Рішення № 140019619, 21.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 Справа № 914/2067/26

За позовною заявою: Приватного підприємства Лемар Агро, м.Стрий, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства Лікар Айболить, м.Львів

про стягнення 400000,00грн заборгованості за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги №2023/08/11 від 11.08.2023

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026 справу №914/2067/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 08.07.2026 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, зазначених у ньому.

13.07.2026 від позивача надійшла заява, з якою долучено докази усунення недоліків.

Ухвалою від 20.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

21.07.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача копію ухвали від 20.07.2026.

04.08.2026 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено для огляду оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Станом на 21.09.2026 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 20.09.2026. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, 11.08.2023 між Приватним підприємством «Лемар Агро» (надалі позивач, позикодавець) та Приватним підприємством «Лікар Айболить» (надалі відповідач, позичальник) був укладений договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 2023/08/11, згідно з яким позикодавець надав допомогу позичальнику в розмірі 700000,00 грн.

На підтвердження подано платіжну інструкцію № 4663 від 11.08.2023 (оригінал судом оглянуто).

Згідно з п.3.1. договору, допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця.

06.04.2026 позивачем на адресу відповідача була скерована вимога про повернення коштів.

Як зазначено в позові, відповідач частково виконав заявлену вимогу та повернув 100000,00грн згідно з платіжною інструкцією № 804 від 03.04.2026 і повернув 200000,00грн згідно з платіжною інструкцією № 809 від 09.04.2026. Залишок боргу становить 400000,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач повністю не повернув позивачу отриманої безпроцентної поворотної фінансової допомоги. Відтак, ПП «Лемар Агро» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 400000,00 грн основного боргу.

Відповідач відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 2023/08/11 безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 11.08.2023, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків. За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За умовами п.п. 2.3, 8.1 договору, допомога надається на 1 рік з дати підписання даного договору. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань з повернення безпроцентної поворотної фінансової допомоги по вказаному договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги ПП «Лікар Айболить» від 11.08.2023 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою останній є договором позики та підпадає під правове регулювання норм ст. 1046-1053 ЦК України.

За приписами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 2.3 договору, допомога надається на 1 рік з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з рахунку позикодавця.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 700000 грн. На підтвердження платіжну інструкцію № 4663 від 11.08.2023.

Отримання цієї суми фінансової допомоги відповідачем не заперечено.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з п.3.1. договору, допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця.

06.04.2026 позивачем на адресу відповідача була скерована вимога про повернення коштів.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що строк повернення відповідачем всієї суми фінансової підтримки є таким, що настав.

Відповідач частково виконав заявлену вимогу та повернув 100000,00грн згідно з платіжною інструкцією № 804 від 03.04.2026 і повернув 200000,00грн згідно з платіжною інструкцією № 809 від 09.04.2026.

Доказів перерахування позивачу поворотної фінансової допомоги в розмірі 400 000,00 грн за договором відповідачем не надано і матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, господарський суд констатує, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку повернення фінансової підтримки є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 400000,00грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 20000,00грн гонорару суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав про витрати на оплату правової допомоги за підготовку позову.

Як встановлено судом між позивачем та адвокатом Ю.О.Гуліним укладено договір про надання правової допомоги від 20.04.2026, відповідно до п.п. 1.1. якого позивач доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу останньому в обсязі, що передбачений умовами даного договору, а замовник взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити надані послуги. Відповідно до п.п. 2.1 вказаного договору, адвокат взяв на себе виконання наступної правової роботи:

-підготувати позовну заяву для подачі в Господарський суд Львівської області про стягнення з ПП «Лікар Айболить» суми заборгованості по договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги;

-подати позовну заяву в Господарський суд Львівської області про стягнення з ПП «Лікар Айболить» суми заборгованості по договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги;

-представити інтереси Замовника в судових засіданнях в Господарському суді Львівської області по справі за позовом Замовника до ПП «Лікар Айболить» про стягнення суми заборгованості по договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 5.1. договору про надання правової допомоги від 20.04.2026 визначено, що 5.1. За надані Адвокатом послуги, Замовник сплачує винагороду в розмірі 20000,00 гривень без ПДВ. В разі зміни обсягу наданих послуг остаточна сума винагороди визначається сторонами та зазначається в акті приймання наданих послуг.

Заяв про зменшення розміру заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу відповідач не подавав.

Суд звертає увагу, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Враховуючи відсутність заперечень від відповідача, перевіривши зміст виконаних робіт та їх обсяг, включених в розрахунок вартості наданих послуг, оцінивши обґрунтованість доводів позивача, судом встановлено, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Разом з тим, суд враховує, що цей спір виник з правовідносин, які мають досить тривалий характер внаслідок неправильних дій відповідача, який ухилявся від виконання обов`язків оплати позивачу вартості наданих послуг. Відтак, суд доходить висновку задоволити подану заяву в повному обсязі та стягнути з відповідача 20000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства Лікар Айболить (79014, Львівська область, місто Львів, вулиця Тракт Глинянський, 34, ідентифікаційний код 43612759) на користь Приватного підприємства Лемар Агро (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Залізняка, 9/1, ідентифікаційний код 36418926) 400000,00грн основного боргу, 20000,00грн витрат на професійну правничу допомогу та 6000,00грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 24.09.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ