Рішення № 140023356, 24.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м.Київ №320/11255/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Адвокатського бюро «Ігоря Лєгостаєва» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Адвокатське бюро «Ігоря Лєгостаєва» (далі - позивач та/або Адвокатське бюро) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач 1 та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2 та/або ДПС України), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №51/26-15-04-19-12 від 14.06.2022 «Про виключення з реєстру платників єдиного податку Адвокатське бюро «Ігоря Лєгостаєва» код ЄДРПОУ 44284937;

- зобов`язати Державну податкову службу України поновити Адвокатське бюро «Ігоря Лєгостаєва» як платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за ставкою 5% з 01.04.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що всупереч положенням статті 86 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві без проведення документальної перевірки прийняв спірне рішення. Наголошує, що Податковий кодекс України не передбачає такий вид перевірки як моніторинг платника податків, тому прийняття рішення Головним управлінням ДПС у м. Києві №51/26-15-04-19-12 від 14.06.2022 «Про виключення з реєстру платників єдиного податку Адвокатського бюро «Ігоря Лєгостаєва» на підставі довідки (акта) від 14.06.2022 № 51/26-15-04-19 «Про результати перевірки щодо дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування в якості платника єдиного податку» є протиправним.

Крім цього позивач наголошує на відсутності правових підстав для застосування положень абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, оскільки Адвокатським бюро не було порушено положень пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України щодо форми розрахунків за надані послуги. У зв`язку з наведеним просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

05.04.2025 через підсистему «Електронний суд» представником ДПС України подано відзив на позовну заяву, в якому останній стверджує про відсутність обставин порушення нею прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки спірне рішення прийнято ГУ ДПС у м. Києві. Також наголошено, що відповідно до положень чинного законодавства саме відповідач 1 здійснює функції ведення Реєстру платників єдиного податку. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до ДПС України. При цьому по суті прийнятого ГУ ДПС у м. Києві оскаржуваного рішення, позиція представником ДПС України не висловлено.

07.04.2025 судом зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач наголошує, що внесення записів до реєстру платників єдиного податку належить до повноважень Державної податкової служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політики. Тому позивач вважає, що ДПС України є належним відповідачем у зобов`язальній частині позовних вимог.

29.04.2025 судом зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий ГУ ДПС у м. Києві. Представник відповідача 1 наполягає, що оскаржуване рішення прийнято ним в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень. Зазначає, що згідно з даними інформаційних ресурсів ДПС, Адвокатським бюро подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридична особа) від 01.04.2022, відповідно до якої задекларовано суму доходу у розмірі 5 184,70 грн, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж грошових відповідно до пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому представник ГУ ДПС у м. Києві стверджує про порушення позивачем строків звернення до суду з даним адміністративним позовом. Просить суд залишити позовну заяву без розгляду.

Своєю чергою позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, який поданий ГУ ДПС у м. Києві. У відповідь на відзив на позовну заяву позивач стверджує, що доводи ГУ ДПС у м. Києві є безпідставними та такими, що не підтверджують правомірність прийнятого ним рішення. Одночасно наголошує, що строки звернення до суду з даним адміністративним позовом не пропущено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2026 задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Адвокатське бюро «Ігоря Лєгостаєва» зареєстровано як юридична особа за адресою: 04122, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 5/а, кв. 102, код ЄДРПОУ: 44284937.

Судом встановлено, що на підставі довідки акта) від 14.06.2022 № 51/26-15-04-19 «Про результати перевірки щодо дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування в якості платника єдиного податку», ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення №51/26-15-04-19-12 від 14.06.2022 «Про виключення з реєстру платників єдиного податку Адвокатське бюро «Ігоря Лєгостаєва» код ЄДРПОУ 44284937 з 01.04.2022 (далі оскаржуване та/або спірне рішення).

Підставою прийняття оскаржуваного рішення є обставини застосування платником єдиного податку (позивачем) іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 Податкового кодексу України відповідно до абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що Адвокатське бюро звернулось до відповідача 1 із заяви від 14.11.2024 № 14/11/24 (вх. № б/н від 14.11.2024) та від 17.01.2025 № 17/01-З/25, в яких просив повідомити про підстави анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку й надати акт документальної перевірки стосовно останнього та рішення, яким його виключено з Реєстру платників єдиного податку.

Листом від 21.01.2025 № 45/ЗПІ/26-15-04-09 ГУ ДПС у м. Києві надано запитувану позивачем інформацію.

Надалі позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.01.2025 № 17/01/25 з проханням поновити його реєстрацію як платника єдиного податку третьої групи.

Листом від 30.01.2025 № 8726/6/15-04-14-07 роз`яснено про право Адвокатського бюро оскаржити прийняте ГУ ДПС у м. Києві рішення в порядку, що регламентований положеннями статті 56 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням позивач подав скаргу до ДПС України, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 17.02.2025 № 4585/6/99-00-06-03-03-06 про залишення скарги без задоволення.

Позивач категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує положення чинного законодавства, яке діяло станом на час їх виникнення та враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Спрощена система оподаткування обліку та звітності регламентована главою 1 розділу XIV ПК України.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291 ПК України визначено, Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За змістом підпункту 3 підпункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Своєю чергою пунктом 291.6 статті 291 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Аналіз викладеного дає суду підстави дійти до висновку, що однією з підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку є разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків. Тобто здійснення платником єдиного податку розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) в іншій формі, аніж в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

При цьому згідно з абзацом першим пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою 1 розділу XIV ПК України, можливе лише під час проведення перевірок.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд відзначає, що предметом спору у цій справі є правомірність прийняття відповідачем 1 рішення про виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.

Підставою для прийняття відповідачем 1 такого рішення слугували висновки довідки (акта) від 14.06.2022 № 51/26-15-04-19 «Про результати перевірки щодо дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування в якості платника єдиного податку», що сформовані на підставі відомостей наявних в інформаційних ресурсах ДПС.

У цьому контексті слід зауважити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від ухваленого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи надалі наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Водночас такі підстави позову, за їх наявності, суди повинні оцінювати найперше, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що спричиняють протиправність рішень, ухвалених за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 по справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та окреслених позивачем підстав заявленого позову, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмета доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

У аспекті цього, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд під час розгляду подібних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована у спосіб виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Водночас ухвалення контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в процесі останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).

Отже, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок ухвалення рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Повертаючись до обставин розглядуваної справи, суд враховує що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача та встановлення в процесі останньої порушень, відповідно до яких позивач не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Отже, оскільки контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд дійшов висновку, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не на підставі, не в межах повноважень, та не у спосіб, що передбачені законами України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.03.2025 по справі № 160/21398/24.

З огляду на наведене, суд доходить до висновку, що спірне рішення про виключення позивача з реєстру платника податку ухвалене відповідачем 1 з порушенням процедури його ухвалення, що є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування.

Разом з цим суд наголошує, що встановивши порушення відповідачем 1 процедури ухвалення спірного рішення, суд з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося, не переходить до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного індивідуального акта.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених обставин, суд висновує, що рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.06.2022 № 51/26-15-04-19-12 не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання відповідача 2 вчинити певні дії, суд враховує таке.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Судом враховано при обранні ефективного способу відновлення порушених відповідачем прав позивача такі норми та практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з підпунктами 19-1.1.7, 19-1.1.8, 19-1.1.40 пункту 19-1.1 статті 19-1

ПК України (у редакції, чинній станом на час вирішення спору по суті) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу реєструють та ведуть облік платників податків, платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків; забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до пункту 55.2 статті 55 ПК України контролюючими органами вищого рівня для цілей цього Кодексу є:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх структурних підрозділів (у тому числі для державних податкових інспекцій);

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - для територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положенням про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби від 12.11.2020 № 643 (https://kyiv.tax.gov.ua/okremi-storinki/struktura/print-902748.html) ГУ ДПС відповідно до покладених на нього завдань здійснює реєстрацію та веде облік платників податків, платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводить диференціацію платників податків.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Водночас положеннями підпунктів 7, 9 пункту 299.7 статті 299 ПК України регламентовано, що до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку: дата реєстрації; дата анулювання реєстрації.

Згідно з пунктом 299.13 статті 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Водночас у разі прийняття судом рішення на користь платника податків фізичної особи-підприємця, за яким скасовано анулювання реєстрації платника єдиного податку, контролюючим органом самостійно вносяться зміни до Реєстру, зокрема, анулюється дата виключення фізичної особи-підприємця з Реєстру. Тобто така особа вважається платником єдиного податку, у тому числі за період адміністративного або судового оскарження.

Врахувавши зміст спірних правовідносин та з огляду на викладені вище висновки щодо протиправності спірного рішення, суд вважає, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві поновити статус платника єдиного податку Адвокатське бюро «Ігоря Лєгостаєва» (код ЄДРПОУ 44284937) в Реєстрі платників податків з 01.04.2022.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача до Державної податкової служби України, оскільки відповідач 2 у цій частині не є належним відповідачем у справі.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Положеннями частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на принцип неподільності судового збору при розгляді немайнової вимоги, суд доходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 028,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов Адвокатського бюро «Ігоря Лєгостаєва» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 51/26-15-04-19-12 від 14.06.2022 «Про виключення з реєстру платників єдиного податку Адвокатське бюро «Ігоря Лєгостаєва» код ЄДРПОУ 44284937.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити Адвокатське бюро «Ігоря Лєгостаєва» (код ЄДРПОУ 44284937) як платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за ставкою 5% з 01.04.2022.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Адвокатське бюро «Ігоря Лєгостаєва» (04122, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, буд. 5/а, кв. 102, код ЄДРПОУ: 44284937) сплачений ним судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.