Рішення № 140020094, 07.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/630/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., за участі секретаря судового засідання Вовчанської К.Ю., представників сторін: позивача адвоката Ульянова С.М., відповідачів-1, 2, 3 адвоката Ракоїд Л.В., третьої особи не з`явились, розглянув у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства і нової редакції Статуту товариства,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся, через систему «Електронний суд», в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікорнс" (далі відповідач-1 ТОВ "Юнікорнс"), ОСОБА_2 (далі відповідач-2), ОСОБА_3 (далі відповідач-3), в якому просив суд:

визнати недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» оформленого протоколом № 41 від 21 березня 2025 року;

визнати недійсною нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» затверджену рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс», оформленого протоколом № 41 від 21 березня 2025 року;

відшкодувати судові витрати.

Позов мотивовано тим, що спірне рішення загальних зборів засновників ТОВ «Юнікорнс» оформлене протоколом № 41 від 21.03.2025 прийнято неправомірно, в порушення вимог ст.ст. 59-61 Закону України «Про господарські товариства», ст. 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст 15 Закону України «Про кооперацію» та п. 8.5. Статуту товариства щодо неналежного скликання загальних зборів, повідомлення позивача, як власника 1 % статутного капіталу ТОВ "Юнікорнс" про їх проведення, що вважає підставою визнання його недійсним, як і прийнятого на них рішення про затвердження нової редакції Статуту товариства.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду по ній відкрито провадження у праві №925/630/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.06.2026, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4 .

Разом з позовом позивач продав до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 7580/26, а.с. 64-67), в якій просив суд забезпечити позов шляхом зобов`язання керівника (генерального директора) ТОВ «Юнікорнс» при здійсненні своїх повноважень керуватись виключно положеннями Статуту Товариства у редакції 2020 року та не вчиняти дій, що виходять за межі повноважень визначених редакцією Статуту товариства 2020 року.

Іншою ухвалою суду від 06.05.2026, яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за вх. № 7580/26 від 04.05.2026 у справі № 925/630/26.

Відповідачі - ТОВ «Юнікорнс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі адвоката Ракоїд Л.В. подали, через систему «Електронний суд» відзиви на позовну заяву (вх. № 8668/26, а.с. 92-95, вх. № 8669/26, а.с. 103-106, вх. № 8673/26, а.с. 112-115) за змістом яких заперечили обґрунтованість позовних вимог, вказали на їх безпідставність враховуючи відсутність порушення прав та інтересів позивача на момент його звернення до суду, правомірності вчинення відповідачем-1 всіх вимог законодавства при скликанні та проведенні спірних загальних зборів 21.03.2025, просили відмовити у задоволенні позову повністю. Також відповідачі повідомили, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які можуть бути понесені відповідачами у зв`язку з розглядом справи у розмірі 40000 грн. щодо кожного з них.

Ухвалою суду від 09.06.2026 (в протоколі судового засідання) закрито підготовче провадження у справі № 925/630/26, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.06.2026, повідомлено про дату, час та місце судового засідання третю особу.

В судове засідання 30.06.2026 третя особа явку свого представника не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно довідки про доставку електронного листа з ухвалою суду від 30.06.2026 до її електронного кабінета, причини неявки представника не повідомила.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наявні матеріали справи, які є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, відповідно до ст. 202 ГПК України, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

В засіданні суду 30.06.2026 представник позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю, представник відповідачів позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити повністю з мотивів безпідставності і необґрунтованості позовних вимог. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосив дату та час оголошення його вступної та резолютивної частин 07.07.2026.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, 07.07.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач ОСОБА_1 вказав, що він до 24.03.2026 був засновником ТОВ «Юнікорнс» та власником 1 % статутного капіталу товариства і лише в межах розгляду Господарським судом Черкаської області справи № 925/414/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , за участі третіх осіб: ТОВ «Юнікорнс», ОСОБА_3 про перевід прав і обов`язків покупця за договором купівлі продажу частки у статутному капіталі товариства дізнався про наявність рішень загальних зборів засновників ТОВ «Юнікорнс» прийнятих 21.03.2025, оформлених протоколом № 41.

Із протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Юнікорнс» № 41 складеного 21.03.2025 (а.с.16)вбачається, що на зборах були присутні учасники Товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та запрошений - ОСОБА_5 , кворум зборів -99%.

На порядок денний зборів винесено два питання: 1- про обрання голови та секретаря зборів; 2 -про затвердження нової редакції Статуту ТОВ «Юнікорнс».

За результатами розгляду загальними зборами засновників товариства першого питання прпийнято рішення про призначення головою зборів ТОВ «Юнікорнс» ОСОБА_3 , секретарем зборів - ОСОБА_2 .

За результатами розгляду другого питання прийнято одноголосне рішення про затвердження нової редакції Статуту ТОВ «Юнікорнс» та подання його для державної реєстрації. Доручено ОСОБА_5 подати Статут для державної реєстрації.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії: Статуту ТОВ «Юнікорнс» затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Юнікорнс» протокол №15 від 25.09.2020 (а.с.17-35), Статуту ТОВ «Юнікорнс» затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Юнікорнс» протокол №41 від 21.03.20254 (а.с.36-55).

Позивач вказав, що 24.03.2026 між ним та третьою особою ОСОБА_4 укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Юнікорнс» та на його виконання сторонами складено акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Юнікорнс» від 24.03.2026 (а.с. 15) відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_4 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Юнікорнс» у розмірі 1%, яка в грошовому еквіваленті становить 1500 грн. Вищевказаний акт засвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я., зареєстровано в реєстрі за № 257258.

На підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Юнікорнс» від 24.03.2026 до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни, а саме запис про нового учасника ТОВ «Юнікорнс» - ОСОБА_4 (Громадянство: Україна; Адреса: АДРЕСА_1 ). Розмір частки статутного (складеного) капіталу(пайового фонду) (грн.): 1500,00 грн.

Позивач вважає не запрошення його на загальні збори засновників ТОВ «Юнікорнс» 21.03.2025 є порушення ст.61 Закону України «Про господарські товариства», ст.ст. 32, 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та порушенням п.п. 4.2., 8.4., 8.5., 8.8.1.- 8.8.5. Статуту ТОВ «Юнікорнс», а тому рішення загальних зборів підлягають визнанню судом недійсними, також підлягає визнанню недійсним нова редакція Статуту оскільки на момент прийняття спірного рішення загальних зборів засновників ТОВ «Юнікорнс» оформленого протоколом № 41 від 21.03.2025 він був власником 1 % статутного капіталу вказаного товариства, однак не ознайомлений з наявністю прийнятих рішень та не повідомлений про скликання загальних зборів.

Відповідачі на підтвердження заперечень проти позову зауважили, що позивач звернувся до суду з даним позовом 04.05.2026, тобто тоді, коли ОСОБА_1 вже не був учасником ТОВ «Юнікорнс» тому з урахуванням проведених реєстраційних дій щодо зміни учасників товариства позивач втратив статус учасника ТОВ, що вказує на відсутність порушення його корпоративних прав, та підстав для задоволення позову.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача, як власника на момент проведення загальних зборів засновників 1% у статутному капіталі ТОВ «Юнікорнс», до відповідачів про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Юнікорнс», оформленого проколом № 41 від 21.03.2025 та визнання недійсною нової редакції Статуту ТОВ «Юнікорнс» затверджену спірним рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Юнікорнс» з підстав, вказаних у позовній заяві.

Корпоративні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», іншими нормативними актами, виданими на їх виконання.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, п.п. 4, 5, 7, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Для створення юридичної особи, її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами статті 96-1 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та установчих документів товариства.

Закон України «Про господарські товариства» визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки їх учасників та засновників, зокрема, наступне:

господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов`язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені. Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 1);

зміни, які сталися в установчих документах товариства і які підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Товариство зобов`язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру (ст. 7);

учасники товариства мають право:а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;в) вийти в установленому порядку з товариства;г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства (ст.10);

учасники товариства зобов`язані:а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;б) виконувати свої зобов`язання перед товариством, в тому числі і пов`язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;г) нести інші обов`язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами (ст.11 );

товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ч.1 ст. 50);

установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі (ч.1 ст. 51);

зміни до статуту, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку (ч.3 ст. 52);

учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов`язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством (ст.53);

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ч.1 ст. 58).

Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників, зокрема наступне:

учасники товариства мають такі права:1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;3) брати участь у розподілі прибутку товариства;4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість (ч.1 ст. 5);

учасники товариства зобов`язані: 1) дотримуватися статуту; 2) виконувати рішення загальних зборів учасників товариства. Учасники можуть мати обов`язки, встановлені законом та статутом товариства (ст.6);

розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (ч.ч.1,2 ст 12);

учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам (ч.1 ст. 21);

органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом (ст.ст. 28, 29);

загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ст. 30).

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і приписи судової практики суд вбачає, що позивач - ОСОБА_1 до 24.03.2026 був засновником ТОВ «Юнікорнс» та власником 1 % статутного капіталу ТОВ «Юнікорнс», що підтверджено сторонами.

З урахуванням норм ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», ч.1 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» позивач уклав 24.03.2026 з ОСОБА_4 договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «Юнікорнс», того ж дня погодив акт приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікорнс» від 24.03.2026, за результатом укладення яких ОСОБА_4 передано відповідні документи державному реєстратору для реєстрації змін учасників ТОВ «Юнікорнс».

З 25.03.2026 дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних сіб-підприємців та громадських формувань містять інформацію про уточнений склад засновників (учасників) ТОВ «Юнікорнс»: ОСОБА_2 розмір частки 88500 грн, ОСОБА_3 розмір частки 60000 грн, ОСОБА_4 розмір частки -1500грн.

Суд зауважує, що з моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки, оскільки відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб. З цього ж моменту до набувача частки у статутному капіталі товариства переходить право власності на частку за договором, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим, моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін. Судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19.

Таким чином з 25.03.2026 позивач втратив статус учасника ТОВ «Юнікорнс» та на момент подання позову 04.05.2026 не є носієм корпоративних прав товариства за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Юнікорнс», оформленого проколом № 41 від 21.03.2025 та визнання недійсною нової редакції Статуту ТОВ «Юнікорнс» затверджену спірним рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Юнікорнс», а тому ухвалення рішення не призведе до захисту корпоративних прав позивача.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 909/703/19.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

За викладених обставин справи і наведених норм законодавства суд не вбачає порушення корпоративних прав позивача відповідачами, за захистом яких він звернувся до суду, тому у позові відмовляє повністю.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідачів, наведеним у їх заявах по суті справи, надані ними докази в сукупності на підтвердження своїх доводів визнає більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на підтвердження наведених ним обставин, тому позов визнає необґрунтованим і з підстав, заявлених у ньому, у його задоволенні позивачу відмовляє повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повне рішення складено 23.09.2026.

Суддя В.М.Грачов