Ухвала суду № 140024501, 23.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/6144/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бевзи В.І., розглянувши матеріали заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення суду у справі №440/6144/24, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 440/6144/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014 код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01 березня 2024 року із застосуванням обмеження максимальним розміром; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", із урахуванням проведених виплат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено.

20.08.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про повне виконання рішення суду, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просило прийняти звіт про виконання рішення суду від 26.06.2024 у справі № 440/6144/24.

Ухвалою суду від 20.08.2026 розгляд звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 440/6144/24 призначений судом у письмовому провадженні.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідач, стверджуючи про повне виконання рішення суду зазначив, що

Відповідач у звіті про виконання рішення суду зазначив, що На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 по справі №440/6144/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", із урахуванням проведених виплат. Доплата пенсії за рішенням суду нарахована позивачу з 01.03.2024 по 31.07.2024 у розмірі 53681,15 грн. Вказану заборгованість обліковано в Головному управлінні за номером справи та датою набрання рішення законної сили за порядковим №C2643940. З метою повного виконання рішення суду Головне управління звернулося до Пенсійного фонду України із запитом від 21.04.2025 №1600-0404-5/30834, в якому просимо розглянути питання виплати заборгованості пенсії, нарахованої на виконання рішення суду . У відповідь на вказаний запит, Пенсійний фонд України вказав, що нараховані на виконання рішень суду кошти підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Щодо виплати Головним управлінням боргів за рішеннями суду повідомляємо, що з вересня 2018 року по березень 2026 рік стан такої виплати повністю залежить від видатків Головного управління, запланованих за рахунок коштів Державного бюджету, кошти, які виділялися Державним бюджетом профінансовані в повному обсязі.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

При цьому за змістом норм частини п`ятої цієї ж статті, суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Аналізуючи наведені вище процесуальні норми у сукупності, Верховний Суд при розгляді звіту про виконання судового рішення (ухвала від 13.03.2025 у справі №640/16655/21), висловив позицію про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання зобов`язань у межах відповідної справи. Наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення є накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, а також можливість встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення чи зміна способу і порядку його виконання. Будь-якого альтернативного варіанту дій у такому випадку у суду немає.

Одночасно в іншій своїй ухвалі від 03.03.2025 у справі №160/5259/20 Верховний Суд зауважив, що за усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Накладення штрафу за невиконання судового рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності останнього за невиконання покладеного на нього зобов`язання. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Зокрема, перелік таких обставин при виконанні судового рішення, яке стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), визначений у частині п`ятій статті 382-3 КАС України, до яких віднесено відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Аналізуючи вищенаведене, Верховний Суд в ухвалі від 03.04.2025 у справі №560/1080/19 дійшов висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), судом має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Зокрема суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п`ятої 382-3 КАС України.

Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у наданому звіті про виконання судового рішення, а також дослідивши долучені до звіту копії документів сукупно з іншими матеріалами справи, суд встановив, що рішення суду у цій справі в частині перерахунку пенсії позивача виконане в розумний строк після набрання ним законної сили.

Водночас, як вже встановлено вище, відповідач не забезпечив виплату нарахованої заборгованості з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на зазначені цілі. При цьому така заборгованість облікована в органі Пенсійного фонду України за датою набрання рішенням суду законної сили, внесена до Реєстру, а до Пенсійного фонду України надіслано звернення про розгляд питання проведення виплат.

Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд, вкотре загалом погоджуючись з твердженням відповідача про фактичну неможливість здійснення виплати на користь позивача коштів у розмірі 83141,98 грн без отримання додаткових асигнувань з Державного бюджету України, зауважує, що сама по собі відсутність таких асигнувань не може бути підставою для висновку про відсутність у боржника обов`язку з проведення відповідних виплат та, як наслідок, констатації факту виконання ним судового рішення без здійснення виплати заборгованості.

Суд зазначає, що не можна вважати фактично виконаним рішення суду у цій справі шляхом здійснення виключно перерахунку пенсії та внесення заборгованості до реєстру судових рішень, адже порядок та спосіб, у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині.

Відповідач не довів повного та фактичного виконання рішення суду у даній справі, не надав доказів виплати на користь позивача належних йому коштів.

За наведених обставин, суд відмовляє у прийнятті звіту ГУПФ України в Полтавській області про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у даній справі та вважає за необхідне зобов`язати боржника подати до суду новий звіт про повне виконання рішення суду разом з доказами сплати заборгованості або неможливості її сплати.

При цьому суд враховує, що згідно з частиною третьою статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Отже, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 440/6144/24 у строк до трьох місяців з відповідними відомостями та підтверджуючими доказами щодо його виконання.

Поряд з цим, суд звертає увагу стягувача на те, що згідно з частиною дев`ятою статті 382-3 КАС України суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

З урахуванням наведеного, суд роз`яснює позивачу право звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з ГУПФ України в Полтавській області заборгованості у розмірі 53681,15 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 381-1 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 440/6144/24 - відмовити.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/6144/24 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 440/6144/24 у строк до трьох місяців з відповідними відомостями та підтверджуючими доказами щодо його виконання, згідно із мотивувальної частини цієї ухвали суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 440/6144/24 відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя В.І. Бевза