податків - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 із питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 10.09.2025 №26511/6/99-00-06-01-02-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.06.2025 №9522/Ж5/17-00-24-05-18/3287418569». Вказує, що за результатами проведення повторної перевірки контролюючий орган зменшив свої нарахування на суму 1 615 822,62 грн., але встановивши вказане контролюючий орган не здійснив коригування визначеного ним єдиного соціального внеску, хоча це безпосередньо впливає на розмір ЄСВ, крім того, не було враховано частини первинних документів, за наслідком чого контролюючим органом було знову завищено визначення чистого оподатковуваного доходу, що впливає на правильність визначення і ЄСВ. Також зазначає інші доводи, тотожні по суті з наведеними у позовній заяві.

Протокольною ухвалою суду від 10.12.2025 продовжено підготовче засідання на 30 днів та відкладено розгляд справи до 08.01.2026.

07.01.2026 представником позивача подано клопотання про долучення доказів, у зв`язку із тим, що раніше таких доказів позивач не міг подати з об`єктивних причин, а саме того, що податкові повідомлення-рішення №2/282/1700240523 та №2/285/1700240523 були прийняті контролюючим органом 03.12.2025, а скарга на них подана позивачем 16.12.2025.

Розгляд справи 08.01.2026 не відбувся, оскільки до початку судового засідання від представників сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою від 08.01.2026 розгляд справи відкладено на 03.02.2026.

02.02.2026 представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів.

Ухвалою від 03.02.2026 розгляд справи за клопотанням сторін відкладено на 18.02.2026.

17.02.2026 представником відповідача подано до суду письмові додаткові пояснення, у яких зазначено ні під час перевірки, ні впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки додані до клопотання представника позивача від 02.02.2026 на 1207 аркушах документи позивачем надано відповідачу не було, а тому наполягає на тому, що вони не можуть бути враховані судом, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні клопотання представника позивача.

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2026 та за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено до 10.03.2026.

09.03.2026 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, на обґрунтування якої зазначено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 03.12.2025 №2/282/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 1069153,15 грн. (в т.ч. 855322,52 грн. за основним зобов`язанням та 213830,63грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та від 03.12.2025 №2/285/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 89096,10 грн. (в т.ч. 71276,88грн. за основним зобов`язанням та 17819,22грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є те саме, що було підставою і для прийняття первісних податкових повідомлень-рішень, а саме висновки відповідача про відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували її витрати, що впливає на визначення бази оподаткування як податком на доходи фізичних осіб, так і військовим збором, з урахуванням чого позивач просить суд прийняти заяву про зміну предмету позову у справі №460/19171/25 шляхом доповнення позовних вимог новими вимогами та здійснювати розгляд даної справи з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Рівненській області податкові повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11380/1700240523, №11379/1700240523, №11378/1700240523, №11377/1700240523, №11383/1700240523, №11385/1700240523, №11384/1700240523, рішення №11126/1700240523 від 24.06.2025, №11127/1700240523 від 24.06.2025, №11125/1700240523 від 24.06.2025 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11128/1700240523 від 24.06.2025 і №Ф-3586-1700 У від 15.09.2025.

- визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Рівненській області податкові повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/282/1700240523 та №2/285/1700240523.

Ухвалою суду від 10.03.2026 розгляд справи відкладено на 25.03.2026 за клопотанням сторін.

17.03.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення, щодо заяви про зміну предмету позову, у яких вона зазначає, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Просить суд повернути позивачу заяву про зміну предмета позову у справі №460/19171/25 та здійснити розгляд раніше заявлених позовних вимог.

25.03.2026 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючої судді у відпустці. Ухвалою суду від 02.04.2026 розгляд справи відкладено на 16.04.2026.

Ухвалою від 16.04.2026 судом прийнято заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі №460/19171/25 для спільного розгляду з первісним позовом та встановлено строк для подання письмових заяв по суті справи до 01.05.2026. Розгляд справи відкладено до 05.05.2026.

04.05.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про зміну предмету позову, у якій зазначено, що на запити №1 від 13.10.2025 та №2 від 15.10.2025 позивачем не було під час перевірки надано документи, а саме: облік товарних запасів, залишки товарно матеріальних цінностей станом на 01.01.2023, 31.12.2023, 31.12.2024 в кількісному та сумарному показниках (вказати назву ТМЦ), документи, що підтверджують використання придбаної свинини у господарської діяльності, а також не надано жодних документів, на підставі яких можна було б зробити висновок щодо здійснення позивачем процесу виробництва, оскільки до перевірки не надано документів щодо понесення витрат на енергетичні носії, за допомогою яких здійснюється виробничий процес, не надано документів щодо основних засобів (документи на право власності, оренди, тощо), експлуатаційні дозволи (на діяльність з виробництва та /або зберігання харчових продуктів тваринного походження). Вказує, що перевіркою не встановлено господарського використання придбаної продукції свинини, харчових добавок та інших (продуктів) товарів відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних, оскільки такі товари відсутні в реалізації відповідно до даних почекової інформації виторгів РРО/ПРРО та відсутні на залишках, а у банківських виписках про рух коштів по рахунку, відкритому в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та рахунку, відкритому в АТ «Ощадбанк», відсутня оплата по контрагентах, зазначених у таблиці 2.2., а також не надано переліку документів із назвою, сумами та реквізитами щодо оплати електроенергії та за вивезення твердих побутових відходів. З огляду на вказане вважає прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/282/1700240523 та №2/285/1700240523 правомірними, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У підготовче засідання, призначене на 05.05.2026, сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, у зв`язку із чим розгляд справи відкладено на 13.05.2026.

13.05.2026 представником позивача подано відповідь на відзив у якій зазначено, що позивачем під час перевірки було надано доступ до всіх первинних документів за перевірений період, у тому числі видаткових накладних, ТТН, сертифікатів та банківських виписок по всіх рахунках, з яких вбачається факт оплати контрагентам за поставлену сировину, товари та послуги, однак контролюючий орган безпідставно не врахував та не відобразив ці документи в акті перевірки. Вказує, що ковбасний цех перебував у орендному користуванні позивача на підставі Договору оренди від 31.08.2022, який наявний в матеріалах справи і був наданий під час перевірки, а щодо самого об`єкту, то контролюючому органу було подано форму №20-ОПП. Також спростовує твердження про відсутність витрат на оплату електроенергії та вивозу побутових відходів наведенням інформації з банківських виписок позивача. Зазначає, що включення суми 637 000,00 грн. до доходу позивача для цілей визначення перевищення ліміту спрощеної системи є порушенням підпункту 5 пункту 292.11 ст. 292 ПК України. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 16.05.2026 закрито підготовче провадження, призначено перше судове засідання по суті на 11.06.2026.

Ухвалою від 11.06.2026 судове засідання призначено на 07.07.2026.

Протокольною ухвалою суду від 07.07.2026 розгляд справи відкладено до 22.07.2026. Ухвалою від 22.07.2026 судове засідання призначено на 06.08.2026.

Ухвалою від 26.08.2026 судове засідання призначено на 02.09.2026.

Ухвалою від 02.09.2026 судове засідання призначено на 15.09.2026.

Ухвалою від 15.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву до 24.09.2026 року.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності 25.07.2022 (запис в Єдиному державної реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер 2006080000000046300 від 25.07.2022).

Видами економічної діяльності позивача є: КВЕД 10.13 - Виробництво м`ясних продуктів (основний), КВЕД 46.32 - Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, КВЕД 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, КВЕД 47.22 - Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах, КВЕД 47.29 - Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.

ФОП ОСОБА_1 взято на облік у податковому органі 25.07.2022 за №171622129822, при цьому в період з 01.01.2023 по 31.12.2024 позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку другої групи з 01.01.2023 по 30.09.2024 (ставка податку 20%), третьої групи з 01.10.2024 по 31.12.2024 (ставка податку 5%).

В період з 28.05.2025 по 03.06.2025 працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу №1568-п від 27.05.2025 «Про проведення документальної позапланової перевірки платника податків фізичної особи підприємця ОСОБА_1 » була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі орган, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування а період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2024.

За результатами такої перевірки складено акт №9522/Ж5/17-00-24-05-18/ НОМЕР_1 від 10.06.2025 (далі акт перевірки від 10.06.2025), згідно висновків якого, перевіркою встановлені такі порушення:

- абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України та п.1 розділу ІІ Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за №865/36487, а саме неведення книги обліку доходів і витрат;

- пп.1 п.293.4 ст.293 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму єдиного податку за ставкою 15% на 656354,71 грн;

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.1 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 1152652,60 грн., в т.ч. 2023 рік на 192230,26 грн., за 2024 рік на 960422,34 грн.;

- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 (чинної на момент виникнення обов`язку подання податкової декларації декларації), п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, а саме податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік та 2024 рік до контролюючого органу не подані;

- пп.14.1.180, пп.14.1.156, п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п. 87.9 ст. 87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неподання податковим агентом - ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: 19.05.2023 - 693,17 грн, 03.06.2023 - 890,83 грн, 19.06.2023 - 558,34 грн, 03.07.2023 - 1025,66 грн, 18.07.2023 - 558,34 грн, 01.08.2023 - 1025,66 грн, 18.08.2023 - 558,34 грн, 03.09.2023 - 1025,66 грн, 18.09.2023 - 1386,34 грн, 03.10.2023 - 1025,66 грн, 18.10.2023 - 1386,34 грн, 03.11.2023 - 1025,66 грн, 18.11.2023 - 1386,34 грн, 03.12.2023 - 1025,66 грн, 18.12.2023 - 1386,34 грн, 03.01.2024 - 1025,66 грн, 18.01.2024 - 1296,89 грн, 03.02.2024 - 1259,11 грн,18.02.2024 - 1296,89 грн, 03.03.2024 - 1259,11 грн, 18.03.2024 - 648,45 грн, 03.04.2024 - 629,55 грн, 18.04.2024 - 769,19 грн, 03.05.2024 - 670,81 грн, 18.05.2024 - 769,19 грн, 03.06.2024 - 670,81 грн, 18.06.2024 - 769,19 грн, 03.07.2024 - 670,81 грн, 18.07.2024 - 769,19 грн, 03.08.2024 - 670,81 грн, 18.08.2024 - 769,19 грн, 18.09.2024 - 832,81 грн, 19.12.2024 - 222,88 грн;

- абз.1 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску (код платежу 71010000) в сумі 966 грн по терміну нарахування 11.11.2024 (фактично сплачено 25.11.2024, пеня- 13,52 грн), в сумі 1760,00 грн по терміну нарахування 11.11.2024 (фактично сплачено 25.11.2024, пеня - 24,64 грн) та несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску (код платежу 71040000) в сумі 1298 грн по терміну нарахування 11.03.2024 (фактично сплачено 18.03.2024, пеня 9,09 грн);

- п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 322542,00 грн, в т.ч. за 2023 рік на 61908,00 грн, за 2024 рік на 260634,00 грн;

- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору в сумі 96054,38 грн., в т.ч. за 2023 рік 16019,19 грн., за 2024 рік 80035,19 грн.;

- пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме 03.06.2023 30 грн, 04.12.2024- 214,99 грн, 19.12.2024 559,01 грн;

- п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.194.1.1 п.194.1 ст.194 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет на 1324084,74 грн, в тому числі за листопад 2023 108559,83 грн, за грудень 2023 - 88813,88 грн, за січень 2024 - 69745,57 грн, за лютий 2024 - 74476,17 грн, за березень 2024 - 101813,89 грн, за квітень 2024 111786,61 грн, за травень 202024 - 153273,75 грн, за червень 2024 - 136864,93 грн, за липень 2024 105766,38 грн, за серпень 2024 - 107762,45 грн, за вересень 2024 - 64607,48 грн, за жовтень 2024 68168,32 грн, листопад 2024 - 59128,47 грн, за грудень 2024 - 73317,01 грн;

- пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме неподання податкових декларацій з ПДВ за листопад грудень 2023 року та січень грудень 2024 року;

- п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено факт непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (програмний реєстратор розрахункових операцій) за період з 01.02.2023 року по 30.04.2023 року на загальну суму 1878911,81 грн;

- незабезпечення зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2023 по 31.12.2024, чим порушено п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки від 10.06.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11380/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ в сумі 1655105,93 грн. (в т.ч. 1324084,74 грн. за основним зобов`язанням та 331021,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11379/1700240523, яким визначено штраф в сумі 680 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11378/1700240523, яким визначено штраф в сумі 4760 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11377/1700240523, яким визначено штраф в сумі 1020 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11382/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1440815,74 грн. (в т.ч. 1152652,60 грн. за основним зобов`язанням та 288163,14 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11383/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 820443,39 грн. (в т.ч. 656354,71грн. за основним зобов`язанням та 164088,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11381/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 120067,98 грн. (в т.ч. 96054,38 грн. за основним зобов`язанням та 24013,60грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11385/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7683,79 грн. (в т.ч. 7058,17 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (штрафами) та 625,62 грн. пеню відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України;

- податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11384/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору в сумі 201,20 грн. (в т.ч. 201,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (штрафами) та 0,20 грн. пені відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України);

- рішення №11126/1700240523 від 24.06.2025, яким застосовано штраф у розмірі 545,20 грн. та пеню 38,16 грн.;

- рішення №11127/1700240523 від 24.06.2025, яким застосовано штрафні санкції в сумі 38445 грн.;

- рішення №11125/1700240523 від 24.06.2025, яким застосовано штраф у розмірі 259,60 грн. та пеню в розмірі 9,09 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11128/1700240523 від 24.06.2025 на суму 322542 грн.

09.07.2025 позивач подала до Державної податкової служби України адміністративну скаргу на зазначені рішення, за наслідками розгляду якої прийнято:

- рішення про результати розгляду скарги від 10.09.2025 за №26511/6/99-00-06-01-02-06, яким скаргу позивача задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11382/1700240523 та №11381/1700240523 та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11380/1700240523, №11379/1700240523, №11378/1700240523, №11377/1700240523, №11383/1700240523, №11385/1700240523, №11384/1700240523;

- рішення від 31.07.2025 за №22104/6/99-00-06-02-01-06, яким залишено без розгляду скаргу позивача в частині оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11128/1700240523 від 24.06.2025, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.06.2025 №11127/1700240523, №1125/1700240523, №11126/1700240523.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11380/1700240523, №11379/1700240523, №11378/1700240523, №11377/1700240523, №11383/1700240523, №11385/1700240523, №11384/1700240523 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11128/1700240523 від 24.06.2025, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24.06.2025 №11127/1700240523, №1125/1700240523, №11126/1700240523 протиправними та такими, що належать до скасування позивач звернулася до суду з даним позовом.

Крім того, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 10.06.2025 №9522/Ж5/17-00-24-05-18/3287418569 Головним управлінням ДПС у Рівненській області в період з 13.10.2025 по 17.10.2025 на підставі наказу №2634-п від 10.10.2025 проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань, визначених у рішенні ДПС України про результати розгляду скарги від 10.10.2025 №26511/6/99-00-06-01-02-06.

За результатами вказаної перевірки складено акт №17679/Ж5/17-00-24-05-18/3287418569 від 24.10.2025 (далі акт перевірки від 24.10.2025), згідно висновків якого, перевіркою встановлені такі порушення:

- п.177.2, ст.177, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 861804,53 грн., в т.ч. 2023 рік на 192230,26 грн., за 2024 рік на 669574,27 грн.;

- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору в сумі 71817,05 грн., в т.ч. за 2023 рік 16019,19 грн., за 2024 рік 55797,86 грн.

17.11.2025 позивач у межах строку, встановленого п.86.7 статті 86 ПК України, подала заперечення від 14.11.2025 на акт перевірки від 24.10.2025 (вхідний №49684/6/17-00 від 17.11.2025), за наслідками розгляду яких відповідачем було надіслано відповідь на заперечення від 26.11.2025 за №10988/Ж12/17-00-24-05-25, у якій повідомлено платника про викладення висновків акта перевірки від 24.10.2025 в наступній редакції:

- п.177.2, ст.177, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 855322,52 грн., в т.ч. 2023 рік на 188641,23 грн., за 2024 рік на 666681,29 грн.;

- підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору в сумі 71276,88 грн., в т.ч. за 2023 рік 15720,10 грн., за 2024 рік 55556,77 грн.

На підставі акта перевірки від 24.10.2025 з урахуванням відповіді на заперечення від 26.11.2025 за №10988/Ж12/17-00-24-05-25 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/282/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 1069153,15 грн. (в т.ч. 855322,52 грн. за основним зобов`язанням та 213830,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/285/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 89096,10 грн. (в т.ч. 71276,88 грн. за основним зобов`язанням та 17819,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач подала до Державної податкової служби України адміністративну скаргу від 16.12.2025 на податкові повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/282/1700240523 та №2/285/1700240523, за наслідками розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду скарги від 13.02.2026 за №3768/6/99-00-06-01-02-06, яким вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/282/1700240523 та №2/285/1700240523 протиправними та такими, що належать до скасування, обґрунтовуючи пов`язаність цих рішень з предметом позову у даній справі тим, що вони були прийняті за результатами перевірки, проведеної у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 10.06.2025, тобто стосовно того ж періоду підприємницької діяльності та стосовно тих самих операцій, які були предметом перевірки, за результатом якої було складено акт перевірки від 10.06.2025, - позивачем до закінчення підготовчого засідання в порядку частини 1 ст.47 КАС України подано заяву про зміну предмету позову у справі №460/19171/25 шляхом доповнення позовних вимог вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2025 №2/282/1700240523 та №2/285/1700240523.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, і не є зв`язаним висновками, до яких дійшли суб`єкти владних повноважень за наслідками адміністративного оскарження.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

У контексті оцінки доводів сторін суд враховує усталену практику ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04), згідно з якою, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна тлумачити як вимогу детально відповідати на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A). У сфері оподаткування суд також враховує сформований у практиці ЄСПЛ підхід (зокрема, рішення у справах «Булвес» АД проти Болгарії», заява №3991/03, та «Інтерсплав проти України», заява №803/02) про те, що право особи на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, не може ставитися в залежність від виконання платником податків обов`язків, дотримання яких перебуває поза межами його розумного контролю, а несприятливі для платника податків наслідки мають ґрунтуватися на встановлених, а не припущених контролюючим органом обставинах.

Оскільки предметом спору є правомірність індивідуальних актів суб`єкта владних повноважень, суд відповідно до частини другої статті 77 КАС України виходить з того, що саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень і вимоги, зокрема довести конкретний факт і обсяг вчиненого позивачем порушення, причинно-наслідковий зв`язок між діями платника й негативними податковими наслідками та правильність відповідного розрахунку. Саме собою посилання відповідача на висновки акта перевірки не звільняє його від обов`язку довести обґрунтованість цих висновків у суді доказами, а не припущеннями. Разом з тим суд враховує, що це не звільняє позивача від обов`язку підтвердити свої доводи належними доказами, а тому оцінює докази обох сторін у сукупності щодо кожного спірного епізоду окремо.

Відповідно до п. 291.2. ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.4. ст.291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Відповідно до пункту 297.1. статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до пункту 298.2.3. статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у таких випадках та в строки: 1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З наведених норм податкового законодавства слідує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом.

Прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 01.01.2023 по 31.12.2024 перебувала на спрощеній системі оподаткування, а саме була платником єдиного податку другої групи з 01.01.2023 по 30.09.2024 та третьої групи з 01.10.2024 по 31.12.2024 (ставка податку 5%). Вказане підтверджується пунктом 1.7. акта перевірки від 10.06.2025, а також витягами з реєстру платників єдиного податку №30338 від 12.07.2023, №43415 від 19.10.2023, №38965 від 14.09.2024.

Матеріалами перевірки стверджується, що позивач в період з 01.01.2023 по 31.12.2024 здійснювала роздрiбну торгiвлю м`ясом, м`ясними продуктами та іншими продуктами харчування в спецiалiзованих магазинах з використанням реєстраторів розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО/ПРРО) в кількості 2 одиниць на 1 торговій точці: реєстратор розрахункових операцій зареєстровано в податковому органі 27.04.2023, програмний реєстратор розрахункових операцій зареєстровано 13.03.2023.

Контролюючим органом визначено, що отриманий дохід (обсяг виручки) позивача за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 на підставі податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, банківських виписок про рух коштів по рахунку, інформації підсистеми «Моніторинговий центр Виторги РРО» ІКС «Податковий блок», відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору та становить: за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 11078345,92 грн, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 5633555,19 грн.

У акті перевірки від 10.06.2025 контролюючим органом зроблено висновок про те, що обсяг виручки відповідно банківських виписок про рух коштів по рахунку та інформації підсистеми «Моніторинговий центр Виторги РРО» ІКС «Податковий блок» за період з 01.01.2023 по 30.09.202023 становить 9963498,04 грн., на підставі чого було зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_1 в третьому кварталі 2023 року перевищила граничний обсяг отриманого протягом календарного року доходу (5587800 грн), а тому зобов`язана була з 01.10.2023 перейти на сплату інших податків і зборів, тобто на загальну систему оподаткування та подати до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за підсумком трьох кварталів 2023 року, в яких вона перебувала платником єдиного податку другої групи, зокрема у формі звіту мала зазначити дохід в рамках ліміту, що отримано за звітний період в розмірі 5587800,00 грн. (ряд. 03 Декларації) і на суму перевищення повинна була сплатити єдиний податок 15%, який повинен був відображатися в рядку 09 Декларації в сумі 656354,71 грн (4375698,04 грн*15%).

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11383/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 820443,39 грн. (в т.ч. 656354,71 грн. за основним зобов`язанням та 164088,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) суд виходить з наступного.

Позивач у період з 01.01.2023 по 30.09.2024 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок друга група), у вказаний період позивач використовувала реєстратори розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій, відомості з яких передаються до контролюючого органу і становлять зміст інформаційної підсистеми «Моніторинговий центр Виторги РРО» ІКС «Податковий блок», що підтверджується долученими відповідачем до матеріалів справи відомостями з цієї системи.

З огляду на те, що інформаційна підсистема «Моніторинговий центр - Виторги РРО» ІКС «Податковий блок» наповнюється у режимі, близькому до реального часу, за фактом фіскалізації розрахункових операцій та формування Z звітів, то це свідчить про те, що відомості про проведення позивачем розрахункових операцій у сумі, що перевищує ліміт доходу (обсяг виручки) встановлений у 2023 році для платників єдиного податку другої групи були наявні у розпорядженні контролюючого органу ще у 2023 році. При цьому на запит позивача про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку від 19.10.2023 року контролюючим органом сформовано витяг з реєстру платників єдиного податку №43415 від 19.10.2023, яким підтверджено перебування позивача на спрощеній системі оподаткування на другій групі зі ставкою 20%.

Оскільки реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках, а прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, то способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Таким чином, вже з 2023 року контролюючий орган мав достатні підстави для вжиття заходів, визначених податковим законодавством з метою проведення документальної перевірки позивача з метою перевірки дотримання критеріїв визначених п. 291.4. ст. 291 ПК України, які дають право перебувати на спрощеній системі оподаткування, але не здійснював таких дій аж до 27.05.2025 (дата видачі Головним управлінням ДПС у Рівненській області наказу №1568-п, яким призначено проведення позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ).

Вказане свідчить про те, що володіючи достатньою інформацією про можливе порушення платником податків критеріїв визначених п. 291.4. ст. 291 ПК України, які дають право перебувати на спрощеній системі оподаткування, контролюючий орган не здійснював належних дій для проведення перевірки і прийняття відповідного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи. Більше того, за наслідками розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 14.09.2024 про застосування спрощеної системи оподаткування, поданої з позначкою про «Внесення змін», а саме зміни з 2 групи на 3 групу зі ставки 20 на ставку 5% без реєстрації ПДВ починаючи з 01 жовтня 2024 року контролюючим органом було внесено відповідні записи до реєстру платників єдиного податку.

Тобто, шість послідовних кварталів (з жовтня 2023 і до травня 2025) відповідач не здійснював перевірки позивача та не приймав рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи, що має важливе значення, адже пунктом 299.11 ст.299 ПК України гарантовано, що суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Тобто якби відповідач своєчасно здійснював покладену на нього контролюючу функцію, а саме за наслідками виявлення ознак порушення, вжив би заходів до проведення позапланової документальної перевірки позивача і прийняття відповідного рішення у четвертому кварталі 2023 року, то позивач не тільки не допустила б порушення податкового законодавства у 2024 році, а і могла б обрати або перейти на спрощену систему оподаткування через чотири послідовних квартали з моменту прийняття відповідного рішення контролюючим органом.

З матеріалів справи не вбачається, що контролюючим органом було прийнято рішення про анулювання позивачу реєстрації платником єдиного податку. Такого рішення не надано в якості доказу правомірності оскаржуваних рішень відповідачем, а матеріали справи не містять відомостей про прийняття такого рішення контролюючим органом, у зв`язку із чим суд зазначає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку згідно з п.299.11 ст.299 ПК України проводиться за рішенням контролюючого органу, а акт перевірки є лише документальною підставою для прийняття такого рішення і в жодному разі не може замінювати рішення контролюючого органу.

Встановлені фактичні обставини з урахуванням наведеного свідчать про непослідовні дії та рішення контролюючого органу, що зумовлює висновок про їх протиправність та є самостійною підставою для скасування такого рішення.

Аналогічне правозастосування здійснено Верховним Судом у постановах від 04.05.2023 у справі №320/1040/19, від 11.12.2025 у справі №340/2408/23, від 19.03.2026 у справі № 280/8126/23.

Надаючи оцінку доводам позивача в частині неправомірності зарахування контролюючим органом до доходів позивача грошових коштів в сумі 637000,00 грн., суд зазначає, що в матеріалах справи наявна заключна банківська виписка за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 по рахунку позивача у АТ КБ «Приватбанк» та видаткові касові ордери, з яких слідує, що на рахунок позивачки від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 04.01.2023 надійшли кошти в сумі 63000,00 грн., які були повернені нею видатковим касовим ордером від 06.01.2023 у вказаній сумі з підстави «повернення коштів покупцю у зв`язку з відсутністю постачання товару»; 14.01.2023 надійшли кошти в сумі 128000,00 грн., які були повернені нею видатковими касовими ордерами від 20.01.2023 в сумі 50000,00 грн, від 22.01.2023 в сумі 28000,00 грн. та від 29.01.2023 в сумі 50000,00 грн. з підстав «повернення коштів покупцю у зв`язку з відсутністю постачання товару»; 21.01.2023 надійшли кошти в сумі 28000,00 грн., які були повернені нею видатковим касовим ордером від 24.01.2023 в сумі 28000,00 грн. з підстави «повернення коштів покупцю у зв`язку з відсутністю постачання товару»; 27.01.2023 надійшли кошти в сумі 83000,00 грн., які були повернені нею видатковими касовими ордерами від 30.01.2023 в сумі 33000,00 грн., від 05.02.2023 в сумі 50000,00 грн. з підстави «повернення коштів покупцю у зв`язку з відсутністю постачання товару»; 30.01.2023 надійшли кошти в сумі 300000,00 грн., які були повернені нею видатковими касовими ордерами від 02.02.2023 в сумі 30000,00 грн., від 06.02.2023 в сумі 50000,00 грн., від 07.02.2023 в сумі 50000,00 грн., від 09.02.2023 в сумі 100000,00 грн., від 10.02.2023 в сумі 70000,00 грн. з підстави «повернення коштів покупцю у зв`язку з відсутністю постачання товару»; 01.02.2023 надійшли кошти в сумі 5000,00 грн., які були повернені нею касовими ордерами від 11.02.2023 в сумі 5000,00 грн. з підстави «повернення коштів покупцю у зв`язку з відсутністю постачання товару»; 02.02.2023 надійшли кошти в сумі 30000,00 грн., які були повернені нею касовими ордерами від 12.02.2023 в сумі 30000,00 грн. з підстави «повернення коштів покупцю у зв`язку з відсутністю постачання товару».

З вказаних доказів слідує, що отримані в якості оплати за товар кошти були повернені позивачкою в межах одного і того ж звітного періоду.

Доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (підпункт 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України).

При цьому, відповідно до підпункту 5 пункту 292.11 статті 292 ПК України до складу доходу не включаються суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів.

Отже, якщо зарахування та повернення покупцю коштів покупцю у зв`язку з відсутністю постачання товару відбулося в одному звітному періоді, то такі кошти не включаються до складу доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку та не відображаються у податковій декларації.

Відповідачем не було надано суду доказів на спростування обставин повернення коштів позивачем покупцю, при цьому суд зазначає, що законодавство не містить вимоги щодо того, що форма повернення коштів має бути такою ж як форма у якій такі кошти сплачувалися. З аналізу підпункту 5 пункту 292.11 статті 292 ПК України вбачається, що норма вказує на факт повернення коштів і її підставу, але не вказує про форму такого повернення, що дає підстави виснувати, що отримані у безготівковому порядку в рахунок оплати за товар кошти можуть бути повернуті як безготівково, так і у готівковому порядку, при цьому наслідок буде той самий такі кошти не включаються до складу доходу платника єдиного податку.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що до доходу позивача у 2023 році не підлягає до включення сума в розмірі 637000,00 грн., а відповідно така сума не може враховуватися при визначенні загального обсягу доходу платника єдиного податку, встановленого для відповідної групи, що в свою чергу робить протиправним нарахування єдиного податку за ставкою 15% на таку суму як на суму перевищення встановленого ліміту перебування на спрощеній системі для другої групи єдиного податку.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11383/1700240523, а відповідно про обґрунтованість вимоги позивача щодо його скасування.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11379/1700240523, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 680,00 грн. за не подання декларації про майновий стан і доходи за 2023 та 2024 роки, суд зазначає, що відповідно до статей 177 та 179 ПК України обов`язок фізичної особи-підприємця подавати до контролюючого органу такі декларації у зв`язку із його господарською діяльністю виникає саме у платника, який застосовує загальну систему оподаткування. Натомість платники єдиного податку першоїтретьої груп на підставі пункту 297.1 статті 297 ПК України звільняються від обов`язку подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб щодо доходів, отриманих від господарської діяльності. Замість цього вони подають податкову декларацію платника єдиного податку, факт подання якої за вказані звітні періоди позивачем не заперечується відповідачем та про що вказано у акті перевірки від 10.06.2025.

Оскільки суд вже констатував, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою, а відповідач у цій справі не надав належних і допустимих доказів того, що ним в порядку та спосіб передбачені законом було прийнято рішення про анулювання позивачу реєстрації платником єдиного податку, то суд приходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафної санкції за неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2023 та 2024 роки, а відповідно визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11379/1700240523.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11380/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ в сумі 1655105,93 грн. (в т.ч. 1324084,74 грн. за основним зобов`язанням та 331021,19 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) суд виходить з такого.

Як вбачається з акта перевірки від 10.06.2025 та поданих до суду відповідачем заяв по суті справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11380/1700240523 став висновок контролюючого органу про те, що оскільки згідно інформації підсистеми «Моніторинговий центр Виторги РРО» ІКС «Податковий блок» та даних банківської виписки про рух коштів по рахунку позивач отримала дохід від здійснення господарської діяльності в сумі 9963498,04 грн, що перевищив граничний термін отриманого протягом календарного року доходу (5587800 грн), то з 01.10.2023 вона зобов`язана була перейти на загальну систему оподаткування та відповідно до п.183.4 ст.183 ПК України зареєструватися платником податку на додану вартість, а оскільки позивачем не було до 10 жовтня 2023 року подано реєстраційну заяву, то відповідачем здійснено визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість починаючи з 11 жовтня 2023 року.

Зокрема, керуючись підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган констатував встановлення порушення пункту 181.1 ст.181, пункту 183.4 ст.183, пункту 185.1 ст.185, пункту 187.1 ст.187, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 ст.194 пункту 195.1 ст.195 ПК України, а саме: заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 1324084,74 грн, в тому числі за листопад 2023 - 108559,83 грн, за грудень 2023 - 88813,88 грн, за січень 2024 - 69745,57 грн, за лютий 2024 - 74476,17 грн, за березень 2024 - 101813,89 грн, за квітень 2024 - 111786,61 грн, за травень 202024 - 153273,75 грн, за червень 2024 - 136864,93 грн, за липень 2024 - 105766,38 грн, за серпень 2024 - 107762,45 грн, за вересень 2024 - 64607,48 грн, за жовтень 2024 - 68168,32 грн, листопад 2024 - 59128,47 грн, за грудень 2024 - 73317,01 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2023 році перебувала на спрощеній системі оподаткування, тобто була платником єдиного податку (друга група) та не була платником податку на додані вартість.

Для цілей оподаткування податком на додану вартість платниками податку є особи, перелік яких встановлений підпунктом 14.1.139 п.14.1 ст.14 та п.180.1 ст.180 ПК України, зокрема будь-яка особа, що підлягає реєстрації як платник податку.

Умови для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, відповідно до яких реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватися як за добровільним рішенням особи, так і в обов`язковому порядку, визначені статтями 181 та 182 ПК України.

Пунктом 181.1 ст.181 ПК України передбачено, що У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V Податкового кодексу України, загальний обсяг яких перевищує один мільйон гривень, зобов`язана згідно з вимогами Податкового кодексу України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість.

При цьому таке правило, не застосовується до платників єдиного податку першої-третьої груп.

Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1000000 гривен), з досягненням якого пов`язується обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов`язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов`язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість, а відповідно доходи отримані під час перебування особи на спрощеній системі оподаткування не враховуються до встановленого законом обсягу з яким пов`язується вимога щодо обов`язкової реєстрації платником ПДВ.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.08.2022 у справі № 560/8206/20, від 26.02.2019 у справі №814/4461/13-а, від 05.09.2019 №813/8772/14, від 16.10.2019 у справі №1340/4383/18.

Згідно з відомостями, викладеними у акті перевірки від 10.06.2025, контролюючий орган вважає, що перевищення, визначеного законом ліміту перебування на спрощеній системі оподаткування, позивач досягла у третьому кварталі 2023 року, а тому з 01 жовтня 2023 була зобов`язана перейти на загальну систему оподаткування та до 10 жовтня 2023 року подати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість. При цьому для розрахунку передбаченої пунктом 181.1. ПК України суми проведених операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають обкладенню ПДВ, контролюючий орган взяв суми за останні 12 календарних місяців, включаючи ті періоди, коли позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування.

З такою позицією контролюючого органу суд не погоджується та вважає її такою, що суперечить наведеним вище нормам податкового законодавства та правовому застосуванню таких норм Верховним Судом, адже період з 01.01.2023 по 30.09.2023, який контролюючим органом не заперечується, як період протягом якого позивач правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування не може враховуватись при обчисленні доходу, з якого вона зобов`язана була б нараховувати та сплачувати ПДВ, а розрахунок встановленого пунктом 181.1 статті 181 ПК України обсягу операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість повинен визначатися для позивача не з 11.10.2023 року, а з часу переходу її на загальну систему оподаткування.

Оскільки контролюючим органом у цій справі не доведено належними доказами дотримання визначеного законом порядку анулювання реєстрації платником єдиного податку, зокрема, не надано доказів прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку, а суд не уповноважений підміняти собою контролюючий орган і самостійно вирішувати питання, яке законом віднесене до його компетенції, то суд доходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11380/1700240523.

Крім того, навіть якщо припустити, що позивач втратила право на спрощену систему з 01.10.2023, то позиція контролюючого органу щодо одночасного виникнення у позивача обов`язку з реєстрації платником ПДВ є помилковою, оскільки нормою п.181.1 ст.181 ПК України пов`язано обов`язок реєстрації платником ПДВ з перевищенням 1000000 грн саме за операціями, що підлягають оподаткуванню ПДВ, а оскільки доходи, отримані за період правомірного перебування на єдиному податку, до цієї суми не включаються, то такі операції не є об`єктом обкладення ПДВ, тому дванадцяти місячний період, за який визначається сума операцій, слід відліковувати лише з дня переходу платника на загальну систему оподаткування, а не з 01.10.2023 чи попередніх періодів. Відповідач, здійснивши розрахунок за дванадцять місяців із включенням періоду з 01.01.2023 по 30.09.2023, застосував пункт 181.1 статті 181 ПК України всупереч його змісту.

Суд зазначає, що з акта перевірки від 10.06.2025 вбачається, що контролюючим органом зазначено, що позивачем з 11.10.2023 по 31.10.2023 отримано дохід в сумі 237288,24грн., за листопад 2023 305510,91 грн., за грудень 2023 444069,68 грн., за січень 2024 348727,86 грн., за лютий 2024 372380,83 грн. В сукупності вказаний дохід становить 987868,83 грн., що не дорівнює і не перевищує обсягу операцій, встановленому п.181.1 ст.181 ПК України, а це спростовує правомірність вимоги відповідача щодо реєстрації позивача платником ПДВ і визначення їй податкових зобов`язань з цього податку починаючи з 11.10.2023 року.

Отже, висновок акта перевірки від 10.06.2025 про порушення позивачем строків реєстрації платником ПДВ є необґрунтованим, а рішення, прийняте на його підставі, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняте не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11380/1700240523 є протиправним і підлягає скасуванню повністю.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11378/1700240523, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 4760,00 грн. за не подання податкових декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2023 року та січень грудень 2024 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 297.1 статті 297 ПК України звільняються від обов`язку подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

Матеріалами справи стверджується, що позивач перебувала у 2023 році на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок 2 група), що не передбачало реєстрації платником ПДВ. Крім того, контролюючим органом у встановленому порядку не було доведено досягнення позивачем у 2023 році встановленого п.181.1. ст.181 ПК України обсягу операцій після переходу на загальну систему оподаткування, тобто виникнення у позивача обов`язку зареєструватися платником ПДВ. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивач не набула у 2023 році статусу платника ПДВ, а отже у неї не виник обов`язок складати та подавати до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, а також складати податкові накладні за період листопад грудень 2023 року.

Суд вже констатував, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою, а відповідач у цій справі не надав належних і допустимих доказів того, що ним в порядку та спосіб передбачені законом було прийнято рішення про анулювання позивачу реєстрації платником єдиного податку, тому суд приходить до висновку також і про протиправність застосування штрафної санкції і за період з січень грудень 2024 року. При цьому суд зауважує, що прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку відноситься до компетенції контролюючого органу, а тому суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо прийняття такого рішення і переведення позивача на загальну систему оподаткування, а відповідно і на визначення дати досягнення встановленого п.181.1. ст.181 ПК України обсягу операцій за дванадцять послідовних місяців з дати переведення платника на загальну систему оподаткування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11378/1700240523 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11385/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7683,79 грн. (в т.ч. 7058,17 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (штрафами) та 625,62 грн. пені відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України) та податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11384/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з військового збору в сумі 201,20 грн. (в т.ч. 201,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (штрафами) та 0,20 грн. пені відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України) суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками військового збору є: 1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; 3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Згідно з підпунктом 1.2 п.16 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 31.1 ст.31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (пункт 54.2 ст.54 ПК України).

Згідно з пунктом 168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України встановлено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп.1.4 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою, визначеною пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

З акта перевірки від 10.06.2025 слідує, що перевіркою встановлено, що позивачем здійснювалась сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати, передбаченими п.168.1 ст.168 ПК України, чим було допущено порушення пп.14.1.180, пп.14.1.156, п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст. 87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та п.«а» п.176.2 ст.176 ПК України.

Вказане порушення виявилося у неподанні податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 ПК України, а зокрема: 19.05.2023 - 693,17 грн, 03.06.2023 - 890,83 грн, 19.06.2023 - 558,34 грн, 03.07.2023 - 1025,66 грн, 18.07.2023 - 558,34 грн, 01.08.2023 - 1025,66 грн, 18.08.2023 - 558,34 грн, 03.09.2023 - 1025,66 грн, 18.09.2023 - 1386,34 грн, 03.10.2023 - 1025,66 грн, 18.10.2023 - 1386,34 грн, 03.11.2023 - 1025,66 грн, 18.11.2023 - 1386,34 грн, 03.12.2023 - 1025,66 грн, 18.12.2023 - 1386,34 грн, 03.01.2024 - 1025,66 грн, 18.01.2024 - 1296,89 грн, 03.02.2024 - 1259,11 грн,18.02.2024 - 1296,89 грн, 03.03.2024 - 1259,11 грн, 18.03.2024 - 648,45 грн, 03.04.2024 - 629,55 грн, 18.04.2024 - 769,19 грн, 03.05.2024 - 670,81 грн, 18.05.2024 - 769,19 грн, 03.06.2024 - 670,81 грн, 18.06.2024 - 769,19 грн, 03.07.2024 - 670,81 грн, 18.07.2024 - 769,19 грн, 03.08.2024 - 670,81 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України внаслідок неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 ПК України, а саме: 03.06.2023 - 30 грн, 04.12.2024 - 214,99 грн, 19.12.2024 - 559,01 грн.

У акті перевірки від 10.06.2025 року констатовано, що згідно банківських виписок, наданих до перевірки, на кожну дату, коли здійснювалась виплата заробітної плати, у позивача було достатньо коштів для сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, утриманих із заробітної плати працівників, оскільки сума коштів вхідного залишку разом з оборотом за день були достатні для виплати доходу у вигляді заробітної плати та для сплати до бюджету утриманих із заробітної плати працівників податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що вказує на відсутність підстав для несплати вказаних податку та збору у повному обсязі у встановлені строки.

Позивачем не надано суду доказів на спростування вказаних висновків контролюючого органу.

Враховуючи те, що згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, суд констатує відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2025 №11385/1700240523 та №11384/1700240523, а тому в цій частині слід відмовити.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/282/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 1069153,15 грн. (в т.ч. 855322,52 грн. за основним зобов`язанням та 213830,63грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктом 164.1. ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється за правилами, визначеними ст.177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп.174.1-174.4 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати; витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави); витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.

З вказаних норм слідує, що нарахування та сплата податку на доходи фізичних осіб здійснюється платниками, що перебувають на загальній системі оподаткування, при цьому для визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця необхідно встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності.

Під час надання оцінки висновкам контролюючого органу суд врахував, що згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Як встановлено судом у цій справі позивач в період з 01.01.2023 по 31.12.2024 перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку другої групи з 01.01.2023 по 30.09.2024 (ставка податку 20%), третьої групи з 01.10.2024 по 31.12.2024 (ставка податку 5%).

Відповідно до підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Перевіркою виявлено порушення пункту 291.4. ст.291, п.291.1. ст.292 ПК України, а саме позивачем перевищено обсяг доходу, визначений для другої групи єдиного податку, унаслідок чого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/282/1700240523, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Надаючи оцінку правомірності вказаному рішенню, суд враховує правову позицію Верховного Суду сформульовану у постанові від 11.08.2026 у справі №320/46652/23, згідно якої суди мають перевіряти дотримання контролюючим органом встановленого законом алгоритму реалізації владних функцій, а саме - обов`язковості прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України перед нарахуванням зобов`язань за загальною системою оподаткування.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 ПК України (у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення).

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платником єдиного податку другої групи та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. У такому випадку, виявивши під час проведення перевірки перевищення платником єдиного податку другої групи вимог щодо встановленого обсягу доходу, контролюючий орган анульовує реєстрацію платника єдиного податку другої групи за відповідним рішенням.

Суд враховує, що ПК України не містить виключень, за яких вищевказане рішення контролюючим органом не приймається. Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом не надано доказів прийняття за наслідками проведення перевірки позивача рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а відповідно не доведено правомірності прийнятого рішення, яким нараховано податок на доходи фізичних осіб.

За відсутності розпорядчого рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку реєстрація позивача платником єдиного податку залишається чинною. За таких умов автоматичне нарахування позивачці податкових зобов`язань за загальною системою оподаткування є передчасним та позбавленим належних правових підстав, оскільки статус платника єдиного податку не втрачається автоматично, без відповідного розпорядчого акта органу контролюючого органу.

Зазначена позиція повністю кореспондує усталеній правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.01.2021 у справі №808/4202/17, від 19.03.2026 у справі №280/8126/23 та від 11.08.2026 у справі №320/46652/23.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно здійснив обрахунок грошових зобов`язань позивача за загальною системою оподаткування, а тому суд не здійснює надання детальної оцінки доводам сторін в частині документального підтвердження витрат позивача, оскільки витрати фізичної особи-підприємця не впливають на порядок оподаткування у разі перебування особи на спрощеній системі оподаткування.

Податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2025 №2/285/1700240523 позивачці збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 89096,10 грн. (в т.ч. 71276,88грн. за основним зобов`язанням та 17819,22грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з пп.1.1 - 1.2 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до пп.1.7 підрозділу 10 розділу XX ПК України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 165.1.36 п.165.1 ст.165 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

Суд встановив, що спірним податковим повідомленням-рішенням відповідач визначив грошові зобов`язання з військового збору на підставі своїх висновків про наявність у позивача загального оподатковуваного доходу, який підлягає оподаткуванню за загальною системою оподаткування, але у зв`язку із викладеним вище висновком про безпідставність здійснення контролюючим органом нарахування грошових зобов`язань позивача за загальною системою оподаткування суд приходить до висновку про відсутність підстав і для нарахування військового збору, оскільки визначення цього зобов`язання є похідним від висновків контролюючого органу щодо наявності в позивача об`єкта оподаткування за загальною системою оподаткування. Оскільки такі висновки судом визнано такими, що здійснені з порушенням встановленого порядку, то і нарахування військового збору не може вважатися правомірним.

Оцінюючи правомірність прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №11126/1700240523 від 24.06.2025, яким застосовано штраф у розмірі 545,20 грн. (за період з 12.11.2024 до 25.11.2024) та пеню 38,16 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №11127/1700240523 від 24.06.2025, яким застосовано штрафні санкції в сумі 38445 грн., рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №11125/1700240523 від 24.06.2025, яким застосовано штраф у розмірі 259,60 грн. (за період з 12.03.2024 до 18.03.2024) та пеню в розмірі 9,09 грн., а також вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11128/1700240523 від 24.06.2025 на суму 322542 грн. та №Ф-3586-1700 У від 15.09.2025 на суму 353444,69 грн. суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як вбачається з пункту 2.5.1. акта перевірки від 10.06.2025 перевіркою ведення обліку сум, на які нараховується єдиний внесок, своєчасності сплати єдиного соціального внеску на період нарахування та правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку із вагітністю та пологами, допомоги або компенсації відповідно до законодавства на які нараховується єдиний внесок - порушень не встановлено.

У пункті 2.5.4.1 акта перевірки від 10.06.2025 контролюючим органом вказано про те, що враховуючи порушення викладені у п.2.1. частини 2 цього акта, перевіркою встановлено заниження позивачем чистого оподаткованого доходу за 2023 рік на 1067945,88 грн та за 2024 пік на 5335679,65 грн., у зв`язку із чим на підставі п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст.8 Закону №2464-VI здійснено донарахування єдиного внеску у розмірі 22% за 2023 рік в сумі 61908,00 грн. та за 2024 рік в сумі 260634,00 грн., у зв`язку із чим також здійснено нарахування штрафів та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Надаючи оцінку вказаному суд зазначає, що базою нарахування єдиного внеску для фізичної особи-підприємця, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, розрахований у відповідності до п.177.2 ст.177 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що актом перевірки від 24.10.2025, складеним в порядку контролю за правильністю висновків акта перевірки від 10.06.2025, було змінено висновки контролюючого органу в частині визначення оподатковуваного доходу, а саме зазначено про те, що перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу встановлено його заниження на 4787802,95 грн., в т.ч. за 2023 рік на 1067945,88 грн., за 2024 рік на 3719857,027 грн. Вказане свідчить про те, що контролюючим органом самостійно змінено базу, виходячи з якої ним здійснювалося нарахування єдиного соціального внеску для позивача, що однозначно впливає на правомірність прийнятих відповідачем рішень, яким здійснено нарахування зобов`язань з єдиного соціального внеску та штрафних санкцій, при цьому контролюючим органом не було змінено або скасовано оскаржувані рішення.

Як вже зазначалося вище, позивач з 01.01.2023 по 31.12.2024 перебувала на спрощеній системі оподаткування, а відповідно правомірність визначення зобов`язання з єдиного соціального внеску є похідним від правомірності висновків контролюючого органу щодо застосування до позивача правил оподаткування за загальною системою оподаткування. Оскільки судом визнано, що контролюючим органом не було доведено у цій справі дотримання ним порядку застосування до позивача загальної системи оподаткування, тобто визначення бази оподаткування доходу позивача на загальній системі оподаткування було здійснено з порушенням встановленого порядку, то і нарахування єдиного соціального внеску теж не може вважатися правомірним.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про порушення контролюючим органом порядку визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, а також протиправність застосування до позивача штрафних санкцій, у зв`язку з чим рішення від 24.06.2025 №11126/1700240523, №11127/1700240523, №11125/1700240523 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11128/1700240523 від 24.06.2025 та №Ф-3586-1700 У від 15.09.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.

Оцінюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11377/1700240523, яким застосовано адміністративний штраф в розмірі 1020,00 грн. за не забезпечення зберігання первинних документів за період діяльності, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період 2023 2024 роки, суд зазначає, що відповідач обґрунтовує правомірність такого рішення встановленням недотримання позивачем порядку ведення Книги обліку доходів.

Згідно з пунктом 296.1 ст.296 ПК України фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів. Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки позивачу вручено запит № 1 від 28.05.2025 щодо надання документів, які стосуються предмету перевірки, зокрема Книгу обліку доходів, але такий документ до перевірки не було надано, у зв`язку із чим відповідачем складено акт ненадання документів №1007/Ж6/17-00-24-05-19 від 29.05.2025.

Пунктом 121.1 ст.121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

З огляду на вказане суд дійшов висновку по правомірність прийняття відповідачем на підставі пункту 121.1 ст.121 ПК України податкового повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11377/1700240523, яким до позивачки застосовано штраф в сумі 1020 грн.

Що стосується доводів відповідача про порушення позивачем ч.1 ст.47 КАС України, а саме подання до суду 09.03.2026 заяви про зміну предмету позову у цій справі, що на думку представника відповідача є нічим іншим як збільшенням як предмету, так і підстав позовних вимог, які не були зазначені у тексті позовної заяви, то суд відхиляє такі доводи з наступних міркувань.

Як зазначено у ч.1 ст.47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2022 року у справі №360/746/19 підкреслив, що предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси. Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами (фактами) при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких норм.

Позивач з дотриманням встановлених процесуальним законодавством строків, подав заяву про зміну предмету позову, якою доповнив свої позовні вимоги новими вимогами, а саме просив визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/282/1700240523 та №2/285/1700240523, при цьому потреба у зміні предмету позову обґрунтована тим, що такі рішення прийняті відповідачем по суті з тих самих підстав та обставин, що і рішення відповідача, які були первісно заявлені позивачем у позовній заяві, тобто у зв`язку із проведенням документальної позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2024.

Суд враховує, що предметом перевірки, за результатами якої було складено акт перевірки від 10.06.2025, є дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2024, за наслідками якої було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2025 №11382/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1440815,74грн. (з яких 1152652,60грн. за основним зобов`язанням та 288163,14грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №11381/1700240523, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 120067,98грн. (з яких 96054,38грн. за основним зобов`язанням та 24013,60грн. за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами), але у зв`язку із скасуванням в порядку адміністративного оскарження таких податкових повідомлень-рішень контролюючим органом в порядку контролю за правильністю висновків акта перевірки від 10.06.2025 року було проведено позапланову перевірку в частині тих самих питань, а саме нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору за той самий період. Тобто податкові повідомлення-рішення від 03.12.2025 №2/282/1700240523 та №2/285/1700240523 стосуються тих самих обставин, що були вказані у первісному позові, а саме підприємницької діяльності позивача в період з 01.01.2023 по 31.12.2024 і визначення дотримання нею норм податкового законодавства.

Суд також враховує, що одночасно з позовом позивачем було подано документи, які стосувалися обставин здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 і на які покликається у заяві про зміну предмету позову позивач, що також вказує на відсутність інших обставин, які б обґрунтовували змінений предмет позову.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що змінюючи предмет позову, позивачем не змінювалися підстави, з яких він звернувся з позовом, а відповідно позивачем не було допущено порушення вимог ч.1 ст.47 КАС України.

Крім того, приймаючи до розгляду вказану заяву суд враховував процесуальну доцільність та необхідність забезпечення прийняття законного та обґрунтованого рішення за наслідками розгляду справи, що не було б забезпечено у разі розгляду вимог, які стосуються єдиного соціального внеску окремо від вимог, які стосуються визначення зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки в силу законодавчого регулювання вони є взаємопов`язані.

Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням зазначеного та беручи до уваги, що згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачем судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатила до бюджету судовий збір у розмірі 12112,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом (квитанція про сплату №9928-0337-8089-3930 від 17.10.2025). З урахуванням часткового задоволення позову понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на її користь у розмірі 12 087,78 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.06.2025 №11380/1700240523, №11379/1700240523, №11378/1700240523, №11383/1700240523, від 03.12.2025 №2/282/1700240523 та №2/285/1700240523, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №11126/1700240523 від 24.06.2025, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №11127/1700240523 від 24.06.2025, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №11125/1700240523 від 24.06.2025, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11128/1700240523 від 24.06.2025 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3586-1700 У від 15.09.2025.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області від 26.06.2025 №11377/1700240523, №11385/1700240523, №11384/1700240523 - відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 087,78 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Суддя У.М. Нор