Рішення № 140019836, 22.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/875/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Рівненського обласного центру зайнятості (33013, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Кавказька, будинок 9А; код ЄДРПОУ 05430879)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР" (33028, м. Рівне, вул. Гребінки, 5 кп.5, к. 5; код ЄДРПОУ 44824292)

про стягнення 186 803 грн 13 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Рівненського обласного центру зайнятості надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР" про стягнення 186 803 грн 13 коп.

Ухвалою від 15.07.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Рівненському обласному центру зайнятості строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.

Недоліки позовної заяви усунуто в межах процесуального строку.

Ухвалою від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/875/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 01.09.2026. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

19 серпня 2026 року від відповідача надійшов відзив. У відзиві відповідач просив суд здійснити перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

24 серпня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

31 серпня 2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 01.09.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з підстав зазначених в ухвалі від 01.09.2026.

Ухвалою від 01.09.2026 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/875/26 по суті на 22.09.2026.

22 вересня 2026 року від позивача та від відповідача надійшли заяви про розгляд справи № 918/875/26 без участі їх представників.

22 вересня 2026 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Рівненський обласний центр зайнятості та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР" належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали від 31.08.2026 до їх електронних кабінетів через підсистему "Електронний суд" - 03.09.2026 о 17:15 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач та відповідач вважаються такими, що отримали ухвалу від 01.09.20236 -04.09.2026.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а також з огляду на вчинені позивачем та відповідачем заяви в порядку ст. 196 ГПК України, - суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача.

Як вбачається, в обґрунтування позовних вимог Рівненський обласний центр зайнятості вказує, що у 2022 році між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР" було укладено договір про надання мікрогранту. Даний договір було укладено у порядку ст. 634 ЦК України шляхом подання відповідачем 04.11.2022 заяви про приєднання до Договору про надання мікрогранту на суму 241 800 грн 00 коп. За договором відповідач зобов`язався створити два робочі місця, а також виконувати всі передбачені договором і Порядком № 738 обов`язки, зокрема з урахуванням змін і доповнень до договору. Кошти мікрогранту 241 800 грн 00 коп. були зараховані 30.12.2022 на рахунок відповідача та використані ним. Проте Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 540 «Про внесення змін до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» пункт 20 Порядку 738 було викладено у новій редакції. 30.12.2025 закінчився термін реалізації проєкту відповідачем. Після завершення строку реалізації проєкту, за даними обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС встановлено, що відповідач сплатив податки, збори та єдиний внесок за працевлаштованих працівників у розмірі 54 996,13 грн. Відтак у відповідача виник обов`язок повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату розірвання договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих працівників у сумі 186 803 грн 13 коп. відповідно до абз. 11. п. 20 Порядку 738.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. При цьому зазначив, що позивачем 08.05.2023 було проведено перевірку дотримання умов Договору мікрогранту за період з 01.01.2023 по 30.04.2023 та встановлено виконання обов`язкової умови договору відповідно до пункту 20 Порядку надання грантів - створення 2- х робочих місць та працевлаштування на них осіб. Цільове використання гранту було придбання рекламних стендів і саме на це призначення підтверджено використання коштів у сумі 241 800,00 грн. Оскільки ТОВ «ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР» повністю та вчасно виконало обов`язкову умову (що зафіксовано в Акті № 1/1), правова підстава для застосування процедури повернення коштів як різниці не настала та відсутня. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України № 540 від 19.05.2023, якою було викладено п. 20 Порядку № 738 у новій редакції (впроваджено вимогу повернення різниці сплачених податків незалежно від факту виконання умови про створення робочих місць). Однак, Договір укладено (шляхом подання Заяви про приєднання) 04.11.2022, кошти отримано 30.12.2022, а Акт перевірки належного виконання складено 08.05.2023 тобто до набрання чинності Постановою КМУ № 540 від 19.05.2023. Покладення на відповідача додаткових фінансових зобов`язань на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 540 від 19.05.2023, прийнятої після виникнення та юридичного зафіксування належного виконання зобов`язання, є прямим порушенням Конституції України та принципу правової визначеності. Одностороння зміна умов публічного договору не може звужувати обсяг прав та погіршувати становище сторони за вже виконаним зобов`язанням із наданням нормам зворотної сили. В розрахунку сплати податків, який позивач надав до позову, відсутні відомості в грошовому еквіваленті щодо сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб, сплачених за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників. Відтак розрахунки наведені позивачем є неправильними.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач приєднуючись до Договору, погодився не лише з його умовами, а також з передбаченим сторонами механізмом їх подальшої зміни, а також з тим, що положення Порядку мають пріоритет перед положеннями Договору. Відповідач погодився на те, що його відносини з державою регулюються не просто статичним документом, а державною програмою, зміни до якої приймаються Кабінетом Міністрів України. Отже, підписуючи заяву про приєднання до Договору відповідач погодився виконувати умови Договору, в тому числі змінені/доповнені. Отримання мікрогранту та виконання умов його надання є триваючими правовідносинами, що охоплюють весь строк реалізації проєкту, а не лише дату укладення Договору. Отже на такі правовідносини правомірно поширюються вимоги Порядку у чинній на момент виконання зобов`язань редакції. Позивач звертає увагу, що долучені до відзиву таблиці які не є первинними платіжними документами, не містять ідентифікаційних даних платника та працівників. Декларацій, податкових розрахунків з квитанціями 2, платіжних інструкцій про сплату, тобто доказів, за якими можна було б ідентифікувати платежі та перевірити виконання платіжних операцій, відповідачем не надано. За таких обставин відповідач не спростував вимоги позивача про стягнення 186 803,13 грн.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, зокрема, заявляє, що фактично ним сплачено ПДФО та Військового збору за створених працівників 53 211,16 грн. На переконання відповідача, у наданому позивачем розрахунку повністю, всупереч встановленому Порядком вимог щодо обрахунку податків та зборів, ігнорувалися вказані платежі з ПДФО та військового збору, що призвело до ціни позову в сумі 186 803,13 грн., що очевидно є необґрунтованою. Позивач, маючи у розпорядженні власні механізми взаємодії з ДПС у відповідності до п. 21 Порядку № 738, проігнорував наявні в базах ДПС відомості про сплату ПДФО та ВЗ з заробітної плати працівників ТОВ «ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР». Розрахунок позивача є некоректним та спростованим наданими відомостями ДПС про реальну сплату ПДФО та Військового збору в загальній сумі 53 211,16 грн.

За результатами розгляду справи судом встановлено наступне.

16 жовтня 2022 року ТОВ «ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР» через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» звернулося із заявою № 469OTZ на отримання гранту на власну справу та додало до заяви бізнес-план на створення та розвиток власного бізнесу.

Відповідно до умов бізнес-плану відповідач планував використати кошти мікрогранту у сумі 241800 грн 00 коп. на придбання рекламних стендів.

Відповідно до наказу Державного центру зайнятості від 28.10.2022 № 116 «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» був наданий мікрогрант на створення власного бізнесу за заявою № 469OTZ (запис № 111 у додатку 1 до наказу Державного центру зайнятості від 28.10.2022 № 116).

04 листопада 2022 року відповідач подав до АТ «Державний ощадний банк України» заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, якою приєднався до умов Договору, оприлюдненого на офіційному сайті ДЦЗ в мережі Інтернет, вільний доступ до якого здійснювався за адресою: www.dcz.gov.ua.

Даний договір було укладено у порядку ст. 634 ЦК України шляхом подання заяви про приєднання до Договору про надання мікрогранту (далі Договір) у розмірі 241 800 грн 00 коп. Відповідач взяв на себе зобов`язання на виконання обов`язкової умови щодо створення 2 робочих місць.

Форма Договору затверджена наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 «Про затвердження Порядку проведення оцінювання заяв, критеріїв оцінювання та необхідної кількості балів (оцінки) для прийняття Державним центром зайнятості рішень про надання мікрогрантів/грантів на створення або розвиток власного бізнесу, форми бізнес-плану, форми договору про надання мікрогранту, форми договору про надання гранту, а також кінцевих строків подання заяв на отримання мікрогрантів/грантів».

Вказаний Договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому (шляхом надання АТ "Ощадбанк" заяви) до запропонованого договору. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 затверджена форма договору про надання мікрогранту.

Згідно п. 3 розділу XIIІ Договору (у редакції наказу Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969) умови цього Договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення Державним центром зайнятості нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами.

Отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями Договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього Договору.

Таким чином, підписавши 04.11.2022 заяву про приєднання до умов Договору, відповідач погодився із пунктами щодо порядку внесення змін до Договору і зобов`язався виконувати умови Договору, у тому числі змінені/доповнені.

Відповідно пп. 8 п. 2 розділу VI Договору отримувач мікрогранту зобов`язується відповідати за виконання будь-яких інших обов`язків покладених на нього цим договором та Порядком №738.

Як стверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, 30.12.2022 кошти мікрогранту у розмірі 241 800 грн 00 коп. були зараховані на рахунок відповідача. Відповідачем було використано кошти мікрогранту у сумі 241 800 грн 00 коп.

08 травня 2023 року позивачем у присутності директора відповідача Осіпчука С.М. було проведено перевірку дотримання умов Договору, за результатами якої складено Акт № 1/1 перевірки дотримання умов договору мікрогранту.

Згідно з висновками та змістом даного Акту № 1/1 підтверджено використання коштів у сумі 241 800,00 грн за цільовим призначенням (придбання рекламних стендів). У графі «Порушення» встановлено пропуск «--».У п. 2 Акту зафіксовано позначкою «ТАК» виконання обов`язкової умови договору щодо створення робочих місць. Офіційно підтверджено працевлаштування 28.04.2023 двох працівників: Романюк М.В. (маркетолог з реклами) та Осіпчук М.Я. (дизайнер). Загальний висновок перевірки: «Перевіркою встановлено: станом на 05.05.2023 у строки відповідно до Порядку створено 2 робочих місця, за кошти мікрогранту придбано рекламні стенди на суму 241 800,00 грн...».

30 грудня 2025 року закінчився термін реалізації проєкту відповідачем.

За даними обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС відповідачем було сплачено податків та зборів, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих згідно з цим Порядком у сумі 54 996 грн 13 коп.

30 січня 2026 року Рівненським обласним центром зайнятості відповідачу був надісланий лист від 29.01.2026 № 06/03-292 з повідомленням про обов`язок повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату розірвання договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих працівників у сумі 186 803 грн 13 коп. відповідно до абз. 11. п. 20 Порядку 738, а також запропоновано надати додаткове документальне підтвердження щодо сум сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів) та суми сплаченого єдиного соціального внеску за період з 30.12.2022 по 30.12.2025.

Лист отриманий відповідачем 05.02.2026.

У своїй відповіді від 05.03.2026 відповідач поінформував позивача про те, що відповідачу необхідно провести інформаційний обмін з державними органами, на які покладено контроль за справлянням необхідних податків та зборів, що потребує відповідного періоду часу.

Листом від 09.03.2026 відповідач просив позивача надати інформацію про періоди, за які були сплачено 11 901 грн 88 коп. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

12 березня 2026 року позивачем було надіслано листа від 11.03.2026 № 06/03-666 про те, що за даними обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС ТОВ «ЗАХІДФНФОРМПРОСТІР» за період з 30.12.2022 по 30.12.2025 було сплачено податків та зборів, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих згідно з цим Порядком у сумі 54 996 грн 13 коп.

Лист був повернутий Укрпоштою без отримання відповідачем.

17 березня 2026 року відповідачу був надісланий ще один лист з проханням надати інформацію про врахування позивачем відомостей щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати загальної кількості штатних працівників, які були працевлаштовані відповідачем за весь період реалізації проєкту.

26 березня 2026 року позивачем було надіслано відповідачу лист від 25.03.2026 №06/03- 767 із переліком осіб, які були працевлаштовані відповідно до Порядку протягом усього періоду реалізації проєкту відповідачем, а також надано роз`яснення баз. 11 п. 20 Порядку 738.

Відповідно до абз. 11, 15, 21 п. 20 та абз. 13 п. 21 Порядку 738 Рівненським обласним центром зайнятості було прийнято рішення про повернення відповідачем різниці між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з Порядком працівників (наказ Рівненського обласного центру зайнятості від 01.04.2026 № 82 «Про повернення різниці між сумою отриманого мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з Порядком працівників ТОВ «ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР».

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що відповідач уклав договір про надання мікрогранту шляхом підписання заяви про приєднання, що стало підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків між ним та позивачем.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка суб`єктів малого і середнього підприємництва та об`єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб`єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.

Частинами 1-3 статті 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Відповідно до статей 12 і 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова від 21.06.2022 №738 «Деякі питання грантів бізнесу», якою затверджено «Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» (далі Порядок 738).

Згідно п. 1 Порядку 738 метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.

Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.

Згідно п.2 Порядку 738 головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.

За приписами пункту 4 Порядку розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві додаткового члена сімейного фермерського господарства; 250000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві двох додаткових членів сімейного фермерського господарства.

Відповідно до пункту 6 Порядку надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів, відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача. Заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10 і 11 цього Порядку. Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису або електронної системи BankID.

Відповідно до п. 17 Порядку 738 рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості, та документальне підтвердження отримувачем відсутності даних щодо наявності судових справ, відкритих виконавчих проваджень, арешту/конфіскації майна (активів) у разі отримання таких даних з автоматизованих систем та відсутності податкового боргу. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.

Відповідно до пункту 20 Порядку (в редакції Порядку № 738 станом на момент укладення Договору) для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту. У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів. Обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня укладення договору мікрогранту робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу третього цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи. У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

За положеннями пункту 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, витрачені кошти протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку. Для реалізації умов цього Порядку інформація щодо сум сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування отримувачами подається ДПС за запитом Державного центру зайнятості. Форма подання такої інформації встановлюється Державним центром зайнятості разом з ДПС.

В той же час суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 540 «Про внесення змін до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» пункт 20 Порядку 738 було викладено у новій редакції зокрема, відповідно до абзацу 11 пункту 20 Порядку 738, у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих згідно з цим Порядком, та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня наступного місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту.

Абзацом 11 п. 20 Порядку 738 визначено, які податки та збори, які внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування беруться для розрахунку суми сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме для цілей цього Порядку: - до фактично сплачених податків і зборів належать податок на прибуток підприємств, екологічний податок, рентна плата, єдиний податок, податок на доходи фізичних осіб, сплачений з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, військовий збір та податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників; - до фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування належить єдиний внесок, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці.

Відповідно до абз. 13 п. 21 Порядку 738 та п. 8 розділу VII «Відповідальність сторін» Договору у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважаться заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.

Пунктом 3 розділу XIIІ Договору (у редакції наказу Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969) прямо передбачено, що умови цього Договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення Державним центром зайнятості нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами.

Договором передбачено обов`язок Отримувача регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями Договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього Договору.

З огляду на вище викладене, через 7 днів з дня опублікування нової редакції договору, умови будуть автоматично змінені стосовно договорів, які укладені до набрання чинності нової редакції договору. Відповідно до правових наслідків зміни Договору, які визначені ч.1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Пунктом 2 розділу XІV Договору (у редакції наказу Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969) (зі змінами) встановлено, що цей Договір укладено з урахуванням положень Порядку. У разі розбіжності між умовами договору та умовами Порядку пріоритетними є умови Порядку.

Відповідач приєднуючись до Договору, погодився не лише з його умовами, а також з передбаченим сторонами механізмом їх подальшої зміни, а також з тим, що положення Порядку мають пріоритет перед положеннями Договору. Відповідач погодився на те, що його відносини з державою регулюються не просто статичним документом, а державною програмою, зміни до якої приймаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, підписуючи заяву про приєднання до Договору відповідач погодився виконувати умови Договору, в тому числі змінені/доповнені.

Суд підкреслює, що право на односторонню зміну форми договору передбачено у самому договорі, тому позивач правомірно покликається на нову редакцію Порядку № 738, змінену Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 540 «Про внесення змін до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу».

У абзаці четвертому пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Отримання мікрогранту та виконання умов його надання є триваючими правовідносинами, що охоплюють весь строк реалізації проєкту, а не лише дату укладення Договору. Отже на такі правовідносини правомірно поширюються вимоги Порядку у чинній на момент виконання зобов`язань редакції.

Разом з тим абз. 2 п. 20 Порядку визначено, що умови укладеного договору мікрогранту є незмінними в частині виконання обов`язкових вимог, які діяли на момент укладення договору, крім випадків, визначених цим Порядком.

Абзацом 3 п. 20 Порядку встановлено, що обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.

Таким чином, обов`язкова умова (створення та збереження робочих місць) є чітко визначеною та саме вона відповідно до абз. 2 п. 20 Порядку залишається незмінною, незалежно від подальших змін редакцій Порядку.

Натомість абз. 11 п. 20 Порядку встановлено окремий самостійний обов`язок: у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих згідно з цим Порядком, та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня наступного місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проекту.

Обов`язок щодо повернення різниці між сумою отриманого мікрогранту та сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами) і єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не належить до обов`язкової умови договору (абз. 3 п. 20 Порядку), а є окремим самостійним обов`язком (абз. 11 п. 20 Порядку), що враховуючи триваючий характер правовідносин, пов`язаних з реалізацією проєкту, регулюється чинною на момент їх завершення редакцією Порядку та підлягає виконанню.

Відповідно до п/п 8 п.2 розділу VI Договору відповідач взяв на себе зобов`язання відповідати за виконання будь-яких інших обов`язків, покладених на нього Договором та Порядком.

Із урахуванням викладеного є неспроможними доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин Порядку № 738, у зміненій новій редакції з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 540 «Про внесення змін до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу», котрою було викладено пункт 20 Порядку 738 у новій редакції зокрема, відповідно до абзацу 11 пункту 20 Порядку 738.

Суд зауважує, що строк реалізації відповідачем проєкту становить 3 роки, і не закінчився актом перевірки складеним позивачем 08.05.2023. Адже, згідно з пунктом 3 розділу IV Договору реалізація бізнес проєкту здійснюється Отримувачем відповідно до бізнес-плану протягом строку, визначеному в ньому. Бізнес-план Отримувача, який є додатком до заяви про приєднання до договору, є невід`ємною частиною договору (розділ XV. Додатки до Договору). Бізнес-план, поданий Отримувачем, передбачає реалізацію бізнес проєкту протягом трьох років. Бізнес-план містить статті витрат, пов`язані з реалізацією проєкту, які включають загальні надходження та витрати, а також зобов`язання Отримувача протягом 3-х років - строку реалізації бізнес-проекту, щодо сплати податків та зобов`язання про повернення гранту. У Бізнес-плані Отримувача передбачено сплату податків за період реалізації бізнес проєкту у розмірі 308 220 грн., а також повне повернення коштів мікрогранту. Таким чином, відповідачу було достеменно відомо про умови отримання, використання та повернення коштів мікрогранту.

Доводи відповідача про повне та вчасне виконання обов`язкової умови не спростовують обов`язку виконати вимоги нової редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.2023 № 540 «Про внесення змін до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу».

Суд враховує, що Акт перевірки встановлює обставини станом на 08.05.2023 про те, що кошти мікрогранту використанні за цільовим призначенням та підтверджує виконання обов`язкової умови в частині створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок Отримувача двох робочих місць. В той же час за невиконання зазначених умов Порядку передбачено інший правовий режим реагування. Так, абзацом 8 п.20 Порядку передбачено, що у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема не створення Отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок Отримувача та не працевлаштування на них осіб, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається Отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку. Відтак у даних спірних правовідносинах Акт від 08.05.2023 не спростовує порушення відповідачем абзацу 11 пункту 20 Порядку 738.

Також відповідно до абз.3 п.21 у разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються уповноваженому банку. Оскільки встановлені актом обставини, не є підставою вимог до відповідача, даний Акт не спростовує позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем пред`явлено вимоги щодо сплати різниці між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників згідно з Порядком протягом трирічного строку реалізації проєкту, який завершився 30.12.2025. Розрахунок сплати податків відповідача складений за результатами обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та Державною податковою службою України, за період з 30 грудня 2022 року (день зарахування коштів мікрогранту) по 30 грудня 2025 року (закінчення трирічного періоду реалізації проєкту).

Абзацами 14-16 п. 21 Порядку № 738 передбачається процедура обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС про суми сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплаченими отримувачем мікрогранта в тому числі і за працевлаштованих працівників взятих на роботу в умовах отриманого мікрогранту.

За даними обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС, відповідачем було сплачено податків та зборів, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих згідно з цим Порядком у сумі 54 996 грн 13 коп.

Відтак різниця між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату закінчення строку дії договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих працівників становить 186 803 грн 13 коп. відповідно до абз. 11. п. 20 Порядку 738.

Щодо доводів відповідача про некоректність наданого позивачем розрахунку та надання доказів фактично сплачених ПДФО та Військового збору за працевлаштованих працівників у розмірі 53 211,16 грн., суд зазначає що надана відповідачем сума є меншою за встановлену позивачем суму сплачених податків і зборів - 54 996 грн 13 коп., а відтак не спростовує позовні вимоги у розмірі 186 803 грн 13 коп. Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1157 від 07.11.2023 п.20 Порядку №738 доповнено наступними абзацами: "Для цілей цього Порядку: до фактично сплачених податків і зборів належать: податок на прибуток підприємств, екологічний податок, рентна плата, єдиний податок, податок на доходи фізичних осіб, сплачений з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, та податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників; до фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування належить єдиний внесок, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників.". Із урахуванням викладеного, сума військового збору 6 080,25 грн., про яку вказує відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, у розрахунок різниці узагалі не враховується.

Окрім іншого, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.

Відповідач добровільно приєднався до умов договору та скористався передбаченою державою можливістю отримання мікрогранту. Матеріалами справи не підтверджується, що відповідача будь-яким чином було примушено до укладення договору або позбавлено можливості відмовитися від його укладення. Відповідач, ознайомившись із умовами отримання, використання та повернення коштів мікрогранту, прийняв їх у повному обсязі, у тому числі умови щодо строку реалізації бізнес-проєкту, обов`язку зі сплати податків та наслідків невиконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Із урахуванням викладеного доводи про неправомірне покладення на нього додаткових фінансових зобов`язань на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 540 від 19.05.2023, прийнятої після виникнення та юридичного зафіксування належного виконання зобов`язання, що нібито є прямим порушенням Конституції України та принципу правової визначеності - є неспроможними. Відповідач акцентує увагу про те, що одностороння зміна умов публічного договору не може звужувати обсяг прав та погіршувати становище сторони за вже виконаним зобов`язанням із наданням нормам зворотної сили, - в той же час суд виснує, що наведені доводи ґрунтуються на помилковому розумінні характеру спірних правовідносин та моменту виконання відповідачем своїх зобов`язань. Застосування положень Порядку № 738 у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правових наслідків, не є наданням нормативно-правовому акту зворотної дії в часі, а стосується правовідносин, які на момент набрання чинності відповідними змінами залишалися триваючими та не були завершені.

Інші доводи, на які посилається відповідач під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).

Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).

За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно позивач зобов`язаний був сплатити судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 3328 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем внесено судовий збір в необхідному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією 6587 від 02.07.2026.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов підлягає до задоволення повністю, відтак судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Рівненського обласного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР" про стягнення 186 803 грн 13 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДІНФОРМПРОСТІР" (33028, м. Рівне, вул. Гребінки, 5 кп.5, к. 5; код ЄДРПОУ 44824292) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (33013, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Кавказька, будинок 9А; код ЄДРПОУ 05430879) 186 803 (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот три) грн 13 коп. коштів мікрогранту та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "24" вересня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич