Рішення № 140024622, 24.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 р. м. Рівне№460/11819/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК ЗАХІД про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК ЗАХІД до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТСК ЗАХІД звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у внесенні змін до електронних митних декларацій від 02.01.2026 № 26UA204150000007U0, від 22.01.2026 № 26UA204150000251U2, від 02.04.2026 № 26UA204150001734U0, оформленого листом від 15.06.2026 № 7.13-2/28-01/13/4369, та зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до митних декларацій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю ТСК ЗАХІД у внесенні змін до електронних митних декларацій від 02.01.2026 № 26UA204150000007U0, від 22.01.2026 № 26UA204150000251U2 та від 02.04.2026 № 26UA204150001734U0, оформлене листом від 15.06.2026 № 7.13-2/28-01/13/4369. Зобов`язано Рівненську митницю повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТСК ЗАХІД від 01.06.2026 № 1, № 2 та № 3 про внесення змін до зазначених електронних митних декларацій з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

У рішенні від 15.09.2026 суд зазначив, що позивач заявив про понесення витрат на професійну правничу допомогу та повідомив про подання доказів їх розміру у строки, встановлені КАС України. Оскільки на момент ухвалення рішення таких доказів матеріали справи не містили, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.

18.09.2026 представник позивача подав заяву про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» 50000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження заявлених витрат представником позивача подано Додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги № 20/01/26 від 20.01.2026, акт наданих послуг від 15.09.2026, рахунок-фактуру від 13.07.2026 № 13/07/26, виписку про рух коштів за рахунком Адвокатського бюро Олени Кононенко та платіжну інструкцію № 3085 від 13.07.2026.

23.09.2026 до суду надійшло клопотання Рівненської митниці про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому відповідач просив повністю відмовити у стягненні таких витрат. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що позивач до закінчення судового розгляду не надав доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та належного попереднього розрахунку їх розміру. На думку відповідача, заява про розподіл судових витрат подана з порушенням вимог частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки докази оплати послуг існували ще до ухвалення судового рішення, а поважних причин їх неподання раніше позивач не навів. Також відповідач вважає заявлену суму неспівмірною зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг. Зазначає, що справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не потребувала дослідження значної кількості нормативно-правових актів, а адвокатом підготовлено лише три процесуальні документи. Окремо відповідач стверджує, що письмове підтвердження про неподання іншого позову не є самостійним процесуальним документом, оскільки його зміст становить одну з обов`язкових вимог до позовної заяви, передбачених пунктом 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. На думку відповідача, відповідь на відзив фактично повторює доводи позовної заяви. З урахуванням наведеного Рівненська митниця заперечує проти покладення на неї витрат на професійну правничу допомогу в будь-якому розмірі.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи, що подана заява стосується лише питання про судові витрати, з огляду на норму ч. 3 ст. 252 КАС України, суд здійснює розгляд поданої заяви без повідомлення учасників справи.

Так, судом встановлено, що 20.01.2026 між Адвокатським бюро Олени Кононенко в особі керуючого партнера Кононенко Олени Сергіївни та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» укладено договір № 20/01/26 про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору Бюро прийняло доручення клієнта та взяло на себе зобов`язання надавати йому правову допомогу, зокрема шляхом надання усних і письмових консультацій, висновків, правової інформації та роз`яснень з правових питань; складання звернень, заяв, скарг, пропозицій, заперечень, пояснень та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів, у тому числі заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову, пояснень; представництва та захисту інтересів клієнта в органах державної влади та судах під час здійснення, зокрема, адміністративного судочинства, а також в органах Державної митної служби України.

Пунктом 2.2 договору визначено, що безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат - керуючий партнер Бюро Кононенко Олена Сергіївна, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 7038/10 від 19.10.2018.

Згідно з пунктом 2.3 договору визначений ним обсяг правової допомоги може бути змінений виключно за згодою сторін шляхом укладення додаткової письмової угоди.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, основним договором сторони визначили загальний предмет та види правової допомоги, тоді як конкретний розмір гонорару погодили визначати окремими додатковими угодами.

20.01.2026 сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги № 20/01/26.

Пунктом 1 Додаткової угоди передбачено, що вона визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги на підставі договору № 20/01/26.

Пунктом 2 Додаткової угоди сторони погодили вартість окремих видів правової допомоги. Зокрема, правовий аналіз товаросупровідних документів, що подаються до митного оформлення разом з митною декларацією, оцінено у 2500 грн; досудове оскарження рішень, дій та бездіяльності посадових осіб державних органів - 15 000 грн; підготовку та подання позову до суду першої інстанції та інших процесуальних документів, зокрема відповіді на відзив, - у 50 000 грн; підготовку та подання апеляційної скарги - 25 000 грн; підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу - 15 000 грн; підготовку та подання касаційної скарги - 25 000 грн.

Окремо сторонами визначено вартість представництва в одному судовому засіданні: в суді першої інстанції - 4000 грн, в суді апеляційної інстанції - 5000 грн, в суді касаційної інстанції - 6000 грн, а участь у судовому засіданні через систему відеоконференцзв`язку - 2000 грн. Вартість усної консультації визначена у розмірі 2000 грн за одну годину, письмової консультації - 500 грн за один аркуш, а підготовки заяв, клопотань, листів, пояснень та інших документів правового характеру - 500 грн за один аркуш.

Отже, сторони договору передбачили диференційовану систему визначення вартості різних видів правової допомоги, а щодо підготовки та подання позову до суду першої інстанції та пов`язаних із його розглядом процесуальних документів погодили фіксовану вартість у сумі 50 000 грн.

Пунктом 3.1 Додаткової угоди визначено, що оплата послуг з надання правової допомоги здійснюється у порядку стовідсоткової попередньої оплати протягом п`яти робочих днів після отримання клієнтом рахунку.

Пунктами 7.1-7.4 Додаткової угоди врегульовано порядок приймання-передачі наданої правової допомоги. Правова допомога вважається наданою після підписання сторонами акта приймання-передачі; в акті зазначаються зміст наданої правової допомоги та розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, якщо вони понесені, а також узгоджена сума гонорару. Клієнт зобов`язаний протягом п`яти днів з моменту отримання акта підписати його або надати письмові мотивовані заперечення щодо прийняття правової допомоги.

13.07.2026 Адвокатським бюро Олени Кононенко виставлено ТОВ «ТСК ЗАХІД» рахунок-фактуру № 13/07/26.

Із змісту рахунку встановлено, що він стосується правової допомоги за договором від 20.01.2026 № 20/01/26 щодо представництва інтересів ТОВ «ТСК ЗАХІД» у справі № 460/11819/26, а саме підготовки та подання позовної заяви про оскарження відмови Рівненської митниці у внесенні змін до трьох митних декларацій, письмового підтвердження, відповіді на відзив та інших процесуальних документів. Вартість цієї послуги визначена у сумі 50 000 грн без ПДВ.

Платіжною інструкцією № 3085 від 13.07.2026 підтверджено перерахування ТОВ «ТСК ЗАХІД» на рахунок Адвокатського бюро Олени Кононенко коштів у сумі 50 000 грн. У призначенні платежу зазначено: правнича допомога за договором про надання правової допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26, рахунок від 13.07.2026.

Відповідне зарахування коштів у сумі 50 000 грн 13.07.2026 підтверджується також зведеною банківською випискою з рахунку Адвокатського бюро Олени Кононенко.

Суд звертає увагу, що у самому рахунку його номер зазначено як № 13/07/26, тоді як у банківських документах у призначенні платежу міститься позначення № 13/07/26-1. Водночас така відмінність у позначенні номера рахунку не ставить під сумнів належність платежу до правничої допомоги, наданої в межах цієї справи, оскільки збігаються дата рахунку, сума платежу, сторони правовідносин, реквізити договору та призначення платежу.

15.09.2026 Адвокатським бюро Олени Кононенко та ТОВ «ТСК ЗАХІД» складено та підписано акт наданих послуг.

В акті зазначено, що на виконання договору про надання правової допомоги від 20.01.2026 № 20/01/26 адвокатом здійснено представництво інтересів ТОВ «ТСК ЗАХІД» у справі № 460/11819/26, а саме підготовлено та подано до Рівненського окружного адміністративного суду: позовну заяву про визнання протиправною оформленої листом від 15.06.2026 № 7.13-2/28-01/13/4369 відмови Рівненської митниці у внесенні змін до митних декларацій від 02.01.2026 № 26UA204150000007U0, від 22.01.2026 № 26UA204150000251U2 та від 02.04.2026 № 26UA204150001734U0; письмове підтвердження; відповідь на відзив.

У графі кількості послуг зазначено: підготовлено три документи з додатками. Загальна вартість послуг за актом становить 50 000 грн.

Також в акті сторони засвідчили, що послуги виконано якісно та у відповідний строк, клієнт претензій до адвоката не має, а акт є підставою для проведення взаєморозрахунків і платежів між сторонами.

Таким чином, подані позивачем документи послідовно та взаємопов`язано підтверджують існування договірних відносин між позивачем та Адвокатським бюро Олени Кононенко, погодження сторонами фіксованої вартості відповідного комплексу правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 50 000 грн, виставлення рахунку на цю суму, її фактичну сплату позивачем та прийняття клієнтом наданих адвокатом послуг без зауважень.

Крім того, до матеріалів подано документи на підтвердження права Кононенко Олени Сергіївни на заняття адвокатською діяльністю, зокрема свідоцтво № 7038/10 від 19.10.2018 та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, відповідно до якого адвокат здійснює адвокатську діяльність у формі Адвокатського бюро Олени Кононенко.

Дослідивши матеріали справи, зміст поданої заяви, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою зазначеної статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та/або значенням справи для сторони.

У разі недотримання зазначених вимог суд відповідно до частини шостої статті 134 КАС України може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Щодо дотримання позивачем порядку подання доказів судових витрат.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В ухвалі суду від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду роз`яснила застосування зазначених процесуальних норм у справах, які розглядаються без проведення судових дебатів. Визначальним є те, чи повідомила сторона суд до завершення розгляду справи про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та подання відповідних доказів. Можливість подати докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення не замінює обов`язку попередньо заявити про такі витрати.

Судом установлено, що в позовній заяві ТОВ «ТСК ЗАХІД» не обмежилося загальним проханням про розподіл судових витрат, а прямо зазначило про очікувані витрати на професійну правничу допомогу, необхідність додаткового визначення їх розміру та намір подати підтвердні докази у строки, передбачені частиною сьомою статті 139 КАС України. Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Отже ще до ухвалення рішення по суті спору позивач належним чином повідомив суд про намір отримати відшкодування відповідних витрат та подати докази на підтвердження їх розміру після ухвалення рішення.

Аналогічне прохання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач повторно виклав у відповіді на відзив від 23.07.2026.

Водночас суд враховує, що в позовній заяві позивач не зазначив конкретної очікуваної суми витрат на правничу допомогу, обмежившись визначенням їх виду та повідомленням про подальше уточнення розміру. Проте ця обставина сама собою не спростовує факту завчасного звернення з вимогою про розподіл таких витрат і не становить безумовної підстави для відмови в їх відшкодуванні.

Акт наданих послуг підписаний 15.09.2026, тобто в день ухвалення рішення по суті спору, та засвідчує остаточний обсяг виконаних адвокатом робіт. Заяву з підтвердними документами подано 18.09.2026, у межах установленого п`ятиденного строку.

Та обставина, що окремі документи, зокрема рахунок та платіжна інструкція, були оформлені до ухвалення судового рішення, не свідчить про відсутність підстав для подання остаточного комплекту доказів після завершення розгляду справи, враховуючи завчасне повідомлення позивача про відповідний намір та дату підписання акта наданих послуг.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність процесуальних підстав для вирішення заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо обґрунтованості та співмірності заявлених витрат.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність розміру таких витрат до предмета спору та значення справи для сторін, поведінку учасників процесу, а також інші обставини, визначені зазначеною нормою.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови визначаються договором про надання правничої допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформулювала висновок, відповідно до якого за умови встановлення сторонами договору фіксованого розміру гонорару відсутність у детальному описі робіт відомостей про кількість витраченого адвокатом часу сама собою не перешкоджає визначенню витрат на професійну правничу допомогу. Водночас розмір такого гонорару може оцінюватися на предмет співмірності зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та іншими істотними обставинами.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив, що факт оплати послуг адвоката в розмірі 50000 грн підтверджується платіжною інструкцією та банківською випискою. Зміст акта наданих послуг дає змогу встановити зв`язок відповідних витрат із розглядом цієї адміністративної справи.

Водночас сам факт оплати позивачем погодженої з адвокатом суми не означає обов`язкового покладення всієї цієї суми на відповідача. При визначенні розміру витрат, що підлягають компенсації, суд повинен оцінити їх необхідність, обґрунтованість і співмірність фактично виконаній адвокатом роботі.

Оцінюючи доводи відповідача про незначну складність справи, суд враховує, що предметом спору була правомірність відмови митного органу у внесенні змін до трьох електронних митних декларацій. Підготовка позову потребувала аналізу обставин відповідних митних оформлень, товаросупровідних документів, застосовного митного законодавства та формування правової позиції щодо заявленого способу захисту.

Крім того, відповідь на відзив не обмежувалася повторенням змісту позовної заяви, а містила додаткові пояснення та документи, зокрема лист іноземного контрагента, прайс-лист, сертифікати якості та фотографії упаковки товарів, що стосувалися спірних митних декларацій.

Тому твердження відповідача про суто формальний характер підготовленої відповіді на відзив не підтверджується її змістом.

Разом із тим суд погоджується з доводами відповідача про необхідність окремої оцінки письмового підтвердження щодо неподання іншого позову. Його підготовка зумовлена вимогами пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України та не потребувала самостійного правового аналізу, співмірного з підготовкою позовної заяви або відповіді на відзив.

Суд також враховує, що за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, суд визнав протиправною відмову митного органу та зобов`язав повторно розглянути заяви позивача, однак не задовольнив вимогу про безпосереднє внесення змін до митних декларацій.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому до складу витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не включаються витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на немайновий характер заявлених вимог, їх взаємозв`язок та фактичний результат вирішення спору, розподіл витрат не може ґрунтуватися виключно на арифметичному співвідношенні кількості задоволених і відхилених вимог.

Враховуючи характер спору, обсяг опрацьованих документів, кількість та зміст підготовлених адвокатом процесуальних документів, обсяг фактично наданої правничої допомоги, часткове задоволення позову та заперечення відповідача щодо співмірності заявлених витрат, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума 50000 грн є надмірною щодо обсягу виконаної роботи.

При цьому суд не ставить під сумнів право адвоката та клієнта самостійно визначати розмір гонорару за договором. Однак договірні зобов`язання між ними не є безумовною підставою для покладення всієї суми відповідних витрат на іншу сторону адміністративної справи.

Зважаючи на наведені обставини в їх сукупності, суд вважає обґрунтованим і співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суму 15000 грн.

Такий розмір компенсації враховує як фактичне надання позивачу правничої допомоги, так і необхідність дотримання розумного балансу між правом сторони на відшкодування понесених витрат та недопущенням покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря.

Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, суді дійшов висновку, що заява представника позивача про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню, а клопотання Рівненської митниці про повну відмову у стягненні витрат, відхиленню в частині, що суперечить установленому судом розміру компенсації.

Керуючись статтями 241-246, 252, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі № 460/11819/26 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000грн (п`ятнадцять тисяч гривень).

У задоволенні решти заяви, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ЗАХІД" (вул. Григорія Сковороди, буд.23, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33013, ЄДРПОУ/РНОКПП 39870614)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Т.О. Комшелюк