Ухвала суду № 140021919, 23.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

23 вересня 2026 р. Справа № 120/1977/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про відвід судді в справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною, скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною, скасування постанови.

Ухвалою від 09.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України.

Ухвалою від 11.06.2026 адміністративну справу №120/1977/26 за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною, скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, складену 05.02.2026 року ВП № 73702682, передано на розгляд до Вищого антикорупційного суду (проспект Берестейській, 41, м. Київ).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2026 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2026 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 14.09.2026 справу №120/1977/26 прийнято до свого провадження.

21.09.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді Крапівницької Н.Л. від розгляду цієї справи.

Заява мотивована тим, що ухвалою від 11.06.2026 суддя Крапівницька Н.Л. передала справу на розгляд до Вищого антикорупційного суду, сформувавши та передчасно висловивши правову позицію про те, що дана справа не підлягає розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом. З цією позицією не погодилися п`ять суддів різних судів України. Також заявник наголошує на порушенні вимог ч. 8 ст. 29 КАС України через фізичне направлення справи до ВАКС до завершення апеляційного оскарження ухвали від 11.06.2026. Окрім цього, представник позивача зауважує, що строк розгляду термінової категорії справи, передбачений ч. 4 ст. 287 КАС України, на момент подання заяви становить 74 дні, що є значним процесуальним простроченням та вказує на обставини, які свідчать про упередженість, необ`єктивність головуючого судді та викликають сумнів у безсторонності суду.

Ухвалою суду від 22.09.2026 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та справу передано для вирішення питання про відвід іншим суддею, визначеним в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2026 для розгляду заяви про відвід судді визначено суддю Віятик Н.В.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Частинами одинадцятою-дванадцятою статті 40 КАС України унормовано, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Отже, розгляд заяви про відвід судді здійснюється судом в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи заявника, суд зазначає, що підстави для відводу судді визначені у статті 36 КАС України. Так, згідно з частиною першою цієї статті суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Як на підставу для заявлення відводу судді Крапівницькій Н.Л., представник позивача фактично посилається на наявність "інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді" (п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України).

Водночас для розкриття змісту вказаної правової підстави доцільно звернутись до Кодексу суддівської етики, міжнародних стандартів поведінки судді та практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до ст.ст. 6, 15 зазначеного Кодексу (із змінами, внесеними згідно з Рішенням З`їзду суддів від 18.09.2024) суддя повинен здійснювати правосуддя незалежно, виходячи виключно з обставин, установлених під час розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись верховенством права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні втручання, впливи, стимули, загрози або публічну критику.

Суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід

Більш повно критерій об`єктивності пояснюється у Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Згідно з пунктом 2.5 вказаних Принципів суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. До числа таких справ належать, серед інших, випадки, коли:

(a) суддя насправді відчуває прихильність або упередженість щодо однієї зі сторін або має особисту інформацію щодо спірних доказових фактів, пов`язаних зі справою;

(b) раніше при розгляді того ж самого спору суддя виступав як юрист або залучався як важливий свідок; або

(c) суддя або хтось із членів сім`ї судді матеріально зацікавлений у певному результаті розгляду справи.

У справі "Газета Україна-Центр проти України", заява № 16695/04, рішення від 15 липня 2010 року, п. 28, 31, 32, Європейський суд з прав людини вказав на те, що:

- існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, п. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42);

- у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії:

1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді;

2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42).

Також практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно встановити наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом дотримання процесуальних прав, свобод та інтересів сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо). Інакше особиста безсторонність суду (судді) презюмується.

Водночас, як вбачається зі змісту заяви про відвід, обставини, на які посилається представник позивача як на підставу для відводу судді Крапівницької Н.Л., ґрунтуються винятково на суб`єктивному сприйнятті позивачем процесуальних дій головуючого судді, яка відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України керує розглядом справи, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі.

Крім того, суть доводів заявника про те, що поведінка судді є неналежною, фактично обумовлюються незгодою позивача, як сторони судового процесу, з процесуальними рішеннями та діями судді під час розгляду справи, зокрема щодо тривалості строків провадження та винесення ухвали про передачу справи за підсудністю від 11.06.2026. Аргументи представника позивача засновані на припущеннях та власній оцінці дій судді при реалізації нею своїх процесуальних повноважень, та не можуть визнаватися такими, що підтверджують факт упередженості або необ`єктивності судді при розгляді справи.

Суд зауважує, що за приписами ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Це закономірно, адже незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями суду під час судового розгляду справи є підставою для їх оскарження в апеляційному чи касаційному порядку і саме суди вищих інстанцій можуть надавати оцінку процесуальним рішенням суду.

Тому незгода учасника справи з процесуальними рішеннями (діями) судді сама собою не може бути підставою для відводу, адже в іншому разі це може стати приводом для зловживання недобросовісним учасником своїми процесуальними правами на шкоду правосуддю та правам інших учасників процесу, використовуватись як механізм затягування розгляду справи та усунення від її розгляду судді лише з тих мотивів, що учасник не погоджується з його (її) процесуальними рішеннями (діями) під час розгляду справи.

Крім того, відповідно до положень статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених під час розгляду конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю, а намагання зробити це у спосіб подання заяви про відвід судді може розцінюватися як протиправне втручання у здійснення правосуддя та посягання на процесуальну незалежність суду, що забороняється законом.

Відтак суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відводу.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про відвід судді Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницькій Н.Л. від розгляду адміністративної справи №120/1977/26 відмовити.

Адміністративну справу № 120/1977/26 передати для продовження розгляду тим самим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна