Рішення № 140021949, 23.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 вересня 2026 р. Справа № 120/12087/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати пункт 2.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 №55 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності у розмірі 32 694 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що службове розслідування, за наслідками якого його притягнуто до матеріальної відповідальності, проведене з порушенням вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608): наказ про призначення розслідування безпосередньо стосовно нього не видавався, про його проведення позивач повідомлений не був, унаслідок чого був позбавлений процесуальних прав, визначених пунктом 3 розділу ІV Порядку №608. Крім того, позивач вказує, що акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 №13635 сам визнає, що підпис в Акті прийому №1 від 15.03.2023, яким оформлено передачу спірного майна від волонтера, йому не належить, а матеріально відповідальною особою за вказаним майном визначено іншу особу - підполковника ОСОБА_2 , який звільнений зі служби без передачі майна. Позивач вважає, що відповідачем не доведено наявність усіх умов притягнення до матеріальної відповідальності, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ), зокрема причинного зв`язку між його діями (бездіяльністю) та нестачею майна, а також його вини.

Ухвалою від 12.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що позивач, як начальник інженерної служби військової частини НОМЕР_2 , був зобов`язаний знати стан справ по службі та вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків обліку військового майна, однак доказів вжиття таких заходів (зокрема, розшуку майна, надання видаткових накладних) не надав.

В подальшому, позивач подав відповідь на відзив, в якій наполягав на раніше викладеній правовій позиції, додатково зазначив, що рапорт від 24.12.2024 №5353 та видаткові накладні подавались ним комісії під час проведення службового розслідування, однак до уваги взяті не були, а належність майна до номенклатури відповідної служби визначається класифікатором ВК 001-2000 з посиланням на класи постачання НАТО.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм права, що врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2022 №34 позивача, з 25.02.2022 зарахованого до списків особового складу частини, призначено на посаду старшого офіцера відділення планування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.01.2023 №31 позивача призначено на посаду начальника відділення сил підтримки штабу військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2024 №186 позивача призначено на посаду начальника інженерної служби служб сил підтримки військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2025 №72 було призначено комісію для прийому-передачі посади командира військової частини НОМЕР_2 , у ході роботи якої виявлено низку розбіжностей фактичної наявності майна на складах та в підрозділах військової частини НОМЕР_2 , нестач та неприйнятих рішень командиром військової частини НОМЕР_2 , що були відображені в актах №1, №2, №3 роботи цієї комісії.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 №91 призначено службове розслідування за фактами виявлених розбіжностей, нестач та неприйнятих рішень командиром військової частини НОМЕР_2 , проведення якого доручено комісії з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

За результатами службового розслідування, проведеного у період з 22.04.2025 по 19.06.2025, складено акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 №13635, пунктом 4.74 якого зафіксовано, що начальник інженерної служби військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_1 допустив неналежне виконання службових обов`язків та бездіяльність по проведенню звірок з фінансовою службою і належного обліку майна.

Як зазначено в пункті 3.2 акта, з метою вивчення причин і обставин встановленої нестачі за номенклатурою інженерної служби були витребувані інвентаризаційні описи та акти інвентаризації. У ході розслідування позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що документи на оприбуткування матеріальних цінностей до нього не надходили і про них він нічого не знає, а на вимогу представити книгу обліку військового майна усно пояснив, що це майно на військовий облік не ставив через відсутність первинних документів.

У фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_2 перевірено підстави постановки майна на бухгалтерський облік, унаслідок чого встановлено, що 15.03.2023 згідно з актом прийому №1 громадянин (волонтер) ОСОБА_3 у вигляді благодійної допомоги передав матеріальних цінностей на суму 298 386 грн. Вказаний акт підписано, крім членів комісії, також начальником відділення сил підтримки ОСОБА_1 , однак з наданих ним пояснень встановлено, що існуючий на документі підпис йому не належить.

Судом встановлено, що матеріально відповідальною особою за актом прийому №1 від 15.03.2023 визначено голову комісії - підполковника ОСОБА_2 , начальника командного пункту - заступника начальника штабу з бойового управління штабу, який звільнений з військової служби за віком наказом від 25.05.2024 №151.

Згідно з описом, частина матеріальних цінностей - каністра пластикова на суму 2 150 грн, ланцюг до бензопили на суму 4 524 грн, масло до бензопили на суму 5 890 грн, масло моторне на суму 14 950 грн, шина направляюча на суму 5 180 грн, всього на суму 32 694 грн до теперішнього часу рахується за ОСОБА_2 . Місцезнаходження вказаних матеріальних цінностей не встановлено.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 №55 «Про результати службового розслідування» позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 32 694 грн за пряму дійсну шкоду, завдану шляхом допущення нестачі матеріальних засобів номенклатури інженерної служби (пункт 2.7 наказу).

З наказом позивач ознайомлений 20.08.2025, що не заперечується сторонами.

Судом також встановлено, що за результатами інвентаризацій майна інженерної номенклатури військової частини НОМЕР_2 , проведених 30.11.2023 та 30.11.2024, спірне майно за інженерною службою не обліковувалось.

24.12.2024, під час звірки з фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 , позивачу стало відомо про безпідставне зарахування вказаного майна на фінансовий облік за інженерною службою, у зв`язку з чим ним подано рапорт від 24.12.2024 №5353 з проханням відокремити з фінансового обліку інженерної служби майно, яке не належить до її номенклатури.

Доказів розгляду вказаного рапорту комісією під час проведення службового розслідування, так само як доказів видання наказу про призначення службового розслідування безпосередньо стосовно позивача та ознайомлення його з правами, передбаченими Порядком №608, матеріали справи не містять.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними військового обов`язку визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, відповідно до частини першої статті 2 якого військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності громадян, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби на військовослужбовців покладається обов`язок, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Згідно зі статтею 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до статей 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом; накладення дисциплінарного стягнення не звільняє від матеріальної відповідальності за це саме правопорушення.

Правила збереження військового майна деталізовані нормами Положення про військове (корабельне) господарство, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300 (далі - Положення №300).

Згідно з пунктом 2.3 Положення №300 командир військової частини організовує військове господарство та керує ним особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.

Відповідно до підпункту 3.2.13 пункту 3.2 Положення №300 начальник інженерної служби частини відповідає за забезпеченість частини засобами інженерного озброєння, правильне використання та утримання його в робочому стані, а також зобов`язаний оглядати засоби інженерного озброєння, що надходять у частину, організовувати їх облік, зберігання та видачу у підрозділи.

Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 затверджена Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі - Інструкція №440).

Відповідно до пункту 2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова особа, на яку за характером її посади покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання військове майно.

Згідно з пунктом 34 розділу V Інструкції №440 військове майно, прийняте військовою частиною, оприбутковується у фінансово-економічному органі та відповідній службі забезпечення не пізніше наступного дня на підставі оформлених актів приймання-передачі військового майна.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Інструкції №440 за організацію і ведення обліку військового майна в службах забезпечення відповідають начальники цих служб.

Процедура проведення службового розслідування деталізована Порядком №608. Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку №608 службове розслідування за фактами завданої шкоди військовому майну проводиться з дотриманням вимог цього Порядку та положень Закону №160-ІХ.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром, який видає письмовий наказ, у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк його проведення та особи, яким доручено його проведення.

Відповідно до пунктів 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення.

Згідно з пунктами 13-14 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення; в окремих випадках цей строк може бути продовжено, але не більш як на один місяць.

Пунктом 3 розділу ІV Порядку №608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час його проведення; відмовитися давати пояснення щодо себе; давати усні, письмові пояснення, подавати документи, вимагати опитування осіб; отримувати з дозволу командира копії документів; порушувати клопотання про долучення нових документів; висловлювати зауваження щодо проведення розслідування; ознайомлюватися з актом службового розслідування; оскаржувати прийняте за результатами розслідування рішення.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Пунктом 3 розділу V Порядку №608 визначено, що в описовій частині акта зазначаються, зокрема: неправомірні дії військовослужбовця; вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що наказ про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця під підпис із зазначенням дати доведення.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ (далі Закон №160-ІХ).

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, завдану з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового майна під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, зокрема, в разі виявлення нестачі військового майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання.

Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону №160-ІХ якщо вину особи доведено, командир не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення про притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності приймається виключно у випадку, якщо одночасно доведено всі чотири умови, передбачені частиною другою статті 3 Закону №160-ІХ, у тому числі причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою та вина цієї особи саме у завданні шкоди.

Визначаючись щодо доведеності причинного зв`язку між діями позивача та нестачею майна судом встановлено, що акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 №13635 не містить оцінки наданим позивачем твердженням проте, що підпис на акті прийому №1 від 15.03.2023, яким оформлено отримання спірного майна, позивачу не належить.

Відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані виявляти обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення. Проте доказів вчинення дій, спрямованих на з`ясування цієї обставини (зокрема, встановлення особи, яка фактично поставила підпис), матеріали справи не містять.

Крім того, судом встановлено, що матеріально відповідальною особою за спірне майно згідно з актом прийому №1 від 15.03.2023 визначено не позивача, а підполковника ОСОБА_2 , який обіймав посаду начальника командного пункту - заступника начальника штабу з бойового управління штабу, тобто посаду, яка відповідно до підпункту 3.2.13 пункту 3.2 Положення №300 не входить до структури інженерної служби, якою керує позивач. При цьому ОСОБА_2 звільнений з військової служби без передачі майна іншій особі, чим порушено вимоги пункту 34 розділу V Інструкції №440 щодо оприбуткування та обліку військового майна.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що саме дії чи бездіяльність позивача, а не інших осіб, спричинили нестачу спірного майна, чим порушено вимоги пункту 3 розділу V Порядку №608 щодо необхідності встановлення в акті службового розслідування причинного зв`язку між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась.

Щодо доведеності вини позивача, то суд вважає за необхідне акцентувати увагу на наступному.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №160-ІХ вина особи в завданні шкоди є самостійною обов`язковою умовою матеріальної відповідальності. Висновок акта службового розслідування про вину позивача ґрунтується виключно на факті нестачі, встановленому інвентаризацією, та на загальних посадових обов`язках начальника інженерної служби, без наведення конкретних доказів того, що позивач особисто отримав, використав або неналежно зберігав спірне майно.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 25.03.2020 у справі №814/2281/16, від 13.11.2019 у справі №620/302/19, згідно з якою лише за одночасного доведення належними доказами наявності всіх умов, визначених частиною другою статті 3 Закону №160-ІХ, можливе притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності.

Також суд враховує, що відповідно до пункту 3 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, подані під час його проведення. Пунктом 3 розділу V Порядку №608 передбачено обов`язок зазначати в акті мотиви відхилення заперечень, заяв та клопотань особи. Судом встановлено, що позивач подавав комісії рапорт від 24.12.2024 №5353 та відповідні видаткові накладні, однак акт службового розслідування не містить жодних мотивів відхилення цих доказів, що є порушенням наведеної норми.

Також, суд враховує те, що відповідачем не надано доказів видання наказу про призначення службового розслідування безпосередньо стосовно позивача (із визначенням його як особи, стосовно якої воно проводиться, згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №608), доказів ознайомлення позивача з правами, передбаченими пунктом 3 розділу ІV Порядку №608, а також доказів доведення до позивача під підпис акта службового розслідування та наказу від 03.07.2025 №55 в порядку, визначеному пунктом 1 розділу VІ Порядку №608.

Ба більше, розслідування, призначене наказом від 21.04.2025 №91, тривало до 19.06.2025, тобто майже два місяці, тоді як пунктом 13 розділу ІІІ Порядку №608 передбачено місячний строк з можливістю його продовження не більш як на один місяць за окремим наказом, доказів видання якого суду не надано.

Щодо доводів відповідача про невжиття позивачем заходів з розшуку майна, то суд відхиляє цей аргумент, оскільки відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, а не на позивача. Крім того, встановлений судом факт подання позивачем рапорту від 24.12.2024 №5353 та видаткових накладних, які комісією до уваги взяті не були, спростовує твердження відповідача про бездіяльність позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України через застосування принципу верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є обов`язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб`єктів владних повноважень, включаючи командирів (начальників), які приймають рішення про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності. Тягар доведення вини особи покладається на суб`єкта владних повноважень, а всі сумніви повинні тлумачитися на користь особи, щодо якої приймається рішення про притягнення до відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність пункту 2.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 №55, а саме не доведено наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) позивача та нестачею майна, а також вини позивача в завданні шкоди, тобто не доведено сукупності умов, передбачених частиною другою статті 3 Закону №160-ІХ, а розслідування проведене з порушенням процедурних вимог Порядку №608.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2.7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2025 №55 «Про результати службового розслідування» в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності у розмірі 32694,00 грн начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна