Рішення № 140021836, 23.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 вересня 2026 р. Справа № 120/10526/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Міського комунального підприємства "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" до Державної аудиторської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницябуд" про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Міського комунального підприємства "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 року по 31.12.2024 року та щодо протиправності вимоги Державної аудиторської служби України про усунення виявлених порушень від 19.06.2025 року №002000-14/7663-2025.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницябуд".

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницябуд" подано пояснення щодо позову або відзиву, в яких зазначено, що твердження відповідача про оплату завищених обсягів та вартості будівельних робіт є безпідставними, оскільки всі роботи виконано ТОВ "Вінницябуд" у межах договірної ціни та відповідно до проектно-кошторисної документації.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки в порушення вимог пунктів 6.2 та 6.16 Настанови з визначення вартості будівництва, пункту 1.2 договору № 10/10, позивачем прийнято та оплачено ТОВ "Вінницябуд" завищені обсяг та вартість будівельних робіт на суму 986393,84 грн., чим завдано матеріальної шкоди підприємству на вказану суму.

Крім того, відповідач зазначив, що в порушення підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 859 та пунктів 2, 4, 7 Порядку складання, затвердження та контролю виконання показників фінансових планів комунальних підприємств і комунальних некомерційних підприємств, що є власністю Вінницької міської територіальної громади, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 27.12.2019 № 2081, за відсутності затвердженого (погодженого) фінансового плану Міського комунального підприємства "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" на 2024 рік керівнику підприємства зайво нараховано та виплачено премії в сумі 413403,13 грн., внаслідок чого також зайво сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 91608,69 грн.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Надалі, представником Державної аудиторської служби України подано заперечення на відповідь на відзив в яких вказано на відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування вимоги.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 9.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2025 року та на підставі направлень від 28 березня 2025 року №304-нк, №305-нк, №306-нк, №347-нк, виданих заступником Голови Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба) Юлією Солянік, начальником відділу Держаудитслужби Форсюком В.О., заступником начальника відділу Держаудитслужби Тентюком Р.Л., головним державним фінансовим інспектором Дощинським I.M. та головним державним аудитором відділу контролю у сфері будівництва Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області Козакевич Т.В. проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Міського комунального підприємства "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2024 року.

За результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Міського комунального підприємства "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" Державною аудиторською службою України складено акт №002000-24/28 від 06.05.2025 року, яким встановлено наступні порушення, що залишаються невиконаними:

- в порушення вимог пунктів 6.2 та 6.16 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №261 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві", ТОВ "Вінницябуд" завищено обсяги та вартість будівельних робіт на суму 1202801,78 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Міському комунальному підприємству "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" на цю суму. Вжитими за результатами ревізії заходами забезпечено часткове усунення цього порушення на загальну суму 216407,94 грн. Невідшкодованими залишаються порушення на суму 986393,84 грн.;

- в порушення підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 №859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств" при відсутності затвердженого (погодженого) фінансового плану МКП "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" на 2024 рік керівнику підприємства зайво нараховано та виплачено премії на суму 413403,13 грн., а також зайво сплачено ЄСВ на суму 91608,69 грн., чим завдано шкоди Міському комунальному підприємству "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" на цю суму. Порушення не усунуто.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті ревізії №002000-24/28 від 06.05.2025 року Міським комунальним підприємством "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" подано заперечення до акту.

За результатами розгляду поданих заперечень Державною аудиторською службою України складено висновки на заперечення, згідно з якими заперечення не прийнято, оскільки вони не спростовують фактів порушень, викладених в акті ревізії.

В подальшому, на адресу Міського комунального підприємства "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" Державною аудиторською службою України направлено вимогу щодо усунення виявлених порушень від 19.06.2025 року №002000-14/7663-2025.

Із вказаної вимоги вбачається, що на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України від 26 січня 1993 року №2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, Держаудитслужба вимагає:

1. Опрацювати матеріали ревізії.

2. Забезпечити відшкодування на користь МКП "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" зайво сплачених коштів ТОВ "Вінницябуд" на загальну суму 986393,84 грн., шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягненням коштів, відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та в інший спосіб передбачений законодавством, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат.

3. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статті 1166 Цивільного кодексу України на користь МКП "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" шкоди, завданої внаслідок неправильного нарахування і виплати премії на загальну суму 413403,13 грн., чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат.

4. Провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо надмірно перерахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зарахувати в рахунок майбутніх платежів зайво сплачених коштів на суму 91608,69 грн. відповідно до вимог пунктів 5, 6 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 №417.

Вважаючи, що вимога Державної аудиторської служби України щодо усунення виявлених порушень від 19.06.2025 року №002000-14/7663-2025 є протиправною та підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII) передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України з дотриманням принципів, визначених Законом України "Про адміністративну процедуру".

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення №43, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного висновку), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550), яким визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

В силу підпункту 16 пункту 6 Положення № 43 Держаудитслужба України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься.

Вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована, а тому може бути предметом судового оскарження.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 06 серпня 2020 року у справі № 826/6254/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 815/4223/16, від 11 жовтня 2018 року у справі № 813/4101/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 825/1481/16, від 25 липня 2024 року у справі № 160/12986/21.

З вищевикладеного вбачається, що з метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що пунктом 1 спірної вимоги, позивача зобов`язано опрацювати матеріали ревізії.

Суд зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю приймається з метою корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства шляхом усунення порушень законодавства, виявлених під час ревізії. Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких необхідно вжити уповноваженій особі для усунення порушень.

Аналогічні правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №826/6254/17, в постанові від 14.12.2020 у справі №200/7584/19-а.

У пункті 1 спірної вимоги відповідач не зазначив, які конкретно заходи повинен здійснити позивач для опрацювання матеріалів ревізії, якими нормами законодавства при цьому має керуватись, та не визначив чіткий порядок виконання покладеного зобов`язання.

Таким чином, пункт 1 спірної вимоги не містить чіткого та конкретного припису, який визначав би зміст, спосіб і порядок дій позивача щодо усунення виявлених порушень, а тому не відповідає вимогам, встановленим до акта індивідуальної дії.

Подібних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/7898/25 від 28 липня 2026 року.

Надаючи оцінку вимозі відповідача в частині забезпечення відшкодування на користь МКП "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" зайво сплачених коштів ТОВ "Вінницябуд" на загальну суму 986393,84 грн., шляхом проведення претензійно-позовної роботи зі стягненням коштів, відповідно до норм статей 610-625 Цивільного кодексу України та в інший спосіб передбачений законодавством, чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування витрат, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що підставою для визначення Держаудитслужбою завищення обсягу та вартості будівельних робіт на суму 1202801,78 грн. став акт вибіркового контрольного обміру /том 1 а.с. 41-42/.

Із змісту цього акта вбачається, що каркас фасадно-профільної системи КМД 50 без склопакетів та накладок змонтовано на площі 1202,07 кв.м, тоді як площу склопакетів і накладок визначено у розмірі 1139,06 кв.м.

Різницю між зазначеними показниками, яка становить 63,01 кв.м, відповідач кваліфікував як невиконаний обсяг робіт, вартість якого становить 1202801,78 грн.

Водночас, суд враховує, що предметом договору підряду від 11.10.2023 року №10/10 було виконання додаткових будівельних робіт відповідно до скоригованої проектно-кошторисної документації /том 1 а.с. 106-114/.

У локальному кошторисі на будівельні роботи №02-01-017, який входить до складу такої документації, а також у договірній ціні обсяг робіт із монтажу фасадно-профільної системи КМД 50 визначено у кількості 200 кв.м. /том 1 а.с. 139-141/.

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за договором №10/10 обсяг робіт із монтажу фасадно-профільної системи КМД 50 становив: за актом №6 за грудень 2023 року - 176 кв.м, за актом №9 за лютий 2024 року обсяг скориговано на 13,6 кв.м у бік зменшення, а за актом №32 за жовтень 2024 року - збільшено на 9,77 кв.м. /том 1 а.с. 165-168, 170-173, 176-179/.

Отже, загальний обсяг робіт, прийнятих за цим договором, становив 172,17 кв.м та не перевищував обсягу, визначеного договірною ціною і проектно-кошторисною документацією.

Водночас, контрольний обмір проведено щодо всієї фасадно-профільної системи КМД 50 без розмежування робіт, виконаних за договором №10/10 від 11.10.2023 року, та робіт, виконаних за договором №13/05-21 від 13.05.2021 року /том 1 а.с. 206-223/.

При цьому, акт контрольного обміру не містить відомостей, які б підтверджували, що визначена різниця у 63,01 кв. м стосується саме робіт, прийнятих та оплачених за договором №10/10.

Крім того, відповідачем не спростовано доводів позивача і третьої особи про те, що відповідно до проектних рішень та технічних креслень виробника фасадно-профільна система КМД 50 є комплексною конструкцією, геометричні розміри якої визначаються як розміри системи в цілому.

Суд звертає увагу, що висновок контролюючого органу про наявність збитків повинен ґрунтуватися на достовірно встановленому факті невиконання робіт, належному розрахунку їх вартості та причинному зв`язку між виявленим порушенням і заявленою сумою шкоди.

Отже, відповідачем не доведено, що різниця у 63,01 кв.м становить невиконаний обсяг робіт саме за договором №10/10, а також не обґрунтовано визначення вартості таких робіт у сумі 986393,84 грн.

За таких обставин висновок про завищення обсягу та вартості будівельних робіт ґрунтується на неповному дослідженні обставин, а тому не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, суд зазначає, що наведене у пункті 2 спірної вимоги загальне посилання на статті 610-625 Цивільного кодексу України не визначає конкретного способу усунення виявленого порушення, порядку його реалізації та чіткого переліку дій, які належить вчинити позивачу.

Формулювання про можливість застосування іншого передбаченого законодавством способу відшкодування також надає позивачу невизначене коло варіантів поведінки, що свідчить про неконкретизованість цієї частини вимоги.

Надаючи оцінку пунктам 3 та 4 оскаржуваної вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправильного нарахування і виплати премії, та зарахування надміру сплаченого єдиного внеску в рахунок майбутніх платежів, суд зазначає наступне.

Відповідач вважає, що за відсутності затвердженого (погодженого) фінансового плану Міського комунального підприємства "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" на 2024 рік керівнику підприємства всупереч підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 року №859 зайво нараховано та виплачено премії в сумі 413403,13 грн., а також сплачено єдиний внесок у сумі 91608,69 грн.

Судом встановлено, що фінансовий план підприємства на 2024 рік затверджено рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.12.2024 року №3128.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств" від 19.05.1999 року №859 у разі незатвердження (непогодження) в установленому законодавством порядку річного фінансового плану винагорода (премія) не нараховується.

В даному випадку, преміювання керівника підприємства здійснювалося на підставі укладених контрактів та наказів директора Департаменту економіки і інвестицій Вінницької міської ради від 28.03.2024 року №3, від 26.06.2024 року №5, від 27.09.2024 року №9 та від 27.12.2024 року №12, які не скасовані та не визнані протиправними.

Доказів протилежного суду не надано.

Водночас, несвоєчасне затвердження фінансового плану саме собою не свідчить про завдання підприємству шкоди в розмірі всієї суми виплачених премій та не зумовлює виникнення обов`язку щодо їх повернення.

При цьому, наказ про преміювання за IV квартал 2024 року видано 27.12.2024 року, тобто після затвердження фінансового плану, однак відповідну премію відповідач також включив до загальної суми шкоди, не надавши оцінки цій обставині.

Таким чином, відповідачем не розмежовано суми премій, нарахованих до та після затвердження фінансового плану, і не обґрунтовано віднесення всієї суми виплачених премій до шкоди, завданої підприємству.

Щодо пункту 4 спірної вимоги суд зазначає, що єдиний внесок сплачено з фактично нарахованих і виплачених сум премій.

Відповідачем не доведено, що на дату прийняття вимоги 91608,69 грн. були сплачені понад нараховану суму єдиного внеску та набули статусу надміру сплачених коштів у розумінні Порядку №417.

Крім того, пункт 4 вимоги є похідним від висновку про зайве нарахування і виплату премій, правомірність якого відповідачем належним чином не обґрунтована.

Отже, оскаржувана вимога Державної аудиторської служби України щодо усунення виявлених порушень від 19.06.2025 року №002000-14/7663-2025 не містить чітких і конкретних приписів щодо способу усунення виявлених порушень, а покладені в її основу висновки не підтверджені належними та достатніми доказами, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача з проведення ревізії суд зазначає, що ревізію проведено на підставі пункту 9.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на І квартал 2025 року та відповідних направлень.

Позивачем не доведено порушення відповідачем встановленого законом порядку призначення чи проведення ревізії.

Водночас правові наслідки такого контрольного заходу реалізовані шляхом складення акта ревізії та прийняття оскаржуваної вимоги, скасування якої є належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача.

За таких обставин підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 3028 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 1514 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України щодо усунення виявлених порушень від 19.06.2025 року №002000-14/7663-2025.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь Міського комунального підприємства "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514,00 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Міське комунальне підприємство "Вінницький фонд муніципальних інвестицій" (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, ЄДРПОУ 38135403);

Відповідач: Державна аудиторська служба України (вул. Петра Сагайдачного, 4, м. Київ, 04070, ЄДРПОУ 40165856);

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницябуд" (вул. Театральна, 20, м. Вінниця, 21050, ЄДРПОУ 01273444).

Суддя Свентух Віталій Михайлович