Рішення № 140019593, 24.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 Справа № 914/541/26

За заявою: Фермерського господарства «Улар», с. Семенівка Львівського району Львівської області,

про ухвалення додаткового рішення

у справі №914/541/26

За позовом: Фермерського господарства «Улар», с. Семенівка Львівського району Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничої компанії Аспар Інжиніринг», м. Дніпро,

про: стягнення штрафу та попередньої оплати за товар в сумі 445 660,00 грн

та зустрічної позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича компанія Аспар Інжиніринг», м. Дніпро

до відповідача: Фермерського господарства «Улар», с. Семенівка, Львівська область

про: стягнення грошових коштів у розмірі 101 883,85 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання І.К. Капітанчук

За участю представників сторін:

представник позивача (відповідача за зустрічним позовом): Фартушок Н.Б.

представник відповідача (позивача за зустрічним позовом): Назаренко І.М.

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/541/26 за позовом Фермерського господарства «Улар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничої компанії Аспар Інжиніринг» про стягнення штрафу та попередньої оплати за товар в сумі 445 660,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.08.2026 у справі № 914/541/26 первісний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ АСПАР ІНЖИНІРИНГ» на користь Фермерського господарства «УЛАР» грошові кошти у розмірі 445 660,00 грн та 5347,92 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

01.09.2026 через систему Електронний суд надійшла заява Фермерського господарства «УЛАР» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 07.09.2026 засідання для вирішення питання про судові витрати у справі № 914/541/26 призначено на 24.09.2026.

В судовому засіданні 24.09.2026 представник позивача за первісним та відповідач за зустрічним підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та просив суд її задоволити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробничої компанії Аспар Інжиніринг» на користь Фермерського господарства «УЛАР» судові витрати у загальній сумі 42 000,00 грн, з яких 30 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 12 000,00 грн витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні щодо стягнення судових витрат, викладених у запереченнях (вх.№ 24748/26 від 02.09.2026), просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись, зокрема, на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та неврахування витрат на проведення експертизи у попередньому розрахунку судових витрат.

Суд, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження таких витрат позивачем подано Договір про надання правової допомоги від 01.01.2025, договір про внесення змін від 22.12.2025, додаткову угоду від 01.02.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2026 та детальний звіт (опис) професійної правничої допомоги.

Додатковою угодою від 01.02.2026 сторонами погоджено розмір гонорару за надання правничої допомоги у суді першої інстанції у справі №914/541/26 у сумі 30 000,00 грн.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом даної справи.

В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечив проти задоволення клопотання про стягнення судових витрат із підстав наведених у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги посилаючись, зокрема, на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу та неврахування витрат на експертизу у попередньому розрахунку судових витрат.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22))

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).

Висновки, аналогічні відображеним, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Щодо заперечень відповідача (позивача за зустрічним позовом) то суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідачем не надано.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідач не надав суду доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи.

Аналогічних висновків щодо наявності підстав для відмови в задоволенні клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 02.12.2021 у справі №922/3649/20.

У зв`язку з наведеним суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а відтак заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн підлягає до задоволення повністю.

Щодо витрат на проведення експертизи.

Позивач також просить стягнути 12 000,00 грн витрат на проведення судово-товарознавчої експертизи.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем подано договір про надання послуг №037 від 19.03.2026, рахунок, акт наданих послуг та платіжну інструкцію №6417.

Судом встановлено, що експертне дослідження проведено, його висновок подано до матеріалів справи та досліджено судом при розгляді спору.

Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з частиною шостою статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму витрат, попередньо визначену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити у відшкодуванні судових витрат у частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, у попередньому розрахунку судових витрат позивачем визначено судовий збір у розмірі 5 347,92 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Витрати на проведення експертизи у попередньому розрахунку не зазначалися.

Разом з тим 19.03.2026 позивач уклав із експертом договір №037, яким визначено вартість експертного дослідження у розмірі 12 000,00 грн, а 20.03.2026 повідомив суд про замовлення експертного дослідження.

Таким чином, з 20.03.2026 позивачу були відомі необхідність проведення експертизи та розмір витрат на її проведення.

Незважаючи на це, позивачем до ухвалення рішення не внесено відповідних змін до попереднього розрахунку судових витрат та не повідомлено суд про збільшення очікуваних витрат на суму 12 000,00 грн.

Посилання позивача на те, що необхідність проведення експертного дослідження виникла після отримання відзиву відповідача, не спростовує того, що після укладення договору з експертом позивачу були відомі відповідні витрати та їх точний розмір.

Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали позивачу повідомити суд про виникнення додаткових витрат та включити їх до попереднього розрахунку після укладення договору на проведення експертизи.

За таких обставин позивачем не доведено неможливості передбачити зазначені витрати після виникнення необхідності у проведенні експертизи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень частини шостої статті 129 ГПК України та відмови у відшкодуванні витрат на проведення експертизи у розмірі 12 000,00 грн.

З огляду на наведене, заява Фермерського господарства «УЛАР» про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 127, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фермерського господарства «УЛАР» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ АСПАР ІНЖИНІРИНГ» (49011, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Валентина Ларіонова, 145, ідентифікаційний код 45531090) на користь Фермерського господарства «УЛАР» (81646, Львівська область, Стрийський район, с. Київець, вул. Наддністрянська, 157, ідентифікаційний код 32461669) 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення виготовлено та підписано 24.09.2026

Суддя Березяк Н.Є.