Рішення № 140021883, 24.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 вересня 2026 р. Справа № 120/12637/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорт (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятої відповідачем постанови №ОПШ 000515 від 17.07.2025.

Ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановив відповідачу строк на подання відзив на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що у спірному випадку позивачем не було надано жоказів, які б свідчили, що на час перевірки транспортний засіб перебував в користуванні іншої особи. Навпаки, надані до перевірки документи свідчили про те, що власником транспортного засобу є позивач.

Також відповідач вказав на те, що наданий договір позички до позовної заяви, був відсутній як під час проведення рейдової перевірки так і під час розгляду справи в територіальному органі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

16.06.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відділу держаного нагляду (контролю) у Тернопільській області була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки SCANIA P94LB, н.з. НОМЕР_1 , що перебуває на праві власності ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_2 .

17.07.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ000515, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 17000,00 грн., який передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону.

Вважаючи вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та регулює спірні правовідносини є Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Пунктом 5 Порядку №1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.04.2025 №703 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2025 за №666/44072).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 глави ІІ цього переліку перевіряється наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення: для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 т включно: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія.

Водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи (пункт 12 Порядку №1567).

Згідно з пунктом 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

У пункті 15 Порядку №1567 визначений виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання вантажних перевезень перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, перед законодавством.

З акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 16.06.2025 №059675 транспортного засобу SKANIA P94LB, номерний знак НОМЕР_2 , встановлено, що під час перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія тахокартою з повіреного тахографа за попередні 28 днів або бланком підтвердження діяльності водія, чим порушено абз. 3 ч. 1 ст. 60 перевезення вантажів за відсутністю на момент перевірки документів визначених ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

Водій від ознайомлення, пояснення та підпису відмовився.

Статтею 60 Закону №2344-III визначено, що за такий вид порушення законодавства про автомобільний транспорт як перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як випливає з матеріалів справи, 17.07.2025 згідно з оскаржуваною постановою №ОПШ000515 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-III.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем фактично не заперечується встановлена під час рейдової перевірки обставина відсутності у водія транспортного засобу тахокарти з повіреного тахографа за попередні 28 днів або бланка підтвердження діяльності водія.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

При цьому, відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Таким чином, для вирішення питання щодо правомірності застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у спірних правовідносинах необхідним є встановлення того, чи виступав саме позивач автомобільним перевізником під час здійснення перевезення, за результатами якого проведено рейдову перевірку.

Спірним у даній справі є саме питання щодо належного суб`єкта відповідальності за виявлене порушення, оскільки позивач заперечує, що на момент проведення рейдової перевірки він був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, а відтак вважає, що адміністративно-господарський штраф за відсутність у водія документів, передбачених статтею 48 цього Закону, застосований до нього безпідставно.

Оцінюючи доводи позивача щодо перебування транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки у користуванні іншої особи на підставі договору позички від 15.06.2025, суд враховує, що на підтвердження зазначених обставин позивачем надано договір позички транспортного засобу № 1-н від 15.06.2025 та акт приймання-передачі транспортного засобу від 15.06.2025.

Зі змісту зазначених документів убачається, що транспортний засіб SCANIA P94LB, державний номерний знак НОМЕР_3 , був переданий позивачем ОСОБА_2 у безоплатне користування 15.06.2025, тобто до проведення рейдової перевірки 16.06.2025. Разом з тим сама по собі передача транспортного засобу у користування іншій особі не свідчить про набуття такою особою статусу автомобільного перевізника щодо конкретного перевезення.

Відповідно до пункту 2.1 договору позички Користувач бере на себе зобов`язання використовувати переданий йому транспортний засіб виключно для задоволення власних потреб. При цьому умовами договору не визначено здійснення ОСОБА_2 перевезення вантажу, яке є предметом спірних правовідносин, не зазначено його як особу, відповідальну за організацію такого перевезення, та не встановлено будь-яких відносин щодо перевезення вантажу із замовником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, зазначеними у товарно-транспортній накладній.

Так само позивачем не надано доказів укладення ОСОБА_2 договору на перевезення відповідного вантажу, отримання ним плати за перевезення, прийняття ним замовлення на здійснення спірного перевезення або здійснення ним іншої діяльності, яка б свідчила про набуття ним статусу автомобільного перевізника саме щодо спірного перевезення.

При цьому суд враховує, що відповідно до відомостей товарно-транспортної накладної саме ОСОБА_1 зазначений як автомобільний перевізник. Отже, сам по собі факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 не спростовує відомостей товарно-транспортної накладної щодо особи автомобільного перевізника, оскільки статус водія та статус автомобільного перевізника не є тотожними.

Суд також звертає увагу, що договір позички та акт приймання-передачі транспортного засобу не були надані посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки 16.06.2025, як і не були надані під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак на момент прийняття оскаржуваної постанови у відповідача були відсутні відомості про передачу транспортного засобу в користування іншій особі, які б ставили під сумнів відомості товарно-транспортної накладної щодо особи автомобільного перевізника.

Разом з тим, оцінюючи зазначені документи в межах судового розгляду, суд не встановив, що передача транспортного засобу у користування ОСОБА_2 супроводжувалася передачею йому прав та обов`язків автомобільного перевізника щодо конкретного перевезення. Надані документи підтверджують факт користування транспортним засобом іншою особою, однак не підтверджують того, що саме ця особа була автомобільним перевізником у межах спірного перевезення.

Тобто, факт передачі транспортного засобу ОСОБА_2 сам по собі не спростовує відомостей товарно-транспортної накладної та не свідчить про відсутність у позивача статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах.

Не може бути прийняте судом і посилання позивача на те, що у товарно-транспортній накладній №16/1 від 16.06.2025 його помилково зазначено як автомобільного перевізника.

Таке твердження фактично ґрунтується виключно на припущенні позивача про те, що у зв`язку з передачею транспортного засобу у користування ОСОБА_2 саме останній набув статусу автомобільного перевізника. Водночас, як встановлено судом, надані позивачем договір позички та акт приймання-передачі транспортного засобу підтверджують факт передачі транспортного засобу у користування іншій особі, однак не підтверджують того, що саме ОСОБА_2 був стороною правовідносин з перевезення відповідного вантажу, приймав на себе обов`язок здійснити таке перевезення, укладав договір із замовником перевезення або отримував плату за його здійснення.

При цьому в товарно-транспортній накладній №16/1 від 16.06.2025 саме ОСОБА_1 зазначений як автомобільний перевізник. Позивач не надав доказів того, що зазначені відомості були внесені до товарно-транспортної накладної помилково, не надав виправленої товарно-транспортної накладної або іншого первинного документа, який би містив відомості про ОСОБА_2 як автомобільного перевізника за спірним перевезенням.

Саме по собі посилання на те, що замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем у товарно-транспортній накладній зазначено ФОП ОСОБА_3 , також не підтверджує помилковості зазначення позивача автомобільним перевізником. Наведені особи виконують різні функції у правовідносинах щодо перевезення вантажу, а тому факт зазначення іншої особи як замовника, вантажовідправника чи вантажоодержувача не виключає можливості зазначення позивача автомобільним перевізником.

Таким чином, доводи позивача щодо передачі транспортного засобу в користування іншій особі не спростовують встановленого відповідачем факту зазначення позивача автомобільним перевізником у товарно-транспортній накладній та не свідчать про відсутність у нього обов`язків, передбачених законодавством про автомобільний транспорт. Натомість наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують обставини, покладені відповідачем в основу оскаржуваної постанови.

Отже, суд доходить висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 17.07.2025 №ОПШ000515 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що поданий адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В.Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна