Ухвала суду № 140021924, 16.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про перегляд

судового рішення за нововиявленими обставинами

м. Вінниця

16 вересня 2026 р. Справа № 120/9574/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бугай Олени Валентинівни

позивача: не з`явився

представника відповідача: Рябого Олексія Петровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі

за позовом: ОСОБА_1

до: 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.

За змістом позовних вимог позивач просив суд:

- визнати накази начальника 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Вінницькій області Анатолія Гончара №80-оп від 01.07.2024 та №82-оп від 02.07.2024 неправомірними та скасувати накладені ним дисциплінарні стягнення у вигляді догани та суворої догани;

- зобов`язати 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Вінницькій області виплатити кошти, які були зняті з зарплатні (включаючи преміальні кошти), у зв`язку з накладенням дисциплінарних стягнень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

08.04.2026 до суду надійшла заява позивача про перегляд рішення суду у справі № 120/9574/24 за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України.

Заява обґрунтована тим, що 11.03.2026 представником позивача отримано відповідь ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 09.03.2026, згідно з якою в базах даних відсутні відомості про протокол наради ДСНС та Доручення Генштабу ЗСУ від 24.05.2024 №83821С, що слугували підставою для видачі наказів про притягнення позивача до відповідальності (№80-оп та №82-оп). Заявник вказує, що неотримання судом цих даних привело до ухвалення помилкового рішення від 08.05.2025.

Ухвалою від 28.04.2026 відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою позивача та, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 366 КАС України, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 14.05.2026.

05.05.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення та дослідження судом додаткових доказів, а саме: копії відповіді Міністерства юстиції України № 31900/ПІ-С-932/7.1.3 від 07.03.2026; копії відповіді Міністерства юстиції України № 50802/ПІ-С-1519/7.1.3 від 13.04.2026.

Дане клопотання обґрунтоване посиланням на норми статей 43, 83 ЦПК України. Заявник зазначає, що вказані листи Міністерства юстиції України роз`яснюють положення Типової інструкції з діловодства (Постанова КМУ №55) та Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020. На думку позивача, ці листи доводять, що документи відповідача, які стали підставою для доган, мали лише інформаційний характер, були оформлені з порушенням вимог до реквізитів розпорядчої документації, а тому позивач не мав обов`язку їх виконувати.

11.05.2026 до суду надійшов відзив на заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки позивач не навів жодних підстав, визначених частиною 2 статті 361 КАС України, натомість просить задовольнити заяву у зв`язку з переоцінкою доказів. Зокрема зазначає, що твердження позивача про не існування протоколу наради ДСНС «Про організацію заходів» та Доручення Генерального штабу Збройних Сил України від 24.05.2024 року № 83821С є надуманими, вирваними із загального контексту та такими, що навмисно вводять суд в оману. Відповідач зауважує, що позивач приховав від суду сам зміст адвокатського запиту № 03-10/26 від 17.02.2026, у якому свідомо вказав штучно викривлені назви та некоректні технічні реквізити документів, через що й отримав формальну відповідь ГУ ДСНС України у Вінницькій області від 09.03.2026 про їх відсутність у реєстрах.

Крім того, відповідач наголошує, що правовою основою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно з наказами 3 ДПРЗ від 01.07.2024 № 80-оп та від 02.07.2024 № 82-оп слугували не згадані ним внутрішні документи чи протоколи нарад, а пряма імперативна норма Закону України від 11.04.2024 № 3633-ІХ та вимоги Порядку № 1487 щодо обов`язку осіб рядового і начальницького складу ДСНС пройти військово-лікарську експертизу та протягом 60 днів стати на військовий облік у ТЦК та СП. Процедура направлення на ВЛК та контроль за її проходженням чітко регламентувалися чинними актами внутрішнього документообігу, зокрема Окремим дорученням ДСНС України № В-451 та вказівкою ГУ ДСНС у Вінницькій області № 47-01-3788/47-16.1 від 24.05.2024 із щоденним фіксуванням даних в електронному реєстрі.

Відповідач також звертає увагу суду на преюдиційність встановлених фактів, оскільки правомірність накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді догани та суворої догани за саботування наказів керівництва вже була всебічно проаналізована та підтверджена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2025, а також постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі № 120/9574/24 та від 22.04.2026 у справі № 120/16788/24.

Посилаючись на правові позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, відповідач підсумовує, що незгода позивача з судовими рішеннями та намагання ініціювати повторну оцінку доказів не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України, у зв`язку з чим у задоволенні заяви має бути відмовлено, а рішення суду від 08.05.2025 залишено в силі.

12.05.2026 позивачем подано заяву про перенесення розгляду справи за сімейними обставинами.

13.05.2026 позивачем подано клопотання про постановлення окремої ухвали, оскільки вважає, що посадова особа ОСОБА_2 , користуючись своїм службовим становищем, видав вказівку, якою зобов`язав особовий склад заповнювати бланки заяв без зазначення дати. Позивач стверджує, що такі дії є зухвалим вимаганням порушення вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян» щодо обов`язкового зазначення дати підписання звернення, та просить на підставі частини 2 статті 249 КАС України постановити окрему ухвалу для розгляду питання про притягнення вказаної посадової особи до відповідальності.

14.05.2026 представником відповідача подано заяву, в якій не заперечує щодо відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 14.05.2026 клопотання позивача про відкладення судового засідання задоволено та відкладено судовий розгляд справи за нововиявленими обставинами на 05.06.2026.

Згідно розпорядження №185 від 03.06.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді - Мультян М.Б.

Автоматизованою системою документообігу суду в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, визначено головуючу суддю у цій справі - Віятик Н.В.

Ухвалою від 09.06.2026 вказану справу прийнято до свого провадження. Призначено розгляд заяви на 13.07.2026.

10.07.2026 представником відповідача подано заяву про розгляд справи без участі.

10.07.2026 до суду надійшла заяви ОСОБА_3 про перенесення засідання призначеного на 13.07.2026 у зв`язку з викраденням ОСОБА_1

13.07.2026 судове засідання не здійснювалося у зв`язку з неявкою сторін. Відкладено судовий розгляд справи за нововиявленими обставинами на 10.08.2026.

Ухвалою суду від 10.08.2026, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи, у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення позивача про розгляд справи. Наступне засідання призначено на 16.09.2026.

У судове засідання, призначене на 16.09.2026, позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, повістка про виклик направлялася на адресу для листування, зазначену самим позивачем. Однак, до суду повернувся конверт з відміткою поштового відправлення "одержувач відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 1 ст. 127 Кодексу адміністративного судочинства України час вручення повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, поштове відправлення не вручено з незалежних від суду причин, тому в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення такого відправлення, є дата проставлення на конверті відповідної відмітки.

Окрім того, відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною першою статті 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. (Вказаний висновок викладено у постанові ВС від 23.03.2023 у справі №215/3604/20).

Суд зазначає, що неотримання судової повістки через відсутність за вказаною адресою є наслідком процесуальної поведінки самого заявника. Направлення судового повідомлення за адресою, яку учасник справи сам офіційно повідомив суду, покладає на такого учасника обов`язок забезпечити контроль за отриманням кореспонденції або завчасно повідомити суд про зміну свого місця проживання (перебування) чи реєстрації відповідно до вимог статті 131 КАС України.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач був належним чином повідомлений про судове засідання 16.09.2026 в розумінні частини 11 статті 126 КАС України, а його неявка за відсутності належним чином підтверджених у судовому засіданні поважних причин не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Відповідно до частини 2 статті 368 КАС України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

У судовому засіданні 16.09.2026 представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 залишити в силі.

Щодо заяви ОСОБА_4 від 10.07.2026 про перенесення засідання у зв`язку з викраденням позивача та долученого протоколу заяви про злочин, суд зазначає, що вказана особа не має підтверджених процесуальних повноважень представника Семенюка В.Г. в розумінні статей 55, 59 КАС України. Надані фотокопії матеріалів досудового розслідування не містять остаточних преюдиційних висновків та не є легітимною підставою для зупинення чи безкінечного відкладення розгляду адміністративного спору, оскільки суд обмежений процесуальними строками розгляду заяв цієї категорії згідно зі статтею 368 КАС України.

Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухвали, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність винесення окремої ухвали зумовлена завданнями адміністративного судочинства, захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення.

Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.

Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, можуть полягати у неналежному виконанні посадовими особами обов`язків, перевищенні влади чи зловживанні нею, порушенні строків розгляду звернень, невжитті заходів реагування на заяви громадян тощо.

При цьому, суд зауважує, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.11.2020 року у справі №855/87/20.

Отже, постановлення окремої ухвали є диспозитивним правом суду. Окрема ухвала може постановлятись лише при наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб, лише у разі, якщо під час судового розгляду судом встановлено склад правопорушення.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне порушення закону. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.

Як вже було зазначено вище, підставою для постановлення окремої ухвали судом згідно ч. 1 статті 249 КАС України є виявлення порушення закону саме під час розгляду даної справи.

З огляду на вказане, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи заявника та докази на їх підтвердження, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі № 120/9574/24 за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що спричинили ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

За правилами частини шостої статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що нововиявлені обставини це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

За своєю юридичною суттю нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема неповне встановлення фактичних обставин справи, не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Тобто перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.

Свою заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач обґрунтовує тим, що, на його думку, є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Водночас під нововиявленими обставинами позивач вважає те, що отримані ним після ухвалення судового рішення відповіді державних органів на інформаційні та адвокатські запити нібито підтверджують відсутність у відповідних реєстрах і базах даних окремих внутрішніх розпорядчих документів та протоколів нарад, які досліджувалися під час первинного розгляду справи. Позивач тлумачить факт неотримання копій цих документів як нову, істотну для справи обставину, яка не була і не могла бути йому відома на час розгляду справи по суті та яка, на його думку, спростовує правові підстави для ухвалення рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року.

При цьому позивач наводить нове обґрунтування позовних вимог та змінює підставу, а також просить суд заново переоцінити ті докази, які вже оцінювалися в процесі розгляду справи, що є недопустимим як в силу приписів закону, так і згідно з усталеною практикою Верховного Суду (серед іншого див. постанови від 05.02.2020 у справі № 607/12044/16-а, від 05.08.2020 у справі № 820/6625/16 та від 10.09.2020 у справі № 802/2344/17-а).

Суд зазначає, що рішення від 08.05.2025 прийняте судом за сукупністю встановлених обставин справи і наявних у ній доказів, яким надано належну правову оцінку із зазначенням відповідних мотивів для прийняття саме такого рішення.

Оцінюючи зазначені доводи заявника, суд зазначає, що отримані після вирішення спору листи, роз`яснення або довідки за своєю юридичною природою є новими доказами, які стосуються обставин, що вже були предметом дослідження суду, а не нововиявленими обставинами. Штучне отримання відмов у наданні інформації через зміну формулювань у запитах або збір додаткових матеріалів після завершення процесу не свідчить про наявність фактів, які об`єктивно не могли бути відомі стороні за умови належного виконання своїх процесуальних обов`язків. Оскільки наведені аргументи зводяться лише до незгоди позивача з оцінкою доказів та прагнення ініціювати повторний перегляд справи, вони не можуть бути підставою для скасування судового рішення в порядку статті 361 КАС України.

При цьому, виходячи з принципу диспозитивності, який закріплений у статті 9 КАС України, суд вирішував справу за поданою позовною заявою та в межах заявлених позовних вимог, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд вважає, що усі доводи позивача про необхідність перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами зводяться виключно до його незгоди з висновком суду про відмову у задоволенні позову та із судовою оцінкою наявних у справі доказів.

Крізь призму заяви за нововиявленими обставинами можна констатувати, що заявник намагається у позапроцесуальний спосіб переглянути рішення суду від 08.05.2025, яке набуло статусу остаточного, досягнути його ревізії за відсутності для цього законних підстав та змінити його на свою користь.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Отже, сама по собі незгода позивача із рішенням суду від 08.05.2025 не може бути підставою для його скасування та ухвалення іншого рішення в порядку використання процедури перегляду за нововиявленими обставинами. Закон допускає таку можливість лише у разі наявності нововиявлених обставин, тобто юридичних фактів (фактичних обставин) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були та не могли бути відомі ні сторонам та їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.09.2019 у справі № 826/19414/14.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Вказаний висновок застосовано КАС ВС у постанові від 21.03.2023 у справі № 640/19240/21, в якій додатково звернуто увагу на те, що перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Також, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу "resjudicata" принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі "Правєдная проти Росії" (заява № 69529/01), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі "Ryabykh v. Russia" (Рябих проти Росії) та від 9 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (частина перша статті 369 КАС України).

З огляду на те, що позивачем не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими відсутні.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 368 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року в адміністративній справі №120/9574/24 за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна