Ухвала суду № 140019473, 21.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" вересня 2026 р. Справа № 910/9164/24 (911/1109/26)

Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д., розглянувши справу

за заявою арбітражного керуючого Кирик Оксани Володимирівни ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94»

до ОСОБА_1

про покладення солідарної відповідальності

у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94»

За участі: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94» (далі боржник, банкрут) на стадії ліквідаційної процедури.

Ухвалою від 21.11.2024, зокрема, відкрито провадження у справі № 910/9164/24 (911/1109/26) про банкрутство боржника.

Постановою від 03.04.2025 ухвалено відкрити ліквідаційну процедуру; призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кирик Оксану Володимирівну (далі арбітражний керуючий, ліквідатор).

Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом здійснено 03.04.2025.

До Суду від ліквідатора банкрута надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 (далі відповідач).

Ліквідатор просить суд притягнути керівника банкрута - відповідача в порядку та з підстав, передбачених частиною 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, шляхом стягнення з - відповідача на користь банкрута 8 314 263,51 грн.

Заява обгрунтована наступним:

- у балансах ТОВ «Сінто-94» за 2018-2020 роки прослідковується негативна динаміка щодо господарської діяльності Товариства у період з 2018 по 2020 роки, а саме збільшення дебіторської заборгованості за продукцію, товари , роботи, послуги та поточної дебіторської заборгованості;

- починаючи із грудня 2020 року органи управління Боржника самоусунулися від участі у господарській діяльності Боржника, свідомо допустили порушення та неналежне, несвоєчасне та/або неповне виконання Боржником відповідного грошового зобов`язання, не вживали жодних дій щодо підтримання та забезпечення господарської діяльності Боржника у проведені розрахунків за власними зобов`язаннями, несвоєчасному погашені узгодженої заборгованості в добровільному порядку, невжиття заходів збільшення Статутного фонду Боржника, неприйняття управлінських рішень, направлених на недопущення банкрутства підприємства Боржника, а також дій, спрямованих на приховування фінансово-майнового стану підприємства, котрі призвели до порушення провадження у справі про банкрутство та визнання банкрутом ТОВ «Сінто-94» розуміючи при цьому наслідки та відповідальність за вчинення вказаного вище, в тому числі й щодо стягнення коштів за невиконання грошових зобов`язань;

- із дати виникнення невиконаних грошових зобов`язань (21.12.2020) Боржник знаходився у стані надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог його кредиторів було можливим тільки у ліквідаційній процедурі;

- відповідач не звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідач заперечує проти заяви про покладення солідарної відповідальності виходячи з наступного:

- саме по собі посилання ліквідатора на фінансовий стан ТОВ «Сінто-94», наявність у товариства кредиторської заборгованості або подальше визнання боржника банкрутом не є достатньою та самостійною підставою для покладення солідарної відповідальності на ОСОБА_1 ;

- ліквідатором не доведено існування загрози неплатоспроможності ТОВ «Сінто-94» у період виконання ОСОБА_1 повноважень керівника товариства доведено конкретного моменту виникнення неплатоспроможності;

- висновок ліквідатора про наявність підстав для покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності ґрунтується на припущеннях та ретроспективному перенесенні майнового стану боржника станом на 21.11.2024 рік на попередні періоди його діяльності.

Розглянувши заяву та заслухавши пояснення сторін, Суд зазначає наступне.

Загальна інформація про юридичну особу - банкрута.

Як свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.11.2024 /т.1 ас.40-45/:

ТОВ «Сінто-94» зареєстровано 06.06.1994

Засновник - ОСОБА_1 , розмір частки статутного(складеного) капіталу(пайового фонду) (грн.): 262,50 грн; ОСОБА_2 , розмір частки статутного(складеного) капіталу(пайового фонду) (грн.): 112,50 грн.

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

Керівник Чекаленко Андрій Петрович

Види діяльності:

20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у. (основний)

20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та

полірування

20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого

асортименту

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля

Ліквідатором була надана до матеріалів справи фінансова звітність банкрута.

Так, відповідно до балансу банкрута на 31.12.2018 на початок звітного періоду оборотні активи складають 4928,3 тис.грн.; власний капітал 617,7 тис.грн.; поточні зобов`язання 5087,6 тис.грн. /т.1 ас.165/.

Відповідно до балансу банкрута на 31.12.2018 на кінець звітного періоду оборотні активи складають 6094,7 тис.грн.; власний капітал 410,9 тис.грн.; поточні зобов`язання 6349,9 тис.грн. /т.1 ас.165/.

Відповідно до балансу банкрута на 31.12.2019 на кінець звітного періоду оборотні активи складають 8219 тис.грн.; власний капітал 890 тис.грн.; поточні зобов`язання 7793 тис.грн. /т.1 ас.166/.

Відповідно до балансу банкрута на 31.12.2020 на кінець звітного періоду необоротні активи складають 476 тис.грн., оборотні активи - 24158 тис.грн.; власний капітал 152 тис.грн.; поточні зобов`язання 24467 тис.грн. /т.1 ас.167/.

Кредиторські вимоги у справі.

Загальний розмір кредиторських вимог до ТОВ «Сінто-94» становить 8 314 263,51 грн та складається з вимог:

- ТОВ «ФК «Транс Фінанс» у розмірі 7 305 883,58 грн (1 черга 30 280,00 грн - судовий збір, 4 черга 7 275 603,58 грн - основний борг).

- ГУ ДПС у Київській області урозмірі 1 008 379,93 грн (1 черга 6 056,00 грн - судовий збір, 3 черга 852 403,33 грн - основний борг та 6 черга 149 920,60 грн неустойка, штраф/пеня).

Кредиторські вимоги ТОВ «ФК «Транс Фінанс»

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 ухвалено стягнути з ТОВ «Сінто-94» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Транс Фінанс» грошові кошти: заборгованість 4 907 902,00 грн., 3 % річних 61 315,16 грн та витрати зі сплати судового збору 74 538,26 грн.

У Рішенні від 21.12.2020 у справі № 910/13951/20 встановлено наступне.

23.03.2020 між ТОВ «Ей Ві Сервіс» (постачальник) та ТОВ «Сінто-94» (покупець/відповідач), було укладено договір поставки від 23.03.2020 № 23032020, відповідно доякого ТОВ «Ей Ві Сервіс» зобов`язувалося передати у власність відповідача, авідповідач зобов`язувався прийняти та оплатити концентрат технічний (Товар) в порядкута на умовах, визначених у цьому договорі.

На виконання умов Договору постачальником на адресу покупця за замовленнями було поставлено товар на загальну суму 6 802 902, 00 грн.

Покупцем частково виконані зобов`язання з оплати замовленого і поставленого товару на користь постачальника у загальному розмірі 1 895 000, 00 грн.

Залишок непогашеного боргу покупця перед постачальником становить 4 907 902, 00грн (6 802 902, 00 грн - 1 895 000, 00 грн).

ТОВ «Ей Ві Сервіс» на підставі Договору факторингу від 20.08.2020 № 20/08/20-1 відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Транс Фінанс» за договором поставки від 23.03.2020 № 23032020, укладеного між ТОВ «Ейві Сервіс» (постачальник за Договором поставки) та TOB «Сінто-94».

Додатковим Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 ухвалено стягнути з ТОВ «Сінто-94» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Транс Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 651,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2024 у справі №910/9164/24 постановлено визнати вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Транс Фінанс» до ТОВ «Сінто-94» у загальному розмірі 7 305 883,58 грн, які складаються з: 4 907 902,00 грн основна заборгованість; 3% річних 61 315,16 грн; витрати зі сплати судового збору (справа №910/13951/20) 74 538,26 грн; витрати на правничу допомогу 50 651,43 грн; інфляційні втрати 2 181 196,73 грн та 30 280,00 грн витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство (судовий збір).

Кредиторські вимоги ГУ ДПС у Київській області

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2025 у справі №910/9164/24 постановлено визнати вимоги Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94» у загальному розмірі 1 008 379,93 грн, з яких: 6 056,00 грн судовий збір; 852 403,33 грн основне зобов`язання, 149 920,60 грн штрафні (фінансової санкції).

В Ухвалі від 10.02.2025 у справі №910/9164/24 встановлено наступне.

Відповідно до інформаційно-комунікаційної системи ДПС України за боржником обліковується податкова заборгованість з податку на додану вартість (КБК 14010100) на загальну суму 1 002 323,93 грн, що виникла:

1) у результаті несплати грошових зобов`язань самостійно визначених платником податків у податкових деклараціях:

від 18.06.2020 № 9139941579 у сумі 1 487 753,00 грн (беручи наявну переплату у сумі 740 007,67 грн, податкова заборгованість складає 742 745,33 грн, з яких: основний платіж 742 745,33 грн);

- від 18.06.2020 № 9140072498 у сумі 35°070,00 грн основний платіж;

- від 17.07.2020 № 9171024121 у сумі 6 575,00 грн основний платіж;

- від 20.08.2020 № 9206336600 у сумі 9 244,00 грн основний платіж;

- від 18.09.2020 № 9236805724 у сумі 22 978,00 грн основний платіж;

- від 20.10.2020 № 9270924295 у сумі 3 575,00 грн - основний платіж;

- від 20.11.2020 № 9306660459 у сумі 32 216,00 грн - основний платіж.

Усього 852 403,33 грн.

2) за результатами перевірок посадовими особами контролюючого органу згідно:

- акта від 30.06.2020 № 22050/26-15-04-11-13, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2020 №0642400411, яким донараховано податкове зобов`язання у сумі 39,74 грн (штрафні санкції) та від 02.07.2020 № 0642370411, яким донараховано податкове зобов`язання у сумі 149 540,86 грн (штрафні санкції);

- акта від 19.01.2021 № 4560/Ж5/26-15-04-16-18, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення від 20.01.2021 №27560416, яким донараховано податкове зобов`язання у сумі 340,00 грн (штрафні санкції). Усього 149 920,60 грн.

Ліквідаційна маса банкрута.

У Постанові від 03.04.2025 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури встановлено, що в ході інвентаризації розпорядником майна виявлено наступне майно банкрута - 51 % частка засновника у ТОВ «Гарант» (ідентифікаційний код 24743763), номінальна вартість 4 781,25 грн; 75 % частка засновника у ТОВ «Меблевий розпродаж» (ідентифікаційний код 40792765), номінальна вартість 116 250,00 грн.

У листі ДО «УКРНОІВІ» від 03.01.2025 /т.3ас.57/ вказано, що банкрут є власником свідоцтва України на торговельну марку №175827.

Як зазначає ліквідатор, в ліквідаційній процедурі інших активів також виявлено не було.

Згідно до Листа ГУ ДПС у Київській області від 29.01.2025 у боржника були наявні 2 банківські рахунки в АТ КБ «Приватбанк» /т.1 ас.173/.

Як свідчать виписки АТ КБ «Приватбанк» останній рух коштів відбувся 07.04.2021 /т.1 ас.174-178/.

Звіт про фактичні результати аналізу фінансово-господарської (фінансового становища)

У звіті про фактичні результати аналізу фінансово-господарської (фінансового становища) боржника ТОВ «Сінто-94» від 07.03.2025 /4 ас.50-59/ розпорядник майна дійшов до наступних висновків:

- у зв`язку з відсутністю необхідної інформації та фінансово-господарської документації боржника, зробити оцінку змін фінансового стану підприємства за попередні повні три роки не вбачається можливим;

- проведення аналізу наявності (відсутності) ознак фіктивного банкрутства ТОВ «Сінто-94» не вбачається можливим, у зв`язку із відсутністю необхідної інформації, однак з огляду на те, що провадження у справі про банкрутство порушено за заявою кредитора-1,можна дійти висновку про відсутність ознак фіктивного банкрутства;

- проведення аналізу наявності (відсутності) ознак доведення до банкрутства/ознак приховування банкрутства (стійкої фінансової неспроможності) боржника не вбачається можливим, у зв`язку з відсутністю необхідної та достатньої інформації;

- здійснити аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості боржника протягом 2021-2023 рр на сьогоднішній день немає можливості, у зв`язку з відсутністю необхідної інформації та фінансово-господарської документації підприємства;

- за результатами проведеної інвентаризації встановлено, що фактичний розмір активу боржника становить 121 031,25 грн, а розмір пасиву 8 314 263,51 (сума визнаних судом кредиторських вимог), що в сукупності з іншими чинниками дає підстави вважати про недоцільність використання позасудових та судових заходів відновлення платоспроможності боржника, які б надали можливість підприємству подолати поточний незадовільний фінансовий стан, та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Суд виходить з наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ, (в редакції станом на 21.12.2020, оскільки саме з цією датою заявник пов`язує виникнення обов`язку боржника звернутися до суду) Боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Суд, враховуючи відповідні висновки Верховного Суду, зазначає, що солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника.

Застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених / невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ).

Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

У зв`язку із цим Суд виснує, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Звертаючись з заявою про покладення на відповідача солідарної відповідальності, ліквідатором по суті ставиться питання про відшкодування збитків на користь самого боржника, а його кредитори мають похідний інтерес у стягненні збитків з винних осіб на користь боржника, оскільки збільшення майнової сфери боржника підвищує їх можливість більш повно задовольнити свої вимоги (з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги), тоді як кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.

Закон визначає суб`єктом правопорушення, а отже і солідарної відповідальності, керівника боржника.

Судом встановлено, що відповідач був керівником банкрута, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.11.2024 /т.1 ас.40-45/.

За змістом положень ч.6 ст. 34 КУзПБ порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За висновком Суду, виходячи з системного аналізу положень КУзПБ, про загрозу неплатоспроможності боржника можна стверджувати, коли вартість майна юридичної особи боржника є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Про такий момент має свідчити наявність об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

У ч.6 ст. 34 КУзПБ визначено, що загроза неплатоспроможності настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство слід встановити момент, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов`язане з наданням судами оцінки:

- зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;

- доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі;

- доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов`язання перед щонайменше двома кредиторами боржника (заявником у спорі про покладення солідарної відповідальності та ще одним із кредиторів боржника).

Верховний Суд звертав увагу, що фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.

Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.

При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

Основним способом встановлення відмінностей між наведеними двома станами боржника є проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника, із встановленням / визначенням за результатами цього аналізу реальних наслідків та перспектив для боржника виконати свої зобов`язання перед його кредиторами, а для кредиторів - отримати від боржника задоволення своїх вимог у разі, якщо боржник НЕ звернеться із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, якщо: - звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами); - внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились / не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов`язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо), - Суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника.

Наведене вище та положення ст. 34 КУзПБ свідчать, що умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:

1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.

Щодо існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав.

Судом встановлено, що загальний розмір кредиторських вимог до ТОВ «Сінто-94» становить 8 314 263,51 грн та складається з вимог:

- ТОВ «ФК «Транс Фінанс» у розмірі 7 305 883,58 грн (1 черга 30 280,00 грн - судовий збір, 4 черга 7 275 603,58 грн - основний борг).

- ГУ ДПС у Київській області у розмірі 1 008 379,93 грн (1 черга 6 056,00 грн - судовий збір, 3 черга 852 403,33 грн - основний борг та 6 черга 149 920,60 грн неустойка, штраф/пеня).

Щодо розміру всіх активів боржника та сумарного розміру зобов`язань перед всіма кредиторами боржника.

Загроза неплатоспроможності характеризує такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог/виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.

Стаття 1 КУзПБ визначає, що загроза неплатоспроможності це такий фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов`язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.

Обґрунтовуючи заяву про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника в частині виникнення обставин загрози неплатоспроможності та моменту виникнення такого стану, оскільки саме з таким моментом закон пов`язує відповідний обов`язок боржника та наслідки у вигляді солідарної відповідальності, заявник вказує, що із дати виникнення невиконаних грошових зобов`язань (21.12.2020) боржник знаходився у стані надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог його кредиторів було можливим тільки у ліквідаційній процедурі.

Щодо встановлення факту загрози неплатоспроможності боржника станом на 21.12.2020, Суд зазначає наступне.

В Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 N 14 містяться наступні положення у п.3.4. щодо Визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності.

Поточною неплатоспроможністю характеризується фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент у зв`язку з випадковим збігом обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідно до законодавчого визначення розглядається як неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно.

Якщо наприкінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує його нормативне значення або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання, перевага надається позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. У такому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

У Постанові Господарського суду Київської області від 03.04.2025 у справі № 910/9164/24 встановлено наступне.

У період із 07.01.2025 по 17.03.2025 розпорядником майна проведено інвентаризацію майна боржника.

Розпорядником майна для перевірки майнового стану боржника у грудня 2024 року/січня 2025 року направлялися запити до відповідних державних органів. Із наданих відповідей вбачається, що:

- востаннє боржник подавав річну фінансову звітність у 2020 році;

- відомості про філії/відокремлені підрозділи, дочірні підприємства боржника по Київській області відсутні;

- відсутня інформація про наявність у боржника тварин, адже останній не зареєстрований в Реєстрі тварин як власник (утримувач)тварин;

- відсутня інформації щодо здійснення ГУ НП у м. Києві та ГУ НП у Київській області кримінальних проваджень, учасниками яких є посадові особи боржника;

- у період з 01.01.2016 боржник не отримував ліцензій у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- інформація щодо рекламних конструкцій, зареєстрованих на праві власності чи переданих в користування боржнику відсутня;

- дозволи на розміщення зовнішньої реклами чи погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності боржнику не надавалися;

- згідно відомостей Міського земельного кадастру за боржником земельні ділянки не обліковуються;

- боржник не належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва: інформація щодо об`єктів культурної спадщини, соціальної чи комунальної інфраструктури, цивільної оборони до будь-яких інших активів, зареєстрованих на праві власності чи переданих у користування боржнику відсутня;

- відсутні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на території м. Києва;

- договори щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою та не оформлювалися, паспорти прив`язки тимчасових споруд із боржником не укладалися;

- в автоматизованій системі даних КП «Київблагоустрій» інформація щодо боржника відсутня;

- станом на 26 12.2024 у фонді захисних споруд цивільного захисту міста Києва боржник не обліковується як балансоутримувач;

- боржнику не надавалися дозволи на розміщення рекламоносіїв на дорогах загального користування за межами населених пунктів;

- станом на 14.01.2025 радіообладнання боржника в Автоматизованій інформаційній системі управління радіочастотами спектром ДП «Український державний центр радіочастот» присвоєння радіочастот із статусом «задіяні» не обліковуються;

- боржника було взято на облік як платника страхових внесків 08.04.1998, згідно з даними ЄІАС останній звіт був наданий за 4 кв. 2010року, заборгованості станом на 2011 рік немає, дозволи на застосування праці іноземців або осіб без громадянства за період 2021-2024роки не видавалися;

- трактори, самохідних шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні та меліоративні машини, причіпного та навісного сільськогосподарського обладнання, інвентар станом на 30.12.2024 за боржником не реєструвалися;

- станом на 27.12.2024 боржник не має чинної ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів;

- у боржника немає зареєстрованих унікальних об`єктів космічної діяльності;

- за даними ЄАС митних органів боржник перебуває в реєстрі осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи з 28.07.2009. Останнє митне оформлення товарів здійснено у 2015 році. Станом на 30.12.2024 товари боржника на митних складах та складах тимчасового зберігання відсутні. Майно, яке належить боржнику за даними автоматизованої системи обліку вилученого митницями майна на складах митниць не обліковується;

- станом на 30.09.2024 у боржника пакетів голосуючий акцій (5 % і більше) акціонерних товариств немає;

- за даними АС ПЕКП дані щодо наявності під`їзних колій власності ТОВ «Cінто-94» відсутні. Інформації про вагони за боржником, як власника, в АБД ПВ немає. В інформаційних базах відсутні відомості про зареєстровані локомотиви боржника;

- у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за боржником повітряні судна не зареєстровані;

- великовантажні та інші технологічні транспортні засоби за боржником не обліковуються;

- транспортні засоби за боржником не значаться; даних щодо заборгованості боржника із виплати заробітної плати перед працівниками немає;

- за боржником відсутні відомості про реєстрацію земельних ділянок;

- боржник не значиться в Реєстрі будівельної діяльності;

- із відповіді Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОВІ) від03.01.2025 № 32/3103-07-2025 убачається, що боржник є власником свідоцтва на торговельну марку №є175827, відомості про інші об`єкти інтелектуальної (в тому числі промислової) власності, зареєстровані за боржником, не виявлено;

- відомості про нерухоме майно боржника, яке перебуває на балансі боржника відсутні;

- згідно даних з АСВП станом на 07.02.2025 боржник не зареєстрований стягувачем по виконавчим провадженням. Проте ТО«ѳнто-94» є боржником по двом виконавчим провадженням, вчинення виконавчих дій по яким зупинено;

- згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.02.2025 за № 411795514 нерухоме майно заборжником на праві власності не зареєстровано, також відсутні відомості щодо застави нерухомого майна;

- на дату відкриття справи про банкрутство всі рахунки боржника у банківських установах закриті.

Відповідно до балансу банкрута на 31.12.2020 на кінець звітного періоду необоротні активи складають 476 тис.грн., оборотні активи складають 24158 тис.грн., з яких зокрема дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги 15579 тис.грн та інша дебіторська заборгованість 1550 тис.грн.; власний капітал 152 тис.грн.; поточні зобов`язання 24467 тис.грн., з яких зокрема кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги 10907 тис.грн та інші поточні зобов`язання 10728 тис.грн. /т.1 ас.167/.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, окрім балансу банкрута на 31.12.2020, які б свідчили про вартість майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов`язання перед щонайменше двома кредиторами боржника - 21.12.2020 року, як це зазначає заявник.

В той же час, враховуючи структуру активу та пасиву банкрута, Суд виснує, що майновий стан боржника за всіма його показниками за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника не можна охарактеризувати як такий, що очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку, зважаючи також на те що оборотні та необоротні активи банкрута у сумі 24633 тис.грн. перевищують поточні зобов`язання банкрута у сумі 24467 тис.грн.

Стосовно розміру солідарної відповідальності.

Щодо правової природи солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство Суд зазначає, що цей вид відповідальності має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21.

Тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому:

- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;

- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

Тож визначене нормами частини шостої статті 34 КУзПБ правопорушення має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Одним із таких елементів є розмір солідарної відповідальності, тобто розмір збитків, завданих боржнику, а відповідно, і його кредиторам внаслідок допущеного порушення, що полягає у порушенні визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (неплатоспроможності, в чинній редакції частини шостої статті 34 КУзПБ) боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, звернення до суду із вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує належного та правильного, відповідно до закону, визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта (суб`єктів за наявності) солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.

Без зазначення в заяві про покладення солідарної відповідальності розміру цієї відповідальності та за відсутності вимоги про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності відповідної суми звернення із такими вимогами є неналежним, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в Постановах від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21, від 05.03.2025 у справі № 908/1244/22, від 10.04.2025 у справі № 925/367/20(925/143/24), від 04.06.2025 у справі № 910/18144/23.

Щодо правил визначення розміру солідарної відповідальності у справі про банкрутство, то Верховний Суд неодноразово (зокрема в Постанові від 10.12.2024 у справі № 902/1157/21) звертав увагу на те, що звернення до суду з вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.

Деліктна природа солідарної відповідальності в розумінні частини шостої статті 34 КУзПБ (з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21) зумовлює необхідність визначення розміру такої відповідальності, виходячи з обсягу майнової шкоди, заподіяної кредиторам неправомірною бездіяльністю керівника (органів управління) боржника, яка полягає в незадоволенні вимог кредиторів.

З огляду на наведене неправильним є визначення солідарної відповідальності у загальному розмірі всіх грошових вимог кредиторів до боржника (відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів тощо) без урахування того, яка частина з них може бути погашена в процесі банкрутства, зокрема, за рахунок реалізації майна боржника, включеного до ліквідаційної маси, з урахуванням також того майна (активів), повернення якого до складу ліквідаційної маси боржника здійснюється за наслідками вирішення спорів про недійсність правочинів з відчуження відповідного майна (майнових прав, інших активів) боржника, адже керівник (член органу управління) боржника має нести відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів.

Тобто в разі, якщо керівник (орган управління) боржника припустився порушень вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси (зокрема внаслідок вчинення арбітражним керуючим передбачених КУзПБ дій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, визнання недійсними певних правочинів та спростування майнових дій боржника тощо) виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Тож, достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування солідарної відповідальності у справі про банкрутство (з урахуванням її деліктної природи в розумінні вказаної норми), оскільки в такому випадку відсутні негативні наслідки, завдані кредиторам боржника внаслідок неправомірної бездіяльності його керівника (органу управління).

Водночас у разі недостатності майна / активів боржника для погашення всієї сукупності грошових вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.

У цих висновках Суд виходить з того, що визначення зазначеної суми збитків кредиторів можливо лише після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.

Отже, грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) через неподання (несвоєчасне подання) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника (в попередній редакції частини шостої статті 34 КУзПБ); і розмір такої відповідальності має визначатися як різниця між сумою вимог кредиторів та вартістю виявлених у Боржника в процедурі ліквідації майнових активів та сум, отриманих від їх реалізації.

Недотримання цього правила визначення розміру солідарної відповідальності, а саме заявлення вимоги про покладення солідарної відповідальності передчасно, зокрема до завершення реалізації всіх виявлених активів боржника, що підлягають включенню до ліквідаційної маси та погашення за рахунок отриманих сум вимог кредиторів у справі про банкрутство, виключає оцінку судом факту наявності відповідного правопорушення та його елементів, та є підставою для відмови у задоволенні відповідної вимоги.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у Постанові від 07.10.2025 у справі № 902/1302/22.

Судом встановлено, що загальний розмір кредиторських вимог до ТОВ «Сінто-94» становить 8 314 263,51 грн та складається з вимог:

- ТОВ «ФК «Транс Фінанс» у розмірі 7 305 883,58 грн (1 черга 30 280,00 грн - судовий збір, 4 черга 7 275 603,58 грн - основний борг).

- ГУ ДПС у Київській області у розмірі 1 008 379,93 грн (1 черга 6 056,00 грн - судовий збір, 3 черга 852 403,33 грн - основний борг та 6 черга 149 920,60 грн неустойка, штраф/пеня).

Відповідно до балансу банкрута на 31.12.2020 на кінець звітного періоду оборотні активи складають 24158 тис.грн., з яких зокрема дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги 15579 тис.грн та інша дебіторська заборгованість 1550 тис.грн.; власний капітал 152 тис.грн.; поточні зобов`язання 24467 тис.грн. /т.1 ас.167/.

У Постанові від 03.04.2025 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури встановлено, що в ході інвентаризації розпорядником майна виявлено наступне майно банкрута - 51 % частка засновника у ТОВ «Гарант» (ідентифікаційний код 24743763), номінальна вартість 4 781,25 грн; 75 % частка засновника у ТОВ «Меблевий розпродаж» (ідентифікаційний код 40792765), номінальна вартість 116 250,00 грн.

У листі ДО «УКРНОІВІ» від 03.01.2025 /т.3ас.57/ вказано, що банкрут є власником свідоцтва України на торговельну марку №175827.

Отже, суд доходить до висновку про наявність у боржника активів у вигляді торговельної марки, часток засновника та, зокрема, дебіторської заборгованості. Проте, в матеріалах справи відсутні докази реалізації майнових активів боржника та вчинення дій стягнення дебіторської заборгованості на користь банкрута.

У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку про необґрунтоване визначення заявником у цій справі розміру солідарної відповідальності виходячи з суми вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, адже застосування такого підходу призвело б до очевидно несправедливих результатів, коли на особу, що порушила вимоги частини шостої статті 34 КУзПБ, могла бути покладена відповідальність у розмірі більшому, ніж шкода, заподіяна кредиторам внаслідок такого порушення, або навіть і за відсутності такої шкоди.

Підсумовуючи викладене вище, Суд не може виснувати про доведеність факту загрози неплатоспроможності боржника та відповідно про виникнення обов`язку керівника боржника у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також про належне визначення розміру солідарної відповідальності і як наслідок покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.

Недоведеність юридичного факту загрози неплатоспроможності боржника, а також передчасність звернення до суду з заявою про покладення солідарної відповідальності, унеможливлюють покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а відтак Суд відмовляє у задоволенні заяви повністю.

Відмовляючи у задоволенні заяви з наведених підстав, Суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами.

За змістом ст. 34 КУзПБ, солідарна відповідальність має деліктну природу і полягає в обов`язку відшкодувати незадоволені вимоги кредиторів; в той же час така відповідальність настає за не звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За наведеного законодавчого підходу підставою солідарної відповідальності є як сам факт завдання шкоди кредиторам внаслідок невиконання зобов`язань перед ними, так і факт не звернення з заявою про відкриття провадження у справі у випадку загрози неплатоспроможності, що можна розглядати як складний юридичний склад, який лежить в основі покладення солідарної відповідальності.

В аспекті спірних правовідносин, Суд зазначає, що заявником не доведено причинно-наслідковий зв`язок між не зверненням з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство як елементом такого складного юридичного складу та шкодою, яка, можливо, завдана кредиторам.

Розширене тлумачення ст. 34 КУзПБ, на думку Суду, суперечить ст. 92 Конституції України.

Керуючись положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву арбітражного керуючого Кирик Оксани Володимирівни ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінто-94» до ОСОБА_1 про покладення солідарної відповідальності залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

Повний текст Ухвали складено 24.09.2026 року.

Суддя Т.Д. Гребенюк