Рішення № 140024675, 24.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Рівне№460/16535/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 16.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/16535/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №286 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 460/16535/25 визначено суддю Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №460/16535/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), та проживає у м. Сарни Рівненської області, яке було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. 15.05.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2025 №172650004087 йому відмовлено через непідтвердження станом на 01.01.1993 необхідного чотирирічного періоду проживання у відповідній зоні. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки поданими документами підтверджується необхідна тривалість проживання та наявність страхового стажу 25 років 2 місяці 17 днів, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати призначити пенсію з 15.05.2025.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 09.06.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , позивач народився у м. Сарни Рівненської області.

Відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач у 1982 році закінчив середню школу №4 м. Сарни, з 1980 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Військовий квиток виданий 09.11.1984 ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_4 , виданої 06.11.1984, у період з 14.08.1984 по 05.11.1984 позивач проходив навчання у навчальному пункті Сарненського заводу мостових технологічних конструкцій тресту «Мостобудіндустрія». Згідно із записом №3 трудової книжки у період з 13.11.1984 по 03.11.1986 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в лавах Радянської армії, що також підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.05.2021.

Судом встановлено, що за винятком періоду проходження строкової військової служби з 13.11.1984 по 03.11.1986 позивач пов`язує своє постійне місце проживання з м. Сарни Рівненської області.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, м. Сарни Рівненської області було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Як вбачається з довідки відділу ЦНАП Сарненської міської ради Рівненської області від 08.06.2021 №134, ОСОБА_1 був зареєстрований у м. Сарни Рівненської області з 11.11.1986 по 26.08.1987, з 16.03.1990 по 08.04.1996, з 13.06.1996 по 18.10.1996, з 18.10.1996 по 08.10.2001 та з 08.10.2001 по час видачі відповідної довідки.

Судом також встановлено, що у період з вересня 1987 року позивач навчався у Мінському енергетичному технікумі. Згідно з наданими матеріалами диплом про закінчення зазначеного навчального закладу виданий позивачу 28.02.1990. За твердженням позивача, навчальні заняття у технікумі фактично завершилися у червні 1989 року, після чого до лютого 1990 року тривали підготовка дипломної роботи та проходження переддипломної практики.

25.07.1989 ОСОБА_1 уклав шлюб, державна реєстрація якого проведена у м. Сарни, що підтверджується витягом №00052903792 від 08.08.2025. Позивач зазначає, що з червня 1989 року фактично повернувся до м. Сарни Рівненської області та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідки відділу ЦНАП Сарненської міської ради Рівненської області від 08.06.2021 №134, у відомостях про реєстрацію місця проживання позивача також наявна перерва з 08.04.1996 по 13.06.1996. Згідно з поясненнями позивача у цей період він із м. Сарни не виїжджав, а відсутність реєстрації була пов`язана зі зміною адреси проживання та сімейними обставинами.

Відповідно до відповіді ПАТ «Рівнеобленерго» від 03.09.2025 на адвокатський запит, ОСОБА_1 у період з 19.03.1990 по 19.05.1997 працював на посаді диспетчера ОДГ Сарненського району, при цьому його робоче місце протягом зазначеного періоду знаходилося у м. Сарни Рівненської області.

15.05.2025 ОСОБА_1 , досягнувши 58-річного віку, звернувся до відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр м. Сарни) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким прийнято рішення від 22.05.2025 №172650004087 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Як вбачається зі змісту рішення від 22.05.2025 №172650004087, підставою для відмови у призначенні пенсії визначено непідтвердження факту проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом не менше чотирьох років станом на 01.01.1993. Інших підстав для відмови у призначенні пенсії в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Водночас в оскаржуваному рішенні пенсійним органом визначено страховий стаж ОСОБА_1 тривалістю 25 років 2 місяці 17 днів та зазначено, що необхідний страховий стаж у разі наявності права на зниження пенсійного віку на п`ять років становить 23 роки.

Позивач вважає, що станом на 01.01.1993 документально підтвердженими є періоди його проживання у м. Сарни з 11.11.1986 по 26.08.1987, а також починаючи з липня 1989 року по 01.01.1993, та зазначає, що сукупна тривалість такого проживання станом на 01.01.1993 перевищує чотири роки. Також позивач посилається на те, що після 01.01.1993 продовжував проживати у м. Сарни, а загальний період його проживання на відповідній території до 01.01.2015 становить понад 26 років.

З урахуванням наведених обставин ОСОБА_1 не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2025 №172650004087 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною першою статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.03.2003 (далі Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV. Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Суд звертає увагу на те, що за змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки постійне проживання або робота в зоні гарантованого добровільного відселення протягом усього періоду з моменту аварії по 31 липня 1986 року не є обов`язковим; достатньо, що особа, яка звернулася за призначенням пенсії, постійно проживала або працювала у вказаній зоні певний час у період з моменту аварії (тобто, 26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 6 лютого 2018 року у справі №556/1153/17.

Обставини щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу та досягнення відповідного віку, не є спірними. Спір у даній справі виник виключно щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, зокрема станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №22-1).

Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (в редакції Постанови Пенсійного фонду №55-1 від 19.12.2023);

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Так, пунктом 2.22 цього розділу передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.

Підпунктом 6 пункту 2.6. розділу II Порядку №22-1 визначено, що при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються, зокрема документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС чи потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для призначення додаткової пенсії відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Відтак, механізм реалізації права, передбаченого законом, зокрема, щодо переліку документів, необхідних для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи чітко передбачений Порядком №22-1.

З аналізу наведених норм слідує, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи є, зокрема (1) документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування (зокрема, відповідна довідка) та (2) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів (пункт 4.2 розділу IV Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV Порядку №22-1).

Суд враховує, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років. Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Отже, право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII мають особи, які постійно проживали (працювали) у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років станом на 01.01.1993, що підтверджується документами про проживання, які видані органами місцевого самоврядування (зокрема, довідкою), як передбачено підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1.

Суд зауважуєна те, що для вирішення питання про наявність у особи права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку юридично значимими є, зокрема, обставини щодо тривалості її проживання або роботи на території відповідної зони радіоактивного забруднення, у тому числі наявність станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років такого проживання або роботи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 09.06.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією.

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , позивач народився у м. Сарни Рівненської області.

Відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_3 позивач у 1982 році закінчив середню школу №4 м. Сарни, а з 1980 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 у період з 14.08.1984 по 05.11.1984 позивач проходив навчання у навчальному пункті Сарненського заводу мостових технологічних конструкцій тресту «Мостобудіндустрія».

Водночас з 13.11.1984 по 03.11.1986 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу за межами Української РСР, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 , трудовій книжці серії НОМЕР_4 та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.05.2021.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, м. Сарни Рівненської області було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Як вбачається з довідки відділу ЦНАП Сарненської міської ради Рівненської області від 08.06.2021 №134, ОСОБА_1 був зареєстрований у м. Сарни, зокрема, з 11.11.1986 по 26.08.1987, з 16.03.1990 по 08.04.1996, з 13.06.1996 по 18.10.1996, з 18.10.1996 по 08.10.2001 та з 08.10.2001 по час видачі відповідної довідки.

Таким чином, безпосередньо після закінчення строкової військової служби та повернення до м. Сарни позивач з 11.11.1986 був зареєстрований та проживав на території, яка була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Матеріалами справи також підтверджується, що у період з вересня 1987 року позивач навчався у Мінському енергетичному технікумі. Диплом про закінчення зазначеного навчального закладу виданий 28.02.1990.

Разом з тим, як вбачається з наданих позивачем документів, 25.07.1989 ОСОБА_1 уклав шлюб, державна реєстрація якого проведена у м. Сарни Рівненської області, що підтверджується витягом №00052903792 від 08.08.2025.

Позивач зазначає, що фактично повернувся до м. Сарни у червні 1989 року та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені обставини узгоджуються із фактом державної реєстрації шлюбу позивача у м. Сарни 25.07.1989.

Крім того, відповідно до відповіді ПАТ «Рівнеобленерго» від 03.09.2025 ОСОБА_1 у період з 19.03.1990 по 19.05.1997 працював на посаді диспетчера ОДГ Сарненського району, при цьому його робоче місце протягом усього зазначеного періоду знаходилося у м. Сарни.

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують зв`язок позивача з м. Сарни як місцем його постійного проживання та роботи.

Суд звертає увагу, що сама по собі відсутність відомостей про реєстрацію місця проживання особи протягом окремого проміжку часу не може безумовно свідчити про відсутність фактичного проживання особи у відповідному населеному пункті, якщо таке проживання підтверджується сукупністю інших належних та допустимих доказів.

При цьому при вирішенні питання щодо наявності права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII оцінці підлягає не виключно формальна реєстрація місця проживання, а сукупність доказів, які підтверджують фактичне постійне проживання або роботу особи на території відповідної зони радіоактивного забруднення.

Як вбачається з матеріалів справи, документально підтвердженим є проживання позивача у м. Сарни з 11.11.1986 по 26.08.1987, тобто понад дев`ять місяців.

Поряд із цим, сукупністю наданих доказів підтверджується повернення позивача до м. Сарни не пізніше липня 1989 року та подальше його проживання у цьому населеному пункті. Зокрема, 25.07.1989 у м. Сарни зареєстровано шлюб позивача, а з 19.03.1990 його постійне місце роботи також знаходилося у м. Сарни.

Отже, періоди з 11.11.1986 по 26.08.1987 та з липня 1989 року по 01.01.1993 у сукупності перевищують чотири роки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожив на території зони посиленого радіоекологічного контролю більше чотирьох років, тобто виконав передбачену статтею 55 Закону №796-XII умову щодо мінімальної тривалості проживання на відповідній території.

Поряд із цим, суд враховує, що у 1994 році ОСОБА_1 . Рівненською обласною державною адміністрацією видано посвідчення серії НОМЕР_1 особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4).

Відповідно до положень статей 11, 14 Закону №796-XII, у редакції, яка регулювала відповідні правовідносини, до категорії 4 належали особи, які постійно проживали або постійно працювали чи постійно навчалися на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що станом на 01.01.1993 вони прожили, відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Таким чином, факт видачі компетентним органом державної влади позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 додатково узгоджується з іншими матеріалами справи щодо проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю протягом необхідного періоду.

Водночас суд наголошує, що посвідчення саме по собі не замінює необхідності дослідження конкретної тривалості проживання особи для цілей визначення розміру зниження пенсійного віку, однак наявність такого посвідчення у сукупності з іншими доказами не може бути залишена пенсійним органом поза увагою.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр м. Сарни) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким прийнято рішення від 22.05.2025 №172650004087 про відмову у призначенні пенсії.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії визначено непідтвердження факту проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.

Інших підстав, які б перешкоджали призначенню позивачу пенсії, рішення від 22.05.2025 №172650004087 не містить.

Водночас самим пенсійним органом в оскаржуваному рішенні встановлено страховий стаж позивача тривалістю 25 років 2 місяці 17 днів та визначено, що необхідний страховий стаж у разі наявності права на зниження пенсійного віку на п`ять років становить 23 роки.

Таким чином, наявний у ОСОБА_1 страховий стаж перевищує необхідну для призначення відповідної пенсії тривалість, а спір між сторонами фактично стосується виключно підтвердження необхідної тривалості проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.06.2022 у справі №380/7535/21, у якій предметом судової оцінки було застосування статті 55 Закону №796-XII до особи, яка проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

У вказаній постанові Верховний Суд виходив з того, що для правильного вирішення питання про розмір зниження пенсійного віку необхідно досліджувати загальну кількість років проживання та роботи особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Верховний Суд визнав необґрунтованим формальний підхід пенсійного органу до визначення відповідного періоду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким за підтвердженого перебування особи у відповідній зоні протягом 16 років 11 місяців 19 днів визнано право на зниження пенсійного віку на п`ять років.

Зазначений правовий підхід є застосовним і до спірних правовідносин, оскільки при визначенні розміру зниження пенсійного віку підлягає оцінці не лише період, необхідний для підтвердження відповідного статусу станом на 01.01.1993, а загальна тривалість проживання та роботи особи на відповідній території.

Як вбачається з матеріалів справи, після 01.01.1993 позивач продовжував проживати та працювати у м. Сарни. Відповідно до довідки відділу ЦНАП Сарненської міської ради від 08.06.2021 №134 його місце проживання зареєстроване у м. Сарни у періоди з 16.03.1990 по 08.04.1996, з 13.06.1996 по 18.10.1996, з 18.10.1996 по 08.10.2001 та з 08.10.2001 надалі.

Крім того, відповідно до відповіді ПАТ «Рівнеобленерго» від 03.09.2025 у період з 19.03.1990 по 19.05.1997 робоче місце позивача знаходилося у м. Сарни.

Стосовно перерви у реєстрації з 08.04.1996 по 13.06.1996 суд враховує, що матеріалами справи підтверджується продовження роботи позивача у цей час у м. Сарни. Тому сама лише відсутність реєстрації протягом указаного короткого періоду не спростовує інших доказів щодо його фактичного перебування та роботи на відповідній території.

Отже, матеріалами справи підтверджується не лише необхідний чотирирічний період проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993, а й значно більша загальна тривалість його проживання та роботи на цій території у подальшому.

За таких обставин ОСОБА_1 має право на максимальне передбачене статтею 55 Закону №796-XII зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб на п`ять років.

Суд відхиляє як необґрунтований висновок відповідача про непідтвердження проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом чотирьох років станом на 01.01.1993, оскільки такий висновок не відповідає сукупності досліджених судом доказів, зокрема відомостям військового квитка серії НОМЕР_3 , трудової книжки серії НОМЕР_4 , довідки відділу ЦНАП Сарненської міської ради від 08.06.2021 №134, витягу №00052903792 від 08.08.2025 про державну реєстрацію шлюбу та відомостям про подальше місце роботи позивача.

Поряд із цим, суд враховує, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 , виданого ще 09.06.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідачем не заперечується, доказів скасування чи визнання такого посвідчення недійсним матеріали справи не містять.

Таким чином, на час звернення до пенсійного органу 15.05.2025 ОСОБА_1 мав відповідний статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, необхідну тривалість проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, право на зниження пенсійного віку на п`ять років та страховий стаж тривалістю 25 років 2 місяці 17 днів, який перевищує необхідний для призначення відповідної пенсії страховий стаж у 23 роки.

Поряд із цим, суд зазначає, що при вирішенні питання про призначення пенсії орган Пенсійного фонду зобов`язаний надати належну оцінку всім поданим особою документам та встановити всі юридично значимі обставини, які впливають на виникнення права на пенсійне забезпечення, а не обмежуватися формальним аналізом окремих відомостей про реєстрацію місця проживання.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У спірних правовідносинах відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірності висновку про відсутність у ОСОБА_1 необхідного періоду проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю та не спростував відомостей, які містяться у наданих позивачем документах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2025 №172650004087 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII прийняте без належного врахування всіх юридично значимих обставин, не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень та порушує право позивача на пенсійне забезпечення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено всі юридично значимі обставини, необхідні для вирішення питання про право ОСОБА_1 на пенсію: його вік, страховий стаж, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, необхідну тривалість проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю та право на відповідне зниження пенсійного віку. При цьому єдина підстава, з якої відповідач відмовив у призначенні пенсії, за результатами судового розгляду визнана необґрунтованою.

За таких обставин повторне направлення заяви позивача на розгляд пенсійному органу не забезпечить повного та ефективного відновлення порушеного права, оскільки не існує інших юридично значимих обставин, які потребували б додаткового встановлення або оцінки відповідачем.

Зобов`язання відповідача призначити пенсію у цьому випадку не є втручанням суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки після встановлення наявності всіх визначених законом умов у пенсійного органу відсутня можливість обрати декілька правомірних варіантів поведінки він зобов`язаний прийняти рішення про призначення пенсії.

Щодо дати, з якої підлягає призначенню пенсія, судом встановлено, що із відповідною заявою ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України 15.05.2025.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та те, що право позивача на відповідний вид пенсійного забезпечення існувало на момент подання заяви, пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII підлягає призначенню ОСОБА_1 з 15.05.2025.

Таким чином, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2025 №172650004087 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, починаючи з 15.05.2025.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, а саме 1211,20 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 22.05.2025 № 172650004087 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 15.05.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (вул. Зодчих, 22,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21005, ЄДРПОУ/РНОКПП 13322403)

Суддя Н.В. Друзенко