Рішення № 140020012, 16.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1618/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення коштівза участю представників:

позивача: адвокат Задорожний І.Б.;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДІПЛЮС" звернулось до Господарського суду Харківської області за позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення 253 451,27 грн. заборгованості, з якої основний борг з урахуванням індексу інфляції - 233 026,58 грн., штраф - 11 490,46 грн., пеня - 8 122,03 грн., три проценти річних - 812,20грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач отримавши Товар за договором поставки №13/08/25 від 13.08.2025 не виконав свої зобов`язання по його оплаті, у зв`язку з чим заборгованість за отриманий і неоплачений відповідачем Товар становить 229 809,25 грн. У зв`язку із простроченням оплати товару у відповідності до п.8.8, 8.9 Договору відповідачу нарахована пеня та штраф, а також відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних та інфяційні.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та встановлено п`ятнадцятиденний строк Відповідачу, з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, а Позивачу згідно з частиною другою статті 251 ГПК України встановлено строк на подання до суду відповіді на відзив - п`ять днів з дня отримання відзиву.

22.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" надійшли ідентичні за своїм змістом заяви щодо заперечень проти розгляду справи № 922/1618/26 в порядку спрощеного позовного провадження (вх.№12440, 12441).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" щодо заперечень проти розгляду справи № 922/1618/26 в порядку спрощеного позовного провадження (вх.№12440, 12441 від 22.05.2026) відмовлено у повному обсязі.

03.06.2026 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№13407), в якому у задоволенні позову просить відмовити повністю. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що видаткова накладна №1788 від 25.02.2026 не підписана уповноваженим представником відповідача, не містить відбитка печатки товариства, а також відсутні будь-які докази видачі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також звертає увагу на те, що відповідно до умов договору саме підписана уповноваженим представником покупця видаткова або товарно-транспортна накладна є підтвердженням передачі товару та моментом переходу права власності на нього, тоді як таких доказів позивачем не надано. Крім того, відповідач вказує, що непідписана видаткова накладна не може вважатися належним первинним бухгалтерським документом, який підтверджує здійснення господарської операції. Також відповідач заперечує доказове значення накладної ТОВ «Хайвей» №FLS-A527911 від 25.02.2026, зазначаючи, що вона не є товарно-транспортною накладною у розумінні умов договору, не містить достатніх відомостей для ідентифікації перевезеного товару зі спірною видатковою накладною, не містить посилання на видаткову накладну №1788, не підтверджує передачу товаросупровідних документів разом із вантажем, містить іншу адресу доставки, ніж визначена договором, а також не містить відомостей про особу одержувача, її підпис чи реквізити довіреності. Окрім цього, відповідач звертає увагу на невідповідність оголошеної вартості вантажу в накладній перевізника сумі, зазначеній у видатковій накладній. Зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків ним не підписувався, а податкова накладна №281 від 25.02.2026 є одностороннім документом, складеним позивачем, і сама по собі не підтверджує реальності господарської операції та виникнення у відповідача обов`язку з оплати товару. Вважає безпідставними вимоги про стягнення штрафу, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки вони є похідними від основної вимоги про стягнення вартості товару.

09.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№13914), в якій заперечує доводи відповідача та наполягає на доведеності факту поставки товару і виникнення у відповідача обов`язку щодо його оплати. Позивач не заперечує, що видаткова накладна №1788 від 25.02.2026 не була підписана відповідачем, однак зазначає, що після поставки товару ним було направлено відповідачу вимогу від 21.04.2026 разом із примірниками видаткової накладної та актом звірки для підписання, на яку відповідач не надав жодної відповіді та не висловив заперечень щодо факту отримання товару. На підтвердження ідентифікації одержувача товару та місця його доставки позивач посилається на долучену до відповіді на відзив переписку у месенджері з представником відповідача, з якої, на думку позивача, вбачається підтвердження адреси доставки товару, погодження замовлення, зазначення контактної особи для його отримання, а також подальше визнання наявності заборгованості у сумі 229 809,25 грн та обіцянка здійснити оплату поставленого товару. Позивач вважає, що зазначена переписка підтверджує як факт замовлення товару, так і його отримання відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що для додаткового підтвердження факту перевезення та вручення товару має намір звернутися до перевізника - ТОВ «Хайвей» із запитом про надання відповідних підтверджуючих документів. Також позивач заперечує доводи відповідача щодо відсутності доказового значення податкової накладної №281 від 25.02.2026, посилаючись на те, що вона була складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних саме за наслідками здійснення спірної господарської операції. При цьому позивач зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження помилковості її реєстрації чи відсутності господарської операції між сторонами, а також не вчиняв жодних дій щодо її оскарження або коригування.

09.06.2026 відповідачем до суду надані заперечення (на відповідь на відзив) (вх.№13923) в яких зазначає, що доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив, не спростовують викладених раніше заперечень щодо недоведеності факту поставки спірного товару. При цьому відповідач наголошує, що не заперечує наявності між сторонами господарських відносин та факту виконання ним зобов`язань за іншими поставками товару, що, на його думку, підтверджується наданими платіжними інструкціями про оплату раніше отриманого товару. Водночас відповідач наполягає, що товар за видатковою накладною №1788 від 25.02.2026 ним не отримувався та не приймався, а тому підстави для виникнення спірної заборгованості відсутні. Наголошує, що подана позивачем разом із відповіддю на відзив переписка у месенджері не є належним та допустимим доказом у справі. Наполягає на тому, що накладна перевізника ТОВ «Хайвей» не підтверджує поставку саме того товару, який зазначений у видатковій накладній №1788 від 25.02.2026, оскільки містить інший опис товару, іншу вартість вантажу, не містить його ідентифікуючих ознак та посилань на спірну видаткову накладну, не підтверджує передачі товаросупровідних документів разом із вантажем та містить адресу доставки, яка не відповідає погодженому сторонами пункту поставки. Окремо зазначає, що податкова накладна №281 від 25.02.2026 є одностороннім документом, складеним та зареєстрованим самим позивачем, а тому за відсутності належних доказів реального руху товару не може підтверджувати факту здійснення господарської операції та виникнення у відповідача обов`язку з оплати товару. На думку відповідача, наведена позивачем практика Верховного Суду, навпаки, свідчить про необхідність доведення реального руху активів, чого у даній справі зроблено не було. Крім того, відповідач заперечує твердження позивача про те, що ненадання відповіді на вимогу від 21.04.2026 або непідписання акта звірки може свідчити про визнання боргу.

09.06.2026 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№13917).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 відмовлено у клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІПЛЮС" про витребування доказів (вх.№13917 від 09.06.2026). Постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу №922/1618/26 до розгляду у підготовчому засіданні на "01" липня 2026 р. о 12:00 год.

29.06.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 15712) в якому також просить суд поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕДІПЛЮС» строк для подання доказів по справі.

29.06.2026 позивач до суду подав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та витребування доказів (вх.№ 15713), в якому просить поновити строк для подання до суду клопотання про витребування доказів та витребувати у Головного управління ДПС у Харківській області інформацію щодо податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» (ЄДРПОУ 42831345), індивідуальний податковий номер 428313420318) щодо відображення податкового кредиту за податковою накладною №281 від 25.02.2026р. (реєстраційний №9067021158).

Протокольною ухвалою від 01.07.2026 на підставі ст.183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 16.07.2026 о 12:30.

Протокольною ухвалою від 16.07.2026 поновлено позивачу строк на подання доказів, які додані до клопотання про долучення доказів (за вх.№ 15712 від 29.06.2026); на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; на підставі статті 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 12.08.2026 о 14:00.

Ухвалою суду від 16.07.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІПЛЮС" про поновлення пропущеного процесуального строку та витребування доказів (вх.№ 15713 від 29.06.2026); поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕДІПЛЮС" процесуальний строк на для подання до суду клопотання про витребування доказів; витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області (61057, Харків,. вул. Григорія Сковороди, буд. 46; код ЄДРПОУ 43983495) інформацію щодо податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» (ЄДРПОУ 42831345), індивідуальний податковий номер 428313420318) щодо відображення податкового кредиту за податковою накладною №281 від 25.02.2026р. (реєстраційний №9067021158).

29.07.2026 від ГУ ДПС у Харківській області на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 16.07.2026 разом з листом (вх.№ 18511) надійшли витребувані судом документи.

Протокольною ухвалою від 12.08.2026 на підставі ст.182 та 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.08.2026 о 15:30.

Протокольною ухвалою від 26.08.2026 на підставі статті 216 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті та призначає дату наступного судового засідання на 16.09.2026 о 14:00.

У судовому засіданні 16.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач правом на участі свого представника у судовому засіданні 16.09.2026 не скористався. Процесуальні документи в порядку ч. 2-4 ст.120 та ч. 5 ст.242 ГПК України направлялись відповідачу в електронному вигляді до його зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі Осіпов проти України, суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

13.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІПЛЮС» (надалі-Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕКС МАКС» (надалі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки №13/08/25, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві медичні вироби та/або засоби індивідуального захисту (далі - «Товар»), визначені у п. 1.2 даного Договору, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений Товар.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначені в видаткових накладних (специфікаціях, рахунках) або інших підписаних представниками Сторін документах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п.2.2 Договору Товар поставляється окремими партіями, обсяг і строк поставки яких визначаються Сторонами на підставі письмових заявок Покупця, у межах найменування, асортименту і кількості, зазначених у накладних (специфікаціях, рахунках) або інших підписаних представниками Сторін документах, які є невід`ємною частиною цього Договору. Оформлення кожної поставки Товару здійснюється шляхом направлення Покупцем поштою з повідомленням про вручення чи вручення представникові Продавця кур`єрською службою або особисто письмової заявки на поставку Товару із зазначенням кількості та асортименту Товару, який повинен бути поставлений Покупцеві. З метою налагодження швидкого реагування на замовлення Покупця такі письмові заявки попередньо можуть бути надіслані факсимільним зв`язком або на електронну пошту Продавця, зазначену у розділі 16 цього Договору «Реквізити та місцезнаходження Сторін». Кожна поставка Товару здійснюється виключно за умови отримання та підтвердження Продавцем заявки Покупця. Продавець здійснює підтвердження заявки Покупця шляхом направлення повідомлення або рахунку Покупцю, або здійсненням поставки.

Відповідно до п.3.3 Договору оплата за товар здійснюється на умовах відтермінування платежу на строк 21 робочий день з моменту з моменту оформлення замовлення. При цьому, за згодою Сторін оплата Товару може здійснюватися Покупцем одним або декількома платежами у довільних розмірах.

Згідно з п.3.7 Договору Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що пунктом доставки Товару є склад/адреса Покупця, який знаходиться за адресою: Харківська обл., місто Харків, проспект Науки, будинок 54.

За змістом п.4.5 Договору право власності на товар а також ризик його випадкового знищення та пошкодження (псування) Товару, переходять до Покупця в момент підписання уповноваженою особою Покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Відповідно до п.6.1 Договору прийом Товару за кількістю, якістю та асортиментом проводиться уповноваженим представником Покупця у момент поставки Товару до пункту доставки, згідно умов цього Договору. У випадку відсутності зауважень до якості, кількості та асортименту Товару Покупець зобов`язаний підписати відповідну видаткову (та/або товарно-транспортну) накладну, що є підтвердженням передачі Товару зі сторони Продавця та прийому Товару зі сторони Покупця.

Пунктом 8.8 Договору передбачено, що за порушення строків оплати Товару понад 20 (двадцять) календарних днів, окрім пені, Покупець сплачує Продавцю протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Продавця штраф у розмірі 5 (п`ять) % суми простроченого платежу.

Згідно з п.8.9 Договору за прострочення в оплаті Товару Покупець виплачує Продавцю за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення за весь період прострочення.

Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього Договору, та закінчується «31» грудня 2026 року, але в будь-якому разі після виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п.11.2 Договору).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивачем надано видаткову накладну №1788 від 25.02.2026, складену на виконання договору №13/08/25 та з посиланням на рахунок на оплату покупцю №1723 від 23.02.2026.

Відповідно до зазначеної видаткової накладної предметом поставки є рукавички оглядові латексні нестерильні неопудрені AmbuPlus, розмір L, сині, у кількості 30 250 пар, за ціною 7,10 грн без ПДВ за одиницю, загальною вартістю без ПДВ 214 775,00 грн, ПДВ за ставкою 7% - 15 034,25 грн, всього з ПДВ - 229 809,25 грн.

Водночас видаткова накладна №1788 від 25.02.2026 не підписана з боку Покупця.

Позивач стверджує, що поставка зазначеного товару здійснювалася із залученням перевізника - ТОВ «ХАЙВЕЙ».

На підтвердження цієї обставини до матеріалів справи надано накладну перевізника №FSL-A527911/1 від 25.02.2026, у якій відправником зазначено ТОВ «МЕДІПЛЮС», одержувачем - ТОВ «ІМЕКС МАКС», місцем доставки - Харківська область, м. Харків, просп. Перемоги, 55Е, контактною особою одержувача - Алена Канюк, номер телефону НОМЕР_1 , опис відправлення - «мед. рукавички», кількість місць - 3.

На підтвердження обставин замовлення та поставки спірного товару за видатковою накладною №1788 від 25.02.2026 позивачем також надано скріншоти листування у месенджері Viber з абонентом за номером телефону НОМЕР_2 , збереженим у контактах як «Імекс Макс Сергій».

Як зазначає позивач, зі змісту вказаного листування вбачається комунікація сторін щодо здійснення поставок товару за Договором, у тому числі направлення рахунків на оплату, узгодження відправлення товару, адреси його доставки та контактних даних особи, яка мала отримувати відповідні відправлення. Зокрема, у листуванні зазначено контактні дані одержувача: «Алена Канюк», номер телефону 0938040892 та адресу доставки: м. Харків, просп. Перемоги, 55Е. Наведені контактні дані та адреса також зазначені у накладній перевізника ТОВ «ХАЙВЕЙ» №FSL-A527911/1 від 25.02.2026.

Крім того, як зазначає позивач, у наданому листуванні міститься комунікація щодо рахунку №1723 від 23.02.2026 на суму 229 809,25 грн, на який позивач посилається як на рахунок, виставлений у зв`язку зі спірною поставкою, а також подальші повідомлення сторін щодо проведення оплати.

На підтвердження здійснення відповідної господарської операції позивачем також складено податкову накладну №281 від 25.02.2026 на загальну суму 229 809,25 грн, у тому числі ПДВ за ставкою 7% у розмірі 15 034,25 грн. Податкову накладну зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 17.03.2026 о 17:42:49 за №9067021158.

Посилаючись на те, що поставлений товар відповідачем оплачено не було, ТОВ «МЕДІПЛЮС» звернулося до ТОВ «ІМЕКС МАКС» із вимогою вих. №21/04/2026 від 21.04.2026, у якій зазначило про наявність заборгованості за видатковою накладною №1788 від 25.02.2026 у розмірі 229 809,25 грн та вимагало її погашення.

Разом із зазначеною вимогою позивач направив відповідачу два примірники підписаної зі свого боку видаткової накладної №1788 від 25.02.2026 та два примірники акта звірки взаємних розрахунків з пропозицією їх підписати та повернути позивачу.Направлення зазначених документів підтверджується описом вкладення та документами АТ «Укрпошта». Як убачається з відомостей поштового відстеження, поштове відправлення було вручено адресату 30.04.2026 за довіреністю.

Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, примірник видаткової накладної №1788 від 25.02.2026 й акта звірки не підписав, як і не сплатив кошти за за видатковою накладною №1788 від 25.02.2026 у розмірі 229 809,25 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №13/08/25 від 13.08.2025 у частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ «ІМЕКС МАКС» заборгованості у загальному розмірі 253 451,27 грн. Так, крім суми основного боргу за поставлений згідно з видатковою накладною №1788 від 25.02.2026 товар у розмірі 229 809,25 грн, позивачем заявлено до стягнення 11 490,46 грн штрафу, нарахованого на підставі пункту 8.8 Договору у розмірі 5% від суми простроченого платежу, 8 122,03 грн пені, нарахованої відповідно до пункту 8.9 Договору за період з 27.03.2026 по 08.05.2026, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3 217,33 грн інфляційних втрат та 812,20 грн трьох процентів річних.

У свою чергу відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, наполягає на недоведеності факту поставки та прийняття ТОВ «ІМЕКС МАКС» товару за видатковою накладною №1788 від 25.02.2026 на суму 229 809,25 грн. Зокрема, відповідач зазначає, що вказана видаткова накладна ним не підписана та не містить відбитка його печатки, а доказів отримання товару уповноваженою особою відповідача позивачем не надано.

Щодо накладної перевізника ТОВ «ХАЙВЕЙ» №FSL-A527911 від 25.02.2026 відповідач зазначає, що вона не містить посилання на видаткову накладну №1788, відомостей про найменування та кількість товару, достатніх для його ідентифікації, при цьому оголошена вартість вантажу становить 130 000,00 грн, тоді як вартість товару за видатковою накладною - 229 809,25 грн. Крім того, адресою доставки у транспортному документі зазначено м. Харків, просп. Перемоги, 55Е, тоді як пунктом 4.3 Договору місцем поставки визначено м. Харків, просп. Науки, 54.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У відповідності до норм частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №927/986/17 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги (товару) і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частини першою статті 1 вказаного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару та внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри, є накладні та товарно-транспортні накладні. При цьому вказані первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують передачу товару покупцю (позивачу), тому належним і допустимим доказом поставки товару є видаткові та/або товарно-транспортні накладні у разі, якщо вони містять усі необхідні реквізити.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначені в видаткових накладних (специфікаціях, рахунках) або інших підписаних представниками Сторін документах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п.2.2 Договору Товар поставляється окремими партіями, обсяг і строк поставки яких визначаються Сторонами на підставі письмових заявок Покупця, у межах найменування, асортименту і кількості, зазначених у накладних (специфікаціях, рахунках) або інших підписаних представниками Сторін документах, які є невід`ємною частиною цього Договору. Оформлення кожної поставки Товару здійснюється шляхом направлення Покупцем поштою з повідомленням про вручення чи вручення представникові Продавця кур`єрською службою або особисто письмової заявки на поставку Товару із зазначенням кількості та асортименту Товару, який повинен бути поставлений Покупцеві. З метою налагодження швидкого реагування на замовлення Покупця такі письмові заявки попередньо можуть бути надіслані факсимільним зв`язком або на електронну пошту Продавця, зазначену у розділі 16 цього Договору «Реквізити та місцезнаходження Сторін». Кожна поставка Товару здійснюється виключно за умови отримання та підтвердження Продавцем заявки Покупця. Продавець здійснює підтвердження заявки Покупця шляхом направлення повідомлення або рахунку Покупцю, або здійсненням поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, надана позивачем видаткова накладна №1788 від 25.02.2026 на суму 229 809,25 грн. не містить підпису отримувача товару - ТОВ "ІМЕКС МАКС".

У пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Судом досліджено надані позивачем скріншоти з листування у месенджері Viber з абонентом за номером телефону НОМЕР_2 , збереженим у контактах як «Імекс Макс Сергій», у якому міститься комунікація щодо поставок товару, рахунку №1723 від 23.02.2026 на суму 229 809,25 грн, а також зазначені контактні дані одержувача: Канюк Альона, номер телефону НОМЕР_1 та адреса: м. Харків, просп. Перемоги, 55Е.

Разом з тим суд критично оцінює посилання позивача на зазначене листування як на достатній доказ замовлення відповідачем спірного товару чи визнання ним відповідного грошового зобов`язання, оскільки зі змісту листування неможливо достовірно ідентифікувати особу, яка безпосередньо здійснювала відповідне листування з боку відповідача, встановити її посаду, характер правовідносин з ТОВ «ІМЕКС МАКС», а також обсяг наданих їй повноважень на вчинення від імені юридичної особи юридично значимих дій, зокрема оформлення замовлення, погодження істотних умов конкретної поставки чи визнання заборгованості.

Саме лише зазначення абонента у телефонній книзі іншого учасника листування як «Імекс Макс Сергій» не є достатнім для достовірного встановлення особи автора відповідних повідомлень та його повноважень діяти від імені відповідача.

Щодо наданої позивачем накладної перевізника ТОВ «ХАЙВЕЙ» №FSL-A527911/1 від 25.02.2026., суд зазначає, що з її змісту вбачається, що відправником вантажу є ТОВ «МЕДІПЛЮС», одержувачем - ТОВ «ІМЕКС МАКС», характер вантажу зазначено як «мед. рукавички», контактною особою визначено Алену Канюк, номер телефону НОМЕР_1 , а адресою доставки - м. Харків, просп. Перемоги, 55Е.

При цьому, зазначена транспортна накладна не містить посилання на видаткову накладну №1788 від 25.02.2026 або рахунок №1723 від 23.02.2026, не містить відомостей про повне найменування товару - рукавички AmbuPlus, їх розмір, кількість 30 250 пар та загальну вартість 229 809,25 грн. Натомість оголошена вартість вантажу у транспортній накладній становить 130 000,00 грн. Крім того у накладній №FSL-A527911/1 від 25.02.2026 адреса доставки вказана просп. Перемоги, 55Е,яка відрізняється від зазначеного у пункті 4.3 Договору місця поставки: м. Харків, просп. Науки, 54.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо не буде доведено зворотного.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Разом із тим, підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 року в справі № 910/23097/17.

На підтвердження факту здійснення спірної поставки товару за Договором на суму 229 809,25 грн позивачем також долучено до матеріалів справи податкову накладну №281 від 25.02.2026, складену ТОВ «МЕДІПЛЮС» на операцію з постачання ТОВ «ІМЕКС МАКС» товару на загальну суму 229 809,25 грн, у тому числі ПДВ за ставкою 7% у розмірі 15 034,25 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 17.03.2026 за реєстраційним номером 9067021158.

З метою повного та всебічного встановлення обставин здійснення спірної господарської операції, зокрема фактичного постачання товару покупцю та його прийняття останнім, а також перевірки вчинення відповідачем, який під час розгляду справи заперечував факт отримання товару за спірною поставкою, юридично значимих дій щодо відображення відповідної господарської операції у власному податковому обліку, у тому числі включення сум податку на додану вартість за податковою накладною №281 від 25.02.2026 до складу податкового кредиту, судом було витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області відповідну інформацію та документи.

На виконання вимог суду Головним управлінням ДПС у Харківській області надано інформацію, відповідно до якої ТОВ «ІМЕКС МАКС» включило до складу податкового кредиту податкову накладну ТОВ «МЕДІПЛЮС» №281 від 25.02.2026, зареєстровану в ЄРПН за №9067021158, із сумою ПДВ 15 034,25 грн та обсягом операції, оподаткованої за ставкою 7%, у розмірі 214 775,00 грн. Таким чином, загальна вартість господарської операції, відображеної відповідачем у власному податковому обліку, становить 229 809,25 грн, що відповідає загальній вартості товару, зазначеній у видатковій накладній №1788 від 25.02.2026.

Матеріали справи не містять доказів того, що після включення податкової накладної №281 від 25.02.2026 до складу податкового кредиту відповідач вчиняв будь-які дії, спрямовані на коригування відповідних показників податкового обліку, зокрема звертався до контролюючого органу з приводу виключення сум податкового кредиту, сформованого за вказаною податковою накладною, подавав уточнюючі розрахунки до податкової звітності або в інший передбачений законодавством спосіб здійснював коригування податкового кредиту за спірною господарською операцією.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи наведені обставини, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, беручи до уваги фактичні дії сторін під час виконання Договору, а також подальшу поведінку відповідача щодо відображення спірної господарської операції у власному податковому обліку, суд дійшов висновку, що надані позивачем на підтвердження факту поставки ТОВ «ІМЕКС МАКС» товару за видатковою накладною №1788 від 25.02.2026 на загальну суму 229 809,25 грн докази у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж докази та заперечення, надані відповідачем на спростування зазначених обставин.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про доведеність ТОВ «МЕДІПЛЮС» факту поставки на користь ТОВ «ІМЕКС МАКС» товару - рукавичок оглядових латексних нестерильних неопудрених AmbuPlus, розмір L, синіх, у кількості 30 250 пар, загальною вартістю 229 809,25 грн, у тому числі ПДВ 15 034,25 грн, за видатковою накладною №1788 від 25.02.2026.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості в розмірі 229 809,25 грн не надано, як і не надано доказів оплати відповідачем зазначеної суми, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення 229 809,25 грн грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 122,03 грн пені, 11 490,46 грн штрафу, 812,20 грн трьох процентів річних та 3 217,33 грн інфляційних втрат.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.3 Договору оплата за товар здійснюється на умовах відтермінування платежу на строк 21 робочий день з моменту з моменту оформлення замовлення. При цьому, за згодою Сторін оплата Товару може здійснюватися Покупцем одним або декількома платежами у довільних розмірах.

Пунктом 8.8 Договору передбачено, що за порушення строків оплати Товару понад 20 (двадцять) календарних днів, окрім пені, Покупець сплачує Продавцю протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Продавця штраф у розмірі 5 (п`ять) % суми простроченого платежу.

Згідно з п.8.9 Договору за прострочення в оплаті Товару Покупець виплачує Продавцю за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення за весь період прострочення.

На стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється трирічний строк позовної давності. Нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) відбувається в межах строку позовної давності, встановленого цим пунктом Договору. (п.8.13 Договору).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, заперечуючи проти здійснених позивачем нарахувань, посилається, зокрема, на відсутність у матеріалах справи письмової заявки Покупця, у зв`язку з чим вважає недоведеним як момент оформлення відповідного замовлення, так і визначений позивачем кінцевий строк його оплати.

Оцінюючи наведені заперечення, суд враховує зміст пункту 2.2 Договору, відповідно до якого товар поставляється окремими партіями, обсяг і строк поставки яких визначаються сторонами на підставі письмових заявок Покупця. При цьому кожна поставка товару здійснюється виключно за умови отримання та підтвердження Продавцем заявки Покупця.

Водночас сторони безпосередньо погодили способи такого підтвердження, передбачивши, що Продавець здійснює підтвердження заявки Покупця шляхом направлення повідомлення або рахунку Покупцю, або здійсненням поставки.

Отже, зі змісту пункту 2.2 Договору вбачається, що направлення Продавцем Покупцю рахунку та безпосереднє здійснення поставки є самостійними та альтернативними способами підтвердження отриманої від Покупця заявки. Тому відсутність у матеріалах справи окремо оформленої письмової заявки Покупця сама по собі не спростовує факту оформлення відповідного замовлення та не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку оплатити фактично поставлений за таким замовленням товар.

При цьому суд враховує, що видаткова накладна №1788 від 25.02.2026 містить безпосереднє посилання на рахунок на оплату покупцю №1723 від 23.02.2026. Отже, зазначена видаткова накладна пов`язує спірну поставку з конкретним рахунком, виставленим Продавцем Покупцю до здійснення поставки.

За таких обставин, навіть за відсутності в матеріалах справи окремого документу як «оформлення замовлення», не пізніше 23.02.2026 спірне замовлення вже було оформлене та прийняте Продавцем до виконання, що підтверджується виставленням відповідного рахунку, а подальше фактичне здійснення поставки є додатковим передбаченим самим Договором способом підтвердження такої заявки.

Позивач при здійсненні заявлених до стягнення нарахувань визначив кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язання 26.03.2026, а першим днем прострочення - 27.03.2026.

З огляду на встановлений судом факт здійснення поставки, наявність рахунку №1723 від 23.02.2026, який вказаний у видатковій накладній №1788, а також відсутність доказів оплати відповідачем отриманого товару у межах передбаченого пунктом 3.3 Договору строку, суд дійшов висновку, що станом на 27.03.2026 строк виконання відповідачем грошового зобов`язання настав, а починаючи із зазначеної дати відповідач є таким, що прострочив виконання обов`язку з оплати поставленого товару.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат, їх правові підстави, періоди нарахування та арифметичну правильність, суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки здійснені позивачем у межах установленого судом періоду прострочення, відповідають умовам Договору та вимогам чинного законодавства, є обґрунтованими й арифметично правильними.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 122,03 грн пені, 11 490,46 грн штрафу, 812,20 грн трьох процентів річних та 3 217,33 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (61072, Харківська обл., місто Харків, пр.Науки, будинок 54; код ЄДРПОУ 42831345) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІПЛЮС" (79002, Львівська обл., місто Львів, вул.Величковського І., будинок 32, квартира 12; код ЄДРПОУ 39058388) 229 809,25 грн основного боргу, 11 490,46 грн штрафу, 8 122,03 грн пені, 3 217,33 грн інфляційних втрат, 812,20 грн трьох процентів річних та витрати по сплаті судового збору 3041,42 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "24" вересня 2026 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук