Рішення № 140023525, 17.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 рокусправа № 380/4259/20

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді за участю:Морської Галини Михайлівни секретаря судового засідання представника позивача представника відповідачаФінканін М.С. Косендюка Я.А. Холявки І.Я.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-АгроІнвест Трейд" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення., -

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «К-Агроінвест Трейд» (далі також позивач, ТОВ «К-Агроінвест Трейд», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також відповідач, ГУ ДПС у Львівській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2020 року №0001730507, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 31 942 524,79 грн (за основним зобов`язанням 25 554 019,83 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 388 504,96 грн).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 позов задоволено в повному обсязі.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 01.02.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнив частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного перегляду справи Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 12 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позов задовольнив.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2026 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі №380/4259/20 скасовано, справу №380/4259/20 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.03.2026 головуючою суддею визначено суддю Морську Галину Михайлівну.

Ухвалою від 06.03.2026 позовну заяву прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання на 30.03.2026

Ухвалою від 20.04.2026 закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 04.05.2026.

Ухвалами від 04.05.2026, 03.06.2026, 17.06.2026, 22.07.2026, 10.08.2026 у судових засіданнях оголошену перерви.

У судовому засіданні 07.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 17.09.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушений порядок проведення перевірки, а саме: відсутні підстави для надіслання запитів про надання інформації, наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «К-Агроінвест Трейд» не відповідав вимогам законодавства, оскільки у ньому не зазначено фактичної підстави для проведення перевірки; крім того, інспектор прийшов на перевірку не за місцезнаходженням платника податку чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка, що суперечить вимогам підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України. Зазначає, що реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами спростовується належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення фінансово-господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися, реальність на повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів таких господарських операцій. Відтак, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що у запитах податкового органу чітко окреслені обставини, які вказували на можливу безтоварність господарських операцій позивача із описаними контрагентами і які могли бути спростовані позивачем шляхом надання пояснень та їх документального підтвердження. Щодо аргументу позивача стосовно проведення перевірки не за місцезнаходженням позивача (м. Львів, вул. Котляревського, 39/2) висловлюється, що в рамках організації проведення перевірки інспектором з`ясовано, що вся документація щодо діяльності підприємства знаходиться саме за цією адресою. Посилаючись на позицію Верховного Суду стверджує, що сама по собі обставина проведення перевірки не за юридичною адресою платника податків не може розглядатися як підстава для визнання її незаконною, якщо перевірка здійснювалась за місцем фактичної діяльності суб`єкта господарювання, а також відсутні докази того, що це порушило права платника податків або вплинуло на результати перевірки

Окрім цього, зазначає, що під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «К-Агроінвест Трейд» надало документи, які містять суттєві недоліки та не відповідають вимогам до первинних документів. Зокрема, видаткові накладні, оформлені при реалізації товару на адресу ТОВ «Адаман Голд», ТОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Астра Старвей», ТОВ «Вектортрейд», ТОВ «Свенс ЛТД», ТОВ «Київ Агробест», ТОВ «Агросегмент» та ТОВ «Брамтекс», не містять обов`язкових реквізитів, зокрема даних про посадових осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, місце складання документів, відомостей про особу, яка отримала товар, а також відсутні дата і номер довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей . Аналогічні недоліки встановлено і в товарно-транспортних накладних. У таких документах відсутні обов`язкові реквізити, зокрема дані про транспортні засоби (марка, модель, тип), причепи або напівпричепи, відомості про відповідальних осіб вантажоодержувача, а також дата і номер довіреності. Окрім цього, у ТТН, оформлених щодо операцій із ТОВ «Свенс ЛТД» та ТОВ «Акротрейд Груп», також не зазначено адресу пункту розвантаження. Крім того, встановлено, що Товариство здійснювало одночасне оформлення товарно-транспортних накладних із використанням одних і тих самих транспортних засобів, перевізників та водіїв для різних контрагентів, що ставить під сумнів реальність здійснення відповідних перевезень . Під час перевірки не було надано, а серед вилучених документів не виявлено оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» у частині взаєморозрахунків із зазначеними контрагентами, що також унеможливлює підтвердження реальності господарських операцій . Згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок» встановлено, що відповідні контрагенти не відображали у своїй податковій звітності взаємовідносини із ТОВ «К-Агроінвест Трейд». Крім того, зазначені суб`єкти господарювання здійснювали реєстрацію податкових накладних на реалізацію курячої продукції для підприємств, щодо яких встановлено обрив ланцюгів постачання та неможливість використання такого товару у господарській діяльності . Також встановлено, що у вказаних контрагентів відсутні необхідні матеріальні, трудові ресурси, виробничі потужності, складські приміщення, зокрема обладнані холодильні камери для зберігання продукції з обмеженим строком придатності, що свідчить про неможливість здійснення ними відповідної господарської діяльності . Окремо слід зазначити, що реалізація товару здійснювалась у тому самому асортименті, обсягах та за тією ж ціною, що і його придбання, що свідчить про відсутність економічної доцільності та ділової мети таких операцій .

У судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступні обставини.

16 вересня 2019 року відповідачем прийнятий наказ №323 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «К-Агроінвест Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин із контрагентами - покупцями ТОВ «Адаман Голд» за період жовтень - листопад 2018 року, ТОВ Сінтра Голд» за період липень - серпень 2018 року, ТОВ «Астра Старвей» за період серпень 2018 року, вересень - жовтень 2018 року, ТОВ «Вектортрейд» за період травень, липень 2018 року, ТОВ «Київагробест» за період 2018-2019 роки, ТОВ «Свенс ЛТД» (попередня назва ТОВ «Фактор Прайм») за період січень 2018 року, ТОВ «Акротрейд Груп» (попередня назва ТОВ «Агросегмент») за період квітень 2018 року та ТОВ «Брамтекс» (попередня назва ТОВ «Буролайт» за період січень - березень 2018 року та їх відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2019 року.

Результати перевірки оформлені актом від 24 січня 2020 року №51/05.7/39266874.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту З розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 25554019,83 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 23526264,94 грн та за 1 квартал 2019 року - 1955754,89 грн, за 3 квартал 2019 року - 72000 грн.

На підставі акта перевірки 20 лютого 2020 року контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0001730507, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 31 942 524,79 грн, з яких за основним зобов`язанням 25 554 019,83 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 388 504,96 грн.

17 березня 2020 року позивачем подано скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення, яка залишена без задоволення рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 15 травня 2020 року.

Не погодившись із ППР, позивач звернувся до суду.

Аргументи позивача щодо підстав скасування спірного ППР стосуються двох обставин:

- порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки;

- неправильної оцінки обставин господарської діяльності позивача.

Щодо дотримання податковим органом порядку призначення перевірки, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як встановлено судом вище спірна документальна позапланова виїзна перевірка проведена на підставі наказу відповідача від 16 вересня 2019 року №323 відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Призначенню перевірки передувало надіслання податковим органом позивачу запитів про надання інформації та її підтвердження.

Із матеріалів справи слідує, що запитом від 15.05.2019 №25208/10/14.6-14 відповідач витребував інформацію щодо взаємовідносин із ТОВ «Свенс ЛТД» (попередня назва ТОВ «Фактор Прайм») за січень 2018 року, ТОВ «Акротрейд Груп» ( попередня назва ТОВ «Агросегмент») за квітень 2018 року та ТОВ «Брамтекс» ( попередня назва ТОВ «Буролайт») за період січеньберезень 2018 року.

У відповідь на даний запит позивач надав відповідь вих. №40 від 31.05.2019, з якої слідує, що були надані документи по вказаним контрагентам (оборотно-сальдові відомості, видаткові накладні, ТТН, звіти про дебетові і кредитові операції та ін.). При цьому відповідачем будь-яких зауважень чи повторних запитів з приводу недостатності надання документів на вказаний запит до позивача не адресувалось і такі в матеріалах справи відсутні.

У подальшому відповідачем надіслано інший запит від 24.07.2019 №36738/10/14.6-09 про надання документів по інших п`яти контрагентах (ТОВ АДАМАН ГОЛД, ТОВ СІНТРА ГОЛД, ТОВ АСТРА СТАРВЕЙ, ТОВ ВЕКТОРТРЕЙД, ТОВ АГРОІНВЕСТ), тобто який не стосувався первинного запиту (від 15.05.2019), а стосувався надання інформації щодо інших суб`єктів господарської діяльності.

На даний запит позивачем також було надано відповідь вих. №62 від 16 серпня 2019 року, з якої слідує, що 25 липня 2019 року вилучено оригінали документів фінансово-господарської діяльності, комп`ютерну техніку, інші носії інформації до запитування згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/35452/19-к.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Із аналізу наведених правових норм слідує, що з метою виконання покладених на контролюючі органи функцій податковий орган наділений правом надіслання платникам податків запитів з метою отримання необхідної інформації.

Обґрунтовуючи наявність підстав для скерування запитів, податковим органом долучено до матеріалів справи листи Слідчого управлінням ГУ ДФС у Львівській області:

- від 16 квітня 2019 року №42/23.03-13 щодо господарських відносин позивача із його контрагентами ТОВ «Свенс ЛТД» (попередня назва ТОВ «Фактор Прайм»), ТОВ «Акротрейд Груп» ( попередня назва ТОВ «Агросегмент») та ТОВ «Брамтекс» ( попередня назва ТОВ «Буролайт») протягом 2018 року;

- від 25 червня 2019 року №83/23.03-13;

- від 22 липня 2019 року №108/23.04-13 щодо господарських відносин позивача із його контрагентами ТОВ «Адаман Голд», ТОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Астра Старвей», ТОВ «Вектортрейд», а також ТОВ «Київ Агробест» протягом 2018 року,

де вказано, що службові особи ТОВ К-Агроінвест Трейд без реального виконання господарських операцій, оформляли для суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності видаткові накладні про продаж м`яса бройлера і субпродуктів та отримували на банківські рахунки кошти.

Також підставою для надіслання запитів була проаналізована ГУ ДПС у Львівській області податкова інформація (листи слідчого управління) сукупність відомостей і даних за матеріалами слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області, внесених до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №32018140000000044 від 18 квітня 2018 року відповідно до ч.3 ст. 212 КК України, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, посилання на яке також міститься у наведених вище листах Слідчого управлінням ГУ ДФС у Львівській області.

Відтак судом встановлено, що станом на дати надіслання запитів 15 травня та 24 липня 2019 року у податкового органу була наявна інформація про можливе порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для звернення до нього із відповідними запитами.

Відтак суд вважає дії податкового органу щодо надіслання позивачу запитів законними та правомірними.

Як вже зазначалось вище, пунктом 78.1 статті 78 ПК України встановлені підстави для проведення документальних позапланових перевірок, серед яких наявна така підстава, як отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (підпункт 78.1.1).

Досліджений судом наказ ГУ ДПС у Львівській області №323 від 16 вересня 2019 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ К-Агроінвест Трейд містить покликання на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, однак в ньому відсутні відомості про фактичні (конкретні) обставини, які стали підставою для проведення перевірки.

Так резолютивна частина наказу викладена наступним чином: Провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ К-Агроінвест Трейд (код ЄДРПОУ 39266874) з 16 вересня 2019 року тривалістю п`ять робочих днів. Перевірку провести з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин із контрагентами покупцями ТОВ Адаман Голд (код ЄДРПОУ 42236944) за період жовтень - листопад 2018 року, ТОВ Сінтра Голд (код ЄДРПОУ 41849618) за період липень - серпень 2018 року, ТОВ Астра Старвей (код ЄДРПОУ 41932868) за період серпень 2018 року, вересень - жовтень 2018 року, ТОВ Вектортрейд (код ЄДРПОУ 41927769) за період травень, липень 2018 року, ТОВ Київагробест (код ЄДРПОУ 35011770) за період 2018-2019 роки, ТОВ Свенс ЛТД (код ЄДРПОУ 41262219) (попередня назва ТОВ Фактор Прайм) за період січень 2018 року, ТОВ Акротрейд Груп (код ЄДРПОУ 41715770) (попередня назва ТОВ Агросегмент) за період квітень 2018 року та ТОВ Брамтекс (код ЄДРПОУ 39994585) (попередня назва ТОВ Буролайт за період січень - березень 2018 року та їх відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2019 року.

Так, надаючи оцінку правомірності наказу про призначення перевірки позивача від 16.09.2019 Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 зазначив: «…Колегія суддів вважає, що висновок судів про те, що документальна позапланова перевірка з підстав, передбачених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, повинна містити відомості чи хоча б покликання на те, що податковим органом отримано податкову інформацію про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, не заслуговують на увагу, оскільки аналіз підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту…».

Суд зауважує, що оцінка отриманих від платника пояснень та їх документальні підтвердження у відповідь на запит податкового органу та встановлення їх повноти і достатності належать до виключних повноважень податкового органу.

Із матеріалів справи слідує, що податковий орган отримав від позивача у відповідь на запит від 15.05.2019 пояснення та документи, що стосуються господарських відносин позивача із трьома контрагентами, які визнав недостатніми та відповідь на запит від 24.07.2019 щодо неможливості надання пояснень та документів, що стосуються господарських відносин позивача із п`ятьма іншими контрагентами, через вилучення документів, та прийшов до висновку про призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд вважає, що наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 16.09.2019 року №323 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача є законним та правомірним.

Щодо дотримання податковим органом порядку проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Спірним у цій справі є також проведення перевірки не за місцезнаходженням позивача (80630, Львівська область, Бродівський район, с. Заболотці, вул. Містки, буд 1 А), а за іншою адресою (м. Львів, вул. Котляревського, 39/2).

Так Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 із приводу цього зазначив: «… Висновок щодо незаконності перевірки ініційованої на підставі спірного наказу суди також пов`язували із фактом її проведення не за місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «К-Агроінвест Трейд» стверджуючи про відсутність підстав та обґрунтованих пояснень зі сторони відповідача щодо її проведення за адресою м. Львів, вул. Котляревського, 39/2.

Суди відхилили доводи контролюючого органу, що вся документація щодо діяльності підприємства знаходиться саме за цією адресою. Така інформація стала відома інспектору зі змісту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 липня 2019 року №757/35452/19, де зазначено наступне: «Досудовим розслідуванням встановлено, що з метою ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «К-Агроінвест Трейд», група осіб використовує приміщення, які знаходяться за наступною адресою: м. Львів, вул. Котляревського, 39. За вказаною адресою зберігаються первинні фінансово-господарські документи ТОВ «К-Агроінвест Трейд», інших суб`єктів підприємництва та СГД, що мають ознаки фіктивності та задіяні в схемах по ухиленню від сплати податків, печатки, грошові кошти, одержані злочинним шляхом, комп`ютерну техніку, інші носії інформації та речі, які є знаряддями кримінального правопорушення».

Колегія суддів вважає помилковими висновок судів про те, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що його посадові особи з`являлись за місцем знаходження позивача, а відповідні накази вручались саме в день їх складення, оскільки посадовими особами податкового органу складено акт про неможливість вручення від 17 січня 2020 року №90/05.7/39266874, однак суди відхили цей доказ, не обґрунтувавши причини його відхилення… ».

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПКУ документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Із матеріалів справи слідує, що місцезнаходженням позивача є адреса: 80630, Львівська область, Бродівський район, с. Заболотці, вул. Містки, буд 1 А.

Зазначена адреса також вказана на першій сторінці акту перевірки як місце його складання та відображена у п. 2.3.3 акту перевірки як місцезнаходження платника податків.

Разом із тим, як стверджує позивач та підтвердив ревізор ОСОБА_1 , допитаний судом як свідок, останній жодного разу не прибував за вказаною адресою місцезнаходження позивача - Львівська область, Бродівський район, с. Заболотці, вул. Містки, буд 1 А.

Директору ТзОВ «К-Агроінвест Трейд» ОСОБА_2 16.09.2019 було вручено копію наказу ГУ ДПС у Львівській області від 16.09.2019 №323, а також направлення №361 на право проведення перевірки особисто під підпис за адресою: м. Львів, вул. Котляревського, 39/2.

Обґрунтовуючи вихід на перевірку саме за цією адресою відповідач зазначає наступне: «…в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2019 у справі №757/35452/19 встановлено, що для ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «К-Агроінвест Трейд» використовувались приміщення за адресою: м. Львів, вул. Котляревського, 39, де, зокрема, зберігались первинні документи, комп`ютерна техніка та інші носії інформації. Ці обставини також підтверджуються протоколом обшуку від 25.07.2019, згідно з яким слідчі дії проводилися саме за вказаною адресою…».

Із приводу цього суд зазначає, що матеріали справи містять договір оренди квартири № 2, укладений позивачем із фізичною особою ОСОБА_3 від 01.06.2018 , відповідно до якого строк дії договору закінчується 01.06.2019 із правом автоматичної пролонгації (т. 6 а.с. 43-44).

Додатком 2 від 31.08.2019 до договору від 06.06.2018 № 2 сторони домовились розірвати договір оренди з 31.08.2019 (т. 6 а.с. 45).

Додатком 3 від 31.08.2019 до договору від 06.06.2018 № 2 сторони підписали акт приймання-передачі квартири (т. 6 а.с. 46).

Відтак приміщення за адресою : м. Львів, вул. Котляревського, 39/2 НЕ є місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності.

Проте, незаперечним є факт вручення керівнику позивача копій наказу та направлення на проведення перевірки та скерування директором позивача податковому органу листа від 16.09.2026 № 66, у якому зазначено: «…На ваш наказ № 323 від 16 вересня 2019 року повідомляємо про неможливість надання документів (інформації та їх документальних підтверджень), оскільки 25 липня 2019 року прокурором Генеральної прокуратури України Саргсян А.Г. вилучено оригінали документів фінансово-господарської діяльності, комп`ютерну техніку… » (т. 1 а.с. 181).

У зв`язку з цим ревізором ГУ ДПС у Львівській області Кулькевичем О.А. складений акт про неможливість проведення перевірки від 16.09.2019 №13/13-01-05 07/39266874. Відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України, на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 17.09.2019 №340 строки проведення перевірки було перенесено з 17.09.2019 до моменту отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них.

Копію наказу ГУ ДПС у Львівській області від 17.09.2019 №340 «Про перенесення терміну проведення перевірки» вручено головному бухгалтеру ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» ОСОБА_4 17.09.2019 (т. 8, а.с. 86).

ГУ ДПС у Львівській області надісланий лист від 16.09.2019 №334/9/13-01-05-07-14 на адресу Генеральної прокуратури України щодо надання копій документів, які були вилучені у ТзОВ "К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД" або забезпечення доступ до перевірки таких документів (т. 8, а.с. 85).

Згідно відповіді Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 №17/1/4-37048-17 (вх. №2554/9 від 22.10.2019) прокурором Саргасяном А.Г. надано 24.10.2019 доступ до вилучених документів у ТзОВ "К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД" в межах кримінального провадження №42017000000004299 від 17.11.2017 (т. 8, а.с. 87).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській області від 23.10.2019 №1399 поновлено терміни проведення перевірки ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» з 24.10.2019, копію якого 29.10.2019 вручено особисто уповноваженій особі ТзОВ «К АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» Косендюку Я.А. (т. 8, а.с. 84).

28.10.2019 ГУ ДПС у Львівській області складений акт про неможливість подальшого проведення перевірки №330/05.7/39266874 та відповідно до п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 28.10.2019 №1500 перенесено терміни проведення перевірки ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» з 29.10.2019 до дати отримання копій всіх вилучених документів або забезпечення доступу до них (т. 8, а.с. 82-83).

Копія наказу вручена особисто уповноваженій особі ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» Косендюку Я.А. 29.10.2019 року. На копії наказу представник ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» зазначив: «…при проведенні перевірки просимо забезпечити можливість участі уповноваженого представника ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД»…».

Тобто наказ про поновлення перевірки від 23.10.2019 №1399 та наказ про зупинення перевірки від 28.10.2019 №1500 вручені представнику ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» в один день - 29.10.2019, після повторного зупинення перевірки, тобто позивач не був повідомлений про поновлення перевірки 23.10.2029 у належний спосіб.

Відсутні також докази надіслання таких документів позивачу поштою 23.10.2019 або акту про неможливість їх вручення за місцезнаходженням підприємства.

У подальшому ГУ ДПС у Львівській області надіслано лист від 28.10.2019 №62/05.7-14 на адресу СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області щодо надання копій документів, які були вилучені у ТзОВ "К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД" або забезпечення доступ до перевірки таких документів (т. 8, а.с. 81-82).

Згідно листа СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області від 15.01.2020 №120/23.03-13 старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС Городецьким Юрієм 17.01.2020 надано доступ до вилучених документів у ТзОВ "К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД" в межах кримінального провадження №32018140000000044 від 17.11.2017 та відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській області від 17.01.2020 №413 поновлено терміни проведення перевірки ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» з 17.01.2019 (т. 8, а.с. 80-81).

На ст. 3 акту перевірки зазначено, що з метою поінформування позивача про поновлення перевірки «… Здійснено виїзд на адресу офісу ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» м. Львів, вул. Котляревського, 39/2 з метою вручення копії наказу. У зв`язку із відсутністю керівника підприємства Семена І.Л. за місцезнаходженням та відмови в отриманні головного бухгалтера Турківської Г.П., не вдалось вручити посадовим особам підприємства, про що складено акт неможливості вручення від 17.01.2020 №90/05.7/39266874…».

Надалі наказ був направлений 18.01.2020 засобами поштового зв`язку на офіційну адресу товариства вул. Містки, буд. 1А, с. Заболотці, Золочівський р-н, Львівська обл., 80630.

Як встановлено судом адреса м. Львів, вул. Котляревського, 39/2 не є ні місцезнаходженням позивача, ні місцем розташування його майна, відтак там не знаходились посадові особи підприємства, що унеможливлювало вручення наказу ГУ ДПС у Львівській області від 17.01.2020 №413.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ревізор ОСОБА_1 суду пояснив, що не пам`ятає куди приходив для вручення наказу від 17.01.2020 №413, яким поновлено терміни проведення перевірки, проте зазначив, що за адресою ТОВ вул. Містки, буд. 1А, с. Заболотці, Золочівський р-н, Львівська обл., 80630 жодного разу не приходив та будь-яких документів там не отримував, а досліджував документи, доступ до яких наданий слідчими органами.

Відповідно до п. 85.9. ст. 85 ПКУ у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 із приводу цього зазначив: «…Колегія суддів погоджується з висновком судів про право платника податків посилатися на порушення контролюючого органу, які були вчинені під час проведення перевірки, й ці порушення у разі їх істотності можуть бути причиною визнання податкового повідомлення-рішення незаконним.

Натомість вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій тощо), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлені обставини щодо відображення тих чи інших господарських операцій в податковому обліку тощо.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, обставинами які підлягають доказуванню у таких категоріях справ є причинно-наслідковий зв`язок між процедурними порушеннями допущеними контролюючим органом (на переконання платника податків) під час проведення перевірки та висновків сформованих за результатом такої перевірки.

Отже, дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, на думку колегії суддів, таке порушення може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення, про що чітко зазначалось у постанові Верховного Суду, якою дану справу направлено на новий розгляд, у тому числі з метою дослідження даної обставини.

Утім, зі змісту установлених судами фактичних обставин справи та зроблених ними висновків не вбачається, яким чином проведення перевірки за адресою фактичного місцезнаходження Товариства (що не заперечувалось позивачем у цьому спорі) порушило права платника податку, та яких саме негативних наслідків він зазнав через такий перебіг подій…».

Отже, судом встановлено, що жоден наказ про поновлення перевірки не був належним чином вручений позивачу, оскільки:

- адреса м. Львів, вул. Котляревського, 39/2 на момент прийняття наказів про поновлення перевірки (28.10.2019 та 17.01.2020) не була ні місцезнаходженням позивача, ні місцем розташування його майна, відтак необгрунтованими є підстави для виходу ревізора за цією адресою та складання акту про неможливість вручення від 17.01.2020, який відповідач за час розгляду цієї справи із 2020 року так і не долучив до матеріалів справи, чим позбавив суд можливості його дослідити;

- факт неприбуття ревізора за адресою місцезнаходження позивача вул. Містки, буд. 1А, с. Заболотці, Золочівський р-н, Львівська обл. ним самим не заперечується, незважаючи на те, що запити про надання інформації, що передували перевірці, були надіслані податковим органом саме на вказану офіційну адресу підприємства.

Відтак, судом встановлено, що ревізор приступив до проведення перевірки без повідомлення платника податків про її відновлення, незважаючи на те, що на копіях наказів податкового органу, які вручались позивачу 29.10.2019 представник ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД» зазначив: «…при проведенні перевірки просимо забезпечити можливість участі уповноваженого представника ТзОВ «К-АГРОІНВЕСТ ТРЕЙД»…».

Досліджуючи яким чином проведення перевірки за не за адресою місцезнаходження Товариства (що встановлено судом) порушило права платника податку, та яких саме негативних наслідків він зазнав через такий перебіг подій, суд зауважує, що позивач був позбавлений можливості: бути присутнім під час проведення перевірки, реалізувати дані права в частині надання відповідних документів (окрім вилучених відносно п`яти контрагентів, а не відносно інших, які були предметом перевірки), заявлення експертизи під час проведення перевірки, надання документів з приводу трьох контрагентів, документи щодо яких не були вилучені, а саме ТОВ СВЕНС ЛТД (поп. назва ФАКТОР ПРАЙМ), ТОВ АКРОТРЕЙД ГРУП (поп. назва ТОВ АГРОСЕГМЕНТ) та ТОВ БРАМТЕКС (поп. назва ТОВ БУРОЛАЙТ), надання документів з приводу походження реалізованого позивачем товару; надання доказів, які засвідчують зміну розміру активів позивача внаслідок вчинення господарських операцій; надання документів, які свідчать про перевезення товару перевізниками, надання усних і письмових пояснень в ході проведення перевірки та внесення зауважень до акту перевірки.

Суд також враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (постанови від 11.08.2026 року у справі № 320/46652/23, від 17.06.2026 по справі №400/3622/24, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 та Верховним Судом, зокрема у постановах від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі №826/20146/15) а також якщо зміна місця проведення перевірки відбулася безпідставно, без згоди на це платника податків та без забезпечення йому права на участь у проведенні такої перевірки, то така може бути визнана протиправною (постанова від 25 листопада 2021 року у справі № 440/1961/19).

Щодо встановлених відповідачем порушень під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Дослідивши взаємовідносини позивача з ТзОВ «Адаман Голд», ТзОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Астра Старвей», ТОВ «Вектортрейд», ТОВ «Київ Агробест», ТОВ «Свенс ЛТД», ТОВ «Акротрейд Груп», ТОВ «Брамтекс» суд встановив наступне.

ТзОВ «К-АгроІнвест Трейд» за період з 01.01.2018 року по 30.06.2019 року здійснило реалізацію продукції, а саме, тушка курчат бройлера 1 та 2 категорії, охолоджена, печінка куряча, серце куряче, голови курячі, шлунки курячі, шия куряча на користь вказаних вище контрагентів.

На підтвердження здійснення господарських операцій купівлі-продажу (поставки) між ТзОВ «К-АгроІнвест Трейд» та його контрагентами були складені: договір; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні. Вказані документи досліджені податковим органом та відображені у акті перевірки.

При цьому, відповідач в ході проведення перевірки встановив, що кошти за реалізований контрагентам товар, поступили на рахунок ТзОВ «К-АгроІнвест Трейд» в повному обсязі.

Вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТзОВ «Адаман Голд», ТзОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Астра Старвей», ТОВ «Вектортрейд», ТОВ «Київ Агробест», ТОВ «Свенс ЛТД», ТОВ «Акротрейд Груп», ТОВ «Брамтекс» полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентами фактично не відбувались.

Такі висновки відповідачем прийняті на підставі інформації з інформаційних систем податкового органу та узагальненої податкової інформації відносно контрагентів позивача, відповідно до якої у ТзОВ «Сінтра Голд», ТзОВ «Адаман Голд», ТОВ «Київ Агробест», ТОВ «Свенс ЛТД», ТОВ «Брамтекс» відсутні основні засоби та достатня кількість трудових ресурсів, наявність яких може забезпечити виконання зобов`язань за вказаними договорами.

Окрім того, відповідач зазначив, що такі господарські операції не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети), оскільки придбані товари були реалізовані ТОВ «Астра Старвей», ТОВ «Вектортрейд», ТОВ «Акротрейд Груп» за тією ж ціною, що й придбавалися.

Податковим органом не заперечується факт наявності первинних документів, що підтверджують господарські операції. Відповідач вважає, що оскільки видаткові накладні та товаро-транспортні накладні містять неточності, то такі не відображають реальний рух активів між учасниками господарської операції. Контрагентами позивача не надано довіреності на отримання товару від ТзОВ «К-АгроІнвест Трейд».

Так, Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 зазначив: «… суди попередніх інстанцій не врахували доводи податкового органу про дефектність видаткових накладних на реалізацію товару на адресу контрагентів, відсутність обов`язкових реквізитів, які повинні мати первинні документи: посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, місце складання видаткових накладних, П.І.Б. особи, яка отримала товар, відсутність дати та номера довіреності на отримання ТМЦ; про дефектність товарно-транспортних накладних, зокрема в зазначених ТТН на перевезення товару до вищевказаних суб`єктів господарювання відсутні обов`язкові реквізити, які повинні мати товарно-транспортні накладні: модель, тип автомобіля, марка, модель, тип причепу/напівпричепу, посади, прізвища відповідальних осіб вантажоодержувача, відсутні дата та номер довіреності вантажоодержувача ТМЦ.

Також судами не враховано твердження контролюючого органу, що згідно даних ІКС «Податковий блок» встановлено, що зазначені суб`єкти господарювання не декларували взаємовідносин із ТОВ «К-Агроінвест Трейд». Крім того, останні у спірний період декларації з податку на додану вартість не подавало, проте, відповідно до даних ЄРПН здійснювало реєстрацію податкових накладних на реалізацію товарів. Проведеним аналізом встановлено, що вищевказані підприємства здійснили реєстрацію податкових накладних на реалізацію товару (голови курячі, печінка куряча, серце куряче, тушки курчат бройлерів охолоджених, шиї курчат, шлунки курячі) на адресу контрагентів, у яких встановлено обрив ланцюгів подальшого постачання даних товарів, та неможливість їх використання у власній господарській діяльності. Натомість вказані СГД здійснювали реєстрацію податкових накладних по відображенню реалізації будівельних матеріалів, запасних частин та деталей до самохідної техніки, пшениці, ріпака та ін.

Враховуючи вищезазначене, об`єми задекларованих операцій, відсутність інформації щодо складських приміщень, які б підтверджували діяльність, основних засобів у покупця, реєстрацію податкових накладних в тому самому асортименті вазі та ціні, контролюючий орган наполягає на неможливості здійснення таких господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що судова практика вирішення подібних податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи у повному обсязі, оскільки не дослідили надані сторонами (у тому числі відповідачем) докази та не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище правовому регулюванні, не навели належних мотивів не урахування в сукупності усіх доказів, наданих сторонами по справі з метою підтвердження або спростування висновків податкового органу що свідчить про не дотримання принципів процесуального закону…».

Щодо доводів податкового органу про дефектність видаткових накладних на реалізацію товару на адресу контрагентів, відсутність обов`язкових реквізитів, які повинні мати первинні документи: посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, місце складання видаткових накладних, П.І.Б. особи, яка отримала товар, відсутність дати та номера довіреності на отримання ТМЦ, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у редакції станом на час здійснення господарських операцій первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Із змісту наведеної правової норми слідує, що вимоги податкового органу зазначення у видаткових накладних місце складання видаткових накладних, П.І.Б. особи, яка отримала товар, дати та номера довіреності на отримання ТМЦ не передбачені як обов`язкові реквізити частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Разом із тим вимога вказувати «прізвище», як обов`язковий реквізит первинного документа набула чинності лише з 19.07.2022 шляхом внесення до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено що матеріали справи містять лише частину первинних бухгалтерських документів, що стосуються предмету перевірки, щодо контрагентів ТОВ «Київ Агробест», ТОВ «Свенс ЛТД» (попередня назва ТОВ «Фактор Прайм »), ТОВ «БРАМТЕКС» (попередня назва ТОВ «БУРОЛАЙТ »), ТОВ «АКРОТРЕЙД ГРУП» (попередня назва ТОВ «АГРОСЕГМЕНТ), решта документів була вилучена правоохоронними органами та не надана ні позивачу, ні суду на численні ухвали, що містяться в матеріалах справи щодо ТзОВ «Адаман Голд», ТзОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Астра Старвей», ТОВ «Вектортрейд».

Із матеріалів справи судом встановлено щодо:

ТОВ «Київ Агробест» видаткові накладні містять назву документа, дату складання та номер, назву підприємств продавця і покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та ПІП цих осіб, скріплений печаткою підприємства (т. 3 а.с. 55-176);

ТОВ «Свенс ЛТД» (попередня назва ТОВ «Фактор Прайм) видаткові накладні містять назву документа, дату складання та номер, назву підприємств продавця і покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, скріплений печаткою підприємства (т. 1, а.с. 217 - 242);

ТОВ «БРАМТЕКС» (попередня назва ТОВ «БУРОЛАЙТ ») видаткові накладні містять назву документа, дату складання та номер, назву підприємств продавця і покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, скріплений печаткою підприємства (т. 1, а.с. 243-249; т. 2 , а.с. 1-50, 93-132);

ТОВ «АКРОТРЕЙД ГРУП» (попередня назва ТОВ «АГРОСЕГМЕНТ) видаткові накладні містять назву документа, дату складання та номер, назву підприємств продавця і покупця, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; прізвище та особистий підпис осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, скріплений печаткою підприємства ( т. 2, а.с. 51-83).

Так Верховний Суд у постановах від 22 вересня 2021 року по справі №640/2411/20 зазначив, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Відтак суд вважає, що із проаналізованих податковим органом документів можна достовірно встановити зміст господарських операцій та відповідальних осіб за її здійснення.

Суд зауважує, що у більшості із наведених видаткових накладних крім вказаної інформації зазначений також і телефон уповноваженої особи покупця.

Крім того, наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. Якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Ця позиція підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема постановою від 12 квітня 2023 року по справі № 820/281/13-а, від 3 лютого 2022 року у справі № 640/21185/18, від 12 квітня 2023 року у справі № 160/5065/20, від 11 травня 2023 року по справі № 280/5471/19, від 02 травня 2023 року у справі № 200/2040/20-а, від 02 травня 2023 року у справі № 160/4689/19, від 02 травня 2023 року у справі № 380/11593/21, від 10 травня 2023 року у справі № 640/966/20, від 02 травня 2023 року у справі № 820/1212/17, від 09 травня 2023 року у справі № 820/5112/16, від 02 травня 2023 року у справі № 0870/9182/12, від 02 травня 2023 року у справі № 820/4969/16, від 02 травня 2023 року у справі № 820/742/17, від 06 грудня 2022 року у справі № 2а-3910/12/1370, від 17 листопада 2022 року у справі №804/14505/15, від 15 листопада 2022 року у справі № 815/375/16, від 22 листопада 2022 року у справі № 820/6199/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 520/1502/19, від 18 листопада 2022 року у справі № 640/22712/19, від 11 листопада 2022 року у справі № 640/3002/20.

Щодо твердження податкового органу про дефектність товарно-транспортних накладних, зокрема в ТТН на перевезення товару відсутні обов`язкові реквізити, які повинні мати товарно-транспортні накладні: модель, тип автомобіля, марка, модель, тип причепу/напівпричепу, посади, прізвища відповідальних осіб вантажоодержувача, відсутні дата та номер довіреності вантажоодержувача ТМЦ.

Судом досліджені ТТН, що містяться в матеріалах справи та встановлено невідповідність висновків податкового органу фактичним обставинам справи, що у вказаних документах відсутні такі реквізити: модель, тип автомобіля, марка, модель, тип причепу, посади відповідальних осіб вантажоодержувача, відсутні дата та номер довіреності вантажоодержувача.

Так у ТТН наявні усі необхідні реквізити, і це слідує в тому числі із самого Акту перевірки (до якого долучено таблиці, у яких зазначені марка, вид автомобіля, реєстраційний номер автомобіля та причепу, підписи і відтиск печатки вантажоотримувача).

Стосовно відсутності дати та номеру довіреності вантажоотримувача, то відсутність відомостей про наявність довіреностей на отримання товару не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена ні положеннями чинного законодавства, ні відповідними договорами.

Посилання на відсутність довіреностей на отримання товарів не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена умовами, укладених договорів, та положеннями чинного законодавства. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 15 травня 2018 р. у справі №815/423/17.

У судовому засіданні ревізор-інспектор пояснив, що недоліками ТТН він вважав відсутність зазначення типу автомобіля - легковий чи вантажний.

Суд зауважує, що ТТН містить марку автомобіля та реєстраційний номер самого автомобіля і причепа та ПІП перевізника. Проте податковий орган не надав суду доказів звернення до позивача із запитом про надання такої інформації.

Факт надання позивачу послуг із перевезення у вказаний період підтвердив допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 , який будучи ФОП протягом 2018-2019 років надавав послуги перевезення вантажу автомобілем VOLVO з причепом, обладнаним холодильником із місця навантаження с. Заболотці, Бродівський район, Львівська область у м. Київ , вул. Козелецька, 24.

Свідок підтвердив, що за вказаною адресою знаходиться пункт навантаження-розвантаження, де він віддавав товар за документами. Товар м`ясна продукція (курка ціла та частини) була навантажена у марковані пластикові ящики (тару), які покупці у той самий день повертали перевізнику, а останній відвозив тару назад до продавця (позивача).

Факт надання послуг перевезення підтверджується договорами, актами виконаних робіт, розрахунки проведені у повному обсязі.

Так, у відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 за №363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Відтак, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 17.01.2024 у справі № 320/2332/19 та від 15.07.2024 у справі № 820/5088/16.

Відтак відсутні підстави стверджувати про відсутність факту поставки продукції позивача отримувачам, зазначеним у ТТН, а допущення помилок або неточностей у ТТН не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а відтак не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 13.03.2026 у справі № №808/3386/17.

Стосовно відсутності дати та номеру довіреності вантажоотримувача, то відсутність відомостей про наявність довіреностей на отримання товару не є підтвердженням безтоварності господарських операцій, оскільки наявність таких довіреностей не передбачена ні положеннями чинного законодавства, ні відповідними договорами.

Відповідач не навів суду зворотного під час розгляду справи.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів руху тари, як на обставину безтоварності господарських операцій, оскільки відповідно до п. 189.2 ст. 198 ПК України вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Тобто чинне законодавство не ставить умову дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від наявності чи відсутності документів на підтвердження руху тари, як і не виключає можливості реального виконання господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, позивач не мав складати податкові накладні на зворотну тару, адже, як встановлено судом та описано вище тару, у яку була навантажена продукція, у той самий день покупці повертають перевізнику, а перевізник відвозить її назад до продавця. Зазначені обставини підтвердили допитані у судовому засіданні як свідки перевізник ОСОБА_5 та директор позивача ОСОБА_2 .

Щодо твердження податкового органу про нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами, суд зазначає наступне.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що згідно з даними інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок» встановлено, що контрагенти позивача не відображали у своїй податковій звітності взаємовідносини із ТОВ «К-Агроінвест Трейд». Крім того, зазначені суб`єкти господарювання здійснювали реєстрацію податкових накладних на реалізацію курячої продукції для підприємств, щодо яких встановлено обрив ланцюгів постачання та неможливість використання такого товару у господарській діяльності. Також встановлено, що у вказаних контрагентів відсутні необхідні матеріальні, трудові ресурси, виробничі потужності, складські приміщення, зокрема обладнані холодильні камери для зберігання продукції з обмеженим строком придатності, що свідчить про неможливість здійснення ними відповідної господарської діяльності . Реалізація товару здійснювалась у тому самому асортименті, обсягах та за тією ж ціною, що і його придбання, що свідчить про відсутність економічної доцільності та ділової мети таких операцій .

Із сукупності усіх цих обставин слідує, що зауваження відповідача стосуються не позивача, а його контрагентів та їх подальших контрагентів у ланцюгу постачання і такі висновки зроблені відповідачем на підставі аналізу баз даних податкового органу.

У судовому засіданні представник відповідача стверджував, що у податкового органу відсутня необхідність підтверджувати інформацію, наявну у базах даних податкового органу, оскільки вона є достовірною та достатньою для таких висновків.

Із приводу цього суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2026 у справі № №808/3386/17 зазначив: «…Суд зауважує, що посилання податкового органу на інформацію, що наявна в інформаційних базах даних ДФС (відсутність за місцезнаходженням, що унеможливлює проведення зустрічних звірок; відсутність основних фондів та трудових ресурсів,), на яку посилається контролюючий орган, як на підставу нереальності господарських операцій не заслуговує на увагу, оскільки доказів, які б підтверджували вказані посилання контролюючим органом не надано, крім того, будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання чи надана іншими контролюючими органами носить інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган…».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які би підтверджували вищезазначені обставини, і представник відповідача не посилався на жодний письмовий доказ, який би підтверджував відомості, наведені в акті перевірки щодо контрагентів позивача або їх контрагентів.

Верховний Суд у пунктах 48 та 49 постанови від 12 жовтня 2022 року справа №520/2388/2020 зазначив: «Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.».

Бази даних АІС Податковий блок, які містять інформацію щодо контрагентів позивача, в силу положень ч.2 ст.74 КАС України, не можуть уважатись допустимими доказами, та у сукупності з наведеними первинними документами, вказувати на «нереальність» досліджених господарських операцій.

Висновок контролюючого органу про мету штучного формування податкового кредиту для згаданого контрагента, окрім аналізу господарських операцій щодо їх «нереальності» інших обґрунтувань не містить.

Так відповідач стверджує про відсутність необхідних матеріальних, трудових ресурсів, посилаючись на відсутність із цього приводу податкової звітності контрагентів позивача.

Разом із тим, суд зауважує, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 р. по справі № 320/2332/19.

Крім того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Відтак позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Відповідачем не надано жодного доказу, який би засвідчував факт притягнення контрагентів позивача чи їх посадових осіб до відповідальності, наявність у контрагентів податкового боргу тощо. Також відсутні акти перевірок, якими б могли бути встановлені порушення податкового законодавства у даних спірних правовідносинах контрагентами.

Разом із тим рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі № 1.380.2019.004714, що набрало законної сили: 17.03.2020 та від 23.10.2019 у справі № 1.380.2019.004008, що набрало законної сили: 23.01.2020, судами підтверджені факти вчинення господарських операцій ТОВ "Адаман Голд" та ТОВ "Сінтра Голд" з іншими контрагентами, що виключає доводи контролюючого органу у даній справі щодо відсутності ресурсів та технічної можливості на вчинення господарських операцій вказаними суб`єктами господарювання та додатково підтверджує неналежне з`ясування обставин господарської діяльності позивача під час перевірки.

Як неодноразово вказувалось у практиці Верховного Суду, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19, законодавством і практикою ЄСПЛ закріплено принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Зокрема, в наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного вироку у жодній кримінальній справі, які описані у акті перевірки, більше того кримінальні провадження щодо позивача, які стали підставою для надіслання податковим органом спірних запитів і призначення вказаної перевірки, - закриті за відсутністю складу злочину (т. 2 а.с. 247, т. 8 а.с. 115).

Зворотного відповідач суду не довів.

Також суд відмічає, що підставою для донарахування платнику грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника з недобросовісними платниками (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань.

Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/12691/19.

Матеріали справи не містять доказів узгодженості дій позивача із недобросовісними платниками податків.

Крім цього суд зауважує про непослідовність висновків податкового органу, який визнає відсутнім факт реалізації контрагентам позивача ТОВ «Адаман Голд», ТОВ «Сінтра Голд», ТОВ «Астра Старвей», ТОВ «Вектортрейд», ТОВ «Свенс ЛТД», ТОВ «Київ Агробест», ТОВ «Агросегмент» та ТОВ «Брамтекс» товару, через неможливість цих контрагенів реально здійснювати господарську діяльність (відсутність матеріально-технічного забезпечення, найманих працівників тощо), разом із тим податковий орган визнає фінансову спроможність вказаних суб`єктів підприємницької діяльності перерахувати позивачу грошові кошти у загальній сумі 141966776,8 грн. Більше того податковий орган приходить до висновку про реалізацію позивачем виробленого товару невстановленим особам у задекларованій сумі, проте не досліджує, які це особи та яка була ціна реалізації, чи є вони платниками ПДВ.

Усі описані обставини свідчать, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому вважаються судом припущеннями, що не доведені суб`єктом владних повноважень

Посилання ж податкового органу на недобросовісність контрагентів позивача не має під собою підтвердження, а відсутність у цих контрагентів матеріальних чи трудових ресурсів не виключає реальної можливості виконання господарських операцій та не свідчить про нереальність виконання договорів.

Це узгоджується із практикою Верховного Суду, наведеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 320/2332/19: Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

59. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі №805/528/17-а, в якій зазначив, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

60. Верховний суд зазначив, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

61. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Київській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

62. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.

63. Крім того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

64. Верховний Суд в постанові від 23.10.2018 по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Відповідачем не надано жодного доказу, який би засвідчував факт притягнення контрагентів позивача чи їх посадових осіб до відповідальності, наявність у контрагентів податкового боргу тощо. Також відсутні акти перевірок, якими б могли бути встановлені порушення податкового законодавства у даних спірних правовідносинах контрагентами.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Такий висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 12.12.2023 у справі №826/5959/18.

Як неодноразово вказувалось у практиці Верховного Суду, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року по справі №160/3364/19, законодавством і практикою ЄСПЛ закріплено принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Також у постанові від 04 липня 2024 року у справі №440/8115/22 Верховний суд України зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає малошерсті реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників чи організацій є можливим за договорами субпідряду, цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу) тощо. Також, у зазначеній постанові, Верховний суд чітко зазначив, що не співпадіння кількості людино-годин за кошторисом та фактичної кількості людей, що виконували роботу, не свідчить про нереальність або фіктивність господарської операції з виконання будівельних робіт.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними, та не надав відповідних доказів, що можуть бути враховані судом.

Так відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позов.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2020 року №0001730507.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю К-Агроінвест Трейд (80630 Львівська область Бродівський район с. Заболотці вул. Містки 1а, ЄДРПОУ 39266874) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35 ЄДРПОУ 43968090) судовий збір в сумі 21020,00 (двадцять одна тисяча двадцять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 24 вересня 2026 року.

СуддяМорська Галина Михайлівна