Рішення № 140024599, 24.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року м. Рівне№460/6338/26Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, за змістом якого просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.03.2026 №956120817213 «Про відмову у проведенні перерахунку пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії із зарахуванням до загального страхового стажу періоду її роботи з 28.11.1983 по 01.05.2020 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я в подвійному розмірі, що передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 06.03.2026, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період її роботи з 28.11.1983 по 01.05.2020 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV. Позивач зазначає, що відповідачем не зараховано період роботи з 28.11.1983 по 01.05.2020 до загального страхового в подвійному розмірі за роботу в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважає такі дії відповідача протиправними та просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 16.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як одержувач пенсії за віком що призначена їй на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон 1058-IV) з 05.09.2010.

06.03.2026 позивач звернулася до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу періоду її роботи з 28.11.1983 по 01.05.2020 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За результатами розгляду заяви відповідач 13.03.2026 прийняв рішення №956120817213 «Про відмову у проведенні перерахунку пенсії», в якому зазначив, що відповідно до постанови № 909 від 04.11.1993 зі змінами до переліку закладів і установ охорони здоров`я відділення гнійної хірургії не входять.

Відповідач листом від 20.02.2026 №1700-0202-8/14494 на адвокатський запит представника позивача повідомив, що відділення гнійної хірургії міської лікарні не відносяться до інфекційних відділень закладів охорони здоров`я. Зазначив, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV від 09.07.2003) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до записів трудової книжки позивача, Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 01.07.1977:

1. Запис №7 від 28.11.1983 прийнята на посаду палатної медсестри відділення гнійної хірургії в міську лікарню м. Рівне (наказ від 24.11.1983 №1326-к);

2. Запис №8 від 28.08.2018 центральну міську лікарню м. Рівне з 28.08.2018 р. реорганізовано шляхом перетворення та перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (рішення РМР від 16.08.2018 №4741, наказ від 28.08.2018 №70);

3. Запис №9 від 01.05.2020 звільнити з займаної посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ від 30.04.2020 №67к).

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За встановленими у п. 3 Порядку №637 правилами за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Факт роботи позивача, у період з 28.11.1983 по 01.05.2020 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я, підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 06.03.2026 №105/2-26, виданою КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради.

Відповідач в оскарженому рішенні стверджує, що відділення гнійної хірургії не відноситься до переліку закладів установ охорони здоров`я.

Суд оцінює критично та відхиляє такі доводи пенсійного органу з тих підстав, що згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, міська лікарня офіційно визначена як один із видів закладів охорони здоров`я, що входять до встановленого переліку. Зокрема, відповідно до пункту 1 додатка до цієї Постанови («Перелік закладів охорони здоров`я»), лікарні, у тому числі міські, віднесені до категорії лікувально-профілактичних закладів. Належність міської лікарні до закладів охорони здоров`я також підтверджується пунктом 2 самого Порядку, який встановлює, що зазначений перелік є підставою для визначення мережі установ, які забезпечують медичне обслуговування населення.

Згідно з матеріалами справи, судом встановлено, що відділення гнійної хірургії функціонує як структурний підрозділ Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (Рівненської міської лікарні).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби - це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Згідно з статтею 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №362 від 13.04.2016р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.05.2016 р. за №714/28844, затверджено Перелік інфекційних захворювань, які мають прогресивно/поступово охоплюватися епідеміологічним наглядом, згідно з яким до таких захворювань відносяться внутрішньо-лікарняні інфекції (пп.9 п.2).

Наказом Міністерства охорони здоров`я СРСР №654 від 13.12.1989 року «Про удосконалення системи обліку окремих інфекційних та паразитарних захворювань», чинний на час виникнення спірних правовідносин визначено, що внутрішньо-лікарняними (гнійно-септичними) інфекціями слід вважати захворювання з інфекційною етіологією, зараження яким відбулось в період знаходження, лікування, обстеження пацієнта в лікувальному - профілактичному закладі; у новонароджених та породіль - протягом місяця після виписки із акушерського стаціонару.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27 січня 2010 року №05.03-18-54/973 «інфекційний заклад (відділення)» є заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Відповідно до п. 2.9 додатку 3 «Перелік закладів (підрозділів) та посад, робота в (на) яких дає право на підвищення посадових окладів (ставок) у зв`язку зі шкідливими та важкими умовами праці» до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України 05.10.2005 № 308/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 жовтня 2005 року за № 1209/11489, робота в відділеннях (палати): для опікових хворих; для хворих з гострими отруєннями; гнійної хірургії усіх профілей для лікування хворих з хірургічними гнійними захворюваннями та ускладненнями; хірургічні усіх профілей, у яких при оперативних втручаннях постійно застосовується рентгенівська апаратура з візуальним контролем, лазерні установки; гемодіалізу, для лікування хворих із застосуванням методів гемодіалізу, гемосорбції, плазмофорезу та ультрафільтрації, проведення штучного кровообігу; для новонароджених та недоношених дітей; педіатричні, для новонароджених та недоношених дітей; неврологічні для хворих з порушенням мозкового кровообігу дає право на підвищення посадових окладів (ставок) у зв`язку зі шкідливими та важкими умовами праці.

Крім того, листом Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської ОДА від 11.11.2010 №01-18-06/1983 підтверджується, що гнійна хірургія, гнійно-септична хірургія та хірургічна інфекція є ідентичними назвами інфекційного відділення закладу охорони здоров`я, а структура госпіталізації хворих, суть праці, їх умови, ризик захворювання медичних працівників, що визначає їх право на пенсію за віком на пільгових умовах, від уточненої назви не міняються.

Листом Департаменту соціального захисту населення від 15.03.2013 №01-18-07/283, адресованого Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області на запит пенсійного органу від 13.03.2013 №1455/03 повідомлено, що згідно Списку №2, розділу 24 «Охорона здоров`я», позиції 24е, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри господині гнійних відділень, які безпосередньо обслуговують хворих. Наголошено на тому, що гнійне відділення це і гнійна хірургія, і гнійно-септична хірургія, і відділення хірургічної інфекції, тощо.

Таким чином, робота позивача на посаді палатної медсестри відділення гнійної хірургії КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (що є правонаступником Рівненської міської лікарні) з 28.11.1983 по 01.05.2020 року була пов`язана безпосередньо з обслуговування гнійно-септичних хворих, що відповідає роботі в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я.

Водночас, судом встановлено, що відповідач в листі від 20.02.2026 №1700-0202-8/14494 вказав, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Таким чином, як вважає відповідач, період роботи позивача з починаючи з 01.01.2004 зараховано до загального страхового стажу згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд оцінює критично та відхиляє такі доводи пенсійного органу з тих підстав, що 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відтак, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17, від 08 червня 2022 року у справі №510/1593/16-а у яких суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічні висновки відображені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

Тож, в системному аналізі чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду вбачається, що відповідач зобов`язаний був при обчисленні загального страхового стажу позивача враховувати період роботи, зокрема, з 28.11.1983 по 01.05.2020 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За наведених обставин, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 починаючи із 06.03.2026 пенсію за віком, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період її роботи з 28.11.1983 по 01.05.2020 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.03.2026 №956120817213 «Про відмову у проведенні перерахунку пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії із зарахуванням до загального страхового стажу періоду її роботи з 28.11.1983 по 01.05.2020 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я в подвійному розмірі, що передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком починаючи з 06.03.2026, зарахувавши до загального страхового стажу (з якого обчислюється пенсія) період її роботи з 28.11.1983 по 01.05.2020 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров`я в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 вересня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя У.М. Нор