Рішення № 140019263, 24.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2026Справа № 910/5921/26Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля Хлібна"

про стягнення 338 723,48 грн

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" (даліТОВ "Агролайф БЦ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля Хлібна" (далі ТОВ "Земля Хлібна") 338723,48 грн, з яких: 247 988,16 грн основний борг, 6 350,23 грн 3% річних, 19506,62 грн інфляційні втрати, 64 878,47 грн пеня, посилаючись на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт №21/08/25-01 від 21.08.2025 в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

15.06.2026 через систему "Електронний суд" ТОВ "Земля Хлібна" подало відзив, в якому просило відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у зв`язку зі зміною керівника.

Також Відповідачем у відзиві викладено клопотання про зменшення розміру пені до 10000,00 грн.

22.06.2026 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 23.06.2026) ТОВ "Агролайф БЦ" подало відповідь на відзив, в якій не погодилося із доводами Відповідача, оскільки зміна керівника не припиняє та не скасовує зобов`язань за укладеними правочинами.

Також Позивач зазначив про необґрунтованість клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки, оскільки останнім не надано доказів виняткових обставин для зменшення пені.

Жодних інших заяв по суті справі, заяв чи клопотань сторонами не надано.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Приймаючи до уваги зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Агролайф БЦ" частково обґрунтованими.

21.08.2025 між ТОВ "Агролайф БЦ" (за текстом договору Підрядник) та ТОВ "Земля Хлібна" (за текстом договору Замовник) було укладено Договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт №21/08/25-01, за змістом якого:

- пункт 1.1. Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконати сільськогосподарські роботи.

- пункт 1.2. Замовник зобов`язується прийняти виконані сільськогосподарські роботи та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим Договором.

- пункт 1.3. Види сільськогосподарських робіт, що підлягають виконанню за цим Договором, їх обсяг (в гектарах), вартість та строки виконання сільськогосподарських робіт узгоджуються сторонами в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

- пункт 3.1. Вартість сільськогосподарських робіт, які Підрядник зобов`язується виконати за цим договором, встановлюється за погодженням сторін і зазначається в Додатку (Додатках) до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Сторони узгодили підписати Додаток із вартістю сільськогосподарських робіт до початку їх виконання. Ціна Договору визначається на підставі вартості усіх робіт за цим Договором.

- пункт 3.2. Строк оплати - протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання Акту виконаних робіт та на підставі рахунку Підрядника.

- пункт 4.2. За прострочення оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

21.08.2025 між ТОВ "Агролайф БЦ" (Підрядник) та ТОВ "Земля Хлібна" (Замовник) було укладено Додаток №1 до Договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт №21/08/25-01, яким, зокрема, визначили, що вартість робіт по збору урожаю за 1 га становить 2 131,54 грн; обсяг робіт 300 га.

ТОВ "Агролайф БЦ" було виконано роботи по збору урожаю ТОВ "Земля Хлібна" загальною вартістю 647 988,16 грн (разом із ПДВ), що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 04.09.2025, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.

ТОВ "Агролайф БЦ" було виставлено ТОВ "Земля Хлібна" рахунок на оплату на суму 647988,16 грн, який частково у розмірі 400 000,00 грн був сплачений останнім, що підтверджується банківською випискою та визнається сторонами.

Інших доказів оплати вартості виконаних робіт матеріали справи не містять та не були надані Відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Земля Хлібна" грошових зобов`язань за Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт №21/08/25-01 від 21.08.2025 у частині оплати вартості виконаних робіт, ТОВ "Агролайф БЦ" звернулося з даним позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 526 ЦК України Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання Договору №21/08/25-01 від 21.08.2025, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договором підряду, за яким, відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, укладення ТОВ "Земля Хлібна" та ТОВ "Агролайф БЦ" Договору №21/08/25-01 від 21.08.2025 було спрямоване на виконання останнім робіт по збору урожаю та одночасного обов`язку Відповідача по здійсненню його своєчасної оплати.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).

За умовами пункту 1.3. Договору види сільськогосподарських робіт, що підлягають виконанню за цим Договором, їх обсяг (в гектарах), вартість та строки виконання сільськогосподарських робіт узгоджуються сторонами в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

21.08.2025 між ТОВ "Агролайф БЦ" (Підрядник) та ТОВ "Земля Хлібна" (Замовник) було укладено Додаток №1 до Договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт №21/08/25-01, яким, зокрема, визначили, що вартість робіт по збору урожаю за 1 га становить 2 131,54 грн; обсяг робіт 300 га.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до пункту 3.2. Договору строк оплати протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання Акту виконаних робіт та на підставі рахунку Підрядника.

Судом встановлено, що ТОВ "Агролайф БЦ" було виконано роботи по збору урожаю ТОВ "Земля Хлібна" загальною вартістю 647 988,16 грн (разом із ПДВ), що підтверджується Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 04.09.2025, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками без жодних претензій та/або зауважень.

При цьому, останнім днем для оплати виконаних робіт було 18.09.2025.

Суд відхиляє доводи Відповідача про зміну керівництва після підписання Договору та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 04.09.2025, оскільки у відповідності до приписів чинного законодавства України звільнення керівника та призначення нового керівника не є підставою ані для припинення зобов`язань, взятих відповідною юридичною особою, ані не є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Водночас вартість виконаних робіт була сплачена ТОВ "Земля Хлібна" лише частково у розмірі 400 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою, зі змісту якої вбачається, що 29.10.2025 було сплачено 100 000,00 грн, а 31.10.2025 300 000,00 грн.

Інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "Земля Хлібна" своїх грошових зобов`язань за Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт №21/08/25-01 від 21.08.2025 у частині оплати виконаних робіт, строк оплати якої настав, суд дійшов висновку про наявність у Відповідача основної суми заборгованості у розмірі 247 988,16 грн (647 988,16 грн 400 000,00 грн).

Також у зв`язку з порушенням ТОВ "Земля Хлібна" грошових зобов`язань а Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт №21/08/25-01 від 21.08.2025 ТОВ "Агролайф БЦ" заявлено до стягнення 19 506,62 грн інфляційних втрат та 6 350,23 грн 3% річних, з яких:

5 831,89 грн інфляційних втрат, нарахованих за жовтень 2025 року на суму боргу у розмірі 647 988,16 грн, та 2 183,63 грн 3% річних, нарахованих за період з 18.09.2025 по 28.10.2025 на суму боргу у розмірі 647 988,16 грн;

90,08 грн 3% річних, нарахованих за період з 29.10.2025 по 30.10.2025 на суму боргу у розмірі 547 988,16 грн;

13 674,73 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2025 по квітень 2026 року на суму боргу у розмірі 247 988,16 грн, та 4 076,52 грн 3% річних, нарахованих за період з 31.10.2025 по 18.05.2026 на суму боргу у розмірі 247 988,16 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок компенсаційних нарахувань, суд вважає його частково необґрунтованим, оскільки Позивачем неправильно визначено період прострочення. Разом із цим, вказана помилка не вплинула на розрахунок інфляційних втрат.

Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтований розмір інфляційних втрат складає 19506,62 грн та 6 296,97 грн 3% річних, з яких:

5 831,89 грн інфляційних втрат, нарахованих за жовтень 2025 року на суму боргу у розмірі 647 988,16 грн, та 2 130,37 грн 3% річних, нарахованих за період з 19.09.2025 по 28.10.2025 на суму боргу у розмірі 647 988,16 грн;

90,08 грн 3% річних, нарахованих за період з 29.10.2025 по 30.10.2025 на суму боргу у розмірі 547 988,16 грн;

13 674,73 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2025 по квітень 2026 року на суму боргу у розмірі 247 988,16 грн, та 4 076,52 грн 3% річних, нарахованих за період з 31.10.2025 по 18.05.2026 на суму боргу у розмірі 247 988,16 грн.

Крім цього, у зв`язку з порушенням ТОВ "Земля Хлібна" грошових зобов`язань а Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт №21/08/25-01 від 21.08.2025 ТОВ "Агролайф БЦ" заявлено до стягнення 64 878,47 грн пені, з яких:

22 564,19 грн, нарахованих за період з 18.09.2025 по 28.10.2025 на суму боргу у розмірі 647 988,16 грн;

930,83 грн, нарахованих за період з 29.10.2025 по 30.10.2025 на суму боргу у розмірі 547988,16 грн;

41 383,45 грн, нарахованих за період з 31.10.2025 по 18.05.2026 на суму боргу у розмірі 247 988,16 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до пункту 4.2. Договору за прострочення оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок вказаної неустойки, суд вважає його частково необґрунтованим, оскільки Позивачем неправильно визначено період прострочення.

Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтований розмір Таким чином, за розрахунком суду обґрунтований розмір пені складає 64 328,12 грн, з яких:

22 013,84 грн, нарахованих за період з 19.09.2025 по 28.10.2025 на суму боргу у розмірі 647 988,16 грн;

930,83 грн, нарахованих за період з 29.10.2025 по 30.10.2025 на суму боргу у розмірі 547988,16 грн;

41 383,45 грн, нарахованих за період з 31.10.2025 по 18.05.2026 на суму боргу у розмірі 247 988,16 грн.

Також Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розмірну пені до 10000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та, з дотриманням правил статті 86 ГПК України, визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У силу наведених вище норм Суд доходить висновку, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.09.2023 у справі №913/228/22, від 27.03.2024 у справі №912/940/23, від 27.07.2024 у справі №916/4158/23, від 24.09.2024 у справі №915/1037/23 та інших.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

Передбачене статтею 551 ЦК України право суду на зменшення неустойки не залежить від правової природи укладеного договору, яким передбачена сплата штрафних санкцій, а, як уже зазначалося вище, пов`язане з наявністю у конкретних спірних правовідносинах виняткових обставин, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій (постанова Верховного Суду від 30.10.2025 у справі №910/2105/25).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

За висновками об`єднаної палати, викладеними у згаданій постанові, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

В обґрунтування свого клопотання Відповідачем зазначено, що ним було частково сплачено суму основного боргу, що свідчить про його добросовісність.

Проте суд не погоджується із вказаними доводами, оскільки: пеня нарахована не на всю вартість виконаних робіт, а лише на частину непогашеної вартості; розмір пені у декілька разів менший від суми основного боргу, що свідчить про виконання стимулюючої функції; Відповідачем не було наведено та підтверджено доказами наявності виняткових обставин, встановлення яких вимагається для зменшення неустойки.

Також суд відхиляє доводи Відповідача про його добросовісність, виходячи з такого.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Варто зауважити, у постановах від 16.06.2020 у справі №145/2047/16 та від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц (провадження №14-175 цс 20) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заперечення проти позовних вимог та одночасне подання клопотанням про зменшення неустойки є проявом суперечливої недобросовісної поведінки та порушення принципу добросовісності.

Отже, керуючись приписами статті 551 ЦК України, а також принципами цивільного судочинства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку немає підстав для зменшення розміру пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Отже, позов ТОВ "Агролайф БЦ" підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля Хлібна" (04211, місто Київ, вулиця Архипенка Олександра, будинок 4; ідентифікаційний код: 44928367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф БЦ" (09117, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Надрічна, будинок 2; ідентифікаційний код: 44210598) 247 988 (двісті сорок сім тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 16 коп. основного боргу, 19 506 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шість) грн 62 коп. інфляційних втрат, 6296 (шість тисяч двісті дев`яносто шість) грн 97 коп. 3% річних, 64 328 (шістдесят чотири тисячі триста двадцять вісім) грн 12 коп. пені та 4 057 (чотири тисячі п`ятдесят сім) грн 44 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяСергій МУДРИЙ