Рішення № 140019954, 10.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2399/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова про стягнення 6 414 090,40 грн за участю представників:

позивача - Романченко О.М

відповідача - Радигіна Є.С. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області 06 липня 2026 року з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (надалі - Відповідач) заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії № 70618 від 01.01.2019 р. за період з березня 2026р. по квітень 2026р. у сумі 6 414 090,40 грн. та покладення на Відповідача сплату судового збору у сумі 76 969,09 грн.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 70618 від 01.01.2019 р. в частині своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість станом на 01.05.2026.

Ухвалою від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2399/26, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 30 липня 2026 року об 11:00.

30.07.2026 судом постановлено ухвалу, якою: 1. відзив (вх. № 17907 від 22.07.2026) КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області - долучено до матеріалів справи; 2. відповідь (вх. № 17982 від 23.07.2026) ПрАТ "Харківенергозбут" на відзив КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області - долучено до матеріалів справи; 3. клопотання (вх. № 18617 від 30.07.2026) КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про відкладення - задоволено та долучено до матеріалів справи; 4. підготовче засідання у справі відбудеться 20 серпня 2022 року о(б) 12:00 год.

Ухвалою від 20.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10 вересня 2026 року о 10:45.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги, просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Проти клопотання Відповідача щодо надання відстрочки виконання судового рішення заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнає в повному обсязі, що також викладено у відзиві (вх. №17907 від 22.07.2026) на позовну заяву. Крім того, просить суд задовольнити клопотання про надання відстрочення виконання рішення суду строком на один рік. В обґрунтування поданого клопотання про відстрочення виконання рішення суду посилається на те, що: під час дії в Україні воєнного стану, «Відповідач» є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою діяльності «Відповідача» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу «Відповідача». Відповідач є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед Відповідачем станом на 01.06.2026 р. становить 194423862,00 грн., з них заборгованість населення 169275595,00 грн. (підтверджується наданими Додатками № 3,4), оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП «Теплоенерго». Основні причини, які не дають можливості отримати плату за теплопостачання від споживачів виникли з початку агресії Російської федерації, що почалася з 24.02.2022 року (Указом президента України від 24.02.2022 р. № 64/202 введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 р.). Так у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Відповідача» знаходиться на території, на якій ведуться бойові дії. Вище зазначені обставини стали причиною міграції населення та його виїзду з території Лозівської міської територіальної громади та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2022 2026 рік; Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 1.06.2026 року за 2022 - 2025 рік складає суму у розмірі (протокол №1 від 4.11.2022 р. Додаток №8 (40203883,00) + протокол № 2 від 19.12.2022 р. Додаток №8 (17364171,00 + 3887361,00 + 646540,00) + протокол № 8 від 07.08.2023р.- Додаток № 8 (29799811,00 + 5951317,00 + 1233332,00)+ протокол № 9 від 13.11.2023 р.- Додаток № 8 (16870172,00 + 3288955,00 + 672496,00)+ протокол № 10 від 21.03.2024 р.- Додаток № 8 (10020542,00) + протокол № 11 від 20.05.2024 р.- Додаток № 8 (2815497,00) + протокол № 12 від 15.08.2024 р.- (Додаток № 8) 17380357,00 + протокол № 13 від 21.11.2024 р. (Додаток № 8)16549505,00 + протокол № 1 від 18.03.2025 р. (Додаток № 8)13072607,00 + протокол № 2 від 16.05.2025 р. (Додаток № 8)15179316,00 + протокол № 3 від 19.08.2025 р. (Додаток № 8)20572261,00 + протокол № 4 від 18.11.2025 р. (Додаток № 8) 18755254,00 + протокол № 3 від 18.11.2025 р. (Додаток № 8) 19761594,00 = 254024971,00 грн. Зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Статтею 2 Закону України № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» були надані гарантії суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону. На момент розгляду справи сума заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію не змінилась, та гроші з Державного бюджету не надійшли. Так, Відповідач у своєму відзиві (клопотанні про відстрочення) надає пояснення щодо соціальних гарантій наданих Державою без належних механізмів компенсації збитків Відповідачу. При цьому Відповідач зазначає, що по погашенню заборгованості перед Позивачем може бути вирішена протягом 2026 року.

Також, Відповідачем надано до суду перелік справ стосовно по яким судами надавалися відстрочки виконання рішення суду та зменшення неустойки по справам №922/1934/24 (ТОВ «Газорозподільні мережі України»), 922/4163/24 (ТОВ «Газорозподільні мережі України»), 922/4496/24 (ТОВ «ГК «Нафтогаз трейдінг»), 922/610/25 (ТОВ «Газорозподільні мережі України»), 922/1127/25 (ТОВ «ГК «Нафтогаз трейдінг»), 922/2615/25 (ПАТ «Харківенергозбут»), 922/2795/25 (ТОВ «Газорозподільні мережі України»), 922/3786/25 (ТОВ «Газорозподільні мережі України»), 922/4700/25 (ПАТ «Харківенергозбут»), 922/4534/25 (ТОВ «Газорозподільні мережі України»), 922/1297/26 (ПАТ «Харківенергозбут») «Відповідачу» саме з цих підстав за рішеннями суду першої та апеляційної інстанції була надана відстрочка виконання рішення суду та була зменшена сума неустойки. В друге до року надавалося відстрочка виконання рішення суду по справам 922/4163/24, 922/4496/24, 922/1127/25, 922/2615/25.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст. 6, 120, 242 ГПК України.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється учасниками справи, згідно Договору про постачання електричної енергії споживачу № 70618 від 01.01.2019 року, КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОЕНЕРГО ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (Відповідач, Споживач) є споживачем електричної енергії, яку постачає ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ (Позивач, Товариство, Постачальник), де за періоди березень 2026р. та квітень 2026р. станом на 01.05.2026 року, з урахуванням сплат за 27.05.206р., за Відповідачем утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі всього разом з ПДВ 20% - 6 414 090,40 грн., тому Товариство було вимушене звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII Закону у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Таким чином, правонаступником в частині прав та обов`язків за договорами про постачання/користування електричної енергії, що діяли до 01.01.2019 залишилися Оператори системи розподілу електричної енергії, зокрема, Акціонерне товариство "Харківобленерго", (надалі - АТ "Харківобленерго", оператор системи розподілу (ОСР)), яке з 01.01.2019 виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області згідно постанови НКРЕКП від 16.11.2018 року №1446.

ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник електричної енергії за вільними цінами, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), та на умовах договору постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч. 2 ст. 56 Закону).

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п. 3.2.6. Правил укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Згідно п. 3.2.11 за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на своєму вебсайті та в центрах обслуговування споживачів бланк заяви-приєднання до договору постачання електричної енергії споживачу, в якому вказано найменування та адресу вебсайта електропостачальника, ЕІС-код електропостачальника як суб`єкта ринку електричної енергії, присвоєний у встановленому порядку.

Публічний договір постачання електричної енергії споживачу, комерційні пропозиції та заява-приєднання розміщені на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": www.zbutenergo.kharkov.ua.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ "Харківенергозбут" та відповідачем укладено та двосторонньо підписано договір про постачання електричної енергії №70618 від 01.01.2019 року (надалі - Договір) та надано Споживачем підписану заяву-приєднання до умов Договору з вказаними у Додатку до заяви-приєднання (інформація щодо об`єктів споживача) об`єктами, що приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго", на умовах підписаної сторонами Комерційної пропозиції № 2 (попередня оплата у розмірі фактичного обсягу відпущеної електроенергії за попередній період, плата за надання послуг з розподілу електроенергії здійснюється Споживачем Оператору системи розподілу) (далі - Комерційна пропозиція № 2).

З 01.01.2023 комерційна пропозиція була змінена на Комерційну пропозицію №4/23Р Для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50 000кВт*год до 500 000кВт*год на місяць (далі - Комерційна пропозиція №4/23Р).

Отже, порядок розрахунку за Договором за період з 01.01.2023, що стосується саме спірного періоду, визначається відповідно до Комерційної пропозиції №4/23Р.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Постанова) до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу (у редакції чинній до 19.06.2024).

Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ "Харківенергозбут" проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу (АТ "Харківобленерго") в порядку передбаченому умовами договору.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.7 Договору).

Відповідно до п. 5.10 Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції № 4/23Р встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Попередня оплата електричної енергії здійснюється Споживачем 2 (двома) платежами у таких співвідношеннях: до 25 числа місяця, який передує розрахунковому місяцю 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період; до 15 числа розрахункового місяця 50% від вартості фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період; Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Розрахунок суми попередньої оплати визначається Постачальником як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну (Цпрог).

Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується Споживачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.

У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, Постачальник залишає за собою право перевести споживача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати Споживача.

Відповідно до п. 5 комерційної пропозиції № 4/23Р встановлено, Рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п. 4 даної комерційної пропозиції.

Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

03 червня 2025 року між Постачальником та Споживачем було укладено Додаткову угоду про електронний документообіг до Договору (далі - Додаткова угода).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди сторони домовились здійснювати підписання додаткових угод до Договору, додатків до Договору та додаткових угод до них, а також підписання та обмін документами, що передбачені Договором, додатковими угодами до нього та/або додатками до Договору та додатковими угодами до них, документами, що передбачені Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, а також іншими документами у вигляді електронних документів із застосуванням до них кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) за допомогою системи електронного документообігу Вчасно.

Згідно п. 4 Додаткової угоди, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в Системі Вчасно. Сторони погодили, що наявність в Системі Вчасно запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, Правил роздрібного ринку електричної енергії, інших нормативно-правових актів. За наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.

Отже, з дати укладення сторонами Додаткової угоди (з 03.06.2025) днем (датою) отримання Споживачем рахунку є день (дата) направлення його Постачальником в системі Вчасно відповідно до Додаткової угоди.

Пунктом 8 Додаткової угоди сторони домовились, що електронні документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням КЕП, мають силу оригіналу та повну юридичну силу, обов`язкові для виконання, породжують права та обов`язки для Сторін. Електронні документи, що підписані за допомогою КЕП беззаперечно визнаються Сторонами, як належним чином оформлені та можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, щоскладаються на паперовому носії. Підтвердження передачі електронних документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.

Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

- за березень 2026 року на суму разом з ПДВ 6 233 539,58 грн. Відповідачем за березень 2026 року спожито 642 235 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за березень 2026 року направлено Відповідачу за допомогою системи електронного документообігу Вчасно 09.04.2026 року. Строк оплати рахунку до 16.04.2026 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

- за квітень 2026 року на суму разом з ПДВ 330 550,82 грн. Відповідачем за квітень 2026 року спожито 43 131 кВт*год. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2026 року направлено Відповідачу за допомогою системи електронного документообігу Вчасно 11.05.2026 року. Строк оплати рахунку до 18.05.2026 року. Рахунок у встановлений строк не сплачено.

27.05.2026 року Відповідачем сплачено 150 000,00 грн. за березень 2026р. року згідно платіжної інструкції № 2477 від 27.05.2026р.

Позивач зазначає, що Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати електричної енергії за Договором не виконав, а тому станом на 01.05.2026 року, з урахуванням сплат за 27.05.2026р., за Відповідачем наявна заборгованість за спожиту електричну енергію за періоди березень 2026р. та квітень 2026р. в загальній сумі 6 414 090,40 грн., з них: 6 083 539,58 грн. за березень 2026р. та 330 550,82 грн. за квітень 2026р.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Перевіривши розрахунки вищевказаних сум, суд визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд зазначає, що Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 ГПК України).

Відтак суд роз`яснює, що у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Щодо клопотання Відповідача про надання відстрочки виконання рішення у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

При цьому для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).

Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.

Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі №910/1180/19).

У даному випадку надані Відповідачем докази свідчать, що він на даний час не має можливості виконати рішення у даній справі.

Так, під час дії в Україні воєнного стану, відповідач є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тому як основною метою діяльності відповідача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача.

Підприємство Відповідача є єдиним джерелом теплопостачання в м. Лозова, Лозівський район та обслуговує понад 19 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 51 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 11 медичних закладів, 18 шкільних закладів та 12 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.

Як вбачається з наданих Відповідачем доказів, заборгованість споживачів перед його підприємством станом на 01.06.2026 становить 194423862,00грн., з них заборгованість населення 169275595,00грн., оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється КП "Теплоенерго". Основні причини, які не дають можливості отримати плату за теплопостачання від споживачів виникли з початку агресії Російської федерації, що почалася з 24.02.2022.

Вище зазначені обставини стали причиною міграції населення та його виїзду з території Лозівської міської територіальної громади та передмістя, що вплинуло на розрахунки за отриману теплову енергію отриману у період опалювальних сезонів 2022 - 2026 рік.

Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на 1.06.2026 року за 2022 - 2025 рік складає суму у розмірі 254024971,00 грн., а саме: (протокол №1 від 4.11.2022 р. (40203883,00) + протокол № 2 від 19.12.2022 р. (17364171,00 + 3887361,00 + 646540,00) + протокол № 8 від 07.08.2023р.- (29799811,00 + 5951317,00 + 1233332,00)+ протокол № 9 від 13.11.2023 р.- (16870172,00 + 3288955,00 + 672496,00)+ протокол № 10 від 21.03.2024 р.- (10020542,00) + протокол № 11 від 20.05.2024 р.- (2815497,00) + протокол № 12 від 15.08.2024 р.- 17380357,00 + протокол № 13 від 21.11.2024 р. 16549505,00 + протокол № 1 від 18.03.2025 р. 13072607,00 + протокол № 2 від 16.05.2025 р. 15179316,00 + протокол № 3 від 19.08.2025 р. 20572261,00 + протокол № 4 від 18.11.2025 р. 18755254,00 + протокол № 3 від 18.11.2025 р.

Зазначена заборгованість з різниці в тарифах виникла на підставі вимог Закону України №2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", згідно якого забороняється підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Статтею 2 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" були надані гарантії суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, а саме компенсується:

- заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення";

- витрати та/або втрати, понесені внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, до яких відносяться витрати на ремонт пошкоджених виробничих потужностей, втрати від зменшення кількості абонентів та/або обсягу наданих послуг, втрати від зниження рівня розрахунків, що утворилися (утворяться) за періоди з 1 лютого 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

Статтею 3 Закону України № 2479-ІХ "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» передбачений механізм гарантій і компенсацій, а саме фінансування компенсацій, передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Відповідач наголошує, що станом на момент звернення з даною заявою сума заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію не змінилась, та гроші з Державного бюджету не надійшли, хоча тарифи значно зросли.

Крім того, Відповідач звертає увагу й на наявність соціальних гарантій наданих Державою без належних механізмів компенсації збитків відповідачу, а саме: 1) Постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 5.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» у відповідності до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації);

- стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

- нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

2) Вимоги Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016, а саме п. 7 ст. 48 Закону де вказано, що у разі якщо заборгованість за виконавчим провадженням не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, то звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, якщо такого не має, то повертає виконавчий документ без виконання згідно п. 2,9 ст. 37 Закону.

Зокрема, надані Відповідачем листи Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції свідчать про повернення виконавчих проваджень за 2021-2026 рік на загальну суму у розмірі 49143340,7 грн. з тих підстав, що не можливо виконати примусове стягнення на житло де проживає боржник, у зв`язку з тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Окрім того, Відповідач вказує, що з 2023 року він бере участь разом з органом місцевого самоврядування у реструктуризації заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" виконав у 2023 році вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 812 від 19.07.2022 р. "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам" (надалі - Положення 2) та відкрив рахунки, про що свідчить додаткова угода до договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2022.

Починаючи з 2023 року відповідно до п.п. 7 п.3-1 Положення 2 залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених Положенням 2 складає лише 35% від отриманих грошей на спецрахунок, що не дає можливості не тільки розрахуватися з позивачем, а ще є причиною проблем по виконанню фінансових зобов`язань перед іншими кредиторами та податковим органом, щодо оплати податків.

На даний час, Відповідач має значні збитки та знаходиться у скрутному фінансовому становище, що підтверджуються доданими до його заявами фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи), які підтверджують наявність значних збитків підприємства від надання послуг теплопостачання з причин зростання дебіторської заборгованості населення та держави, при цьому у відповідності до звітів із праці розмір заробітної плати у періодах надання та не надання послуг з теплопостачання фактично не змінювався.

Розглянувши вищевказані доводи та дослідивши подані Відповідачем докази, суд вважає, що останнім належним чином доведено факт наявності обставин, що унеможливлюють виконання судового рішення, та які обумовлені об`єктивними причинами, що не залежать від Відповідача.

У зв`язку з цим, а також з огляду на значний розмір стягнутої у даній справі заборгованості, суд вважає обґрунтованими доводи Відповідача про об`єктивну неможливість виконання рішення у даній справі шляхом одномоментного стягнення суми заборгованості.

Таким чином, Відповідачем доведено наявність підстав для надання відстрочення виконання рішення у даній справі.

При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16 питання про відстрочення / розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що надання відстрочки виконання рішення у даній справі забезпечить можливість його реального виконання без доведення підприємства відповідача до банкрутства. При цьому КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області за таких умов буде мати можливість вжити всіх вичерпних заходів для погашення заборгованості перед позивачем шляхом накопичення необхідних коштів, не припиняючи своєї господарської діяльності.

В свою чергу, заходи з примусового стягнення всієї суми заборгованості суттєво погіршать майнове становище Відповідача та можуть створити реальну загрозу повного зупинення його виробничої діяльності з доведенням підприємства до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності здійснювати фінансування власної виробничої діяльності, що призведе до повної неможливості виконати рішення суду, що буде мати негативні наслідки і для Позивача.

При цьому, матеріали справи не містять та Позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що у випадку надання відстрочки, він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності.

Також, суд враховує й те, що наявні у справі докази свідчать, що Відповідач не ухилявся від виконання своїх договірних зобов`язань перед ПрАТ "Харківенергозбут", та, враховуючи об`єктивні обставини свого скрутного матеріального становища, систематично здійснював заходи щодо погашення існуючої за Договором заборгованості протягом всього спірного періоду.

За таких обставин, з огляду на значний розмір заборгованості, важливе значення підприємства Відповідача для територіальної громади м.Лозова, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення у даній справі строком на сім місяців з дня його ухвалення, тобто до 10.04.2027.

Також суд зауважує, що відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Відповідача у розмірі 38 484,55 грн, а 38 484,54 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

У зв`язку зі збройною агресією з боку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, навантаження та великий обсяг роботи, покладений на суди, дослідження та обробки надвеликих обсягів інформації щодо застосування законодавства, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст кінцевого процесуального документу у справі № 922/2399/26 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОЕНЕРГО ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (64602, Харківська область, Лозівський район, місто Лозова, вул. Сковороди Григорія, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (Україна, 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії № 70618 від 01.01.2019 р. за період з березня 2026р. по квітень 2026р. у сумі 6 414 090,40 грн., а також 50% витрат зі сплати судового збору у розмірі 38 484,55 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ: 42206328) з Державного бюджету України 50% судового збору у розмірі 38 484,54 грн., сплаченого до Господарського суду Харківської області платіжною інструкцією № 12530 від 03.07.2026.

5. Клопотання КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОЕНЕРГО ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про відстрочення виконання рішення суду - задовольнити частково.

6. Відстрочити виконання судового рішення по справі № 922/2399/26 про стягнення з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОЕНЕРГО ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (64602, Харківська область, Лозівський район, місто Лозова, вул. Сковороди Григорія, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (Україна, 61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії № 70618 від 01.01.2019 р. за період з березня 2026р. по квітень 2026р. у сумі 6 414 090,40 грн., а також 50% витрат зі сплати судового збору у розмірі 38 484,55 грн., на сім календарних місяців строком до 10.04.2027.

Повне рішення складено "23" вересня 2026 р.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

СуддяІ.П. Жигалкін